Колективне опрацювання опорного конспекту.

Пряма мова

Опорний конспект до теми «Пряма мова»

Зміст	Приклади
Семантика Пряма мова передає висловлення іншої особи або самого автора, а також невисловлену дум-ку. Супроводжується словами автора, які вка-зують, кому належить пряма мова; де, коли і при яких обставинах чужа мова написана, сказана. В авторській мові вживаються дієслова з різноманітним значенням (говори-ти, казати, запитати, думати, почути; рідше – усміхнутися, образитися і т.п.), а також імен-ники (думка, питання тощо).	«Земля найкраще пахне восе-ни», - говорить сам до себе Тимо-фій (М.Стельмах). Лисиця так Сові сказала: «От де по правді жить і доленьку хва-лить» (Л.Глібов). «Людей треба знати, - просто відповів директор. – Без них ке-рівник нічого не вартий»(З га-зети).
Структурно-граматичні ознаки Пряма мова становить собою речення або кі-лька речень, які зв’язані з словами автора ін-тонацією та за змістом. Вона може стояти пе-ред словами автора, після або у середині них. Разом із словами автора вона є синтаксичним цілим, яке називається реченням із прямою мовою. Особливістю структури даних речень є наявність у них звертань, вигуків, часток, вставних слів; наявність спонукальних, пита-льних окличних, неповних речень. Якщо слова автора стоять перед прямою мо-вою, то вони вимовляються з інтонацією по-передження, з виразною паузою перед дво-крапкою; якщо ж стоять після прямої мови або розривають її, то вони вимовляються при-скореним темпом і зниженим голосом (як вставні слова). Пряма мова вимовляється з тією інтонацією, з якою вона була сказана мовцем (розповідною, спонукальною, питальною, окличною).	І раптом його обпекла думка: «А як же мати?..» «А що дітки? – питає бабуся. – Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок). «Нехай тут виросте сад світлої пам’яті батьків, виплеканий солдатськими дітьми»,- радува-вся у душі Сухомлинський (І.Цюпа). А великий римський трибун Ці-церон сказав: «Дім, в якому не-має книг, подібний до тіла без душі» (І.Цюпа). «Коли брати по-дружньому жи-вуть – добре й матері», - відпо-вів Андрій (О.Бойченко).
Пунктуація Пряма мова береться в лапки. Кожне речен-ня в ній починається з великої букви. Якщо слова автора стоять перед прямою мо-вою, то ставляться наступні розділові знаки: 1. А: «П?» 2. А: «П!» 3. А: «П». (У кінці прямої мови ставиться той знак, який потрібний за метою висловлювання). Якщо слова автора стоять після прямої мови то ставляться наступні розділові знаки: 4. «П?» - а. 5. «П!» - а. 6. «П», - а. Якщо слова автора розривають просте або складне речення, то вони виділяються з обох боків комою й тире 7. «П, - а, - п». Якщо слова автора стоять на межі самостійних речень, то після слів автора ставиться крапка і тире, а друга частина мови пишеться з великої букви 8. «П, - а. - П». Якщо перша частина прямої мови питальне або окличне речення, ставиться відповідний знак і тире, а якщо розповідне – кома і тире. 9. «П? – а. - П». 10. «П! – а. - П». 11. «П, - а. - П». Якщо у словах автора, що стоять у середині прямої мови, вказується, що пряма мова буде продовжуватись, то після них ставиться двокрапка й тире, друга частина прямої мови починається з великої букви. 12. «П! – сказав … додав: - П!».	1.Невидимий серед підвід варто-вий окликнув його суворим голо-сом: «Хто йде?» (О.Гончар). 2.Євдокія Євдокимівна, хвилюю-чись, заговорила проникливо, як добра мати: «Дорогі наші діти!» (І.Цюпа). 3. Батько попросив: «Принесіть води». 4.«Ну, лікарко, як наш хворий?» - сівши на стілець спитала мати (А.Головко). 5. «Ну, от ми вже й дома!» - як могла, удавано весело сказала ма-ти (А.Головко). 6. «Земля найкраще пахне восе-ни», - говорить сам до себе Тимо-фій (М.Стельмах). 7. «Дорогі мої пташата, - ледь стримуючи сльози думав Василь Олександрович, - спасибі вам за ніжність, і щирість, і вашу доб-роту» (І.Цюпа). 8. «А це ти, Максиме? –зрадів Карпо, дивлячись у вікно. – Заходь, заходь!»(М.Коцюбин-ський). 9. «Сумно? – здивувалася жінка. – Не розумію» (А.Головко). 10. «Що ти кажеш! – якось по-хлоп’ячому зрадів Артем. – І як же це до речі…» (А.Головко). 11.«Сюди, мабуть, ніколи не за-літали степові наші птахи, - по-думав Козаков. - А ми залетіли» (О.Гончар). 12. «Чи бачили таке! – сказав батько і, помовчавши, додав: - Готовий хлібороб одним словом» (А.Головко).
Стилістичні особливості Найчастіше пряма мова вживається у художній літературі і в усному мовленні. За допомогою прямої мови передаються індивідуальні особливості персонажа. Речення з прямою мовою і непрямою мовою можуть використовуватися як синонімічні варіанти.

1. Пошуково-вибіркова робота. Виписати речення з прямою мовою. Пояснити.

1. А я лежав собі коло мами та лупив ногами в траву, а мама казали: «Ти не годен ані годинки тихо посидіти?» (В. Стефаник). 2. Водив пальцем по небі поет, шептав: «Десь далеко димарі ескадр» (М. Семенко). 3. Чував я не раз, як наш рід виховувався на Запоріжжі, то думав, що й моя оце черга прийшла у Великому Лузі побувати; аж Кирило Порохня розказав мені, що вже минулися ті розкоші низові запорозькі; німота вже там кублиться; запорожці повтікали давно за Дунай, а котрі осягли собі землю понад Кубанню, і вже не те, що було в Січі: тілько й слави, що чумацтво та скотарство (П. Куліш). 4. «Як же, дочко, весілля справлятимемо? - спитав уранці Степан, розбираючи вже внесеного в хату кабана. - По-старому чи по-новому?» (Г. Тютюнник). 5. Вона ледь доторкнулася губами його щоки й, згораючи в рум’янцях, сказала, що після відпустки, у неділю, себто сьогодні, їхатиме назад (Г. Тютюнник). 6. Одрадяни вірили й не вірили... Вони зроду віку не чули, щоб машинами можна було хліб жати. Коли скрут та невправка - кинеш серп, за коси візьмешся, а щоб машиною? (Панас Мирний).

Колективне опрацювання опорних таблиці та схеми.

Пряма мова
виражає	супроводжується	утворює	стоїть
чуже мовлення, передане дослів-но, без змін	словами автора, які вказують, кому вона належить	разом з словами автора речення з прямою мовою	після слів автора, перед ними або в середині них

____

Інтонація Пунктуація

Пряма мова вимовляється як розпові- Пряма мова береться в лапки. Кожне

дне, питальне, спонукальне чи оклич- речення в ній починається з великої

не речення, залежно від мети вислов- букви.

лювання.

Слова автора вимовляються тільки А: «П?» А: «П!» А: «П».

з розповідною інтонацією «П?» - а. «П!» - а. «П», - а.

«П? – а. - П». «П! – а. - П».

«П, - а. - П». «П, - а, - п».

«П! – сказав … додав: - П!».

Пряма мова найчастіше вживається в художній літературі та усному мовленні ____________________________________________________________

 

Розділові знаки при прямій мові

1. Графічно-аналітичний диктант. Накресліть схеми, поясніть розділові знаки.

1. І тихо тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі! Мені тебе жаль!.. (Леся Українка). 2. «Я ні з ким не бився», - відказав Олесь (П. Панч). 3. «Ой на морі хвиля грала, - сумно дівчина співала, - у долині роса впала, на калині поламала цвіт» (П. Воронько). 4. «То моя тітка Василина, - одразу прояснилося обличчя Люби. - Вона так гарно вміє співати й виводити» (М. Стельмах). 5. «Ні, це я... - якимось ніби не своїм голосом озвався він. І вже й сам не знав, як сказав: - Це я, ненько, Василь Береговець...» (І. Цюпа).

 

2. Пунктуаційний практикум. Поставте розділові знаки. Поясніть їх уживання.

1. А що, коли я й справді лісова мавка запитала дівчина грайливо (І. Цюпа). 2. Скільки кілометрів до міста запитав мене супутник (В. Ващенко). 3. Неписьменний, як сліпий каже, бувало Що хліборобові, що робітникові грамота як очі (А. Головко). 4. Богдан розсміявся Що ж я вам дам, коли маю тільки один пейзажний вірш (М. Стельмах). 5. І я зважився Дідусю, а ви візьмете мене з собою в море. 6. То правда згодився дідусь Генеральського чину безвусим не доскочиш. 7. А мені жаль дерев рубати. Хай би росли зітхнув Андрій. 8. Іх ти ж, сосна яка вигналась задрав угору голову Микола (Ю. Збанацький). 9. Яка краса! вигукнула мати (О. Гончар). 10. Чого зажурився, мій любий козаче? питає дівчина вродлива. 11. І гукнуло військо хором Ми готові йти до бою! (Леся Українка). 12. Судді звертаються до кривдника Ну, братику, говори, чи правда те, що товариш на тебе каже? (Д. Яворницький). 13. Тут всі четверо до нього Поможіть нам, поможіть! Як пройти в оту країну, роз­кажіть нам, розкажіть? (В. Симоненко). 14. Хто знайшов колосок? спитав півник. 15. Казав пан Кожух дам. (Народна творчість). 16. Мене звуть Олена Пилипівна сказала вчителька (О. Іваненко). 17. Ось де місце для твердині! з уст зірвалися слова. 18. І твердиня тут по­стане! князь Данило порішив (Олександр Олесь).

3. Колективна робота. Перепишіть речення. Підкресліть пряму мову, поясніть розділові знаки.

1. «Та невже ж ти і разу не стала супроти судьби?!». «А навіщо? – всміхнулась. – Мені аби люди й робота» (Б.Олійник). 2. І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі! Мені тебе жаль!..» (Леся Українка). 3. «Ні, не клич мене, весно, - казала я їй, – не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне» (Леся Українка). 4. Левко крадькома поглядає на дівчину: «Їй-бо, вже відданиця. Росту і сили на добре господарство нема, а краса є» (М.Стельмах).

5. – Про що думаєш, Романе?

- Та думок чимало, їх на ярмарку не купувати.

- А зараз про що подумав?

- Учитель усією силою юної довіри любить цього то спокійного, то крутого, то бурхливого, мов гірський потік, парубка… (М.Стельмах).

 

4. Пунктуаційний практикум. Розставте необхідні розділові знаки, поясніть їх уживання.

1. На мій погляд пише О.Гончар у творах справжнього митця мусить виявлятися той високий ідейно-естетичний ідеал людини, котрий є у житті і котрий - через мистецтво – тільки й спроможний дійово допомагати людині жити, розвиватися, вдосконалюватись (Д.Павличко). 2. Він повертається у той бік, де далеко, за селом й ланами, пливе Дунай – і шепче. Знов мене кличеш, Соломіє? Почекай, швидко прийду, не забарюся вже… (М.Коцюбинський). 3. Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі? Думав молодий Джеря, надіваючи свитку через плече (І.Нечуй-Левицький). 4. Яка ти розкішна, земле думала Маланка Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами (М.Коцюбинський).

5. Творча робота. Складіть три речення з прямою мовою.

6. Коментоване письмо. Підкресліть слова автора (розділові знаки не поставлені).

1. Що, мамо одказав старший син. 2. Мамо! Мамо! жебоніла Галя купи мені, ох, купи мені того великого медовика. 3. Чого-чого не бува защебетала знову Галя (Марко Вовчок). 4. Що це тобі не спиться Даньку здивувалася мама. 5. Коська невдоволено чмихнув які ж тобі віконця в ракетах (Ю. Збанацький).

 

7. Самостійна робота. Підкресліть пряму мову (розділові знаки не поставлені).

1. Учитель не може бути тільки добреньким і простодушним доводив Сухомлинський. 2. Що ж це таке бурмоче солдат. То це, виходить, ти мене поздоровляєш, а не я тебе і витирає долонею не­прохану сльозу (І. Цюпа). 3. От розбійники басить дід. Чайок не можна зобижати (Ю. Збанацький). 4. Воду в танки подав команду капітан в трюмне відділення (О. Сизоненко). 5. Чернець далі вів Любить ближнього треба (А. Тесленко).

8. Вибіркова робота па основі тексту. Прочитати текст, дотримуючись відповідної інтонації. Знайти й виписати речення з прямою мовою. Якого значення вони надають висловлюванню? Проаналізувати структуру їх. Пояснити зміст бабусиних приказок. Зробити синтаксичний розбір першого речення.

БАБУСИНА НАУКА

Гумор такою ж мірою відображає духовний світ народу, як його пісні, казки, легенди. Український народний гумор - образний, добре приперчений, оптимістичний, необразливий, викликає усмішку, а не брутальне «ги-ги».

«Як спалось? Чи сухо всталось?» - запитувала мене малу ранком бабуся. Якщо я довго затримувалась у ванній, приказувала: «Не мийся так довго, бо станеш біла-біла, ворона подумає, що сир, і вкраде». Коли я сумувала, ра­дила: «Бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву». А ще зи­чила: «Дай тобі Бог здоров’я в ручки, у ніжки і в животик трішки».

Від баби Люби почула я такі розповіді. Везуть помираючого від голоду на цвинтар, а назустріч йому стара: «Чоловіче, візьми сухарик, з’їси та й одужаєш». А він у відповідь: «Та це ж треба води накачати, та наносити, та сухар розмочити... Поганяй до ями!» пообіцяли мужику: скільки землі обійде, стільки йому дістанеться.

Пам’ятаю бабусині приказки: «Дай Боже нашому теляті вовка з’їсти», «Не дай Боже свині роги, а мужику - панства» і улюблену - «Що громаді, те й бабі» (І. Ганюкова).

9. Коментоване письмо. Записати речення. Назвати пряму мову, схарактеризувати речення за ме­тою висловлювання. Пояснити розділові знаки. Проаналізувати зміст першого речення і висловити власні міркування щодо поняття гарна музика.

1. «Гарна музика», - шепнула заслухано Дарка (І. Вільде). 2. Махнові ж своє муляло: «Перекази козацькі, - вони хай трохи постороняться, розкажи, які перекази про нас складають». 3. Вус Яворницького сердито ворухнувсь: «То не ідеал, до якого йдуть через руїни» (О. Гончар). 4. «Антон не з таких, - ска­зав Мартин Джура, - проти своїх Антон не піде» (П. Панч). 5. «Свій мед, пер­шої взятки, - не втерпів боцман, щоб не похвалитись. І звертаючись до Марії, додав: - Уже чотири вулики маємо, ціла пасіка...» (О. Гончар). 6. «А куди ви їдете, люди добрі?» - осмілився спитати Павлусь (А. Чайковський).

10. Дослідження-трансформація на основі тексту. Прочитати текст мовчки. Які речення можна перебудувати в речення з прямою мовою? Перебудувати їх і записати, дотримуючись пунктуацій­них норм. Передати зміст висловлювання, використовуючи речення з прямою мовою.

Стародавні орачі говорили, що земля дає все і забирає все. А їхні на­щадки відзначали землю як матір, яка всіх годує і пестить. Селяни ж на­вчали своїх дітей не випускати землі з рук, триматися міцно за неї, бо вона єдина не зрадить ніколи.

Глибоку повагу відчувала людина до землі-трудівниці, яка «парує та людям хліб готує». Упевнений у собі лицар-козак клявся землею, цілуючи її і навіть з’їдаючи. Землею лікувалися, прикладаючи її до ран, як оберіг землю брали з собою в дорогу (В. Супруненко).

11. Дослідження-відновлення. Прочитати. Відновити речення, вставляючи подані в довідці слова автора попередньо з’ясувавши місце їх відповідно до змісту. Записати відновлені речення, пунктуаційно оформивши їх. Пояснити розділові знаки. Яку функцію виконують виділені слова в реченнях. Схарактеризувати їх.

1. Береться морозець. 2. Сідай, Оксанко. 3. Ви б, може, й плащ наділи? Воно таке, як на дощ... 4. Як же, дочко, весілля справлятимемо? По-старому чи по новому? 5. Купи, гарний, хустку своїй нареченій. Не хустка - весна. 6. Павлуша - золото, уважний, витриманий...Золото!»(Г. Тютюнник).

Довідка: хваляться мати і, зсутулившись, довго хукають у долоні, умочають пальці в цеберку з водою, щоб зашпори не зайшли; сказав Федір Несторович і одвернувся до вікна; спитала Одарка; спитав уранці Степан, розбираючи вже внесеного в хату кабана; до мене підійшла молода вродлива «сербіянка» й сяйнула величезними чорними очима; погоджувався директор смакуючи непідгорілим риб’ячим боком.

12. Спостереження над мовним матеріалом (колективна робота з текстом). Прочитати текст. Визначити тип і стиль мовлення. Дібрати заголовок, який би виражав основну думку тексту. Виписати речення з прямою мовою. Продовжити ряд виписаних речень власне складеними (4-5). Визначити роль прямої мови у висловлюванні. До виділених слів дібрати синоніми.

Жодне суспільство, на якому б рівні розвитку воно не знаходилося, не може існувати без мови. Це стосується всіх народів, усіх шарів і прошарків сус­пільства і кожної окремої людини.

Обслуговуючи потреби суспільства, мова виконує цілу низку функцій, життєво важливих для цього суспільства, окремих груп і кожної людини.

Спілкування, комунікація - найважливіша функція мови. Суть її в тому, що мову використовують для інформаційного зв’язку між членами суспіль­ства. Ця функція є надзвичайно важливою як для суспільства, так і для самої мови: мова, якою не спілкуються, стає мертвою; народ, який утрачає свою мову, зникає. Ще І.Кант у свій час зазначав: «Людина має схильність спіл­куватися із собі подібними, тому що в такому стані почуває себе людиною». Є й інший бік цього процесу. «Найбільша розкіш на світі - це розкіш люд­ського спілкування», - висловлювався на цю тему А. де Сент-Екзюпері.

Відомо, що в художніх творах за допомогою мовних образів відбувається «акт» спілкування митця з читачем, слухачем. «При цьому мова, - говорив Г.Глінц, - має поетичну природу, навіть, окреме слово - це малий твір мистецтва».

Для повноцінного функціонування мови й її розвитку вона повинна ви­користовуватися у всіх сферах комунікації - у науці, техніці, виробництві, ділових стосунках, освіті, культурі, а не лише в побуті чи художній літера­турі (З часопису).

13. Колективний аналіз схем-моделей. Розглянути схеми і скласти зв’язну розповідь про розділові знаки при прямій мові.

1. А: «П». 2. А: «П?» 3. А: «П!» 4. «П», - а. 5. «П?» - а. 6. «П, - а, - п». 7. «П, - а. - П». 8. «П? - а. - П». 9. «П! - а. - П». 10. «П! - а: - П».

14. Творче конструювання (робота в парах). Скласти по п’ять речень із прямою мовою на застосування різних правил уживання розділових знаків при прямій мові. Схарактеризувати струк­туру змодельованих речень. Накреслити схеми.

15. Творче моделювання. Прочитати. Завершити речення, доповнюючи їх прямою мовою або сло­вами автора. Розставити необхідні розділові знаки. Пояснити вживан­ня їх.

1....? - запитав Віталік, увійшовши до класу. 2. Вона почервоніла і ска­зала тихо:.... 3...., - вимогливо зауважила Маргарита Валентинівна. 4. Олена Петрівна показала рукою в бік спортивного майданчика:...! 5...., - про­мовив тато, -.... 6. Перепрошую, панове, але я вже завершив, -.... 7....: Самооцінка - це віра в себе!

16. Скласти 3-4 речення з використанням поданих ви­словів. Пояснити, на що вони вказують. Чи часто ви вживаєте їх і за яких обставин? Накреслити схеми речень з прямою мовою.

Дорогі друзі!... На все добре! Бувайте здорові! Ви маєте рацію... Ми не згодні з цим... Безперечно.

17. Дослідження-відновлення з елементами реконструювання. Прочитати мовчки текст. Визначити межі речень. Дослідити синтаксичну організацію висловлювання. Переказати його, перебудувавши речення (де це можливо) на речення з прямою мовою.

Наша мова - це найважливіша частина нашої спільної поведінки в житті, і по тому, як людина говорить, ми відразу й легко можемо судити про те, з ким маємо справу: ми можемо визначити ступінь інтелігентності людини, ступінь її психологічної урівноваженості, ступінь її можливої закомплексова­ності учитися гарної, спокійної, інтелігентної мови треба довго й уважно - прислухаючись, запам’ятовуючи, помічаючи, читаючи й вивчаючи наша мова - найважливіша частина не лише нашої поведінки, а й нашої особис­тості, нашої душі, розуму, нашої здатності не піддаватися впливам серед­овища, якщо воно затягує (Д. Лихачов).

18. Комунікативний практикум. Прочитати висловлювання про мову та її значущість у житті людини. Скласти план і написати висловлювання на тему «Чи варто цінувати рідну мову?», використовуючи речення з прямою мовою. Пояснити розділові знаки при прямій мові.

1. Хто не любить своєї рідної мови, солодких, святих звуків свого ди­тинства, не заслуговує на ім’я людини (Й. Гердер). 2. Споконвіку було неза­перечною істиною: цуратися рідної мови, а отже, і рідного народу - підло. Це зрада, яка не виправдовується нічим, не прощається ніколи... (М. Посів). 3. Мова - це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячо­ліття з того часу, як людина стала людиною. У кожного народу своя мова. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати, не завдаючи йому ніякої шкоди (К. Крапива). 4. Мова - універсальна, але користування нею вкрай індивідуальне. Це своєрідний енергопровід: від одного до іншого, від одного до багатьох (П. Мовчан). 5. Людина, байдужа до рідної мови, - дикун. Вона шкідлива вже тому, що байдужість до мови пояснюється її цілковитою байдужістю до минувшини, теперішності й май­бутності народу (К. Паустовський).

 

Непряма мова. Заміна прямої мови непрямою.