Поняття «духовне життя суспільства». Основні елементи духовного життя суспільства

Духовне життя суспільства як теоретична проблема соціальної філософії та її актуальність у сучасних соціокультурних контекстах.

Духовне життя суспільства — це надзвичайно широке поняття, що включає в себе багатогранні процеси, явища, пов'язані з духовною сферою життєдіяльності людей; сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їх виробництва, розповсюдження, перетворення суспільних, індивідуальних ідей у внутрішній світ людини.

Духовне життя суспільства охоплює світ ідеального (сукупність ідей, поглядів, гіпотез, теорій) разом з його носіями — соціальними суб'єктами — індивідами, народами, етносами. В цьому зв'язку доречно говорити про особисте духовне життя окремої людини, її індивідуальний духовний світ, духовне життя того чи іншого соціального суб'єкта — народу, етносу, чи про духовне життя суспільства в цілому.

Основу духовного життя становить духовний світ людини — и духовні цінності, світоглядні орієнтації. Разом з тим, духовний світ окремої людини, індивідуальності неможливий поза духовним життям суспільства.. Тому духовне життя — це завжди діалектична єдність індивідуального і суспільного, яке функціонує як індивідуально-суспільне. Багатофазність духовного життя суспільства включає в себе такі складові: духовне виробництво, суспільна свідомість і духовна культура. Духовне виробництво здійснюється в нерозривному взаємозв'язку з іншими видами суспільного виробництва.

Поняття «духовне життя суспільства». Основні елементи духовного життя суспільства

Духовне життя суспільства – Воно охоплює багатогранні процеси, явища, пов’язані з духовною сферою життєдіяльності людей, сукупність їх поглядів, почуттів, уявлень, а також процеси виробництва суспільних та індивідуальних ідей, і їх засвоєння. Духовне життя – це не тільки ідеальні явища, але і його суб’єкти, у яких є певні потреби, інтереси, ідеали і які мають соціальні інститути, що займаються виробництвом, розподілом і зберіганням духовних цінностей (клуби, бібліотеки, театри, музеї, навчальні заклади, релігійні та суспільні організації тощо).

Духовне життя суспільства включає в себе такі складові: ду­ховне виробництво, суспільну свідомість і духовну культуру.

Духовне виробництво являє собою процес виробництва духов­них феноменів. Як і в суспільному виробництві, до структури духо­вного виробництва крім безпосереднього виробництва, входять споживання, обмін та розподіл продукту духовної діяльності. Духо­вне виробництво здійснюється в нерозривному взаємозв'язку з ін­шими видами суспільного виробництва. Як надзвичайно важлива складова суспільного виробництва духовне виробництво — це фо­рмування духовних потреб людей, насамперед виробництво суспі­льної свідомості. Суспільна свідомість виступає як сукупність ідеа­льних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироб­лені людством у процесі освоєння природи й соціальної історії.

Суспільна свідомість діалектично пов' язана з суспільним бут­тям (матеріальною сферою життя суспільства), виступаючи разом з останнім двома сторонами суспільного процесу як єдиного ціло­го. Їх співвідношення завжди посідало важливе місце в різних фі­лософських системах, в котрих найчастіше надавалися переваги одній зі сторін. Різноманітні ідеалістичні вчення обґрунтовували думку про пріоритет духовного над матеріальним. Життєдіяльність суспільства — це завжди склад­ний, суперечливий процес органічної єдності матеріального й ду­ховного, ідеального, що взаємодоповнюють один одного, постаю­чи одночасно як відносно самостійні явища. Суспільна свідомістьявляє собою сукупність ідеальних образів, а саме: понять, ідей, поглядів, уявлень, почуттів, переживань, настроїв, що виникають у процесі відображення соціальним суб’єктом навколишнього світу, зокрема і суспільної свідомості.

Духовна культура – багатошарове утворення, що включає в себе пізнавальну, моральну, художню, правову й ін. культури; це сукупність нематеріальних елементів: норми, правила, закони, духовні цінності, церемонії, ритуали, символи, міфи, мова, знання, звичаї. Будь-який об'єкт нематеріальної культури має потребу в матеріальному посереднику, наприклад – книга. Духовна культура – сфера людської діяльності, що охоплює різні сторони духовного життя людини і суспільства. Духовна культура містить у собі форми суспільної свідомості і їхнє втілення в літературні, архітектурні й інші пам'ятники людської діяльності. Виступаючи якісним показником духовного життя суспільства, духовна культура по своїй суті структурі

духовної сфери громадського життя, що як систему являє собою єдність.

Духовна культура суспільства включає: - відтворення індивідуальної і суспільної свідомості;

- народну художню культуру; - мистецтво як професійний вид художньої творчості;

- естетичну культуру; - культуру наукового життя; - культуру утворення; - культуру виховання; - культуру волі совісті; - культуру морально-духовного життя; - інформаційну культуру.