Впровадження методів статистичного аналізу.

Кожна психічна якість, будь-яка особливість психіки може бути розглянута як крапка на континуумі, що виражає зміну цієї межі від мінімуму до максимуму. Майже кожного разу, коли ця якість є результатом дії багатьох змінних, виходить крива нормального розподілу, тобто малих (субнормальних) і великих (супернормальних) значень звичайно менше, ніж значень середньої величини (нормальних).

Необхідно відзначити, проте, що не всі закономірності підпадають під дію закону нормального розподілу; наприклад, існує закон Зіпфа, що визначає розподіл кількості населених пунктів різної величини. Цей закон виражає лінійну залежність: сіл і селищ багато, а густонаселених міст мало. Тому завжди необхідно переконатися, що явище, яке вивчається, описується саме нормальним розподілом.

Першими, хто звернув увагу на можливість застосування теорії вірогідності до соціально-психологічних явищ, були бельгійський соціолог Адольф Кетле й англійський лікар та біолог Френсіс Гальтон. Кетле вивчав великі групи і звернув увагу на ритмічність соціальних процесів, на підставі чого ним була створена багато разів критикована вітчизняними психологами теорія “середньої людини” (людина прагне діяти так, як чинить більшість людей). Гальтон, навпаки, зосереджувався не на середніх характеристиках, а на значеннях супернормальних: предметом його уваги були особливі здібності, про що він і написав у книзі “Спадковий геній”, виданій у 1869 році. Гальтон прагнув вивчати суперменів і показав своїми роботами, що геніальність – це якість, зумовлена спадково [7].

Статистичні методи – це прийоми прикладної математики, що використовуються психологією для підвищення об’єктивності і достовірності одержуваних даних, для обробки експериментальних результатів. Ідея кореляційного аналізу народилася із спроб Гальтона досліджувати закономірності успадкування дітьми психологічних і фізичних ознак своїх батьків. Ним було розроблено декілька варіантів факторного аналізу для вивчення інтелектуальних здібностей, ряд методів був запропонований спеціально для перевірки новостворюваних тестів.

Зараз виділяють декілька напрямів використання статистичних методів у психології: а) описова статистика, що включає групування, класифікацію, графічне представлення даних; б) теорія статистичного висновку, що використовується для прогнозу результату за даними обстеження вибірок; в) теорія планування експериментів, що служить для виявлення і перевірки причинних зв’язків між змінними.

Звичайно використовують певні прийоми статистичного аналізу. Дисперсійний аналіз дозволяє визначити міру індивідуального варіювання показників (так, зрозуміло, що при однакових середніх показниках розмах розподілу може істотно мінятися). Для деяких дослідницьких і практичних задач саме дисперсія дає основну інформацію. Так, наприклад, уявимо собі, що середній бал, отриманий школярами за контрольну з алгебри, складає 4 і для хлопчиків, і для дівчаток. Але у хлопчиків присутні і трійки, і п’ятірки, а всі дівчатка активно списували одна в одної і в результаті отримали по четвірці. Зрозуміло, що підсумок однаковий у кожній групі, а психолого-педагогічне значення, що стоїть за середнім балом, було абсолютно різне.

Кореляційний аналіз засвідчує наявність зв’язку, залежність між змінними, що вивчаються. При цьому підтверджується одночасність прояву цих ознак, але зовсім не їх зумовленість. Наприклад, наголошується, що задоволеність шлюбом у подружжя негативно корелює з тривожністю (це означає: чим більше воно задоволене сімейним життям, тим спокійніше себе почуває). Проте на підставі цього факту ми не можемо дізнатись, чи спокійне воно тому, що вдома все гаразд, або задоволене спільним життям тому, що має низьку тривожність і взагалі позитивне ставлення до життя. Існує декілька формул підрахунку коефіцієнтів кореляції, які можуть приймати значення від +1 до –1. Близькі до нуля кореляції не можуть підтверджувати наявність залежності між змінними.

І, нарешті, факторний аналіз – це група методів, призначених для визначення властивостей, які не можна спостерігати і вимірювати безпосередньо. Задача факторного аналізу полягає у найзагальнішому вигляді в тому, щоб зменшити кількість змінних, звести все їх різноманіття до декількох загальних чинників (факторів). У тому випадку, якщо за наслідками підрахунку коефіцієнтів кореляції простежуються особливо щільні зв’язки між декількома показниками (кореляційні плеяди), можна припустити, що за ними стоїть загальний фактор – змінна більш високого рівня узагальнення. Факторні моделі використовуються зараз скрізь, але особливо популярні у психології особистості та інтелекту.

Щоб використовувати методи статистичного аналізу, потрібно бути упевненим у нормальності розподілу якості, що вивчається; але навіть і за цієї умови існує вірогідність того, що отримані результати виявляться випадковими. Ця вірогідність називається “рівнем значущості” [7].

5) Використання даних психогенетики