Питання до модульного контролю

1. В чому полягають основні завдання Болонської декларації.

2. Як досягти якості вищої освіти?

3. Основні цілі і мета Празького саміту.

4. Основні механізми підвищення ефективності вищої освіти на Берлінській конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту.

5. Які перспективи розвитку вищої освіти після підписання Болонської декларації.

6. В чому суть концепції гармонізації архітектури Європейської системи вищої освіти.

7. В чому полягає система кредитів?

8. Суть кредитно-модульної системи.

ТЕМА 4. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА: ЇЇ СУТЬ І

ЗНАЧЕННЯ

Кредитно-модульна система

4.2. Механізм упровадження кредитно-модульної системи

4.3. Особливості впровадження і використання модульно-рейтингової системи контролю знань студентів

4.4. Сутність терміна "модуль"

4.5. Європейська система трансферту кредитів – ECTS

4.6. Шкала оцінювання ECTS для оцінки якості досягнень студента

4.7. Забезпечення та гарантія якості вищої освіти

4.8. Системи нагромадження і перекладу кредитів, використовувані в європейських університетах

4.9. Подальші шляхи розвитку європейської системи ECTS

Кредитна система

Ключові слова

МОДУЛЬ, КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА, ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, ПРОБЛЕМА ЗАЛІКОВИХ ОДИНИЦЬ, КРЕДИТ, КРЕДИТНА СИСТЕМА, РОЗВИТОК ЛЮДИНИ, САМОСТІЙНА РОБОТА, СІТКОВИЙ ГРАФІК, КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ, НАВИКИ І ВМІННЯ, ЧИСЛОВИЙ ЕКВІВАЛЕНТ ОЦІНКИ, ЦІЛЬОВІ УСТАНОВКИ, МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ, ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ, ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ, СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Кредитно-модульна система

Першим європейським досвідом використання кредитної системи не тільки для нагромадження Й реалізації кредитів у своєму вузі, але і для їх академічного визнання у вузах-партнерах стала Європейська система трансферту кредитів (ECTS), що виникла в 1988 році у рамках програми "Еразмус" і апробувалася на протязі 6 років 145 вузами європейських країн. ERASMUS - Програма діяльності ЄС для мобільності студентів університетів. Вона була покликана вирішити три проблеми:

• структуризацію навчальних планів вищих навчальних закладів різних країн з метою забезпечення їхньої сумісності;

• розширення можливостей для мобільності студентів;

• академічне визнання.

Введення кредитної системи полегшує академічні контакти з іноземними університетами, зокрема, приєднання вузу до ECTS, дозволить враховувати зароблені в іншому вузі кредити в загальній сумі кредитів для одержання диплома.

Одним з основних структурних елементів ECTS є навчальний кредит, що являє собою одиницю виміру виконаної студентом роботи. Остання містить у собі години, призначені не тільки для аудиторної, але й самостійної роботи, а також враховує в годинах проміжні і фінальні форми звітності.

Відображений у навчальному процесі кредит і обсяг роботи студента

містить у собі:

• лекції;

• семінарські і практичні заняття;

• консультації (тьюторіали);

• контрольні роботи;

• реферати, ессе;

• контрольовану самостійну роботу студента;

• іспити й інші форми оцінювання та ін. У кредитах оцінюються:

• обов'язкові дисципліни;

• факультативні курси;

• робота над проектом, курсовою/дипломною/роботою;

• навчальна/виробнича/практика;

• інші форми навчальної діяльності, заплановані навчальним планом. Таким чином, кредит забезпечує можливість контролю повного обсягу

навантаження студента. При розгорнутій системі ефективних курсів (курсів на вибір) система кредитів дозволяє відслідковувати виконання кожним студентом програми для одержання академічного ступеня.

Кредити дають можливість кількісно охарактеризувати кожну навчальну дисципліну так, щоб закінчений академічний рік визначався якою-небудь їх сумою за академічні курси. Так, у рамках ECTS академічний рік дорівнює 60 кредитам. Система ECTS, складається з 240 кредитів для бакалаврату (4 роки): 60 кредитів за навчальний рік, 30 - за семестр. 1 кредит містить у собі 34 години загального (аудиторного і позааудиторного) навантаження студента.

Співвідношення кредиту й оцінки

Студент одержує кредити тільки в результаті успішного завершення навчальної дисципліни (кредит не присуджується просто за відвідування занять – студент повинен виконати усі вимоги й успішно пройти усі форми оцінювання). Кількість кредитів не залежить від оцінки - "вартість" курсу в кредитах визначена заздалегідь.

У такий спосіб:

• кредит – кількісний показник, що визначає, яку частина обсягу 4х-річного навантаження студент виконує в даному курсі (дисципліні);

• оцінка – якісний показник, що визначає, наскільки успішно студент засвоїв програму курсу, виконавши визначений у кредитах обсяг навантаження;

Наприклад:

У Додатку до диплома буде зазначено:

Дисципліна кредити оцінка

"Менеджмент організацій" 5 7

"Адміністративне право" 1 6

Шкала оцінок може бути різною, у будь-якому випадку визначається мінімальний заліковий бал, по досягненню якого присуджується кредит. Співвідношення кредитів і оцінок:

оцінки бал кредит

Відмінно 10 Так

Відмінно 9 Так

Відмінно 8 Так

Добре 7 Так

Добре 6 Так

Задовільно 5 Так

Задовільно 4 Так

Незадовільно 3 Немає

Незадовільно 2 Немає

Незадовільно 1 Немає

4.2 Механізм упровадження кредитно-модульної системи

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог. Входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ЕСТS). Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях i є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року. Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання з впровадження елементів ЕСТS, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

Проте нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТS за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних методик, впровадження активних методів та сучасних інформаційних технологій навчання.

Як свідчить практика, час на сесійний контроль при сучасній системі організації навчального процесу використовується не раціонально. Відстрочка зворотного зв'язку на кінець семестру не дозволяє приймати оперативні виховні і дидактичні заходи щодо підвищення якості навчання (контроль будь-якого процесу після його завершення неможливий).

При кредитно-модульній системі організації навчального процесу в вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальних дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений. Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля, як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни. Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням "вагових" коефіцієнтів.

Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має можливість:

! не складати іспит (залік) і отримати набрану кількість балів як

підсумкову оцінку;! складати іспит (залік) з метою підвищення свого рейтингу за

даною навчальною дисципліною;! ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший

напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;! поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;! використати час, що відведено графіком навчального процесу на

екзаменаційну сесію, для задоволення своїх особистих потреб. Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів, зобов'язаний складати іспит (залік).

До Міністерства освіти і науки звернулися ректори провідних вищих навчальних закладів з пропозицією провести педагогічний експеримент, завданнями якого мають бути:

$ обґрунтування доцільних змін в системі управління навчальним

процесом на рівні освітньої галузі; $ обґрунтування технологій управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі на рівні: проректор; деканат; навчальний відділ; кафедра; обґрунтування підходів до декомпозиції навчальних дисциплін та технологій їх викладання в умовах кредитне-модульної системи; $ обґрунтування доцільних підходів до системи оцінювання знань

студентів в умовах кредитно-модульної системи; $ обґрунтування підходів до підвищення "гнучкості" процесу навчання і можливості адаптованого індивідуального "конструювання" навчального процесу; $ обґрунтування єдиної комп'ютерної системи управління навчальним

процесом у вищих навчальних закладах; $ обґрунтування вимог до методичного та інформаційного забезпечення

навчального процесу; $ обґрунтування системи організації самостійної роботи та дистанційного навчання.

Для проведення педагогічного експерименту потрібно здійснити низку заходів, пов'язаних зі створенням робочої групи з розроблення його програми, координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів експерименту, визначення складу учасників експерименту, створення робочих груп у вищих навчальних закладах – учасниках експерименту, розроблення навчально-методичного та нормативно-правового забезпечення експерименту тощо.

Очікуваними соціальними, економічними та іншими наслідками впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу можуть бути:

! інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості

підготовки фахівців;! систематичність засвоєння навчального матеріалу;! встановлення зворотного зв'язку з кожним студентом на визначених

етапах навчання;! контроль та своєчасне коригування навчального процесу;! підвищення мотивації учасників навчального процесу, зменшення

пропусків навчальних занять;! психологічне розвантаження студентів в кінці семестру;! підвищення відповідальності студентів за результати навчальної

діяльності;! максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня

та кваліфікації;! підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;! скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації

екзаменаційних сесій);! економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія і т. п.) тощо.

4.3 Особливості впровадження і використання модульно-рейтингової системи контролю знань студентів

В умовах збільшення інформатизації всіх сфер людської життєдіяльності важливо забезпечити якісно новий рівень підготовки майбутніх фахівців. З одного боку, важливу роль при цьому грає раціональна організація лекцій, лабораторних і практичних занять, а також самостійної роботи студентів, з іншої, встановлення соціальної і безперервної системи контролю за рівнем засвоєння програмного матеріалу для того, щоб постійно викликати у студентів мотивацію до самовдосконалення за допомогою самостійної роботи. У світі кількість інформації, що стосується різних аспектів людського життя, за короткий проміжок часу подвоюється.

Поставлені цілі можна досягти удосконаленням організації навчально-виховного процесу і впровадженням модульно-рейтингової система контролю знань.

Модульно-рейтингова система контролю знань студентів упроваджена з метою стимулювання систематичної, ритмічної самостійної роботи студентів, збільшення об'єктивності оцінки їхніх знань, визначення рейтингу студента, упровадження здорової конкуренції між студентами в навчанні і розвитку їхніх творчих здібностей.

Кафедра на підставі рейтингових оцінок по навчальній дисципліні визначає триместрову рейтингову оцінку (ТРО) – середню інтегральну цифрову оцінку знань студента за окремий триместр, що визначається за рейтинговими оцінками навчальної дисципліни.

Після другого і третього триместру кафедра визначає рейтингову оцінку студента (РОС) - сумарну цифрову оцінку знань студента, що розраховують за триместровими оцінками, починаючи з першого триместру.

4.4 Сутність терміна "модуль"

Сутність терміна " модуль " у теорії навчання визначається як:

♦ відносно самостійна частина навчальної інформації, достатня для формування тих чи інших професійних знань, умінь і навичок; ці окремі частини чи розділи навчальної програми повинні піддаватися обов’язковій оцінці;

♦ це деяка цілісна функціональна система, що забезпечує виконання якоїсь конкретної функції від початку до кінця, обмежена визначеними рамками;

♦ цільовий функціональний "вузол", у якому навчальний зміст і технологія оволодіння, об’єднані в систему високого рівня цілісності;

♦ програма навчання, індивідуалізована за змістом, методами навчання, рівнем самостійності, темпом учбово-пізнавальної діяльності осіб, що навчаються;

♦ кожний модуль має свою дидактичну мету, їй повинна відповідати достатня повнота навчального матеріалу.

Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об’єднаних ознакою відповідальності визначеному об’єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру і зміст, що дозволяє оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента: 1) модульна організація змісту навчальної дисципліни вимагає глибокої аналітико-логічної роботи над змістовим наповненням дисципліни, структуруванням її як системи, а не довільного конгломерату наукової інформації; 2) можливість виділити генеральні наскрізні ідеї професійної діяльності, на розкриття і засвоєння яких спрямований кожний модуль, оволодіти способами її практичного застосування і прийняття рішень; 3) розширюється застосування інтерактивних форм та методів роботи студента під керівництвом викладача

(тьютора) та повноцінної самостійної роботи в лабораторіях, читальних залах, на об’єктах майбутньої професійної діяльності.

Нині найдосконалішою системою контролю є модульно-рейтингова технологія навчання, яка ліквідує головний недолік старої системи освіти – несистематичність. З огляду на мету системи вищої освіти основні завдання контролю модульно-рейтингової системи можна сформулювати так:

• охоплення всіх етапів навчального процесу;

• всеохоплюючий диференційований та індивідуалізований об’єктивний і систематичний контроль;

• забезпечення своєчасності контролю;

• оптимальність вибору виду контролю;

• забезпечення використання в кожному модулі практичного оцінювання та інтерактивних технологій оцінювання.

Модульно-рейтинговий контроль проводиться на підставі раніше визначених у робочому плані модулів. Модуль – це логічно завершена частина теоретичного і практичного навчального матеріалу по окремій навчальній дисципліні або окремий вид роботи (індивідуальне завдання, реферат, контрольна робота тощо).

За рівнем засвоєного студентом модульного матеріалу по окремій дисципліні викладач виставляє модульну оцінку. Модульна оцінка по навчальній дисципліні – це сума балів, що одержав студент у результаті опитування, програмного контролю, виконання контрольної роботи, індивідуального завдання й інших форм контролю. Наприкінці триместру керівник курсу надає студентові рейтингову оцінку по навчальній дисципліні (РОД). Поділяє дисципліни на модулі керівник курсу в кожнім триместрі, визначаючи це в робочому плані. Модуль планують на підставі фактичного часу, виділеного на практичні (семінарські, лабораторні) заняття, але не більш 6 годин для кожного.

Ідеальний варіант контролю, коли на кожному занятті студент одержує оцінку. Однак, для такого результату необхідні визначені умови (невелика наповнюваність груп, високий рівень методичного забезпечення дисципліни, розробка тестових, програмних і інших форм контролю). У результаті збільшується об'єктивність отриманої студентом рейтингової оцінки по дисципліні. Окремим модулем передбачене складання індивідуального завдання, виконання практичної роботи, відвідування й активність на лекційних заняттях і т.д. Крім того, по рішенню кафедри виконання індивідуальних завдань може підрозділятися на кілька окремих модулів.

Наприкінці триместру згідно наукового плану студент здає (або йому виставляють на підставі рейтингової оцінки по навчальній дисципліні) іспит, одержує диференційований залік або залік. Іспити виставляють тільки на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань, окремих видів робіт на практичних, семінарських, лабораторних заняттях; це не вимагає обов'язкової присутності студента. Якщо студент не згодний з рейтинговою оцінкою по навчальній дисципліні, він записується на

триместровий іспит - це підсумковий контроль засвоєння студентом теоретичного і практичного матеріалу по окремій навчальній дисципліні за триместр.

На триместровому іспиті студент одержує рейтингову екзаменаційну оцінку - це кількість балів по 100-бальній шкалі.

За допомогою шкали екзаменатор виставляє в екзаменаційну відомість на підставі екзаменаційної рейтингової оцінки державну семестрову оцінку по навчальній дисципліні по чотирьох бальній шкалі: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» і вносить її в залікову книжку згідно встановленого порядку. Екзаменаційна оцінка є остаточною і не може бути замінена виставленою до цього рейтинговою оцінкою по навчальній дисципліні. У деяких випадках вона може бути вище або нижче щодо рейтингової оцінки. Рейтингову оцінку по навчальній дисципліні визначають як середню рейтингові і державній екзаменаційній оцінці по 100-бальній шкалі.

Після кожного триместру дирекція визначає рейтинг студента (PC) - це порядкова позиція студента серед студентів конкретного курсу конкретної спеціальності (спеціалізації). Рейтинг студента встановлюють на підставі рейтингової оцінки студента. Рейтинговий контроль починається з модульної оцінки навчальної дисципліни, що виставляє викладач, що проводить практичні, семінарські, лабораторні заняття по 10-бальній шкалі. Критерій оцінки знань студентів розробляє кафедра і затверджує рада інституту. Для проведення рейтингової оцінки по навчальній дисципліні на державну чотирьохбальну оцінку використовують наступну шкалу: 90-100 балів - 5 (відмінно); 75-89 балів - 4 (добре); 60-74 балів - 3 (задовільно); до 60 балів - 2 (незадовільно).

Якщо по навчальній дисципліні передбачено залік, то рейтингову оцінку по навчальній дисципліні переводять на підсумкову державну оцінку по двобальній шкалі: «зараховано» виставляють студентові, що набрав 60 і більше балів; «незараховано» - коли студент одержав менш 60 балів. У всіх випадках контролю студентові виставляють рейтингову оцінку по 100-бальній шкалі.

При визначенні модульної оцінки, що може бути виставлена на підставі усного опитування, програмного (тестового) контролю, виконання контрольної роботи, колоквіуму, інших форм контролю використовують просту середньоарифметичну при наявності декількох оцінок. Рейтингову оцінку по навчальній дисципліні визначають наприкінці триместру як середню модульних оцінок і рейтингової екзаменаційної оцінки. Якщо студент погоджується на екзаменаційну оцінку на підставі середньої модульної оцінки, тоді вона є також рейтинговою оцінкою по навчальній дисципліні. При підсумковому контролі у виді заліку рейтингова оцінка по навчальній дисципліні є середньомодульна оцінка.

Рейтингову оцінку визначає кафедра наприкінці триместру як середню рейтингових оцінок по навчальній дисципліні на підставі триместрових

рейтингових оцінок, визначає загальний рейтинг студента наростаючим підсумком від початку навчання студента в академії. Рівень рейтингової оцінки студента враховують при визначенні рейтингового місця студента по результату навчання в академії.

Модульно-рейтингова система, в основу якої покладені положення рейтингової інтенсивної технології модульного навчання, з успіхом використовується протягом останніх десятиріч у навчальних закладах Європи та США.

Модуль, з одного боку, розглядається як замкнута одиниця навчального процесу, який має свої цільові установки та зміст. З другого боку - це відкрита структурна система, яка має свій «вхід» (іnput) та «вихід» (output). Під «входом» розуміється сукупність попередніх знань, які необхідні студентам як базові для оволодіння НОВИМИ знаннями. «Вихід» - це визначена та представлена студентам інтегрована мета навчання певного модуля. Процес навчання та уміння перетворює «вхід» у «вихід». Механізм цього перетворення забезпечують предметний зміст, прийоми та методи навчання, які використовуються, та відповідно підібраний дидактичний матеріал. Кожен модуль включає різноманітні організаційні форми навчання та обов'язковий на заключному етапі контроль, за результатами якого студент має змогу переходити до наступного модуля.

Основні принципи навчання за модульно-рейтинговою системою -регулярність та інтенсивність. Інтенсивний процес навчання передбачає постійну роботу студентів у ритмі, заданому необхідністю досягти кінцевої мети кожного модуля у час, який відведений для його виконання. В той же час кожен студент має можливість самостійно планувати інтенсивність занять, навчатися з тією швидкістю, яка його найбільше влаштовує (в межах програмних завдань кожного модуля).

Програмні завдання кожного модуля складаються з загальної й спеціальної частин. У загальній частині є чотири-шість питань, які потребують конкретних, точних відповідей. У спеціальній частині наведено близько 30 питань, кожне з яких викладач дає окремим студентам для детального опрацювання. Мета даної роботи - підготовка короткої доповіді на 5-6 хв. Закінчується кожне завдання для модулю списком рекомендованої літератури й списком питань для самоконтролю. Зазвичай навчальний рік ділять на три етапи-модулі терміном відповідно 9, 10 та 14 тижнів. Програмний навчальний матеріал також поділений на три модулі, кожен з яких оцінюється відповідною сумою балів.

Кожен з трьох модулів - це логічно завершена частина навчального курсу. Перший модуль, який називають компенсаторним, використовується для усунення певних недоліків попередньої підготовки студентів.

Модуль II починається наприкінці першого семестру, коли студенти вже мають сформовану мінімальну понятійну базу з фаху завдяки різноманітним спецкурсам. Він присвячується формуванню професійно-орієнтованої компетенції мінімального рівня у межах окремих дисциплін навчального циклу.

Укладаючи програмні модульні завдання, необхідно керуватися такими основними факторами як:

а) фактор тексту (відповідний відбір матеріалів);

б) фактор студента (індивідуальні особливості студентів);

в) фактор завдань (структура та розробка завдань);

г) фактор навчального середовища;

д) фактор викладача (ставлення викладача, методи та прийоми, якими він
користується).

Важливо підкреслити, що саме під час роботи у рамках модуля II створюються умови для втілення на практиці положень про автономію/самостійність/ студента (learner autonomy). Гнучка система модуля дозволяє викладачеві враховувати індивідуальні особливості кожного студента, рівень його підготовки та запропонувати різні види додаткових завдань для самостійного опрацювання. Навчальна діяльність за програмами модулів І та II створює умови для формування необхідних умінь, які можна перенести в нові ситуації під час виконання проектних завдань.

Проектна методика навчання реалізується в модулі III. Дана методика ґрунтується на прийомах спрямованого на студентів підходу (student-centered approach), суттю якого є передача студенту ініціативи у навчанні. Цей підхід передбачає перерозподіл сфер відповідальності за кінцевий результат процесу навчання. Викладач перестає бути головним джерелом інформації та основним арбітром в оцінці знань студентів. Згідно положень проектної методики основна роль викладача - створення необхідних умов для повного розкриття особистого потенціалу кожного студента.

Впровадження модульно-рейтингової системи як форми організації навчального процесу деякими українськими вузами засвідчує, що цю систему можна успішно застосовувати в умовах вищих навчальних закладів України, оскільки вона сприяє ефективній успішній роботі студентів й значно підвищує якість навчального процесу в цілому.

4.5 Європейська система трансферу кредитів - ECTS

Визнання освіти і дипломів є передумовою для створення відкритого Європейського простору освіти і підготовки, де студенти і викладачі можуть прийматися без перешкод. Тому Європейська система трансферу кредитів (ЕСТS) була розроблена в експериментальному проекті, організованому в рамках програми "Еразмус" як засіб поліпшення визнання освіти для навчання за кордоном.

Основні елементи ЕСТS на практиці перевіряли і вдосконалювали в експериментальному проекті 145 європейських університетів з усіх держав-членів та країн Європейської економічної зони.

Зовнішнє опитування ЕСТS продемонструвало потенціал системи, і Європейська комісія вирішила ввести ЕСТS у свою програму "Сократес".

ЕСТS нині рухається від своєї обмеженої вузької експериментальної стадії до ширшого використання як елемента європейського масштабу у вищій освіті.

ЕСТS є інструмент, щоб гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання - кредити і оцінки, а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.

Система ЕСТS забезпечує прозорість через такі засоби:

1. Кредити ЕСТS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається елементом навчального плану, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів.

2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети організації і структуру навчання і елементи навчального плану.

3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим і може легко передаватися від одного навчального закладу до іншого.

4. Навчальний контракт щодо навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ЕСТS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов'язковим як для місцевого і закордонного закладів, так і для студентів.

Система ЕСТS будується на трьох ключових елементах:

# інформаційний пакет;

# навчальний контракт;

# перелік оцінок дисциплін.

За своєю суттю ЕСТS не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це є питанням якості, яка повинна визначатися самими навчальними закладами під час створення необхідних баз для укладання угод про співпрацю, двосторонніх чи багатосторонніх. Більш за все ЕСТS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною освітнього досвіду. Кодекс успішної практики, що називається ЕСТS, забезпечує тих дійових осіб інструментами, щоб створити прозорість і сприяти визнанню освіти.

Повне визнання навчання є необхідною умовою для втілення програми обміну студентами в рамках програм "Сократес" чи "Еразмус". Повне визнання навчання означає, що період навчання за кордоном заміняє порівнюваний період навчання у місцевому університеті.

Використання ЕСТS є добровільним і базується на взаємній довірі і переконані щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

Основними вимогами до застосування норм і механізмів ЕСТS є:

- призначення координатора ЕСТS від навчального закладу;

- призначення координаторів ЕСТS з числа працівників кафедр;

- призначення кредитів ЕСТS для елементів навчального плану;

- випуск інформаційного пакету щодо всіх навчальних предметів;

- використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і

навчальних контрактів.

Кредити ЕСТS є кількісним еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для елементів навчального плану, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен елемент навчального плану відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика.

У ЕСТS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр. Кредити ЕСТS - це відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загальнорічного навчального навантаження займає один елемент навчального плану в закладі чи факультеті, який призначає кредит.

4.6 Шкала оцінювання ЕСТS для оцінки якості досягнень студента

За будь-яких принципів організації навчального процесу саме системі оцінювання знань належить важлива роль у забезпеченні високої якості освіти та формуванні конкурентоспроможних фахівців. Головне завдання - як досягти найбільш об'єктивного оцінювання, як зробити, щоб оцінювання виконувало властиві йому функції і насамперед дві головні - контролюючу й мотивуючу. На практиці немає ідеальних систем оцінювання, а кожна з тих, що використовується, має свої сильні і слабкі сторони. Отож треба шукати не ідеальні системи, а проектувати ті, які мають більше переваг.

Потрібно активізувати роботу щодо впровадження європейських критеріїв оцінювання знань студентів, їх практичної підготовки, компетентності, ефективності наукових досліджень.

Результати екзаменів і заліків зазвичай виражаються в оцінках. Однак у Європі є багато різних систем оцінювання. До того ж питання перезарахування оцінок було однією з найсуттєвіших проблем студентів -учасників ЕСТS:

а) з одного боку, тлумачення оцінок значно відрізняється в одній
країні від іншої, в одному закладі від іншого і одного предмета від іншого;

б) з іншого боку, помилка при перезарахування оцінки може
мати серйозні наслідки для студентів.

Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у європейських країнах. У більшості країн є всезагальна система оцінювання, яка в жодному випадку не є універсальною; крім того, визначення бала «проходження» за певною шкалою може відрізнятися між закладами, і межа застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється у різних закладах, змінюється рік у рік та є відмінною згідно з кожним предметом.

Однією з основних засад шкали оцінювання системи ЕСТS є те, що вона досить чітко визначена для того, щоб заклади прийняли свої рішення щодо застосування цієї шкали.

4.7 Забезпечення та гарантія якості вищої освіти

Забезпечення якісного рівня вищої освіти є одним із головних завдань, невід'ємних від соціальної сфери. Якість освіти значною мірою регулюється Стандартами вищої освіти. При розробці стандартів ураховуються процеси створення єдиного освітнього простору в Європі. Рекомендації щодо нормативних вимог визначаються згідно з Лісабонською конвенцією і Болонською декларацією.

Впровадження ступеневої системи вищої освіти й уведення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» та «магістр» надає широкі можливості для задоволення освітніх потреб особи, забезпечує гнучкість загальноосвітньої, загальнокультурної та наукової підготовки фахівців, підвищення їх соціального захисту на ринку праці та інтеграцію у світове освітянське співтовариство. Впровадження ступеневої вищої освіти в Україні значно розширило правові рамки фахівців, про що свідчить ратифікована Верховною Радою України конвенція «Про визнання кваліфікацій вищої, освіти в європейському регіоні» (Лісабон, 1997р.).

З метою незалежного забезпечення якісних показників освітньої діяльності законодавство України передбачає чіткий та прозорий механізм її регулювання, основними складовими якого є інституції ліцензування, атестації та акредитації. Для цього в Україні створена відповідна державно-громадська інституція - Державна акредитаційна комісія (ДАК), яка забезпечує додержання вимог до вищої та професійно-технічної освіти шляхом встановлення відповідних нормативних показників до їх ліцензування та акредитації.

За умовою акредитації видається диплом про освіту державного зразка. Оцінювання здійснюється експертною комісією за кінцевими результатами навчання, тобто за професійними ознаками випускників, вимоги до яких обумовлюються відповідними нормативними документами та стандартами освіти.

Держава здійснює контроль рівня якості освіти і фахової підготовки за допомогою показників якості вищої освіти, що набула особа в результаті реалізації вищим навчальним закладом освітньо-фахової програми підготовки за критеріями досягнення цілей вищої освіти.

Якість вищої освіти в контексті Болонського процесу є основою створення Європейського простору вищої освіти. Країни, які входять до цього простору, підтримують подальший розвиток гарантії якості на рівні навчальних закладів, національному та європейському рівнях. Вони наголошують на необхідності розвитку критерію та методології у сфері якості

освіти. Згідно з принципами автономії навчальних закладів первинна відповідальність за якість вищої освіти лежить на кожному окремому навчальному закладі, забезпечуючи можливість перевірки якості системи навчання в національних рамках.

4.8 Системи нагромадження і перекладу кредитів, використовувані в європейських університетах

Рішення задач, зв'язаних з формуванням загальноєвропейського простору вищої освіти і закріпленням за європейською вищою школою ведучих позицій у світі, багато в чому зв'язують з так називаним Болонським процесом, що у змістовному плані являє собою основні напрямки діяльності, а фактично зобов'язання на найближче десятиліття.

В основних задачах, сформульованих у п'ятьох розділах Болонської Декларації, особливе значення надається таким інструментам здійснення заявлених цілей, як європейська система залікового перекладу (ECTS) і загальноєвропейський Додаток до дипломів. Впровадження і застосування цих інструментів як на національному, так і на міжнародному рівнях, є необхідною умовою й одночасно ефективним способом формування відкритого загальноєвропейського освітнього простору.

Європейська система залікового перекладу - ECTS (European Credit Transfer System)

Для того, щоб допомогти студентам навчатися за кордоном, Європейська комісія в 1997 році розробила систему кредитів ECTS, що повинна була забезпечити спосіб виміру і порівняння результатів навчання при переході від одного вузу в інший. Вона повинна була допомогти співробітництву вузів у полегшенні доступу до зарубіжних навчальних планів і забезпеченні академічного визнання. Ця система могла бути також використана в рамках одного вузу або між вузами однієї країни.

Історія питання.

Історично, система ECTS спочатку була розроблена по програмі SOCRATES/ERASMUS (1988-1995) і пройшла іспитовий термін протягом 6 років за пілотною схемою, у якій брали участь 145 вузів у всіх країнах Ради Європи, охоплюючи 5 освітніх областей: MBA (Business Administration), Хімія, Історія, Технічна механіка і Медицина.

Наступним кроком, восени 1995 року Європейська комісія запропонувала розширити коло дисциплін і втягнути в систему неуніверситетський сектор вищої освіти. У результаті цього в 1996-97 р. 38 нових університетів (включаючи 348 факультетів) і 36 вузів неуніверситетського типу (включаючи 206 факультетів) використовували ECTS.

На основі результатів пілотної схеми система ECTS показала себе ефективним інструментом для створення прозорих навчальних планів і сприяла академічному визнанню, і, як наслідок, система ECTS була включена у виді окремого компонента вищої освіти.

У 1997-98 р. у 772 вузах уведена система ECTS, два роки потому (1998-99) ще 290 вузів попросили гранти для введення системи ECTS. У 1999-2000 р. більш 1200 Європейських вузів по 6000 навчальних програмах використовували систему ECTS у рамках студентського обміну. Найбільш інтенсивно система ECTS використовується в 5-ти країнах Європи: Франція, Іспанія, Германія, Італія і Великобританія. У кожній з цих країн відбувається щорічно більш 12 тисяч студентських обмінів тільки усередині однієї країни. Усього ж у країнах ЄС тільки в 2000 році відбулося близько 750 тисяч обмінів студентами. Якщо розглядати області наук, по яких найчастіше відбувається обмін студентами, то це – бізнес, лінгвістика (філологія), соціальні, інженерні і юридичні науки.

Що являє собою ECTS кредит?

ECTS-кредит являє собою чисельне значення, що відповідає одиницям дисципліни для характеристики навантаження студента, необхідної для її завершення. Кредит відображає обсяг необхідної роботи над кожним курсом відносно до загального обсягу роботи для завершення повного річного академічного навчання у вузі, тобто лекції, практичні роботи, семінари, самостійна робота (у лабораторії, бібліотеці або вдома), а також іспити або інші форми контролю знань. ECTS кредити є скоріше відносними, чим абсолютними величинами навантаження студента. Вони показують, яку частину річного навантаження (трудомісткості) даний курс складає в загальвузівській або факультетській шкалі кредитів.

У системі ECTS 60 кредитів відповідають одному року навчання (у термінах трудомісткості); 30 кредитів - півроку навчання (семестр), 20 кредитів - триместрові навчання.

Як функціонує система ECTS?

Механізм дії системи ECTS включає 3 основних елементи:

•інформаційний пакет;

•договір на навчання (між вузом і студентом);

•реєстрація оцінки знань.

Ці документи якості, що повинні бути визначені самим вузом з метою створень основи для висновку двох- і багатосторонніх угод по співробітництву зі студентом і іншим вузом.

рмою.

Інформаційний пакет. Вуз, у якому діє система ECTS, готує інформаційний пакет, обновлюваний щорічно, у якому знаходяться описи всіх курсів, доступних у даному вузі. У ньому знаходиться загальна інформація про університет, його розташування, проживання студентів, адміністративні процедури, необхідні для реєстрації й академічний календар. В інформаційний пакет також включено порядок прийому, типи курсів, методики і технології викладання, величини кредитів і їх структура, назви факультетів і департаментів, що забезпечують читання курсів. Умови проведення іспитів і оцінки знань, ступені і звання, що привласнюються по закінченні вузу, також включення в пакет. Пакет виготовляється на двох мовах - національній і іншій мові спілкування. При цьому студент заповнює заяву за установленою фор

Договір на навчання описує програму навчання за кордоном і підписується особисто студентом і керівником вузу до того, як студент їде за кордон.

Реєстрація оцінки знань показує досягнення студента до і після навчання за кордоном. Документ про це містить не тільки кредити ECTS, але і рівень (курс), що відповідає місцевим умовам навчання і шкалу ECTS кредитів. Сполучення місцевого рівня навчання (курсу) і ECTS кредитів дає якісну і кількісну характеристику програми навчання студента в іншому вузі.

Що ECTS дає студентові?

• гарантує академічне визнання навчання за кордоном;

• забезпечує доступ до повноцінних навчальних курсів і академічного життя в іншому вузі, це відрізняє систему від багатьох інших програм студентської мобільності;

• дає можливість подальшого навчання за кордоном, тому що студент може не повертатися в рідний вуз після навчання за кордоном, а залишитися в приймаючому вузі для одержання кваліфікації або виїхати в третій вуз.

Що ECTS надає вузові?

$ створює прозорість навчальних планів, у яких відбита детальна інформація про зміст навчального процесу на шляху до одержання шуканого ступеня;

$ дає допомогу при рішенні питань академічного визнання кваліфікацій завдяки попередньому узгодженню змісту програми навчання між студентом, його рідним університетом і приймаючим університетом;

$ більш чітко відображає структуру курсів навчального плану, навчальне навантаження студента і результати навчання;

$ вузи зберігають свою автономію і відповідальність за всі рішення, що стосуються результатів навчання студентів.

4.9 Подальші шляхи розвитку європейської системи ECTS

У лютому 1999 року Європейська комісія утворила робочу групу для вивчення можливості переходу від системи "трансферту - передачі" кредитів ECTS до системи "нагромадження" кредитів - European Credit Accumulation.

Це знаходить спільну мову з тим, що в останнє десятиліття практично всі країни, що входять у Раду Європи, ввели свої власні системи, засновані на освітніх кредитах. Багато хто з цих країн провели реформи своїх систем вищої освіти. І як відзначалося вище, більш тисячі європейських вищих навчальних закладів ввели систему кредитів ECTS.

Найбільш розроблені системи кредитів у Великобританії, Скандинавських країнах і Італії. Італійська реформа освіти системи кредитів для всіх рівнів освіти, при цьому використовуються як накопичувальні кредити, так і перекладні. Сприятлива реакція на накопичувальні кредити в Німеччині,

Іспанії, Бельгії. Однак, досить негативне відношення на впровадження системи ECTS у виді накопичувальної - у Нідерландах.

При всім цьому зберігається досить велике розходження в освітніх системах країн європейського регіону, а також системах освітніх кредитів, що орієнтовані на виконання національних соціально-економічних і політичних задач. Це створює визначених труднощів навіть на рівні консультацій: чи можна використовувати принципи і підходи системи ECTS для безперервного освітнього процесу протягом усього життя. Згадана вище робоча група Європейська комісії починає перші кроки по можливому розширенню системи ECTS і перетворенню її в просто Європейську систему ECS, що включала б і передачу і нагромадження кредитів. В основу такої системи повинні бути покладені наступні принципи:

• повинна дотримуватися автономія країн і вузів в галузі освітньої політики;

• міжнародна "прозорість" існуючих національних/регіональних освітніх систем і кваліфікацій повинна поліпшуватися;

• повинна бути сумісною з будь-якою національною/регіональною освітньою системою, у якій може діяти або не діяти кредитна система;

• повинна бути застосовна до усіх видів програм і формам вищої освіти (денне, вечірнє, відкрите/дистанційне) і охоплювати такий вид освіти як безперервне через усе життя;

• використовувати і розвивати існуючі риси системи ECTS: кредити, міжнародний заліковий переклад, інформаційний пакет, реєстрація оцінки знання тощо;

• сумісність із загальноєвропейським "Додатком до дипломів" (Diploma Supplement), яка пояснює і робить прозорими академічну і професійну кваліфікацію вищої освіти.

Говорячи про різні національні системи залікових кредитів, або в системах у рамках окремих вузівських (інститутських), у плані їх сумісності, необхідно відзначити, що (навіть якщо вони не сумісні) їх існування важливіше чим відсутність будь-якої системи кредиту взагалі, тому що вони забезпечують додаткові кількісні оцінні критерії для експертів по оцінці.

Кредитна система

Європейська система перезаліку кредитів, що забезпечує прозорість, порівнянність обсягу вивченого матеріалу і, відповідно, можливість академічного визнання кваліфікацій і компетенцій, виникла спочатку в рамках європейської програми Еразмус у 1988 році, у даний час включає більш 1100 університетів і мережу «ліній допомоги» (ECTS Helplines). Порівнянність навчальних планів дозволяє студентам вибирати програми, що відповідають одержаній ними кваліфікації, що, за умови їхнього успішного завершення, зараховуються як пройдений матеріал у своєму університеті. Кредити відображають обсяг роботи, що вимагається для завершення кожного курсу,

стосовно загального обсягу роботи, необхідної для програми повного академічного року в університеті, включаючи лекції, семінари, практичні заняття, самостійну роботу, іспити і тести. У Європейській системі перезаліку – 60 кредитів, які по обсягу навантаження представляють один академічний рік, 30 - семестр, 20 - триместр. Для участі в системі університети готують щорічно обновлювані інформаційні пакети з повним описом курсів, їх змісту, вимог до підготовки, системи оцінки, методики навчання, структури, кафедр, що ведуть підготовку. Крім того, інформація повинна включати повний навчальний план по даному рівню підготовки, загальну інформацію про університет, інфраструктуру, адміністративних процедурах для реєстрації на програму й академічний календар.

Упровадження системи залікових одиниць

Однією з цілей, що переслідує Болонский процес, є впровадження системи залікових одиниць. Ця система, що спочатку створювалася як засіб забезпечення студентської мобільності (European Credit Transfer System -ECTS), трансформується з перекладної в накопичувальну.

Це повною мірою відповідає сформованій в українській вищій школі традиції фіксувати в додатку до Диплома не тільки академічну успішність по кожній дисципліні, але і тривалість її вивчення. Тепер, для того, щоб привести традиційний Додаток до диплома в повну відповідність з вимогами до Diploma Supplement, у якому використовується ECTS, треба тільки чітко описати всю освітню систему, показавши в ній місце академічної кваліфікації, до якої і дається додаток, і забезпечити точність перекладу з української мови всіх найменувань дисциплін, інших видів навчальної роботи.

Крім цього, для розвитку Болонского процесу для української вищої школи необхідна розробка нового покоління державних стандартів відразу в залікових одиницях. Якісний крок вперед при цьому вдасться зробити в тому випадку, якщо послідовно провести лінії від цільових вимог до випускників, виражених у необхідних результатах навчання (загальні компетенції, спеціальні компетенції), до структури обов'язкового мінімуму змісту (знань, умінь, навичок), вираженого не в академічних годинах, за яких вільно або мимоволі проглядається головним чином аудиторна робота викладачів у рамках традиційних технологій, а в умовних "залікових одиницях", що можуть освоюватися в самих різних освітніх технологіях, у тому числі і поза аудиторіями.

Як показує досвід, перехід від годин до залікових одиниць в управлінні навчальним процесом полегшує розробку і введення нових форм такого управління (модульні системи, рейтинги, тести).

ВИСНОВКИ

1. Рейтингову систему не слід розглядати тільки як систему визначення якості успішності. Крім контрольно-оціночної функції, вона одночасно є способом організації навчальної діяльності, і, при вдалому її використанні, може стати одним із самих істотних факторів стимулювання пізнавальної діяльності студентів. Особливо актуальною рейтингова система

стає при переході до багаторівневої системи підготовки спеціалістів в рамках навчальних комплексів на рівнях бакалавр-спеціаліст-магістр. Рейтингова оцінка студента з навчальної дисципліни дає можливість визначити рейтинг студента з певного предмету і на потоці, і на курсі. В більшості вузів, які упровадили таку методику, рейтинги складають від 50-60 (мінімальний заліковий бал) до 100 балів. Рейтингова система оцінки знань є важливим психологічним аспектом модульно-рейтингового навчання, виявляючи і розвиваючи творчі здібності студентів, підвищуючи об’єктивність оцінки їх знань, привчаючи до здорової конкуренції в процесі навчання.

2. Система модульного навчання неможлива без рейтингового контролю і успішного упровадження цієї технології, потребує відповідного організаційного і методичного забезпечення. Очевидним недоліком системи є зменшення часу діалогового спілкування викладача зі студентами у зв’язку з тим, що більшість проміжних контрольних робіт є особисті.

3. Модульна програма – це система засобів, прийомів, за допомогою яких досягається інтегруюча дидактична мета в сукупності всіх модулів конкретної навчальної дисципліни.