Організація праці в сім'ї та розподіл обов'язків між членами сім'ї

Говорячи про трудову атмосферу в сім'ї, про трудове виховання дітей у ній, слід пам'ятати, що сім'я, яка не навчила дитину трудитись, не зуміла виховати моральну людину. Великий педагог К.Д. Ушинський писав, що кращою формою спадку, який залишають батьки своїм дітям, не гроші, не речі, і навіть не освіта, а виховання безмежної працьовитості, яка є однією з важливих умов щастя спадкоємців.

Якщо знову ж звернутись до історії, то слід визнати, що у всіх народів високо цінувались працьовиті люди. Видивляючись у дім невістку, обов'язково враховували, яка вона в роботі, що вміє робити.

І сама дівчина з більшою охотою йшла за парубка з роду, знаменитого своїми умільцями.

В українському народі завжди існувало застереження: якщо хочеш мати у своїй сім'ї виродка, дай синові чи дочці все, що вони хочуть і позбав їх можливості працювати. Неробство неодмінно приведе до нещастя. Народ ніколи не відривав щастя від праці, навіть тоді, коли праця була для нього прокляттям. У загальній трудовій атмосфері сім'ї навіть народження дитини розглядається як поява на світ майбутнього працівника. В Україні побутував звичай, за яким повитуха відтинала новонародженій дівчинці пуп до гребеня, щоб вміла добре прясти, а новонародженому хлопчикові - до сокири, щоб був добрим майстром.

З перших кроків батьки залучали дітей до посильної праці, у різних її видах, пов'язаних з самообслуговуванням, господарсько-побутовими потребами, участю в догляді за рослинами і тваринами, рукоділлям. Така різноманітність давала змогу підтримувати постійний інтерес у дітей до трудової діяльності.

Цей цінний досвід організації трудового виховання має бути використаний і у кожній сучасній сім'ї, оскільки він має багато цінного і раціонального. У кожній сім'ї має панувати трудова атмосфера, працювати в міру своїх можливостей мають всі, а домашні обов'язки повинні бути рівномірно розподіленими між членами сім'ї.

На жаль, статистика та соціологічні дослідження засвідчують про інше. У більшості жінок, які працюють, яким не допомагають члени сім'ї, робочий день стає подвійний: один на виробництві, а інший вдома.

Як правило, жінка зайнята на виробництві стільки, скільки й чоловік, а вдома в два-три рази витрачає на побут часу більше, зокрема: на організацію харчування протягом тижня - 10-12 год., а чоловік - біля 2 год.; на придбання продуктів (відповідно) - 6 год і 3 год; прання -6 год і 15-20 хв; прибирання житла - 4 год і 1 год. Над цим слід серйозно замислитись, більш справедливо розподіляти трудові обов'язки в сім'ї. За порівняно недавніми дослідженнями соціологів, лише в 12 відсотків сімей подружжя спільно веде домашнє господарство.

А що в решти 88 відсотків? Як створити там справедливу, «універсальну модель» розподілу домашніх обов'язків? Але такої моделі немає і, напевне, бути не може. Хоча б тому, що немає двох абсолютно однакових сімей. І справедливий розподіл обов'язків для чоловіка та Дружини в одній сім'ї може бути зовсім не справедливим для іншої. Крім того, чи можна раз і назавжди розподілити домашні обов'язки назавжди?

У сім'ї все тече і все змінюється, як і в житті взагалі. І те, що вчора всіх влаштовувало і було вінцем справедливості, сьогодні може стати незручним, несправедливим і безжалісним стосовно до кого-небудь з членів родини. Починають підростати діти, і обов'язки по дому знову слід перерозподілити: діти теж мають бути залучені до загальних турбот сім'ї, полегшувати життя батьків.

Щоб домашня робота робилась своєчасно, щоб вона відбирала менше часу і сил, вимагається чіткість в її організації. Тому, створивши сім'ю, слід обговорити коло обов'язків кожного, не відміняти можливості взаємодопомоги. Гарним правилом для кожного члена сім'ї має стати таке: поспішай зробити все, що можеш, щоб полегшити життя близьких вам людей.

Галина Разумихіна у книзі «Мир семьи» дає декілька порад, які можуть полегшити домашню працю, зробити її більш привабливішою і приємнішою.

1. Переконай себе, що наступна робота дозволить розім'ятись (переключитись від робочих турбот), що результати її порадують дорогих тобі людей.

2. Візьми собі в помічники пісню. Якщо є можливість, включи радіо, магнітофон з улюбленими піснями.

3. Виконавши якусь частину роботи, оціни її, похвали сам себе, помилуйся зробленим.

4. Втомленість краще за все знімати чергуванням справ (зміна праці є відпочинок), декількома фізичними вправами, ритмічним танком.

5. По можливості працюй з ким-небудь. За розмовами справи робляться швидше і непомітно. На перших порах це буде твоя «половина», а потім діти, які підростуть.

6. Намагайся не залишати поза увагою результати праці інших. Увійшовши в дім, оціни наведену без тебе чистоту, підхвали автора порядку. Не бійся перехвалити ближнього, і тоді почуєш вдячні слова, адресовані тобі.

7. Плануй усі справи, у тому числі й домашні. Плани бувають довгостроковими (коли зробити генеральне прибирання, заготівлю овочів та фруктів на зиму), щотижневі (в який з днів краще зайнятись пранням, коли прасуванням, щоб розвантажити вихідний день), щоденні (що краще зробити вранці до роботи, що зробити ввечері, коли вкладеш спати дітей), і негайні (ставлю бульйон на плиту і починаю чистити овочі).

8. Не запускай свій дім. Можна, звичайно, жити в ритмі «авралу», шо оголошується в кінці тижня, але краще залишити вихідні дні для спільного відпочинку і спілкування.

9. Порядок - не самоціль. Краще, як відомо, - ворог хорошого. У _домі завжди знайдеться те, що ще не випране, не витерте, де ще є пил. Не перетворюйся в раба чистоти, пам'ятай, що дім існує для нас, а не ми

для дому.

10. Виробляй власні правила і дотримуйся їх.