Поняття та класифікація валютних операцій банків

Тема 12. ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ БАНКАМИ ОПЕРАЦІЙ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

1. Поняття та класифікація валютних операцій банку

2. Організаційно-правові передумови здійснення валютних операцій

3. Порядок відкриття та ведення клієнтських рахунків у іноземній валюті

4. Основні форми міжнародних розрахунків

5. Конверсійні валютні операції

Поняття та класифікація валютних операцій банків

У вітчизняному валютному законодавстві до валютних операцій зараховуються операції пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операцій, пов’язаних з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, а також операцій, пов’язаних із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Класифікація валютних операцій:

-ƒ термін здійснення платежу (касові, строкові);

-ƒ механізм здійснення операцій (спот, форвард, ф’ючерс, опціон);

-ƒ цільове призначення (операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками; операції з метою страхування від валютного ризику; операції з метою одержання прибутку);

-ƒ форма здійснення (безготівкові, готівкові);

ƒ- масштаби операцій (гуртові, роздрібні).

Валютні операції умовно можна поділити на дві категорії: основні;допоміжні.

Основні валютні операції дають змогу отримати прибуток, хеджувати ризик, диверсифікувати активи та пасиви, погасити свої зобов’язання перед контрагентами й ін. До них можна зарахувати: ƒ - конверсійні операції; операції, пов’язані з переміщенням валютних капіталів; операції з організації міжнародних розрахунків.

Допоміжні валютні операції покликані передусім забезпечити своєчасне та якісне виконання основних, а також сприяти розширенню асортименту банківських послуг і створити належні умови. До таких операцій належать: ƒ відкриття і ведення валютних рахунків клієнтів; встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками;ƒ неторговельні операції.

Найбільш типовими валютними операціями вважають конверсійні операції, різноманітність яких на сьогодні є дуже широкою.

Конверсійні операції за своєю сутністю є угодами агентів валютного ринку з обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країниза узгодженим курсом на визначену дату. Щодо конверсійних операцій в англійській мові вживається стійкий термін «Foreign Exchange Operations» (FOREX). Основною класифікаційною ознакою при поділі цих операцій є термін здійснення платежу з купівлі-продажу валюти. У даному разі конверсійні операції поділяються на дві групи: ƒ поточні (касові) конверсійні операції, або операції типу спот; ƒ строкові конверсійні операції.

Різниця між цими двома групами конверсійних операцій полягає у даті валютування. Поточні конверсійні операції – це операції з датою валютування не пізніше, ніж на другий робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій часто називають спот-ринком (spot market). Умови розрахунків спот дуже зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного днів зручно здійснювати опрацювання необхідних документів, оформлення платіжних документів та інших умов угоди, учасники касових операцій мають змогу терміново одержати валюту для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов’язань, уникнути втрат від зміни валютних курсів (імпортер негайною купівлею інвалюти страхує себе від можливих втрат, пов’язаних з підвищенням її курсу, а експортер негайним продажем інвалюти страхується від втрат, пов’язаних з падінням її курсу), оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам – ще й оперативно відрегулювати свою валютну позицію, підтримувати мінімально необхідні робочі залишки в іноземних банках на рахунках «ностро» для зменшення залишків в одній валюті та покриття потреб в іншій.

Строкові конверсійні операції – це операції, термін постачання валюти за якими перевищує два робочих дні. Характерною їхньою особливістю є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного періоду (від укладання до оплати) і самі стають об’єктами купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами.

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим розвитком всебічних взаємозв’язків і взаємозалежностей між національними господарствами, дедалі більш очевидним перетворенням кожного з них на органічну складову світового господарства. Ці процеси передбачають здійснення міжнародних розрахунків за активної участі банків. Банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів – підприємств і організацій-учасників зовнішньоекономічної діяльності у таких основних загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо й акредитив. Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються, відрізняються за часткою участі комерційних банків у їхньому проведенні. Мінімальна частка участі банків спостерігається при банківському переказі (виконанні платіжного доручення клієнта), більш значна – при інкасо (контроль за передаванням, пересиланням товаророзпорядчих документів і передачею їх платнику відповідно до отриманих інструкцій) та максимальна частка участі банків – при акредитивній формі розрахунків (надання бенефіціару платіжного зобов’язання, яке реалізується при виконанні останнім основних умов, зазначених в акредитиві). Отже, зростає забезпечення платежу для експортера: мінімально при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимально – при акредитиві, який фактично є грошовою гарантією сплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.

Специфічним різновидом валютних операцій є операції, пов’язані із залученням та розміщенням валютних коштів, надання кредитів, залучення депозитів, лізингові, форфейтингові та факторингові операції, які здійснюються в іноземній валюті. Провідні світові банки роблять акцент на розвиток електронних технологій, які вже зараз відкрили можливість створення складніших інформаційно-аналітичних продуктів. Зріс ступінь інтеграції сегментів фінансового ринку – валютного, фондового, кредитного. Високим попитом на ринку користуються програмні продукти, здатні забезпечувати синхронний супровід операцій на валютному ринку і ринку цінних паперів, розрахувати порівняльну дохідність здійснюваних операцій, мінімізувати фактор валютного ризику.

Основними суб’єктами валютного ринку виступають банки, в них відкривають і утримують валютні рахунки з метою здійснення необхідних конверсійних та депозитно-кредитних операцій у валюті. також проводять валютні операції самостійно за рахунок власних коштів.

до ключових функцій банків слід зарахувати такі:

1) посередництво у валютних конверсіях;

2) посередництво у русі валютних капіталів;

3) посередництво у міжнародних розрахунках.

Функція посередництва у валютних конверсіях пов’язана із задоволенням потреб клієнтів банків у купівлі чи продажі тієї чи іншої іноземної валюти.

Функція посередництва у русі валютних капіталів полягає у тому, що комерційні банки акумулюють тимчасово вільні валютні кошти, та передають їх у тимчасове користування іншим економічним суб’єктам, утворюється окремий сегмент – ринок валютних капіталів.

Функція посередництва у міжнародних розрахунках полягає у здійсненні банками розрахунків між різними суб’єктами зовнішньоекономічних відносин на основі використання різноманітних форм таких розрахунків.

Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними. Проте не усі банки можуть однаковою мірою брати участь в операціях валютного ринку. Розмір банку, його репутація, рівень розвитку зарубіжної мережі відділень та філій і обсяг здійснюваних через банк міжнародних розрахунків – ці фактори значною мірою визначають його роль на міжнародних валютних ринках. Певну роль відіграють валютні обмеження, що періодично вводяться, стан телекомунікацій у місцях, де розташований банк, а також його політика. Тому найбільший обсяг операцій на світових ринках припадає на частку транснаціональних банків

В Україні усі валютні операції законодавчо класифікуються на поточні операції та операції, пов’язані з рухом капіталу.

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є такі:

– розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, що відповідно до договору не перевищує строки, встановлені законодавством України для здійснення таких розрахунків;

– розрахунки на території України між резидентами – суб’єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є такі:

– перекази з оплати праці, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної та гуманітарної допомоги, виплат і компенсацій, включаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров’я, що пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, жертвам політичних репресій, жертвам нацистських переслідувань, членам їхніх родин і спадкоємцям, відшкодування за страховими випадками, премій, призів, успадкованих коштів, коштів за договорами дарування, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними;

– виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових,

слідчих та інших правоохоронних органів;

– оплата витрат, пов’язаних зі смертю громадян (транспортні витрати і витрати на поховання);

– оплата витрат іноземним судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата податків, зборів та інших обов’язкових платежів), витрат іноземних адвокатів;

– оплата зборів (мита) за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності за кордоном;

– оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування у медичних закладах іншої держави;

– оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на навчання;

– оплата фізичними особами участі у міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях, конгресах, виставках, ярмарках, культурних і спортивних заходах, а також інших міжнародних зустрічах, що відбуваються на територіях іноземних країн;

– оплата витрат фізичних осіб на придбання літератури та передплатних видань;

– оплата витрат, пов’язаних з відрядженням за кордон;

– платежі у зв’язку з прийняттям спадщини;

– перерахування на утримання дипломатичних представництв, консульських установ України за кордоном та іноземних держав в Україні, представництв міжнародних й іноземних організацій, представництв іноземних банків та представництв юридичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю;

– перекази з оплати авторських гонорарів, премій, призів й інших виплат за використання об’єктів права інтелектуальної власності фізичних осіб;

– оплата фізичними особами послуг за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя, укладеними з нерезидентами, за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

– оплата фізичними особами продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності, що набуваються в нерезидентів за кордоном для власного споживання;

– перерахування фізичними особами в разі виїзду за кордон на постійне місце проживання;

– виконання зобов’язань за укладеними договорами з юридичними особами-нерезидентами щодо відшкодувань витрат, здійснених ними на користь фізичних осіб-резидентів, що тимчасово перебувають за межами України, як оплата праці або інших витрат, пов’язаних з виконанням ними професійних обов’язків;

– на оплату вступних, членських внесків до міжнародних організацій.

Валютними операціями, пов’язаними з рухом капіталу, є такі:

– надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;

– операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за гарантіями,

поруками та заставою;

– операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за лізингом;

– операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за факторингом;

– здійснення прямих інвестицій в Україну;

– здійснення резидентами прямих інвестицій за межі України;

– здійснення портфельних інвестицій в Україну;

– здійснення резидентами портфельних інвестицій за межі України;

– виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій і розміщених серед нерезидентів цінних паперів українських емітентів;

– операції з цінними паперами;

– розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;

– операції, пов’язані з експортом та імпортом продукції, робіт і послуг, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають відстрочення платежу на строк, що перевищує встановлений законодавством України (комерційний кредит);

– міжнародні перекази за угодами, пов’язаними з накопиченням пенсійних активів;

– інші валютні операції, які не є поточними.

До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції) належать:

– купівля у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

– продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

– зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

– купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

– конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

– прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.