Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—то двадц€ть с≥м рок≥в по тому 5 страница




—палах блискавки. –аптовий порив в≥тру шарпонув њхнЇ волосс€. ¬ода в басейн≥ захвилювалась, завирувала, сп≥нилась, п≥днеслась хвилею, високою наче ст≥на. ≤ обрушилась просто на них. ¬≥дскочили в≥д фонтану,  орал сп≥ткнулась, п≥дтримав њњ. ѕрогуркотав гр≥м.

„арод≥йка викрикнула закл€тт€, махнула рукою. ” всьому дом≥ запалало св≥тло.

¬ода у басейн≥ фонтану, що за мить до цього кружл€ла коловоротом, тепер була р≥вна, спок≥йна, порушувалась т≥льки струмком з фонтану, що л≥ниво дзюркот≥в. Ќа них, хоч перед цим облит≥ величезною хвилею, не було жодноњ краплини.

√еральт важко дихав. ѕ≥дв≥вс€.

- Ќаприк≥нц≥, - буркнув, допомагаючи чарод≥йц≥ п≥двестись на ноги. Ц “ой останн≥й образЕ ”зг≥р'€ ≥ процес≥€Е людиЕ Ќе розп≥знавЕ Ќе маю жодного у€вленн€, що то могло бутиЕ

- я також, - в≥дпов≥ла несвоњм голосом. Ц јле це було не твоЇ вид≥нн€. ÷е образ призначавс€ мен≥. “акож не у€вл€ю, що може означати. јле маю дивне передчутт€, що н≥чого хорошого.

√р≥м стих. √роза в≥ддал€лась. ” б≥к суш≥.

 

*

- Ўарлатанство, вс€ та њњ див≥нац≥€, - повторив Ћютик, п≥дкручуючи к≥лочки лютн≥. Ц ќшуканськ≥ омани дл€ нањвних. —ила нав≥юванн€, н≥чого б≥льше. ƒумав про меч≥, то њх ≥ побачив. ўо ще, наче б то, бачив? ’оду мерц≥в? —трашенну хвилю? —келю дивноњ форми? ÷е €коњ такоњ форми?

- Ѕула схожа на велетенський ключ, - в≥дпов≥в в≥дьмак. Ц јбо на частину в≥д геральдичного хрестаЕ

“рубадур замисливс€. «атим обмакнув палець у пиво. ≤ намалював щось на поверхн≥ стола.

- ўось схоже на це?

- ’а. Ќав≥ть дуже схоже.

- ј щоб мен≥! Ц Ћютик вдарив по струнах, звертаючи на себе увагу вс≥Їњ корчми. Ц ј щоб мене муха вбрикнула! ’а-ха, друже, √еральте! —к≥льки раз≥в ти вит€гав мене з халепи? —к≥льки раз≥в допом≥г? –обив мен≥ послугу? Ќе зл≥чити! Ќу, тепер настала мо€ черга. ћоже статись, що з моЇю пом≥ччю в≥дшукаЇш свою славетну зброю.

- √а?

Ћютик п≥дв≥вс€.

- ѕан≥ Ћ≥тта Ќейд, - твоЇ нин≥шнЇ здобутт€, €к≥й складаю свою пошану €к видатн≥й ворожц≥ та неперевершен≥й €сновидц≥, п≥д час сеансу див≥нац≥њ, р≥ч то €сна, передбачувана ≥ безсумн≥вна, вказала м≥сце, €ке знаю. …демо до ‘ерранта. «араз же. ћусить орган≥зувати нам ауд≥Їнц≥ю, за допомогою своњх таЇмних звТ€зк≥в. ≤ видати тоб≥ дозв≥л на вињзд ≥з м≥ста, щоб на пропускному контрол≥ уникнути конфронтац≥њ з тими гетерами ≥з кордегард≥њ. ¬лаштуЇмо невеличку подорож. Ќевелику ≥, в принцип≥, недалеку.

-  уди?

- ”п≥знав скелю з твого вид≥нн€. Ќасправд≥ називаЇтьс€ останець карстовий. јле м≥сцев≥ називають њњ √рифом. ’арактерна м≥сцина, та ниточка, що веде до осел≥ персони, €ка фактично може щось знати про твоњ меч≥. ћ≥сце, в €ке направимось, називаЇтьс€ –авел≥н. “об≥ це про щось говорить?

 

 

Ќе т≥льки саме лише виконанн€, не сама т≥льки рем≥снича майстерн≥сть ц≥нн≥сть в≥дьмацького меча визначаЇ. ѕод≥бно до загадкових ельф≥йських чи теж гном'€чих клинк≥в, секрет €ких згинув у в≥ках, меч в≥дьмацький таЇмничою силою пов'€заний ≥з рукою ≥ помислами в≥дьмака, що волод≥Ї ним. ≤ саме завд€ки арканам ц≥Їњ маг≥њ стаЇ в≥н здатним повставати на боротьбу проти “емних —ил.

ѕандольфо ‘ортегуерра, “рактат про холодну зброю

¬≥дкрию вам один секрет. ўодо в≥дьмацьких меч≥в. Ќ≥сен≥тниц≥, що мають вони €кусь таЇмничу силу. ≤ що така це вже в≥дм≥нна збро€, що кращоњ за нењ год≥ й шукати. ÷е все ф≥кц≥€, видумана дл€ замилюванн€ очей. ¬≥домо це мен≥ абсолютно достеменно з перев≥реного джерела.

Ћютик, ѕ≥встор≥чч€ поез≥њ

–озд≥л восьмий

—калу, що носила назву √риф розп≥знав одразу, була пом≥тна вже здалека.

 

*

 

ћ≥сце, в €ке вони направл€лись, розташовувалось менш н≥ж на п≥вдороз≥ м≥ж  ерацком ≥ ÷идар≥сом, трохи на узб≥чч≥ в≥д тракту, €кий зТЇднував обидва м≥ста ≥ проходив м≥ж л≥с≥в та скел€стих пустищ. ƒорога зайн€ла у них певний час, €кий заповнювали балачками. ѕереважно, у виконанн≥ Ћютика.

- якщо в≥рити чуткам, - сказав поет, - то в≥дьмацьк≥ меч≥ мають маг≥чн≥ властивост≥.  р≥м вигадок про статеве безсилл€, щось правдиве у цьому маЇ бути. ¬аш≥ меч≥ Ц це ж не звичайн≥ меч≥. ѕрокоментуЇш €кось?

√еральт притримав кобилу. «нуджена пост≥йним перебуванн€м у стайн≥, ѕлотва щоразу зривалась у галоп.

- «в≥сно, прокоментую. Ќаш≥ меч≥ Ц це не звичайн≥ меч≥.

- —тверджують, - Ћютик удав, н≥би не почув кпини, - що маг≥чна сила вашоњ в≥дьмацькоњ зброњ, смертельноњ дл€ страховиськ, з €кими боретес€, пол€гаЇ у стал≥, з €коњ меч≥ куютьс€. « самого матер≥алу, а докладн≥ше, з руди, €ка добуваЇтьс€ з метеорит≥в, що впали з неба. ÷е €к? ћетеорити Ц це ж не маг≥чне €вище, це €вище природне ≥ науково обірунтоване. «в≥дки тод≥ беретьс€ вс€ ц€ маг≥€?

√еральт подививс€ на небо, €ке темн≥шало на п≥вноч≥. «давалось, що насуваЇтьс€ чергова бур€. ≤ що ризикують змокнути.

- якщо € добре памТ€таю, - в≥дпов≥в питанн€м, - пройшов навчанн€ з ус≥х с≥мох в≥льних мистецтв?

- ≤ диплом отримав summa cum laude.

- ѕрослухав лекц≥њ професора Ћ≥нденборга, €к≥ входили до складу quadrivium астроном≥њ.

- —тарого Ћ≥нденборга, €кого ще називали ќпалком? Ц засм≥€вс€ Ћютик. Ц јвжеж! … дос≥ бачу його перед очима, €к чеше соб≥ зад ≥ тиц€Ї указкою на мапи ≥ глобуси, монотонно буркочучи. Sphera Mundi, ееее, subdividitur на чотири ≈лементарн≥ ѕлани: ѕлан «емл≥, ѕлан ¬оди, ѕлан ѕов≥тр€ ≥ ѕлан ¬огню. «емл€ разом ≥з ¬одою формуЇ земну кулю, €ку з ус≥х бок≥в, ееее, оточуЇ ѕов≥тр€, або Aer. Ќад ѕов≥тр€м, ееее, прост€гаЇтьс€ Aether, ѕов≥тр€ ¬огн€не vel ¬огонь. Ќад ¬огнем знаход€тьс€ “онк≥ —идеральн≥ Ќебеса, Firmamentum сферичноњ природи. Ќа них же розм≥щуютьс€ Erratica Sydera, блукаюч≥ з≥рки, ≥ Fixa Sydera, з≥рки нерухом≥Е

- Ќе знаю, - хмикнув √еральт, - що б≥льше дивуЇ: тв≥й талант до парод≥юванн€ чи пам'€ть. ¬ертаючись до нашого попереднього питанн€: метеорити, €к≥ наш шановний ќпалок називав падаючими з≥рками, Sydera Cadens, чи €кось так, зриваютьс€ з небосхилу ≥ падають вниз, аби заритись у нашу стару-добру землю. ѕо дороз≥ вони проход€ть кр≥зь всю решту ѕлан≥в, або площин елементарних та параелементарних, бо так≥ також начебто ≥снують. ≈лементи ≥ параелементи, €к в≥домо, прос€кнут≥ потужною енерг≥Їю джерела ус≥Їњ маг≥њ ≥ надприродноњ сили, а метеорит, проход€чи кр≥зь них, цю енерг≥ю поглинаЇ ≥ збер≥гаЇ. —таль, €ка видобуваЇтьс€ з метеориту, так само €к ≥ клинок, €кий куЇтьс€ з ц≥Їњ стал≥, несе в соб≥ силу елемент≥в. яка Ї маг≥чною. ¬есь меч Ї маг≥чним. Quod erat demonstrandum. «розум≥в?

- Ќу зв≥сно.

- ј тепер забудь. Ѕо це дурн€.

- ўо?

- ƒурн€. ¬имисел. ћетеорити не лежать п≥д кожним кущем. Ѕ≥льше половини в≥дьмацьких меч≥в викуван≥ з магнетитових руд. —ам користавс€ саме такими. ™ так само добрими, €к т≥, що зроблен≥ з метеорит≥в, €к≥ впали з неба ≥ пройшли кр≥зь вс≥ сидеритов≥ елементи. ЌемаЇ абсолютно н≥€коњ р≥зниц≥. јле залиш цю ≥нформац≥ю при соб≥, Ћютику, дуже тебе прошу. Ќ≥кому про це не розпов≥дай.

- ÷е €к? ћаю мовчати? Ќе можеш про таке просити! який сенс знати про щось, €кщо цим знанн€м не можна похвалитись?

- ѕрошу тебе. ¬ол≥ю, аби мене вважали за надприродну ≥стоту, озброЇну надприродною зброЇю. “акого мене винаймають ≥ такому мен≥ плат€ть. «вичайн≥сть Ц все одно, що буденн≥сть, а буденн≥сть Ц це дешевизна. “ому прошу, тримай €зик за зубами. ќб≥ц€Їш?

- Ќай буде так. ќб≥ц€ю.

 

*

 

—калу, що носила назву √риф розп≥знав одразу, була пом≥тна вже здалека.

Ќасправд≥, не потр≥бно було мати багату у€ву, щоб простежити њњ схож≥сть ≥з головою грифа на довг≥й шињ. ќднак б≥льше, €к зауважив Ћютик, нагадувала гриф лютн≥ або ≥ншого струнного ≥нструмента.

√риф, €к ви€вилось, був останцем, що височ≥в над г≥гантським карстовим масивом. ћасив цей, Ц €к √еральт пригадав з опов≥дей, - називали ≈льф≥йською “вердинею, з огл€ду на його довол≥ ч≥тк≥ форми, нагадував руњни прадавн≥х буд≥вель з мурами, вежами, баштами ≥ тому под≥бним. ∆одноњ твердин≥, ельф≥йськоњ чи будь-€коњ ≥ншоњ, тут н≥коли не було, дивн≥ форми карстовоњ породи були результатом роботи ѕрироди, в≥д €коњ, треба було визнати, захоплювало дух.

- “ам, внизу, - вказав Ћютик, п≥двод€чись в стременах. Ц Ѕачиш? ÷е ≥ Ї наша ц≥ль. –авел≥н.

Ќазва була вин€тково влучною, адже карстов≥ останц≥ формували дивовижно правильноњ форми великий трикутник, €кий виступав перед ≈льф≥йською “вердинею наче баст≥он. «середини трикутника в небо п≥дносилась буд≥вл€, що нагадувала форт. Ѕула оточена чимсь, що скидалось на огороджений воЇнний таб≥р.

√еральт пригадав чутки, €к≥ ходили про –авел≥н. ≤ про особу, €ка мала там свою резиденц≥ю.

«'њхали з гостинц€.

«а першу загорожу вели к≥лька вход≥в, ≥ вс≥ вони охорон€лись озброЇними до зуб≥в стражниками. ѕо строкат≥й та р≥знор≥дн≥й одеж≥ легко було уп≥знати в них найманц≥в. ѓх затримали вже на першому посту. ’оча Ћютик голосно пов≥домив, що у них призначено ауд≥Їнц≥ю ≥ особливо наголошував на своњх добрих стосунках ≥з кер≥вництвом, њм звел≥ли сп≥шитись ≥ чекати. ƒосить довго. √еральт вже почав про€вл€ти нетерп≥нн€, коли, нарешт≥, з'€вивс€ здоровань ≥з зовн≥шн≥стю галерника, ≥ наказав њм сл≥дувати за ним. —коро ви€вилось, що здоровань пов≥в њх обх≥дним шл€хом, в дальню частину комплексу, зв≥дки доносивс€ гом≥н й звуки музики.

ѕерейшли через мостик. ќдразу за ним на земл≥ лежав чолов≥к, нап≥впритомно мацаючи довкола себе руками. ќбличч€ його було закривавлене ≥ розпухло так, що оч≥ майже повн≥стю зникли в суц≥льному набр€ков≥. ¬ажко дихав, з кожним видихом випускав з розбитого носа кривав≥ бульби. «доровань не прид≥лив жодноњ уваги лежачому, √еральт з Ћютиком також удали, що н≥чого не пом≥тили. «находились в такому м≥сц≥, де неможна було про€вл€ти надм≥рноњ зац≥кавленост≥. ¬ справи –авел≥ну не рекомендувалось пхати носа, адже, за чутками, такий н≥с одразу розстававс€ з≥ своњм хаз€њном ≥ залишавс€ там, куди його було встромлено.

«доровань пров≥в њх через кухню, в €к≥й кухар≥ носились н≥би ошпарен≥. Ѕулькот≥ли котли, в €ких, €к зауважив √еральт, готувались краби, омари ≥ лангусти. ¬ чанах звивались вугр≥ та мурени, тушкувались у горшках молюски й м≥д≥њ. Ўкварчали на велетенських пательн€х шматки м'€са. ѕрислуга накладала готов≥ страви у миски ≥ п≥дноси ≥ виносила в коридор.

Ќаступне прим≥щенн€ було прос€кнуте ароматами ж≥ночих парфум≥в та косметики. ѕеред р€дами дзеркал, безупинно теревен€чи, крутились ≥ наводили марафет к≥льканадц€ть ж≥нок в р≥зних стад≥€х негл≥же, враховуючи стад≥ю абсолютну. “ут теж ≥ √еральт, ≥ Ћютик збер≥гали камТ€ний вираз обличч€ ≥ не надто кидали оком довкола.

¬ чергов≥й к≥мнат≥ њх ретельно обшукали. —тражники, що проводили огл€д в≥др≥зн€лись суворою зовн≥шн≥стю, профес≥йною повед≥нкою ≥ р≥шучими д≥€ми. —тилет √еральта конф≥скували. ” Ћютика, €кий н≥коли в житт≥ не носив зброњ, в≥д≥брали греб≥нець ≥ штопор. Ћютню, пом≥ркувавши, дозволили залишити.

- ѕеред превелебним сто€ть ст≥льц≥, - стали повчати наприк≥нц≥. Ц —≥сти на них. —ид≥ти ≥ не вставати, доки превелебний не дозволить. Ќе перебивати, коли превелебний говорить. Ќе в≥дкривати рота, поки превелебний не дасть на це згоду. ј тепер заходьте. ¬ ц≥ двер≥.

- ѕревелебний? Ц буркнув √еральт.

- Ѕув колись св€щеником, - прошепот≥в у в≥дпов≥дь поет. Ц јле не переживай, не набравс€ звичок. ѕ≥длегл≥ мус€ть його €кось називати, а в≥н ненавидить, коли його звуть шефом. ћи не мусимо так до нього звертатись.

 оли ув≥йшли, щось заступило њм дорогу. ÷е щось було велетенське наче гора та ≥нтенсивно смерд≥ло мускусом.

- «доров був, ћикито, - прив≥тав гору Ћютик.

√≥гант, названий ћикитою, суд€чи з усього працював приватним охоронцем превелебного шефа, був метисом, результатом схрещенн€ огра ≥ краснолюда. « цього кровозм≥шенн€ вийшов лисий краснолюд зростом чималим вище за с≥м фут≥в, абсолютно без шињ, з кучер€вою бородою, з ≥клами, що стирчали наче у дикого кабана, ≥ руками, €к≥ с€гали кол≥н. “ак≥ г≥бриди трапл€лись вкрай р≥дко, €к вважалось, ц≥ види були повн≥стю генетично несум≥сн≥, тому щось под≥бне до ћикити не могло з'€витись на св≥т природним шл€хом. Ќе об≥йшлось без допомоги вин€тково сильноњ маг≥њ. ћаг≥њ, до реч≥, забороненоњ. «а чутками, б≥льш≥сть чарод≥њв цю заборону ≥гнорували. √еральт зараз на власн≥ оч≥ бачив доказ того, що чутки не брехали.

¬с≥лись, в≥дпов≥дно з протоколом, на двох плетених ст≥льц€х. √еральт озирнувс€, роздивл€ючись. ¬ дальньому к≥нц≥ к≥мнати, на велик≥й кушетц≥, дв≥ гол≥ пан€нки пестили одна одну. Ќа них спогл€дав, одночасно годуючи пса, малий, непоказний, сутулий ≥ неприм≥тний чолов≥к в просторих, кв≥тчасто вишитих шатах ≥ фесц≥ з китицею. «годувавши собац≥ останн≥й шматок омара, чолов≥к витер руки ≥ повернувс€.

- ¬≥таю, Ћютик, - промовив, с≥даючи перед ними на чимсь, що скидалось на трон, хоча й плетений. Ц ћоЇ шануванн€, пане √еральте з –≥в≥њ.

ѕревелебний ѕирал ѕратт, вважавс€ Ц й не без п≥дстав Ц головою орган≥зованоњ злочинност≥ всього рег≥ону, мав вигл€д купц€, €кий свого часу торгував текстилем, а зараз вийшов на пенс≥ю. Ќа зборищ≥ текстильних купц≥в-пенс≥онер≥в н≥чим би не в≥др≥зн€вс€ в≥д решти й не мав би причин скидатись на чужака. ѕринаймн≥, здалеку. якщо ж придивитись до ѕирала ѕратта ближче, - можна було пом≥тити те, чого купц≥ з текстилю зазвичай не мали. «астар≥лий, бл€клий б≥луватий сл≥д в≥д удару ножем на вилиц≥. Ќедобрий ≥ ворожий вираз вузьких уст. —в≥тл≥, жовтав≥ оч≥, нерухом≥ €к у п≥тона.

ƒовгий час н≥хто не порушував мовчанки. ƒесь з-за ст≥ни доносилась музика, було чутно гом≥н.

- –адий бачити ≥ в≥таю вас обох, - нарешт≥ порушив тишу ѕирал ѕратт. …ого голос видавав давню ≥ м≥цну любов до дешевого й погано дистильованого алкоголю.

- ќсобливо радий бачити тебе, сп≥ваче. Ц ѕревелебний посм≥хнувс€ Ћютику. Ц Ќе бачились з дн€ вес≥лл€ моЇњ онучки, €кий прикрасив своњм виступом. ј € саме думав про тебе, бо чергова мо€ онука щось також посп≥шаЇ ≥з зам≥жж€м. —под≥ваюсь, що по стар≥й дружб≥ й цим разом не в≥дмовиш. Ќу €к? «асп≥ваЇш на вес≥лл≥? Ќе потр≥бно буде просити тебе так довго, €к ≥ вперше? Ќе доведетьс€ тебе знов... переконувати?

- «асп≥ваю, засп≥ваю, - посп≥шив запевнити Ћютик, трохи збл≥дши.

- ј сьогодн≥, - продовжив ѕратт, - € гадаю, прийшов питатись про моЇ здоров'€.  епське воно, оте моЇ здоров'€.

Ћютик ≥ √еральт втримались в≥д коментар≥в. ќгрокраснолюд тхнув мускусом. ѕирал ѕратт важко з≥тхнув.

- ћаю, - спов≥стив, - виразку шлунка ≥ анорекс≥ю, тож розк≥шн≥ страви вже не дл€ мене. «найшли хворобу печ≥нки ≥ заборонили пити. Ќа додачу, маю грижу м≥жхребцевих диск≥в, хребц≥в шињ ≥ попереку, тож полюванн€ та ≥нш≥ екстремальн≥ види спорту викреслен≥ з мого списку забав. ¬с≥ ц≥ л≥ки та препарати пожирають купу грошей, €к≥ ран≥ше витрачав на азартн≥ ≥гри. —вистулька, щоправда, з≥знаюсь, ще встаЇ, але ск≥льки треба докласти роботи, аби встала! “епер це б≥льше виснажуЇ, н≥ж т≥шитьЕ “о, що мен≥ лишаЇтьс€? √а?

- ѕол≥тика.

ѕирал ѕратт розсм≥€вс€ так, що аж затремт≥ла китиц€ на фесц≥.

- Ѕраво, Ћютик. як завжди Ц в €блучко. ѕол≥тика, о так, це зараз саме дл€ мене. —початку не викликала у мене прихильного ставленн€. ƒумав, не впораюсь, тому вир≥шив ≥нвестувати в бордел≥. „асто бував серед пол≥тик≥в ≥ з багатьма знайомий особисто. ≤ переконавс€, що краще мати справу з≥ шльондрами, бо шльондри мають хоч €кусь г≥дн≥сть та принципи. ј з ≥ншого боку, в бордел≥ не так приЇмно правити, €к в ратуш≥. ј правити хочетьс€, €к не св≥том, то хоч пов≥том, €к той казав. як у стар≥й приказц≥: €кщо не можеш њх побороти, то приЇднайс€ до них.

«амовк, гл€нув на кушетку, вит€гнувши шию.

- Ќе сачкувати, д≥вчатка! Ц прикрикнув. Ц Ќе прикидатись! Ѕ≥льше, б≥льше запалу! ’ммЕ Ќа чому € зупинивс€?

- Ќа пол≥тиц≥.

- јга, д≥йсно. јле пол≥тика пол≥тикою, а в тебе, в≥дьмаче, поцупили твоњ славетн≥ меч≥. „и не з цього приводу маю честь тебе тут бачити?

- —аме з цього.

- ћеч≥ вкрали, - похитав головою ѕратт. Ц Ѕол≥сна втрата, €к гадаю? ќчевидно, що бол≥сна. ≤ непоправна. ’а, завжди говорив, що в  ерацку злод≥й на злод≥њ. “амтешн≥ люди, дай њм т≥льки шанс, вкрадуть все, що над≥йно не прибито цв€хами. ј €к буде прибито, то на цей випадок завжди мають при соб≥ обценьки.

- —под≥ваюсь, сл≥дство триваЇ? Ц продовжив за мить. Ц  еруЇ ним ‘еррант де Ћеттенхоф? ќднак, подив≥тьс€ правд≥ в оч≥, панове. Ќе треба чекати дива в≥д ‘ерранта. Ѕез образ, Ћютику, але тв≥й кревн€к був би набагато кращим бухгалтером, ан≥ж сл≥дчим. ” нього н≥чого нема, кр≥м книжок, кодекс≥в, параграф≥в, постанов, ну ≥ вс≥ ц≥ його докази, докази ≥ ще раз докази. як в т≥й байц≥ про козу ≥ капусту. Ќе чули? якось закрили козу в одн≥й комор≥ з качаном капусти. Ќа ранок в≥д капусти ≥ духу не лишилось, а коза сере зеленим. јле доказ≥в бракуЇ ≥ св≥дк≥в нема, тож справу закрито, causa finita. Ќе хочу наврочити, в≥дьмаче √еральте, але справа крад≥жки твоњх меч≥в може зак≥нчитись так само.

√еральт ≥ цього разу не прокоментував.

- ѕерший меч, - ѕирал ѕратт почесав п≥дбор≥дд€ рукою, ус≥€ною персн€ми, - сталевий. —таль сидеритова, з метеоритноњ руди. ¬икутий в ћахакам≥, в краснолюдських кузн€х. «агальна довжина сорок ≥з половиною дюйм≥в, клинок довгий Ц двадц€ть с≥м ≥ чверть. ≤деально збалансований, вага леза ч≥тко дор≥внюЇ ваз≥ ефеса, загальна вага меча десь трохи менше сорока унц≥й. –ук≥в'€ ≥ гарда виконан≥ просто, але елегантно.

- ≤ другий меч, ≥дентичноњ довжини й ваги, ср≥бний. „астково, звичайно. —талеве осерд€, окуте ср≥блом, лезо також сталеве, чисте ср≥бло занадто м'€ке, щоб його можна було добре нагострити. Ќа гард≥ та вздовж всього клинка видн≥ютьс€ рун≥чн≥ знаки та символи, €к≥ моњ експерти не змогли ≥дентиф≥кувати, але вони Ї безсумн≥вно маг≥чнимиЕ

- ƒетальний опис. Ц √еральт сид≥в з камТ€ним лицем. Ц “акий, н≥би ти бачив меч≥ на власн≥ оч≥.

- ¬ласне € њх ≥ бачив. ћен≥ њх принесли ≥ запропонували купити. ѕосередник, що представл€в ≥нтереси попереднього власника, - особа з бездоганною репутац≥Їю, €ку € особисто знаю, пов≥домила, що меч≥ отриман≥ легально, що поход€ть вони з≥ знах≥дки в ‘ен  арн, старовинного некропол€ в —одден≥. ¬ ‘ен  арн знаход€ть безл≥ч скарб≥в ≥ артефакт≥в, тож не € мав жодних п≥дстав до сумн≥в≥в щодо достов≥рност≥. јле мав певн≥ п≥дозри. ≤ меч≥ не купив. —лухаЇш мене, в≥дьмаче?

- « ус≥Їю увагою. „екаю на розв'€зку. ≤ на подробиц≥.

- –озв'€зка наступна: так на так. ѕодробиц≥ вартують грошей. ≤нформац≥€ маЇ св≥й ц≥нник.

- Ќу, знаЇш, - зайшовс€ Ћютик. Ц я до тебе звернувс€ по дружб≥, а ти старому другов≥ в б≥д≥Е

- ≤нтерес Ц це ≥нтерес, - об≥рвав його ѕирал ѕратт. Ц —казав вже, ≥нформац≥€, €кою волод≥ю, маЇ свою ц≥ну. ’очеш дов≥датись щось про долю своњх меч≥в, в≥дьмаче з –≥в≥њ, мусиш за це заплатити.

- ≤ €ка ц≥на вказана на ц≥ннику?

ѕратт вит€гнув з кишен≥ велику золоту монету ≥ в≥ддав огрокраснолюдов≥. “ой без жодних зусиль розламав њњ пальц€ми, €к печиво. √еральт заперечно похитав головою.

- Ѕанальщина на кшталт €рмаркового балагану, - проц≥див. Ц ¬сучиш мен≥ половину монети, а хтось, колись, може через к≥лька рок≥в, з'€витьс€ з другою половиною. ≤ зажадаЇ, щоб виконав його бажанн€. яке мушу виконати беззастережно. Ќе вийде. якщо це ≥ Ї тво€ ц≥на, то ми не домовимось. Causa finita. …демо, Ћютик.

- Ќе зац≥кавлений в тому, аби в≥дшукати меч≥?

- Ќе наст≥льки.

- ѕ≥дозрював щось под≥бне. јле варто було спробувати. ћаю ≥ншу пропозиц≥ю. ÷ього разу вже не в≥дмовишс€.

- …демо, Ћютик.

- ¬ийдеш, - ѕратт вказав кивком голови, - але в ≥нш≥ двер≥. ¬ оц≥. –озд€гнений. ¬ самому сп≥дньому.

√еральтов≥ здавалось, що контролюЇ св≥й вираз обличч€. ¬очевидь, помил€вс€, бо огрокраснолюд раптом застережливо загарчав ≥ рушив на нього, розкинувши лапи й тхнучи вдв≥ч≥ сильн≥ше.

- ÷е €кась насм≥шка, - голосно за€вив Ћютик, €кий в компан≥њ в≥дьмака завжди ставав зухвалим ≥ нахабним.

- √лузуЇш з нас, ѕирал. “ому зараз ми попрощаЇмось ≥ вийдемо.  р≥зь т≥ сам≥ двер≥, через €к≥ ув≥йшли. Ќе забувайс€, ким ти Ї! …демо!

- Ќе раджу, - похитав головою ѕирал ѕратт. Ц “и не надто розумний, це вже ми €кось з'€сували. јле, щоб не робити спроби зараз вийти, розуму в тебе вистачить.

ўоб п≥дкреслити серйозн≥сть сл≥в шефа, огрокраснолюд показав њм кулак. –озм≥ром з кавун. √еральт мовчав. ¬же б≥льше хвилини придивл€вс€ до велетн€, вишукуючи на його туш≥ вразливе дл€ копн€ка м≥сце. Ѕо скидалось на те, що без копн€к≥в не об≥йдетьс€.

- Ќу, добре. Ц ѕратт жестом притримав охоронц€. Ц ѕ≥ду на поступки, викажу свою добру волю ≥ прагненн€ дос€гти компром≥су. “ут сьогодн≥ з≥бралась вс€ ел≥та промисловост≥, торг≥вл≥ та ф≥нанс≥в, пол≥тики, шл€хта, духовенство, нав≥ть один принц, ≥нкогн≥то. ќб≥ц€в њм видовище, €кого в житт≥ не бачили, а в≥дьмака в самих п≥дштаниках вони точно не бачили. јле най буде по-твоЇму, п≥ду назустр≥ч: вийдеш голий по по€с. «а це отримаЇш об≥ц€ну ≥нформац≥ю, негайно жЕ Ѕ≥льше того, в €кост≥ бонусуЕ

ѕирал ѕратт вз€в з≥ столу аркушик паперу.

- ¬ €кост≥ бонусу, отримаЇш дв≥ст≥ нов≥градських корон. ” в≥дьмачий пенс≥йний фонд. Ѕудь-ласка, це чек на предТ€вника, в банку ƒжанкард≥, отримати гот≥вкою можна в будь-€к≥й њхн≥й ф≥л≥њ. ўо скажеш?

- Ќав≥що питаЇш? Ц примружив оч≥ √еральт. Ц ƒав ч≥тко зрозум≥ти, що в≥дмовитись не можу.

- “и правильно зрозум≥в. я сказав, що в≥д ц≥Їњ пропозиц≥њ вже не в≥дмовишс€. ƒо всього цього, вона видаЇтьс€ мен≥ взаЇмовиг≥дною.

- Ћютику, в≥зьми чек. Ц √еральт розст≥бнув ≥ скинув куртку. Ц √овори, ѕратт.

- Ќе роби цього, - Ћютик збл≥д ще б≥льше. Ц “и знаЇш, що на тебе чекаЇ там, за тими дверима?

- √овори, ѕратт.

- як вже казав, - превелебний розваливс€ на своЇму трон≥, - в≥дмовивс€ купувати меч≥ у посередника. јле, €к зауважив ран≥ше, це була особа мен≥ близька ≥ шанована, тому запропонував ≥нший, дуже виг≥дний спос≥б њх продати. ѕорадив, аби њх попередн≥й власник виставив меч≥ на аукц≥он≥. ¬ аукц≥онному дом≥ брат≥в Ѕорсодих, у Ќов≥град≥. Ќайб≥льший ≥ найв≥дом≥ший серед колекц≥онер≥в аукц≥он, з≥ всього св≥ту туди зТњжджаютьс€ поц≥новувач≥ раритет≥в, антиквар≥ату, р≥дк≥сних твор≥в мистецтва, ун≥кальних вироб≥в та вс≥л€ких диковинок. ўоби додати €кийсь шедевр до своЇњ колекц≥њ, ц≥ диваки шалено торгуютьс€, р≥зн≥ екзотичн≥ реч≥ часом йдуть у Ѕорсодих за неймов≥рн≥ суми. Ќ≥де не вдастьс€ продати дорожче, н≥ж у них.

- √овори, ѕратт. Ц ¬≥дьмак зн€в сорочку. Ц —лухаю уважно.

- јукц≥он в дом≥ Ѕорсодих в≥дбуваЇтьс€ раз на квартал. Ќайближчий буде пТ€тнадц€того липн€. «лод≥й обовТ€зково з'€витьс€ там з твоњми мечами. якщо пощастить, зможеш в≥д≥брати, поки не виставив њх на продаж.

- ≤ це все?

- ÷е ≥ так немало.

- ≤нформац≥€ про особу викрадача? јбо посередника?

- ≤нформац≥њ щодо особи викрадача не маю, - в≥др≥зав ѕратт. Ц ј посередника не викажу. “ут своњ ≥нтереси, закони, правила, €к≥ не менш важлив≥ н≥ж правила чесноњ торг≥вл≥. я би зганьбив свою репутац≥ю. я розпов≥в тоб≥ достатньо, ти отримав набагато б≥льше, н≥ж € зажадав в≥д тебе. ѕроведи його на арену, ћикито. ј ти ходи з≥ мною, Ћютику, також подивимось. „ого чекаЇш, в≥дьмак?

- я так розум≥ю, мушу виходити без зброњ? Ќ≥би не досить того, що голий по по€с, так ще ≥ з голими руками?

- ѕооб≥ц€в гост€м, - по€снив ѕратт пов≥льно, наче дитин≥, - щось таке, чого н≥хто до цього в житт≥ не бачив. ќзброЇного в≥дьмака вс≥ вже бачили.

- ясно.

«находивс€ на арен≥, на п≥ску, в кол≥, €ке утворювали вкопан≥ в землю колоди, ос€€ному мерехтливим св≥тлом численних л≥хтар≥в, п≥дв≥шених на зал≥зних прутах. „ув крики, прив≥танн€, аплодисменти й свист≥нн€. Ѕачив над ареною обличч€, в≥дкрит≥ роти, збуджен≥ погл€ди.

Ќавпроти нього, на протилежному краю арени, щось поворухнулось. ≤ накинулось.

√еральт ледве встиг скласти передпл≥чч€ в «нак √ел≥отропу. „ари в≥дбили й в≥дкинули атакуючу тварюку. ѕубл≥ка скрикнула в ун≥сон.

ƒвоногий €щур був схожий на в≥верну, але менший за нењ, розм≥ром з великого дога. ѕроте, мав набагато б≥льшу, н≥ж у в≥верни, голову. Ќабагато зубаст≥шу пащу. ≤ набагато довший хв≥ст, на к≥нчику тонкий €к бат≥г. ÷им хвостом €щур енерг≥йно вимахував, зам≥таючи п≥сок, л€скав по колодах. Ќахиливши голову, кинувс€ на в≥дьмака знов. √еральт був напоготов≥, вдарив його «наком јард, в≥дкинувши потвору. јле €щур встиг шмагонути його к≥нцем хвоста. ѕубл≥ка знов закричала. ∆≥нки заверещали. ¬≥дьмак в≥дчув, €к на голому плеч≥ розпухаЇ валик, товщиною з ковбасу. ¬же розум≥в, дл€ чого йому наказали розд€гтись. –озп≥знав також ≥ супротивника. Ќим був в≥г≥лозавр, - спец≥ально виведений шл€хом маг≥чних мутац≥й €щур, призначенн€м €кого була охорона ≥ сторожуванн€. —права вигл€дала кепсько. ¬≥г≥лозавр вважав арену тим м≥сцем, €ке мав охорон€ти. √еральт був чужинцем, €кого потр≥бно було знешкодити. ј в раз≥ необх≥дност≥ Ц знищити. ¬≥г≥лозавр кружл€в ареною, терс€ об колоди, люто сичав. јтакував, миттЇво, не лишаючи часу на «нак. ¬≥дьмак спритно в≥дскочив в≥д зубастоњ пащ≥, але не зм≥г уникнути чергового удару хвостом. ¬≥дчув, €к пор€д ≥з першим набр€каЇ другий валик.

«нак √ел≥отропа знов стримав атакуючого в≥г≥лозавра. ящур з≥ свистом хльоснув хвостом. √еральт вловив на слух зм≥ну тональност≥ свисту, почув його за секунду до того, €к к≥нцем хвоста цвигонув його по спин≥. Ќа мить осл≥п в≥д болю, по спин≥ потекла кров. ѕубл≥ка шален≥ла.

«наки ставали щодал≥ слабшими. ¬≥г≥лозавр кружл€в навколо нього так швидко, що в≥дьмак ледве посп≥вав. ¬далось увернутись в≥д двох удар≥в хвостом, третього уникнути не зм≥г, знов д≥став у лопатку ≥ знов гострим краЇм батога.  ров текла по спин≥ струмками. ѕубл≥ка рев≥ла, гл€дач≥ верещали й п≥дскакували. ќдин, щоб краще бачити, сильно перехиливс€ через поручч€, обпершись на сталевий прут, на €кому вис≥в л≥хтар. ѕрут в≥дламавс€ ≥ разом з л≥хтарем зваливс€ на арену. ѕрут ув≥ткнувс€ в п≥сок, л≥хтар впав просто на голову в≥г≥лозавра, заливши њњ вогнем. ящур стр€хнув його, розсипаючи довкола фонтани ≥скор, засичав, витираючи голову об деревТ€ну огорожу арени. √еральт миттЇво скориставс€ можлив≥стю. ¬ирвав прут ≥з п≥ску, коротко розб≥гс€, стрибнув ≥ з розмаху всадив зал≥з€ку в череп €щура. ѕрут пройшов навил≥т.

¬≥г≥лозавр заборсавс€, конвульсивно задриіав передн≥ми лапами, намагаючись позбутись зал≥з€чч€, €ке прод≥р€вило йому м≥зки. ¬ безпорадному метуш≥нн≥ гепнувс€ об колоду ≥ вгризс€ у деревТ€ний брус. ўе де€кий час бивс€ в конвульс≥€х, рив к≥гт€ми п≥сок ≥ шмагав хвостом. ѕот≥м затих.

—т≥ни тремт≥ли в≥д аплодисмент≥в та рад≥сних вигук≥в.

ѕокинув арену по спущен≥й драбин≥. ќшал≥ла публ≥ка оточила його з ус≥х бок≥в. ’тось поплескав його по набр€клому плечу, насилу втримавс€ в≥д того, аби не дати йому по зубах. ћолода д≥вчина поц≥лувала його в щоку. ≤нша, ще молодша, витерла кров з його спини батистовою хустинкою, €ку одразу розгорнула, тр≥умфально демонструючи подружкам. ўе одна, набагато старша, зн€ла з≥ зморшкуватоњ шињ кольЇ, спробувала вручити йому. ¬ираз його обличч€ змусив њњ посп≥хом розчинитись у натовп≥. «асмерд≥ло мускусом, кр≥зь тисн€ву, наче корабель кр≥зь саргаси, продиравс€ огрокраснолюд ћикита. «атулив собою в≥дьмака, пров≥вши до виходу. ¬икликаний медик огл€нув √еральта, наклав шви. Ћютик був надзвичайно бл≥дий. ѕирал ѕратт - спок≥йний. Ќ≥би н≥чого не сталось. јле вираз обличч€ в≥дьмака знов мусив говорити сам за себе, тому посп≥шив ≥з по€сненн€ми.

- ћ≥ж ≥ншим, - сказав, - той самий прут, був п≥дпил€ний та нагострений, ≥ впав на арену за моњм наказом.

- ƒ€кую, що так посп≥шно.

- √ост≥ були на сьомому неб≥. Ќав≥ть бурм≥стр  оппенрат був задоволений, аж св≥тивс€, а цього сучого сина задовольнити важко, завжди носом крутить, похмурий €к бордель в понед≥лок вранц≥. ’а, вважай, посада радника вже у мене в кишен≥. ј може ≥ щось вище за радника, €кщоЕ Ќе виступиш за тиждень, √еральте? « под≥бним номером?

- “≥льки в тому раз≥, - в≥дьмак поворушив плечем, €ке пекельно бол≥ло, - €кщо зам≥сть в≥г≥лозавра на арену вийдеш ти, ѕратт.

- ∆арт≥вник, ха-ха. Ћютик, чув, €кий в≥н жарт≥вник?

- „ув, - п≥дтвердив поет, дивл€чись на спину √еральта ≥ стискаючи зуби. Ц јле це був не жарт, в≥н говорив ц≥лком серйозно. я теж, ц≥лком серйозно, пов≥домл€ю тоб≥, що на урочистост€х з приводу вес≥лл€ твоЇњ онуки сп≥вати не стану. ѕ≥сл€ того, що запод≥€в √еральтов≥, можеш забути про це. як ≥ про вс≥ ≥нш≥ урочистост≥, включно з хрестинами ≥ поминками. ¬раховуючи твоњ власн≥.

ѕирал ѕратт зиркнув на Ћютика ≥ в його зм≥њних очах щось спалахнуло.

- Ќе ви€вл€Їш поваги, сп≥ваче, - проц≥див. Ц«нову не ви€вл€Їш поваги. ЌапрошуЇшс€ на чергову лекц≥ю з цього питанн€. ўоб навчивс€Е

√еральт наблизивс€, став навпроти. ћикита засоп≥в, п≥дн€в кулак, засмерд≥в мускусом.

ѕратт жестом заспокоњв його.

- √аньбиш свою репутац≥ю, ѕратт, - промовив голосно в≥дьмак. Ц «адовольнили ≥нтерес, класично, в≥дпов≥дно до прийн€тих закон≥в ≥ правил, не менш важливих, н≥ж правила чесноњ торг≥вл≥. “воњ гост≥ отримали задоволенн€ в≥д спектаклю, ти здобув престиж ≥ перспективи на посаду в м≥ському ур€д≥. я отримав необх≥дну ≥нформац≥ю. “ак на так. ¬с≥ сторони задоволен≥, прийшла пора розпрощатись без злоби ≥ жалю. «ам≥сть цього, ти вдаЇшс€ до погроз. √аньбиш себе, ѕратт. …демо, Ћютику.

ѕирал ѕратт злегка збл≥д. «атим повернувс€ до них спиною.

- ћав нам≥р, - кинув кр≥зь плече, - запросити вас на вечерею. јле здаЇтьс€, що ви надто посп≥шаЇте. “ож, до побаченн€. –ад≥йте тому, що дозвол€ю вам безкарно покинути –авел≥н. «азвичай караю за неповагу. јле не стану вас затримувати.

- ÷е правильне р≥шенн€.

ѕратт повернувс€.

- ўо, перепрошую?





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 250 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

725 - | 645 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.059 с.