Міжнародний розподіл праці

 

У світі не існує жодної самодостатньої країни. Навіть найрозвиненіші країни не в змозі абсолютно самостійно забезпечити умови для ефективного виробництва всіх видів товарів та послуг. Такі завдання вирішуються за допомогою міжнародного співробітництва, яке базується на міжнародному поділі праці (МПП), та інших факторів виробництва.

Необхідно нагадати, що зміст поділу праці полягає у відокремленні і спеціалізації різних видів трудової діяльності.

Історія формування світового господарства починається з міжнародного розподілу праці, пов'язаного з обміном продуктами між державами.

Науковці вважають, що людство зазнало трьох великих суспільних поділів праці. На початку цивілізації тваринництво відокремилося від землеробства. Це був перший суспільний поділ праці. Землеробські і тваринницькі племена почали обмінюватися продукцією. У результаті, виникла й загострилася потреба вдосконалити засоби виробництва. Другим суспільним поділом праці було відокремлення ремісництва від землеробства і тваринництва. Ремісництво стало основою сучасної промисловості. Третім великим суспільним поділом праці було відокремлення торгівлі від виробництва

Теорія міжнародного поділу праці одержала своє обґрунту­вання і розвиток у роботах «класиків буржуазної політекономії» А. Сміта та Д. Рікардо.

Суспільний поділ праці - це процес відособлення різних видів трудової діяльності, які взаємодіють між собою й взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний системний механізм суспільного відтворення.

За родом діяльності виділяють 3 типи суспільного поділу праці:

- загальний (здійснюється між великими сферами діяльності людини - промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, освіта, наука);

- частковий ( відбувається всередині великих сфер на міжгалузевому та підгалузевому рівні машинобудування, переробні галузі, рослинництво);

- одиничний (притаманний процесам, що відбуваються всередині фірм в залежності від технологічного процесу та організації управління, від функціональних завдань окремих служб).

МПП - це вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, який виходить за межі національних економік. МПП є поділом праці між країнами та між їхніми суб'єктами у певних якісних і кількісних співвідношеннях, опосередкованим обміном між ними товарами, послугами та іншими результатами суспільно-корисної діяльності.

Міжнародний поділ праці — спеціалізація окремих регіонів і країн на певний видах виробничої діяльності, торгівлі та послуг

На формування МПП і ступінь залучення до нього окремих країн впливають такі фактори:

1) природно-географічні;

2) соціально-економічні;

3) науково-технологічний прогрес.

Раніше головну роль відігравали природно-географічні умови: клімат, природні ресурси, розміри території, чисельність населення, економіко-географічне розташування. Довгий час різниця в розподілі п риродних багатств була основною причиною МПП.

Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнен ь, розвитку науки і техні ки.

Міжнародний розподіл праці існує у двох основних формах: міжнародної спеціалізації і міжнародної виробничої кооперації.

Міжнародна спеціалізація – це форма розподілу праці між країнами, в якій концентрація однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв. Спеціалізація в рамках міжнародного розподілу праці зрештою передбачає спеціалізацію країн і регіонів на виробництві окремих продуктів і їх частин для світового ринку.

Основні види міжнародної спеціалізації виробництва такі:

– предметна (виробництво готових товарів);

– подетальна (виробництво складових частин товарів);

– технологічна (стадійна).

Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації вважають коефіцієнт спеціалізації галузі щодо експортної спеціалізації (розраховується як питома вага певного товару у світовому експорті) та експортна квота.

Міжнародна виробнича кооперація є наслідком спеціалізації національних виробництв, які взаємодіють у системі міжнародного розподілу праці.

Міжнародна виробнича кооперація означає приєднання країни до процесу міжнародного виробництва в рамках так званої “вертикальної моделі міжнародного розподілу праці”, тобто за умов збереження автономності виробничого процесу в національних межах.

Міжнародне кооперування виробництва в його розвинених формах охоплює різні сфери співробітництва:

1. Виробничо-технологічне співробітництво, що включає:

а) питання передачі ліцензій і використання прав власності;

б) розробку й узгодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, технічного рівня і якості продукції, будівельних і монтажних робіт, модернізацію підприємств, що кооперуються;

в) удосконалювання керування виробництвом, стандартизацію, уніфікацію, сертифікацію, розподіл виробничих програм.

2. Торгово-економічні процеси, пов'язані з реалізацією кооперованої продукції, а саме: взаємозалежну продукцію між кооперантами і деякою третьою особою в країнах-партнерах.

3. Післяпродажне обслуговування техніки.