Операції міжнародного кредитування

Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Перерозподіл позичкового капіталу здійснюється через банки-кореспонденти, сприяє реалізації різних зовнішньо­економічних угод і тим самим посиленню інтерналізації госпо­дарських зв’язків.

Міжнародна практика здійснення такого виду кредитування має великий досвід. Можна виділити окремі систематизовані ви­ди міжнародних кредитів (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

КЛАСИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТІВ Критерій класифікації Вид міжнародного кредиту Призначення Зовнішньоторговельний Інвестиційний Міжнародна позика Види кредитодавця Товарний (Фірмовий) Бан­ ківський (валютний) Комер­ ційний (фірмовий) Брокер­ ський Державна чи МФО Терміни Коротко­строковий (до 1 року) Срередньо- строковий (1—7 років) Довгостроковий (понад 5 років) Довгостро­ кова Характер забезпечення Без забезпечення Під забезпечення Вид ставки, % Фіксована ставка Плаваюча ставка Число кредиторів один банк Консорціумний кредит (синдикований)

 

Зовнішньоторговельний кредит являє собою кредитування зовнішньоторговельного обороту. Основними учасниками креди­тних відносин виступають фірми-експортери й імпортери та бан­ки, що їх обслуговують.

Товарний кредит надає експортер імпортеру у вигляді това­рів або платіжних засобів.

Валютний кредит надається покупцям-імпортерам, а вони само­стійно вибирають фірму-постачальника, іноземну чи національну (останнє переважніше). Цей кредит може бути непов’язаним, при­значеним для нецільового використання позичальником, або пов’я­заним, призначеним для підтримання фінансової діяльності клієнта. Обов’язковою умовою кредитування є цільове використання позич­ки. До пов’язаних кредитів належать і фірмові позички.

По формами кредитування виявляється велика розмаїтість. Розглянемо тільки найбільш розповсюджені:

· кредит за відкритим рахунком — припускає кредитування експортером імпортера, на рахунок якого заноситься сума забор­гованості (вартість товару + відсоток), а він зобов’язується у ви­значений термін її погасити;

· купівельний аванс — імпортер кредитує експортера, здійс­нюючи передоплату в розмірі 10—20% вартості постачання това­ру до одержання товарно-розпорядницьких документів, після чо­го товарна вартість, що залишилася, поставляється в кредит;

· акцептно-рамбурсний кредит — ґрунтується на поєднанні акцепту векселів і переводі (рамбурсуванні) суми векселя імпор­тером банку-акцептантові, яким є банк імпортера.

При цьому звичайно використовують вексель-тратту (перека- зний вексель), що дає експортеру можливість врахувати акцепто­ваний банком імпортера вексель і одержати гроші до терміну по­гашення векселя. Банк експортера, в свою чергу, може пере­рахувати цей вексель на ринку векселів. Ця форма кредиту най­більш забезпечена і, отже, вигідна для експортерів.

Міжнародний факторинг — здійснюється за тими самими принципами, що і внутрішній, але проводиться через міжнародні факторингові компанії, які, придбавши вимоги, ретельну переві­ряють платоспроможність покупця і тим самим беруть на себе основну частку ризику.

Інвестиційний кредит здійснює експорт капіталу у формі ін­вестиційних позичок, іпотеки, форфейтування.

Форфейтинг форма комерційного кредиту в зовнішньоекономічній діяльності. Під форфейтуванням розуміють придбання без права зворо­тної вимоги (регресу) платіжних зобов’язань (звичайно у формі простих чи переказних векселів). Як правило, експортер виступає ініціатором цієї угоди і, продавши вексель з дисконтом на суму відсотків за кредит, він одержує готівку і несе відповідальність тільки за постачання товару. Форфейтування застосовується, як правило, при постачаннях устаткування на великі суми з трива­лою розстрочкою платежу. Вексель має бути авальований банком імпортера.

Міжнародні позики виступають джерелом залучення кре­дитних ресурсів державами, муніципалітетами, великими кор­пораціями. При одержанні валютної позики кредиторами ви­ступають уряди держав, міжнародні фінансові інститути чи великі фінансові компанії, банки та синдикати банків. Пози­чальниками можуть бути держави, муніципальні органи, ве­ликі корпорації і банки.

Міжнародні облігаційні позики формуються за рахунок емісії довгострокові облігації і реалізації їх на міжнародних фінансових ринках з метою залучення кредитних ресурсів на вигідніших умовах ніж ті, що склалися на внутрішньому рин­ку. У привабливості саме такого джерела банківських ресур­сів переконує така тенденція — все більше й більше банків (що отримали міжнародний рейтинг) прагнуть залучати ре­сурси від синдикатів іноземних банків та за рахунок розмі­щення своїх євробондів, щоб захистити себе від нестабільних вкладників, отримати дешевші та довші ресурси.

Питання для самооцінювання знань

1. У чому суть кредиту? На підставі яких принципів здійснюється кредитування?

2. Назвіть види кредиту.

3. Дайте визначення кредитному ризику.

4. Як класифікують кредити за ступенем ризику?

5. Які основні методи регулювання кредитного ризику ви знаєте?

6. Що таке кредитоспроможність позичальника? Для чого її визна­чають?

7. Які показники для визначення кредитоспроможності клієнта ви­користовують комерційні банки?

8. Що таке кредит у поточну діяльність? На підставі яких докумен­тів можна видати такий кредит?

9. Дайте визначення та класифікацію кредитів в інвестиційну діяль­ність суб’єктів господарювання.

10. Що таке споживчий банківський кредит?

11. У чому полягає суть комерційного кредиту? Назвіть види креди­тних банківських операцій з векселями.

12. У яких випадках надається консорціумний кредит?

Питання для семінарського заняття

1. Класифікація банківських кредитів. Принципи та види банківсь­кого кредитування.

2. Процес банківського кредитування:

2.1. підготовчий етап;

2.2.оцінювання кредитоспроможності позичальника. Форми забез­печення поверненості кредиту;

2.3. складання кредитної угоди;

2.4. плата за кредит.

3. Особливості механізму надання та погашення окремих видів бан­ківського кредиту.

Питання для самостійного вивчення

1. Класифікація кредитів за ступенем ризику.

2. Нормативи НБУ з регулювання кредитної діяльності банків.

3. Споживче банківське кредитування.

4. Особливості кредитування житлового будівництва в Україні.

5. Іпотечне кредитування.

6. Сучасні форми забезпечення банківських позичок.

7. Кредити під заставу векселів.

Теми рефератів та доповідей

1. Сутність кредитної політики банку.

2. Кредитоспроможність позичальника та основні етапи її оцінювання.

3. Основні джерела погашення кредиту.

4. Кредитування під заставу цінних паперів.

5. Іпотечне кредитування.

Ситуаційні завдання

1. Оцінити кредитоспроможність підприємства за даними фінансо­вої звітності. З якою метою проводиться такий аналіз? Які методики використовують банки?

2. МП «Стар» звернулось до КБ «Укрінбанк» з проханням надати кредит у сумі 25 000 грн на придбання офісної техніки. Працівник кре­дитного відділу проаналізував кредитоспроможність МП «Стар» і ви­знав її задовільною. Засідання кредитного комітету вирішило задоволь­нити прохання позичальника.

Заповнити заяву на отримання кредиту та кредитний договір за та­ких умов:

> термін дії угоди — 2 роки;

> дата укладання угоди — 01.11.05;

> відсоткова ставка — 22% річних.

Розрахувати графік погашення кредиту за умови, що погашення боргу та сплата відсотків за користування ним здійснюється щокварта­льно.

3. Підприємство «Алькор» звернулось до банку щодо короткостро­кового кредиту на придбання паливно-мастильних матеріалів у сумі 5000 грн під забезпечення товарними запасами на суму 8240 грн. Тер­мін кредиту — 6 місяців. Відсоткова ставка — 24% річних. Які основні моменти передбачає договір застави майна?

Оформити графік погашення такого кредиту, якщо:

• дата видачі кредиту 10.11.05;

• погашення боргу відбуватиметься наприкінці строку;

• відсотки сплачуватимуться щомісячно.