Морфологічні способи творення слів

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР

ВИДИ МОРФЕМ

 

За своєю роллю, значенням і місцем у слові морфеми поділяються на кореневі і службові.

Кореневі морфеми

 

Найменшу значущу частину слова називають морфемою. Морфем в українській мові чотири: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Більшість повнозначних слів в українській мові складаються з двох або більше значущих частин, н-д:

- кореня й закінчення (хат-а, син-ій, садж-у);

- префікса й кореня (пере-хід, роз-клад);

- кореня й суфікса (сад-ок, клуб-ок, учи-тель);

- префікса, кореня, суфікса й закінчення (за-гад-к-а, з-буд-ов-ан-ий).

Кожна морфема має своє значення і виконує певну функцію. Цим вона відрізняється від звука.

 

Корінь –це спільна частина споріднених слів, яка виражає основне лексичне значення: хліб, хліб ний, хліб ороб, хліб ниця; молод ий, молод ь, молод ість, молод іти, з молод у. Такі групи слів називаються спорідненими. Слова з одним і тим самим коренем називаються однокореневими. Отже, щоб визначити корінь, треба підібрати споріднені слова й визначити їхню спільну частину.

 

Увага! При визначенні кореня треба пам’ятати:

1) Звуковий склад кореня, як правило, однаковий, але іноді внаслідок чергування звуків він частково змінюється: в о ля, в і льний; бу д ити, бу дж у; ва г а, ва ж ити, ру к а, ру ч енька. Такі видозміни називаються фонетичними варіантами кореня.

2) Часто трапляються омонімічні корені, тобто такі, що звучать і пишуться однаково, але мають різне лексичне значення. Н-д, у групі слів радий, радник, зраділий, порада, радість, радити, радіти, розрадити, порадник, радісний, порадувати, рада, радощі спільна частина -рад-, яка не є коренем для всіх слів, бо за лексичним значенням вони неспоріднені й поділяються на дві групи:

- радий, радість, радощі, радісний, радіти, зраділий, порадувати (вираження задоволення),

- рада, радник, радити, порадити, порадник, розрадити (пропозиція, вказівка, допомога словом).

Отже, ці слова не є однокореневими, а частинки -рад- – омонімічні корені.

3) Зрідка трапляються випадки, коли через історичні зміни форми слова утворюються від різних коренів. Такі форми називають суплетивними. Н-д, я – мене, ми – нас, добре – краще, брати – взяти.

Службові морфеми

 

Службові морфеми – префікс, суфікс, закінчення служать для творення нових слів, а тому бувають:

• словотворчі: день – що день; правда – не правда; туман – туман н ий, берег – при береж н ий, стрибати – стриб ок; бігти – з бігти ся;
• формотворчі: 1) казк а – казк и – казк у – казк ою …; 2) мудрий – мудр іш ий – най мудр іш ий (форми вищого і найвищого ступеня порівняння прикметників); 3) читати – чита в (форма минулого часу дієслова); 4) робити – з робити (форма доконаного виду дієслова); 5) відпочивати – відпочива ючи (дієприслівник як форма дієслова).

Отже, якщо префікс чи суфікс творить слово з новим лексичним значенням, то він називається словотворчим. Якщо префікс чи суфікс утворює тільки форму слова й не змінює лексичне значення, він називається формотворчим.

 

Префікс – частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи граматичних форм того самого слова. Н-д, смерть – без смертя, мороз – па морозь, звуковий – над звуковий, важливий – архі важливий, будувати – пере будувати (нові слова); білий – пре білий, писати – на писати (форми слова).

Найчастіше у слові один префікс (роз -колоти), але їх може бути два (що-най -вищий, воз-з ’ -єднання)) і більше (пере-роз-по -діл).

 

Суфікс – частина слова, яка стоїть після кореня й служить для утворення нових слів чи граматичних форм того самого слова. Н-д, брат – брат ерств о, бандура – бандур ист, саджати – саджа нець, море – мор ськ ий, фарба – фарб увати (нові слова); гукати – гук нути, коротко – корот ш е, зачинити – зачин ен ий (форми слова).

Закінчення (флексія) – це змінна частина слова, яка знаходиться переважно в кінці слова, вказуючи на відношення до інших слів у словосполученні й реченні. Н-д, слово картина граматично пов’язується з дієсловом за допомогою закінчення -у (малювати картин у), з іменником – за допомогою закінчення -и (малювання картин и), а з дієприкметником – закінченням -ою (зачарований картин ою). Закінчення виражає граматичне значення слова (відмінок, рід, число, особу). Щоб визначити закінчення, треба слово провідміняти за відмінками (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієприкметник) або особами (дієслово).

Увага! Закінчення мають тільки змінні слова.

Є слова із нульовим закінченням. Нульове закінчення виділяється шляхом співставлення з іншими формами слова: дощ ()–нульове закінчення, яке вказує на чоловічий рід, називний відмінок, однину іменника. Його можна визначити у порівнянні зі словоформами дощ-у, дощ-ем, на дощ-і.

 

Основа слова – це частина слова без закінчення, яка виражає його конкретне лексичне значення. Перш ий веснян ий грім. Основа може складатися з одного кореня: ліс, вод -а, вітер, гор -а. Така основа називається непохідною (збігається з коренем, не розчленовується). Основа, до складу якої, крім кореня, входять префікс або суфікс, називається похідною (вона розчленовується на частини: корінь, префікс, суфікс): під-ніж-к -а, дуб-ов -йи, су-пут-н -ик.

Незмінні слова мають лише основу (усе слово), яку називають чистою. Чиста основа визначається:

- у невідмінюваних іменниках (запозичених словах): журі, метро, шасі, візаві, сопрано;

- в інфінітивах: перемагати, роздумувати, пахнути, чути;

- у дієприслівниках: звеличуючи, посміхаючись, подякувавши, наблизившись;

- у прислівниках: удосвіта, натщесерце, нашвидкуруч, щохвилини, спідлоба, вгорі, по-моєму.

Постфікс – службова морфема, що стоїть у кінці слова (після закінчення) і має словотворче чи формотворче значення. До постфіксів належать частки -ся (-сь), -який, будь-, -небудь, -но, -бо: вчити – вчити ся, будь -який, хто- небудь, прийди- но, читай- бо.

Примітка. У шкільній практиці їх відносять до суфіксів.

 

СЛОВОТВІР

Словотвір – це розділ мовознавства, який вивчає слова з погляду способів творення й структури.

Нове слово виникає на базі вже існуючого й сприймається як похідне (вторинне) щодо того, від якого воно утворене: день – денний, вітер – вітряк.

Похідне слово – це слово, яке утворилося на базі того, що вже існує в мові. Хронологічно воно є вторинним щодо твірного, від якого утворилося.

Твірне слово	Похідні слова
ЛІС	лісний
лісовий
лісок
узлісся
праліс

Твірна основа – це та, від якої твориться похідне слово: рік – річ ний; річн ий – річн иця.

 

 

СЛОВОТВОРЧІ ЗАСОБИ

До найпродуктивніших засобів вираження словотвірних значень належать афікси: суфікси, префікси та постфікси. До словотворчих засобів належать також чергування звуків (л о мити – л а мати), перенесення наголосу (з а мок – зам о к, а тлас – атл а с).

 

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ СЛІВ

В українській мові виділяють морфологічні і неморфологічні способи творення слів.

 

Морфологічні способи творення слів

1. Префіксальний спосіб творення (префіксація) – це творення похідних слів за допомогою приєднання префікса: казати – роз казати, звичайний – над звичайний, зелень – про зелень. Деякі префікси мають варіантне вираження: з – зі – зо, роз – розі, від – віді:з бити – зі бгати – зо мліти; роз бити – розі гріти; від бити – віді йти.

Увага! Цим способом творяться слова лише однієї частини мови.

 

2. Суфіксальний спосіб творення (суфіксація) – це творення похідних слів приєднанням до твірної основи суфікса: крига – криж ан ий, ясний – ясн іти. Суфіксація – найпоширеніший спосіб творення слів. При додаванні суфікса часто спостерігаються звукові зміни: чергування голосних або приголосних: с е ло – с і льський, ру к а – ру ч ний.

Іменникові суфікси: сестра – сестри чк а

сонце – сон ечк о

вітер – вітер ець

зоря – зір оньк а

ядерний – ядерн ик

глибокий – глибоч ин а

мудрий – мудр ець

веселий – весел ун

Прикметникові суфікси: розум – розум н ий

широкий – широч енн ий

душа – душ евн ий

козак – коза цьк ий

Дієслівні суфікси: квітка – квітч ати, учитель – учител ювати, сухий – суш ити

Прислівникові: радісний – радісн о, гарячий – гаряч е, два – дві чі

 

Увага! Цим способом творяться слова як однієї, так і різних частин мови.

3. Префіксально-суфіксальний спосіб творення полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса: межа – без меж н ий, тиша – за тиш ок. Цим способом творяться:

• іменники: свічка – під свіч ник, вікно – під вікон ник, тиша – за тиш ок, хвіст – при хвост ень;
• прикметники: час – су час н ий, межа – без меж н ий, брова – над брів н ий, на столі – на стіль н ий;
• дієслова: світлий – ви світл ити, вищий – пере вищ ити, десятеро – по десятер ити, свій – при сво їти;
• прислівники: літній – по -літнь ому, гора – з гор и, п’ять – у п’ят е, латинь – по -латин і.

Увага! Якщо нове слово утворилося за допомогою суфікса від твірної основи, у якій є префікс, то спосіб творення – суфіксальний, бо префікс у словотворенні участі не бере.

МІРКУЙТЕ ТАК! У слові безпартійний легко виділяється префікс без- і суфікс -н-. Твірне слово партійний. Зіставивши похідне слово безпартійний з твірним словом партійний, визначаємо один словотворчий афікс – префікс -без. Отже, слово безпартійний утворилося префіксальним, а не суфіксально-префіксальним способом.

 

4. Безафіксний спосіб творення полягає в утворенні нового слова від твірної основи без додавання префіксів і суфіксів: бігти – біг, виходити – вихід, юний – юнь, молодий – молодь, зелений – зелень.

5. Основоскладання – це поєднання кількох основ за допомогою інтерфікса (єднальних голосних О, Е, Є) чи без них: біл о кора, трип о верховий, прац е здатний, бур е лом, кра є знавство, житт є радісний. Складатися можуть основи слів, що входять до підрядного словосполучення (біла кора – білокора, зорі падають – зорепад, літературу знати – літературознавство, нова будова – новобудова, сільське господарство – сільськогосподарський, східні слов’яни – східнослов’янський) чи сурядного словосполучення (і український і англійський – українсько-англійський, ліс + степ – лісостеп, м’ясо + молоко – м’ясо-молочний, фізичний + математичний – фізико-математичний, зелений + жовтий – зелено-жовтий). Слова, утворені способом основоскладання, називають складними. Складні слова можуть утворюватися й без сполучних голосних – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи: Київгаз, Ужгород, чотирикутник, одноденний, радіомовлення.

6. Словоскладання – це поєднання кількох слів у складному: кімната-лабораторія, салон-перукарня, ходив-ходив, хліб-сіль, батько-мати, срібло-золото, прем’єр-міністр, туди-сюди, фільм-опера.

Увага! Такі складні слова пишуться через дефіс.

7. Абревіація – це утворення складноскороченого слова з окремих частин або букв повнозначних слів:

- від частин твірної основи і цілого слова: телецентр (телевізійний центр), держадміністрація (державна адміністрація), редколегія (редакційна колегія);

- від початкових частин кожного твірного слова: юннат (юн-ий нат-ураліст), фізорг (фіз-культурний орг-анізатор), військкор (військ-овий кор-еспондент), облвиконком (обл-асний викон-авчий ком-ітет);

- від початкових звуків слів (ООН, НАТО) або початкових букв твірних основ: СНД (читаємо «ес-ен-де») – Співдружність Незалежних Держав, УТН – Українські телевізійні новини, АПН України – Академія педагогічних наук України, ХТЗ – Харківський тракторний завод;

- від комбінування початкових частин і звуків, звуків і цифр: КамАЗ – Камський автомобільний завод, ТЕ-154, ЗІЛ-111, АН-24, зрідка в одному слові поєднується кілька типів. Такий спосіб називається мішаним: облвно, УкрНДІ-Мет.

Увага! Способом абревіації творяться тільки іменники.