Професійна фахова преса документознавства та інформаційної діяльності

На даному етапі розвитку документознавства в нашій країні існує ряд журналів, які присвячені проблемам даної науки. На їх сторінках відображається теоретичний і практичний внесок вчених у розвиток документознавчої науки. У нашому дослідженні розглянемо такі професійні видання як «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія», «Студії з архівної справи та документознавства», «Вісник Книжкової палати» та «Вісник Харківської державної академії культури».

В результаті розвитку українського документознавства відбулося накопичення напрацьованого дослідниками теоретичного та практичного матеріалу, що зумовило виникнення фахових видань з питань документознавства.

У 1996 році Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства розпочав випуск фахового часопису «Студії з архівної справи та документознавства». Це видання є піонером документознавчої періодики в Україні. Головними редакторами були В.П. Ляхоцький, І.Б. Матяш. На даний час головний редактор - С.Г. Кулешов, доктор історичних наук, професор. До складу редакційної колегії входять В.В. Бездрабко, Г.К. Волкотруб, В.М. Горовий, Л.А. Дубровіна, С.Л. Зворський, М.В. Ларін, І.М. Мага, Н.М. Христова. Предметом вивчення дослідників став документ як об’єкт дослідження документзнавців, архівістів та істориків. Серед рубрик часопису одна присвячена питанням документознавства – «Докуметнознавство: історія, теорія, практика». Її активним дописувачем став С.Г. Кулешов. Ним були розглянуті питання сучасного стану та розвитку українського документознавства, перспективні напрями наукових досліджень у спеціальному документознавства, документології як навчального курсу та наукової дисципліни, проблеми загального документознавства тощо. Структуру документознавства, його об’єкт і предмет, місце серед суміжних наукових дисциплін у своїх статтях розкрила Г.В. Швецова-Водка. Питання фахової освіти документознавців-інформаційних аналітиків в умовах інформаційного суспільства розглянув Ю.І. Палеха. Ним також було визначено шляхи розвитку науки про документ. Розвиток документознавства у Білорусії на сторінках «Студій з архівної справи та документознавства» охарактеризував В. Федосов. Не оминули автори і нові напрями документознавчих досліджень. Так, Ю.С. Ковтанюк розглянув специфіку електронного документознавства як спеціального наукового напрямку в документзнавстві. Чепуренко Я.О. визначила особливості формування, структури та наповнення інтернет-ресурсів органів державної влади.

Варто відмітити високий науковий рівень статей рубрики «Докуметнознавство: історія, теорія, практика», що свідчить про високий професійний рівень їх авторів загалом та зокрема.

З серпня 1996 року Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» розпочала випуск щомісячного науково- практичного журналу «Вісник Книжкової палати». Його головний редактор - Сенченко М. І., доктор технічних наук, професор, академік Міжнародної академії інформатизації, директор даної установи. Члени редакційної колегії: Г.Г. Асєєв, В.В. Васильєв, Р.П. Карташов, С.Г. Кулешов, М.С. Слободяник, В.Ф. Солдатенко, Н.М. Кушнаренко, М.М. Поплавський, Л.Я. Філіпова. У виданні висвітлюються проблеми книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, видавничої діяльності, нормативно-правового забезпечення книговидання та книгорозповсюдження, подаються аналітично-статистичні огляди випуску видань в Україні. Щодо статей з документознавчої тематики, то вони розміщуються у рубриках «Інформаційні ресурси», «Підготовка кадрів», «Рецензії». Постійним дописувачем рубрики «Інформаційні ресурси» є Г.Г. Асєєв, який у своїх публікаціях розглядає питання електронних документів, їх зберігання, обробки, використання. Проблематику підготовки компетентних фахівців з документознавства досліджують представники профільних вузів В. В. Варенко та Л. Я. Філіпова. Високим професіоналізмом відрізняються статті В.В. Добровольської щодо керування документацією в органах управління культурою. Свій доробок вивчення документально-інформаційного потоку з документознавчої професіології на сторінках журналу представила О.А. Політова. Вивченню управлінських документів присвячена робота О.М. Збанацької.

Отже, «Вісник Книжкової палати» має різнопланову спрямованість та дозволяє оприлюднити результати досліджень науковцям з усієї України.

«Вісник Харківської державної академії культури» було засновано у 1999 році. Це видання присвячено методологічним, теоретичним, історичним, методичним та організаційним проблемам культурологічної, інформаційної, бібліотечної діяльності; сучасним тенденціям розвитку культурології, педагогіки, інформатики, книгознавства, документознавства, бібліотекознавства та інших наук документально-комунікаційного циклу. Головний редактор – В.М. Шейко, доктор історичних наук, професор. До складу редколегії увійшли такі відомі вчені як Н.М. Кушнаренко, Л.Я. Дубровіна, М.С. Слободяник, В.О. Ільганаєва та інші. Видання виходить двічі на рік. З 1999 по 2012 роки вийшли друком 38 випусків. Матеріал у виданні розподілено за такими розділами: «Теорія та історія культури», «Бібліотекознавство. Книгознавство. Інформатика» (з 2009 року «Соціальні комунікації»), «Педагогіка».

Матеріали, що стосуються документознавчих питань друкуються у другому розділі та відрізняються як теоретичною (Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, В.В. Бездрабко), так і практичною спрямованістю (Л.Я. Філіпова, А.М. Шелестова, І.О. Коханова, Л. Демчина, О.В. Лаба, О.В. Смага).

В системі професійних документознавчих комунікацій журнал «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія» займає одне з найвагоміших місць. Він був заснований у лютому 2004 року в Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв. На його сторінках знайшли відображення актуальні питання бібліотекознавства, документознавства, інформології та суміжних галузей знань. Журнал виходить щоквартально. Його головний редактор (2004 -2012 рр.) - доктор історичних наук, професор, відомий діяч сучасного українського документознавства М. С. Слободяник. До складу редколегії входять Ю.Л. Афанасьєв, І.О. Давидова, Л.А. Дубровіна, В.О. Ільганаєва, С.Г. Кулешов, Н.М. Кушнаренко, М.С. Ларьков, Г.В. Папакін, Г.М. Швецова-Водка. Відповідальний секретар – Боряк Тетяна Геннадіївна, к. іст. н.

Матеріал у журналі розподіляється згідно змістового наповнення по таким розділам та рубрикам: «Документознавство. Архівознавство», «Безперервна професійна освіта», «Трибуна молодого дослідника», «Рецензії», «Професійна освіта», «Морально-етичні проблеми науки», «Теорія і практика соціальних комунікацій».

Даний журнал є трибуною оприлюднення напрацювань вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі документознавства. Це видання є джерелом накопичення доробку науковців у сфері документознавства та найдоступнішим способом обміну теоретичною та практичною інформацією щодо дослідження проблеми та розвитку перспективних напрямів з документознавства та суміжних галузей знань.

Найбільший внесок у розвиток науки роблять загальні праці по документознавству, його теорії та історії. Серед найбільш помітних з них: М.С. Слободяник «Документологія: зміст, перспективи» та «Основні напрями розвитку документознавства в Україні»; Г.М. Швецова-Водка «Методи документознавства» та «Місце документознавства в системі наук»; В.В. Бездрабко «К.Г. Мітяєв і становлення документознавства» і «Поль Отле і наука про документ». Значну увагу автори приділили питанням документознавчої освіти: Н.М. Кушнаренко «Складові змісту спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»: питання методології» та М.С. Слободяник «Становлення та розвиток вищої професійної освіти в Україні». Ряд публікацій присвячено керуванню документацією: В.В. Добровольска «Вітчизняний стандарт як база формування розвитку системи керування документацією в Україні» та «Теоретико-методичні засади стратегічного управління системою керування документацією».

Проблема методів документознавчих досліджень також знайшла своє відображення у даному фаховому виданні: Г.М. Швецова-Водка «Методи документознавства» та Н.М. Кушнаренко «Загальнонаукові методи документологічних досліджень».

Авторами розглянуто також проблему електронного документообігу та електронних документів: В.В. Рудюк «Критерії класифікування електронних ділових документів: сучасні тенденції та перспективні схеми»; Г.Г. Асєєв «Концептуальні підходи до інформаційного проектування електронного документообігу».

Таким чином, розглянувши ряд фаховим документознавчих видань можна зробити висновок, що на даному етапі розвитку в Україні сформувалась система професійної періодики, яка висвітлює практичні та теоретичні аспекти документознавства.