Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ѕоротьба за –оманову спадщину. ¬≥д смерти –омана аж до половини 40-их рр




 

¬≥д смерти –омана аж до половини 40-их рр. XII ст. не вгаваЇ боротьба за спадщину по ньому. «ворушен≥ неспод≥ваною смертю кн€з€ галичани прис€гли в≥рн≥сть його ледви трьохл≥тньому синов≥ ƒанилов≥, в €кого ≥мен≥ обн€ла владу –оманова вдова. ¬она звернулас€ за допомогою до угорського корол€, що й зњхавс€ з нею в —€ноц≥. “ам в≥н Ђприн€в ƒанила, €к свого милого синаї, але зате зажадав в≥д –омановоњ де€ких пол≥тичних концес≥й: м. ≥. €к оп≥кун –оманович≥в починаЇ в≥н титулувати себе Ђкоролем √аличини й ¬олодимр≥њї, а √алич обсаджуЇ мад€рською залогою.

–≥вночасно заметушилис€ кн€з≥ ќлегович≥ й поЇднавшис€ з –юриком, що кинув манастир, рушили походом на √алич. јле сили њх були невелик≥, а противники –оманович≥в серед бо€р не всп≥ли ще зорган≥зуватис€. Ђ« соромом мус≥ли вони завертати зп≥д √аличаї.

Ќа другий р≥к ќлегович≥ з≥брали куди б≥льш≥ сили: —в€тославич≥в черниг≥вських, ≤горович≥в новгородських, смоленських та кињвських кн€з≥в, „орних  лобук≥в, половц≥в, та пол€к≥в з ЋЇшком на чол≥. “епер п≥дн€ла голову бо€рська маф≥€ у самому √алич≥, –оманова вдова побачила, що не вдержитьс€ в √алич≥ й заки насп≥в њй у допомогу угорський король, перейшла до ¬олодимира ¬олинського. “уди насп≥в угорський король ≥ перемовив ЋЇшка, щоби залишив –оманович≥в у спокою. –≥вночасно закликав в≥н на галицький ст≥л кн€з€ ярослава —уздальського, сина ¬севолода. ¬олод≥нн€ ярослава мало бути тимчасове, поки не п≥дростуть –оманович≥. ќлегович≥ й тим разом не добилис€ √алича. ¬они переждали на границ≥ ¬олин≥, поки в≥д≥йшов з своњми в≥йськами угорський король ≥ щойно тод≥ п≥шли в глиб √аличини.

—користала з цього парт≥€ галицьких бо€р, прихильних ≤горевичам. ѕоки насп≥в до √алича ярослав —уздальський та наблизилис€ ќлегович≥, бо€ри закликали до себе ¬олодимира ≤горевича, що був у табор≥ ќлегович≥в. ¬олодимир вимкнувс€ з табору й за добу насп≥в з своњм полком до √алича, Ћ≥том 1206 р. зас≥в ¬олодимир ≤горевич на галицькому стол≥. ярослав —уздальський та ќлегович≥ завернули з н≥чим до дому.

 

¬олодимир ≤горевич

 

«ас≥вши на галицькому стол≥, зрозум≥в ¬олодимир, що нема йому на кого покладатис€, €к т≥льки на своњх брат≥в. “ому в≥н в≥ддав братов≥ –оманов≥ «венигород, а дл€ —в€тослава р≥шив придбати ¬олодимир. ¬≥н вислав до володимирц≥в €когось попа з домаганн€м Ч видати йому –оманович≥в ≥ п≥ддатис€. ¬олодимирц≥ обурилис€ таким домаганн€м, а нав≥ть хот≥ли вбити посла. јле найшлис€ серед володимирських бо€р так≥, що заступилис€ за послом ≥ ви€вили де€ку прихильн≥сть дл€ ≤горевич≥в. «л€калас€ њх –оманова й втекла з д≥тьми в ѕольщу.

¬она подалас€ до колишнього противника –омана Ч ЋЇшка, що використав момент ≥ Ђпожал≥в сир≥тї, а нав≥ть вставивс€ за ними до угорського корол€. «алишивши –оманову й менчого њњ сина ¬асилька в себе, в≥н вислав старшого ƒанила з посольством на ”горщину. ѕо словам л≥топису в≥н закликав корол€ јндр≥€ п≥ти на √аличину й вернути –омановичам њх отчину. јле до польсько-мад€рського походу на √аличину тепер не прийшло. ¬олодимир ≤горович прочув небезпеку й зацитькав гр≥зних сус≥д≥в подарунками.

 

ћ≥жусобиц€ пом≥ж ≤горевичами

 

“имчасом пом≥ж самими ≤горевичами счинилас€ м≥жусобиц€. –оман ≤горевич «венигородський виступив проти ¬олодимира √алицького, а нав≥ть перет€гнув на св≥й б≥к угорського корол€. ѕ≥дпоможений угорськими в≥йськами, –оман побив ¬олодимира й нагнав його з √алича. —користав з цього братанич –омана ћстиславича Ч ќлександер Ѕелзький, що при польськ≥й допомоз≥ в≥д≥брав в≥д ≤горович≥в ¬олодимир ¬олинський. ¬олодимирц≥ сам≥ створили ворота братаничев≥ –омана ћстиславича, але скоро пожал≥ли того кроку. ѕриведен≥ ќлександром пол€ки, кинулис€ грабити м≥сто й тим п≥дкопали симпат≥њ володимирц≥в до ќлександра.

ѕол€ки забрали з собою —в€тослава ≤горовича, а на його м≥сц≥ посадили ќлександра. “а ќлександров≥ не дали вороги засид≥тис€ на володимирському стол≥.  н€з≥ ≤нгвар та ћстислав ярославич≥ змовилис€ з ЋЇшком польським й при його помоч≥ в≥добрали ¬олодимир. ѕравда, ќлександер використав неприхильн≥сть володимирських бо€р до ярославич≥в й в≥д≥брав в≥д них ¬олодимир, але й тим разом не на довго. “имчасом берест€ни, навкучивши соб≥ суматоху б≥л€ володимирського стола, р≥шили в≥докремитис€. ¬они закликали до себе –оманову вдову з сином ¬асильком. –оманова й ¬асилько прибули на Ѕерестейщину, але пот≥м ув≥йшли в переговори з ќлександром, що вим≥н€в у них Ѕерестейщину за частину Ѕелзько-„ервенськоњ волости. «а к≥лька рок≥в ќлександер в≥д≥брав т≥ земл≥ ¬асильков≥ й дав йому невеличку  ам≥нецьку волость, а пот≥м городи “ихомль ≥ ѕеремиль у п≥вденн≥й ¬олин≥. “ут вони просид≥ли до 1214 р. не спускаючи з ока своЇњ володимирськоњ отчини.

 

√алицька метушн€

 

–оман ≤горевич, що прогнав свого брата ¬олодимира й заволод≥в √аличем при мад€рськ≥й допомоз≥, дуже скоро настроњв проти себе галицьких бо€р. ¬они п≥дн€ли проти нього отверту ворохобню й нав≥ть, на €кийсь час, вигнали його з √алича. –оман в≥дбив соб≥ √алич ≥ помстивс€ на ворохобниках, але з метушн≥ р≥шив скористати його Ђсоюзникї - угорський король јндр≥й. ¬≥н вислав на √алич свого воЇводу Ѕенедикта, що вхопив –омана й вив≥з на ”горщину, а м≥сто обсадив мад€рською залогою.

 

ћад€рська ≥нваз≥€

Ќова мад€рська ≥нваз≥€ далас€ галичанам дуже в знаки. Ћ≥тописець п≥дчеркуЇ жорсток≥сть воЇводи €к Ђтомител€ бо€р ≥ м≥щанї, та прир≥внюЇ його до антихриста. √аличани почали огл€датис€ за способами добутис€ зп≥д мад€рського €рма. «разу закликали до себе ћстислава ѕересопницького, але в≥н вибравс€ з дуже малими силами й мус≥в завертати.  олиж рознеслас€ чутка, що –оман ≤горевич ут≥к з ћад€рського полону. √аличани звернулис€ до нього й до ¬олодимира, та просили вибавити њх з мад€рськоњ невол≥. ≤горевич≥ послухали й рушили з великими силами на √алич. Ѕенедикт не посм≥в њм протиставитис€ й ≤горевич≥ знову заволод≥ли √аличиною. ¬олодимир с≥в у √алич≥, –оман у «венигород≥, а —в€тослав у ѕеремишл≥. Ќевтральн≥сть ”горщини забезпечили соб≥ ≤горевич≥ дарунками.

 

Ѕоротьба ≤горевич≥в з бо€рами

 

√алицьк≥ бо€ри, що п≥дчас двох мад€рських окупац≥й зросли в силу, не думали потурати ≤горовичам, €ких вважали своњми ставлениками. јле й ≤горович≥ були за амб≥тн≥ дл€ того, щоби потурати бо€рам. ќбостороннЇ подразненн€ привело до безприм≥рно кривавоњ боротьби. ≤горевич≥ виждали нагоду й справили бо€рам криваву лазню. –≥вночасно в к≥лькох м≥стах вони вир≥зали б≥л€ 500 бо€р, м≥ж ними й найб≥льш знатних та впливових. Ѕагато бо€р уг≥кло з краю. ћайно побитих ≥ вт≥кач≥в ≤горович≥ поконф≥скували. јле цей крок не об≥йшовс€ ≤горевичам. Ѕо€ри р≥шили в≥домстити й дл€ цього видвигнули проти ≤горевич≥в кандидатуру –оманович≥в. ¬они вислали посольство на угорський дв≥р, де перебував ƒанило –оманович. Ќа чол≥ бо€рськоњ делЇгац≥њ сто€в досьогочасний ворог –оманович≥в Ч ¬олодислав  ормильчич.

ƒелегац≥€ просила корол€ јндр≥€, щоби в≥н в≥д≥брав √аличину в≥д ≤горевич≥в й посадив на галицькому стол≥ ƒанила –омановича.

 ороль јндр≥й прийн€в цю пропозиц≥ю Ђз великою любовюї й вислав значне в≥йсько на √алич. « в≥йськом ≥шов галицько-володимирський Ђотчичї ƒанило.

 

ѕерший пох≥д ƒанила на √аличину

 

Ќеспод≥вано дл€ ≤горевич≥в, стануло угорське в≥йсько п≥д ѕеремишлем. ¬олодислав  ормильчич звернувс€ до перемиськоњ залоги з промовою: Ђ„ого вагаЇтес€ брат€? „иж не ≤горевич≥ побили ваших батьк≥в ≥ брат≥в, пограбили ваше майно, ваших дочок пов≥ддавали за ваших раб≥в, чиж не заволоки заволод≥ли вашою батьк≥вщиною? ≤ ви тепер готов≥ за них покладати своњ голови?ї ѕромова мала повний усп≥х: ѕеремишль отворив ворота й видав у руки ¬олодислава  ормильчича Ч кн€з€ —в€тослава ≤горовича. « черги обложили угорськ≥ в≥йська «венигород. јле Ђзвенигородц≥ завз€то боролис€ї й облога зат€глас€. Ќа щаст€ насп≥ли пом≥чн≥ в≥йська –оманових бо€р з Ѕелза, полки ¬асилька –омановича, ќлександра ¬олодимирського, ≤нгвара Ћуцького та ћстислава ѕересопницького. Ќе забаривс€ з допомогою ≥ ЋЇшко польський. –оман ≤горевич мав т≥льки звенигородц≥в та половецьку орду. ¬≥н побачив, що оборона даремна й потайки вт≥к з≥ «венигороду. ƒумав податис€ в  ињв ≥ придбати соб≥ допомогу свого сво€ка ¬севолода —в€тославича. јле по дороз≥, п≥д Ўумськом, –омана зловили чати противник≥в. ўойно тепер п≥ддалис€ звенигородц≥.

—оюзн≥ в≥йська посунули на √алич. ¬олодимир не дожидав противник≥в. ”т≥к з √алича й залишив м≥сто без оборони.

 

¬окн€женн€ ƒанила

 

” вересн≥ 1211 р. зайн€ли союзн≥ в≥йська –оманович≥в √алич ≥ посадили на його Ђзолотокованомуї стол≥ дев€тил≥тнього ƒанила –омановича. –≥вночасно мстив≥ бо€ри викупили ≤горевич≥в з мад€рськоњ невол≥ й пов≥сили њх. «а 500 бо€рських голов заплатили тепер ≤горевич≥. ѕод≥€ перша й одинока в украњнськ≥й ≥стор≥њ. ¬она теж повисла загрозливою зморою над головами –оманович≥в...

ƒанило, що мав тод≥ щойно дев€ть л≥т в≥д роду, хоч ≥ проголошений галицьким кн€земї не м≥г кермувати державними справами. ƒл€ цього прињхала до √алича з Ѕелза –оманова вдова. јле тут вона зустр≥лас€ з неспод≥ваною опозиц≥Їю бо€рства, що на те спровадило нел≥тнього кн€з€ з ”горщини, щоби правити державою в його ≥мени. –оманова мус≥ла покинути √алич ≥ звернутис€ з жал€ми на бо€р до угорського корол€.  ороль јндр≥й зразу п≥шов походом на √алич ≥ приборкав бо€рську маф≥ю, арештуючи головних пров≥дник≥в Ч ¬олодислава, —удислава та ѕилипа. “а €к т≥льки угорськ≥ в≥йська вийшли з √аличини, бо€ри знову п≥дн€ли голову й нехтуючи ƒанила та його мат≥р, закликали соб≥ кн€з€ ћстислава ѕересопницького. “од≥ вдова –оманова вислала менчого сина ¬асилька до Ѕелза, а сама з ƒанилом подалас€ на ”горщину.

 

¬олодислав —амозванець

 

Ќа просьби –омановоњ рушив король јндр≥й знову на √аличину, але смерть його ж≥нки √ертруди з руки мад€рських барон≥в, примусила його завернути з дороги. –≥вночасно завернув з дороги ≥ ћстислав ѕересопницький, що його бо€ри закликали на галицький ст≥л. “од≥ вернув до √аличини ¬олодислав  ормильчич ≥ проголосив себе галицьким кн€зем.

—амозванство  ормильчича, було чимсь нечуваним у досьогочасн≥й украњнськ≥й ≥стор≥њ й тому визвало проти себе справжню бурю. ѕружиною, що рушила украњнських кн€з≥в проти самозванц€, став тепер ћстислав ѕересопницький, що зЇднав соб≥ допомогу ЋЇшка польського й з ќлександром ¬олодимирським рушив на √алич.

¬≥йська кн€з≥в ≥ ¬олодислава зустр≥лис€ на р≥ц≥ Ѕ≥брц≥. ¬олодислава розбито, але вз€ти √алича не вдалос€ Ч кн€з≥ вернулис€ з н≥чим до дому, а ¬олодислав до √алича.

 

ћад€рсько-польська змова

 

”горський король јндр≥й та польський кн€зь ЋЇшко, що дос≥ н≥би Ђбезкористовної заступалис€ за –омановичами, додумалис€ нарешт≥ до того, щоби спекти свою печеню при огн≥ боротьби за галицький ст≥л. «г≥дно з пл€нами крак≥вського каштел€на ѕакослава, јндр≥й ≥ ЋЇшко мали заключити т≥сний союз, закр≥плений подружж€м ЋЇшковоњ дочки —альомењ (вона мала тод≥ два роки) з молодшим сином јндр≥€  ольоманом, що теж був тод≥ ще дитиною.  ольоман мав д≥стати титул Ђкорол€ √аличиниї, а ЋЇшко зах≥дньо-галицьк≥ земл≥ з ѕеремишлем. –омановичам назначили союзники ¬олодимирщину без Ѕерестейщини й п≥зн≥шоњ ’олмщини, що њх мав ЋЇшко затримати дл€ себе.

ѕроект ѕакослава прийн€то на зњзд≥ јндр≥€ й ЋЇшка, що в≥дбувс€ 1214 р. на —п≥шу. Ќебаром в≥дбулас€ комед≥€ в≥нчанн€ —альомењ з  ольоманом, а зимою з 1215 на 1216 р. в≥дбулас€ коронац≥€  ольомана короною, що њњ прислав папа ≤нокент≥й III.

Ќа √аличину рушило мад€рське в≥йсько, що полонило ¬олодислава-—амозванц€ й вивезло на ”горщину. ¬≥н там ≥ помер. Ќа галицькому стол≥ зас≥в, формально, маленький  ольоман, а д≥йсну владу над краЇм обн€в в≥домий уже нам воЇвода Ѕенедикт. ѕеремишль уз€в соб≥ ЋЇшко, а автор польсько-мад€рськоњ змови ѕакослав, д≥став за труд Ч Ћюбач≥вську волость. ќлександер мус≥в покинути призначену –омановичам ¬олодимирщину.

Ќа щаст€, польсько-мад€рський союз не продержавс€ довго. ”горський король дуже скоро розсваривс€ з ЋЇшком ≥ в≥д≥брав йому ѕос€нн€ з ѕеремишлем. –≥вночасно п≥д≥рвав соб≥ јндр≥й грунт у √аличин≥, де почав насильну латин≥зац≥ю церкви. ќдно й друге привело до того, що €к писав јндр≥й в 1215 р. до папи Ђостанн≥ми часами галицький народ не т≥льки в≥дступив в≥д свого корол€ ( ольомана), але й з≥бравши в≥йсько, обл€г галицький замок, де перебував наш син з невеликою залогоюї.

ƒаремне кликав јндр≥й свого недавнього союзника, ЋЇшка, на пом≥ч. ћус≥в сам ≥ти на √аличину й визвол€ти сина з облоги. “имчасом ≥ ЋЇшко не дармував. Ўукаючи, когоб то з кн€з≥в напустити на мад€р, вибрав хороброго во€ку ћстислава ћстиславича з роду смоленських кн€з≥в, що кн€жив у Ќовгород≥.

 

ћстислав ”дачний

 

Ќа ширшу пол≥тичну арену виплив ћстислав ћстиславич при чергов≥й кампан≥њ за кињвський ст≥л, по смерти –юрика –остиславича. ¬же тод≥ мав славу неустрашеного лицар€; новгородц≥ прозвали його Ђ”дачнимї ≥ готов≥ були йти за ним в огонь ≥ воду, мовл€в: Ђ уди ти, кн€же, очима гл€неш, туди ми своњми головами кинемої. ћстиславов≥ не сид≥лос€ в Ќовгород≥. Ѕезустанн≥ напасти суздальських кн€з≥в, та вроджена жадоба воЇнних пригод, гнали його геть з Ќовгороду. ћанив його неспок≥йний украњнський п≥вдень, а в першу чергу √аличина, де н≥кому з претендент≥в не давали засиджуватис€.

ƒопом≥гши –остиславичам в≥двоювати  ињв в≥д ставленик≥в ¬севолода —уздальського (1215), ћстислав д≥став, за труд, “орчеськ на ѕороссю. јле й тут не перестав снувати плин≥в про п≥дб≥й √аличини. “имчасом на його Ќовгород напав ярослав ¬севолодич —уздальський ≥ ћстислав мус≥в ≥ти його оборон€ти. ” славн≥й боротьб≥ над р≥кою Ћисицею розгромив ћстислав суздальц≥в, але в Ќовгород≥ таки не залишивс€. —аме тод≥ насп≥ли до нього посли в≥д ЋЇшка польського, з закликом ≥ти на √аличину.

ћстислав п≥шов не вагаючись, але п≥д √аличем побачив, що сили його замал≥ й завернув на ѕодн≥пр≥в€. “ут придбав соб≥ союзник≥в та поњхав попрощатис€ з Ќовгородом ≥ новгородц€ми. ¬есною 1219 р. поклонивс€ новгородськ≥й —оф≥њ, могил≥ свого батька й новгородц€м, та пооб≥ц€вши њх не забувати, рушив походом на √аличину. √алицьк≥ бо€ри, пробували протиставити йому –оманович≥в, але ћстислав випередив ƒанила й зайн€в √алич.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 305 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќасто€ща€ ответственность бывает только личной. © ‘азиль »скандер
==> читать все изречени€...

542 - | 471 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.