Лекции.Орг
 

Категории:


Экологические группы птиц Астраханской области: Птицы приспособлены к различным условиям обитания, на чем и основана их экологическая классификация...


Построение спирали Архимеда: Спираль Архимеда- плоская кривая линия, которую описывает точка, движущаяся равномерно вращающемуся радиусу...


Как ухаживать за кактусами в домашних условиях, цветение: Для кого-то, это странное «колючее» растение, к тому же плохо растет в домашних условиях...

Основні вимоги до виконання кошторису



Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, що затверджені річним розписом асигнувань дер­жавного бюджету та помісячним розписом асигнувань загально­го фонду державного бюджету, органи Казначейс­тва реєструють та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпо­рядників нижчого рівня та одержувачів.

Розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асиг­нувань, за наявності витягу, доведеного органом ДКСУ, що підтверджує відповідність цих документів казначейському обліку. Саме тому розпорядники, які отримали від ДКСУ витяг, повинні подати йому дані про розподіл показників зведених кош­торисів і планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рів­ня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відпові­дних органів Казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Казначейство контролює відповідність розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань даним казначейського обліку. У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягу, отриманому від Казначейства, розпорядники повинні перезатвердити зазначені документи та привести їх у відповідність згід­но з витягом.

Операції за рахунками розпорядників та одержувачів за видатками при відсутності затвер­джених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів припиняються через 30 календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань і помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів. Підставою для здійснення видатків до затвердження кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів є проекти кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів, засвідчені підписами керівника установи і головного бухгалтера.

Після закінчення 30-денного терміну операції з розрахунково-касового обслу­говування розпорядників коштів можуть здійснюватися тільки від­повідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань, що зареєстровані у обліку відповідних органів Державного казначейства .

У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затвер­джено в установлений термін, обов'язково складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси, які затверджуються їх керівниками. Зведені тимчасові кошториси при цьому не складаються.

Під час складання річного розпису асигнувань бюджету, по­місячного розпису асигнувань загального фонду бюджету, кош­торисів і планів асигнувань установ на наступний рік урахову­ються видатки, проведені згідно з тимчасовим розписом бюджету та тимчасовими кошторисами. Враховуються потреби у коштах на виконання пріо­ритетних заходів. Установи можуть брати зобов'язання за видат­ками загального фонду бюджету відповідно до кошторису і плану асигнувань та з урахуванням платежів для по­гашення зобов'язань минулих періодів. Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за ними у по­точному році.

У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вжива­ти заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобо­в'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань. У разі тимчасового обмеження асигнувань загального фонду бюджету розпорядни­ки беруть зобов'язання та приводять їх у відповідність з тимча­совими обмеженнями асигнувань.

Зміни до кошторису і плану асигнувань вносяться у наступних випадках:

- виникнення потреби перерозподілу асигнувань розпорядника;

- прийняття нормативного акта про передачу повноважень і бюджетних асигнувань від одного розпорядника іншому;

- при розподілі раніше нерозподілених бюджет­них асигнувань між розпорядниками;

- збільшення видатків спеціального фонду бю­джету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду по­рівняно з надходженнями, урахованими у бюджеті на відповід­ний рік;

- скорочення видатків загального фонду бюджету в цілому на рік;

- внесення змін до закону про державний бюджет чи до рішення про місцевий бюджет.

Зміни до кошторисів і планів асигнувань проводяться після вне­сення відповідних змін до річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету та бюджетного розпису з урахуванням особливостей спеціального фонду. При цьому обо­в'язково складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й кошториси і плани асигну­вань. Самі кошториси і плани асигнувань не перезатверджуються.

Протягом року розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі дові­док установленої форми, які затверджуються керівниками уста­нов, що затвердили кошториси. Зміни до бюджетного розпису за спеціальним фондом бюджету при цьому не вносяться. Казначейство веде облік таких змін, проводить видатки спеціального фонду бюджету за власними надходженнями на підставі кошторисів з урахуванням цих змін. У звітності про виконання державного бюджету відо­бражаються пла­нові показники за спеціальним фондом бюджету з урахуванням внесених змін до кошторисів. Зміни до спеціального фонду кошторису за іншими надхо­дженнями, крім власних, здійснюються після внесення відповідних змін до бюджетного розпису.

Планові показники кошторису роз­порядників за спеціальним фондом у їх звітності повинні відповідати даним облі­ку органу Казначейства. Під час подання зведеної фінансової звітності ГРК забезпечують відповідність планових показників за спе­ціальним фондом кошторисів з внесеними до них змінами даним звітності ДКСУ про виконання спеціального фонду державного бюджету. Якщо виконання робіт за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету здійснювалося за державним за­мовленням, відповідні зміни вносяться до обсягів державного замовлення.

Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів за минулий рік уточнюються показники перехідних контингентів ста­ном на 1 січня поточного року, виходячи з фактичного виконання плану цих контингентів за минулий рік. За результатами перевірок у разі виявлення завищених асигнувань вносяться зміни до кош­торисів і планів асигнувань шляхом скорочення їх обсягів. Право скорочення асигнувань надається Мінфіну України, АРК та місцевим фінорганам.

Виконання кошторисів і планів асигнувань відображається наростаючим підсумком з початку року. Звіти про виконання кошторисів, планів асигнувань і пла­нів використання бюджетних коштів подаються у порядку та за формами, встановленими ДКСУ.

Таким чином, при складанні та ви­конанні кошторисів необхідно враховувати наступне:

1) суми надходжень, затверджені в кошторисі за за­гальним фондом, повинні відповідати даним лімітної до­відки про бюджетні асигнування, доведеної розпорядни­ком вищого рівня чи фінорганом;

2) обсяги надходжень до спеціального фонду кошто­рису мають бути обґрунтованими (розрахунки надходжень за кожним джерелом доходів, аналіз підтвердних документів);

3) при формуванні показників, за якими ви­значаються планові надходження, враховується рівень їх фактичного виконання за останній рік та очікуване виконання в плановому періоді;

4) потреби бюджетної установи у передбачених ко­шторисом асигнуваннях (за кодами економічної класифікації видатків) за загальним та спеціальним фондами видаткової частини кошторису підтверджуються відповідними розрахунками;

5) всі розрахунки мають базуватися на показниках бю­джетної установи, а також на реальній потребі у видатках, передбачених в кошторисі. Ця потреба у видатках визначається, ви­ходячи з: основних виробничих показників і контингентів, встановлених для установи (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо); обсягу виконуваних робіт; штатної чисельності; обсягів дебіторської і кредиторської забор­гованості; захо­дів щодо скорочення витрат тощо;

6) до кошторисів включаються лише видатки, передба­чені законодавством та зумовлені ха­рактером діяльності бюджетної установи. Бюджетними асигнуваннями забезпечуються насамперед першочергові видатки (оплата праці з нарахуваннями, комунальні послуги, енергоносії, водопостачання, водовідведення, тощо). Видатки на придбання об­ладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, передбачаються лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат і відсутності заборгованості;

7) протягом поточного року бюджетні установи можуть використовувати залишки коштів на рахунках спеціально­го фонду на початок року для здійснення видатків, пе­редбачених у кошторисах на поточний рік (вносяться зміни до спеціального фонду кошторису);

8) зміни до спеціального фонду кошторису вносяться, коли загальний обсяг фактичних над­ходжень до нього разом із залишками ко­штів на початок року більший, ніж відповідні надходження за кошторисом на відпо­відний рік. Підставою для внесення таких змін є довідки органів ДКСУ, що підтверджують надходження коштів на спеціальні реєстраційні рахунки установи і довідки про внесення змін до кошторису з відповідними розрахунками та обґрун­туваннями, яка затверджується керівником установи, що затвердив кошторис. З урахуванням внесених змін бюджетна установа має упорядкувати бюджетні зобов'язання.

 

 

Основні поняття та терміни:

Зведені кошториси і зведені плани асигнувань — це зведен­ня показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань роз­порядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються голо­вним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів АРК, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Фінансування – це процес планового, цільового, безповоротного і безвідплатного виділення грошових коштів на цілі загальнодержавного значення (оборона, управління), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави. Джерелами фінансування є бюджети, позабюджетні цільові фонди, власні кошти державних та недержавних підприємств.

Принципи фінансування:

- кошти виділяються тільки з одного бюджету - за підпорядкованістю підприємства (виняток складають загально - державні заходи: боротьба з епідеміями, епізоотіями, катастрофами, стихійним лихом);

- кошти відпускаються за наперед встановленими нормативами;

- у першу чергу вишукуються власні та кредитні джерела покриття витрат.

План асигнувань із загального фонду бюджету - це помісячний розподіл асигнувань, затвер­джених у кошторисі для загального фонду, за скороченою фо­рмою економічної класифікації, який регламентує взяття уста­новою зобов'язань протягом року.

Кошторис бюджетних установ -це осно­вний плановий документ, який надає повноваження розпоряднику коштів щодо отримання доходів і здійснення видатків, ви­значає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісяч­ний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавст­вом повинні бути визначені на основі нормативів.

 

 





Дата добавления: 2016-11-24; просмотров: 980 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.004 с.