Об'єкт і предмет конфліктології

ОДЕССКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ

Кафедра соціальної допомоги, загальної та медичної психології

МЕТОДИЧЕСКАЯ РАЗРАБОТКА ЛЕКЦИИ

Навчальна дисципліна «Конфліктологія» _______________________________

Лекція № 1 «Конфліктологія як наука та навчальна дисципліна» ___________

Курс _____ 3________ Факультет 3 медичний _____________________

Для спеціальностей: 6.10301 «Практична психологія» (бакалаври) _______

 

Лекцію обговорено на навчально-методичному

засіданні кафедри соціальної допомоги,

загальної та медичної психології

“___”_____________ 2015 р. Протокол № _____

Зав. кафедри, проф. _____________Аймедов К.В.

 

 

Одеса, 2015

 

Тема: «Конфліктологія як наука та навчальна дисципліна» - 2 г.

1. Актуальність теми:

Історія людства з давніх часів продемонструвала неминучість конфліктів, вони існували всюди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія між людьми. Дослідженню конфліктів, причин їх виникнення присвячена велика кількість праць учених різноманітних напрямів: філософів, психологів, управлінців, соціологів та ін. Як самостійна галузь знань конфліктологія була сформована лише в середині XX ст. і є нині однією з найсучасніших і молодих наук управлінського циклу.

2. Цілі лекції:

А.Навчальні цілі:

 

1. Надати загальне поняття конфліктології.

2. Проаналізувати проблеми, які охоплює конфліктологія.

3. Надати основні завдання та принципи конфліктології.

4. Проаналізувати основні підходи в теорії конфліктології.

 

Б.Виховні цілі:

 

1. Сформувати у студентів розуміння особистості медіатора, психолога-консультанта.

2. Сформувати розуміння специфіки медіаційної діяльності.

3. Створити умови для розуміння важності формування професійних умінь та навичок у студентів.

4. сформувати цілісну систему знань про природу конфліктів.

 

План та організаційна структура лекції

№	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі у ступ есту абстракції	Обладнан-ня лекції	Розпо-діл часу
	Підготовчий етап Визначення навчальної мети. Забезпечення позитивної мотивації.			3%   2%
	Основний етап Викладення лекційного матеріалу за планом: 1. Історія формування конфліктології як науки. 2. Основні етапи розвитку конфліктології 3. Поняття конфлікту як складного соціального явища. 4. Поняття конфлікту як складного психологічного явища.	1,2 2, 3   3,4		90%
4.	Заключний етап Резюме лекції. Загальні висновки. Відповідь лектора на можливі запитання. Завдання для самопідготовки.			2% 2% 1%

 

Зміст лекційного матеріалу

Об'єкт і предмет конфліктології

Необхідною передумовою будь-якого дослідження є визначення основних його понять, розробка понятійного апарату. Поняття та категорії є основними формами мислення, з яких складаються дві інші найважливіші його форми - судження й умовиводи.

Під предметом будь-якої науки розуміється уявна ідеальна теоретична модель того об'єкта, частини або сфери дійсності, на який спрямований її головний інтерес. Предмет і об'єкт науки тісно пов'язані між собою, близькі, однак вони не є тотожними поняттями. Між ними існує не тільки взаємозв'язок, але і певна дистанція, яка може скорочуватися, проте ніколи не може бути цілком переборена.

Предметом конфліктології є ідеальна модель конфліктної взаємодії, теорія, основою якої виступає понятійний апарат з його центральною ланкою - категорією конфлікту.

Об'єктом конфліктології є саме соціальне життя, вся нескінченна розмаїтість реальних конфліктів, якими наповнене минуле і сучасне суспільне життя.

Як самостійна наука конфліктологія існує недавно. Однак незважаючи на це можна вже виділити ряд проблем і питань, що вже увійшли в неї як парадигма сучасної конфліктології: сутність соціального конфлікту; типологія і класифікація конфліктів; еволюція конфліктів; генезис конфліктів; структура конфлікту; функції конфліктів; інформація в конфлікті; динаміка конфлікту; діагностика конфлікту; завершення конфлікту; керування конфліктом; механізми і способи вирішення конфлікту (розв'язання і попередження конфліктів).

Становлення конфліктології продовжується безупинно, що цілком зрозуміло, однак це відбувається на комплексній основі. Як теоретико-прикладна дисципліна ця наука має три рівні знань:

а) загально-теоретичний і методологічний, який пояснює природу конфліктів як соціальних феноменів, аналізує їх структуру, ознаки, елементи в системі суспільних взаємин;

б) теоретико-праксеологічний, на якому розробляються теорії, відслідковуються особливості та виокремлюються типи конфліктів у різних галузях, формах та інститутах громадського життя;

в) емпірично - прикладний, який є підґрунтям конфліктології й утворюється на основі емпіричних досліджень та складається із зафіксованих фактів, експериментів, тестувань, моделювання, тренінгів тощо.

Наявність подібних рівнів вивчення конфліктів дозволяє виявити кілька функцій конфліктології як науки: теоретико-пізнавальну, прогностичну, управлінську.

До системи базових категорій конфліктології можна віднести такі поняття: конфлікт, протиріччя, зіткнення, протистояння, дихотомія, дилема, дезінтеграція, боротьба, аномалія.

На основі цих категорій відбувається формування більшості конфліктологічних понять, а їх кількість залежить від рівня проникнення в сутність конфліктного явища. Серед цих понять - учасники конфлікту, сторони конфлікту, девіантна поведінка та інші.

Серед зазначених категорій і понять існують і ті, якими оперують й інші суспільствознавчі науки, однак залежно від специфічних умов використання конфліктологія наповнює їх власним змістом і відповідно інтерпретує.

Протилежність конфлікту - це згода, єдність, інтеграція, співробітництво, злагода. Ці категорії відображають перспективу після завершення конфлікту або ж його альтернативу І так само використовуються у конфліктології.

Мобільність запозичення багатьох категорій і понять у конфліктології з інших наукових дисциплін не є чимось особливим, Ймовірніше це можна виділити як характерну рису всіх суспільствознавчих дисциплін. Ми повинні розглядати конфлікт, як явище не субстанціональне, яке не може існувати само собою, незалежно від інших явищ і процесів. Конфлікт необхідно розглядати як один з багатьох станів соціальних взаємин, причому він, при всій своїй поширеності, все-таки виступає як тимчасове явище, а в якості постійного стану суспільства виступає згода.