Педіатрія, як наука. Основні поняття в педіатрії

Львівський державний університет фізичної культури

 

Кафедра фізичної реабілітації

 

 

Навчальна дисципліна

“Фізична реабілітація у педіатрії”

 

 

Лекція 1

Вступ у дисципліну «Фізична реабілітація в педіатрії». Нормальний розвиток дитини. Загальні методи дослідження в педіатрії.

Кількість годин - 2

Розроблено:

ст. викл.каф. фізичної реабілітації

Ціж Л.М.

 

 

Затверджено на засіданні кафедри

______________________2015р.___

Львів

План лекції:

1. Педіатрія, як наука. Основні поняття в педіатрії.

2. Періодизація дитячого віку.

3. Фізичний розвиток дітей різного віку.

4. Нормальний розвиток дитини.

5. Загальні методи дослідження в педіатрії.

 

Педіатрія, як наука. Основні поняття в педіатрії

Педіатрія (від грец. paidós — дитина, дитя і iatréia — лікування) – галузь клінічної медицини, яка вивчає причини виникнення механізм розвитку, особливості клінічних проявів, лікування і профілактики захворювань в період дитинства з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей організму дитини.

ВОЗ визначає здоров’я – як стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань та фізичних вад.

Ряд вчених визначають декілька основних ознак здоров’я, а саме:

1. рівень та гармонічність фізичного розвитку;

2. ступінь резистентності організму до неблагополучних умов;

3. наявність чи відсутність хронічних захворювань;

4. резервні можливості основних фізіологічних систем.

Виділяють 5 груп здоров’я дітей:

І група – здорові діти, з нормальним фізичним та психічним розвитком та нормальним рівнем функцій;

ІІ група - здорові діти, у яких відсутні хронічні захворювання, але є функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також зниження резистентності до захворювань;

ІІІ група - хворі хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженими функціональними можливостями організму;

ІV група - хворі хронічними захворюваннями в стані субкомпенсації, зі зниженими функціональними можливостями організму.

V група - хворі хронічними захворюваннями в стані декомпенсації, зі значно зниженими функціональними можливостями організму.

Дія факторів ризику на людину є індивідуальною, тому можливість розвитку того чи іншого захворювання залежить від адаптаційних можливостей організму. Всі фактори зовнішнього середовища та образ життя людини викликають неспецифічні адаптаційні реакції організму, які можуть розглядатися як фактори ризику дезадаптації.

Здоров’я дітей визначається впливом цілого комплексу факторів, співвідношення яких змінюється з віком, що важливо враховувати в оцінці здоров’я.

 

Погіршення стану здоров’я дітей пов’язано з такими причинами: травми в період родів, порушення екології, незбалансоване харчування, інформаційні перевантаження дітей, зниження рухової активності. Значну роль відіграє – гіпокінезія.

Початок розвитку педіатричних знань відноситься до глибокої давнини. Вивчали особливості дитячого віку та розвитку такі філософи та вчені та лікарі, як Гіппократ (460-372 рр. до н. е.), Авіцена («Канон медичної науки» і «Книга зцілення» (1010-1020 рр.)), Пимен Постник, Агапіт, Кузьма Пантелеймон, Антоній, Даміана, Євпраксія. До другої пол. 19 ст. педіатрія розвивалася поряд з акушерством і гінекологією.

В 15—17 ст. в Європі з'явилися перші спеціальні книги, присвячені дитячій патології; великий внесок в розвиток педіатрії. внесли в 18 в. англійські лікарі У. Кадоган, Р. Армстронг, М. Ундервуд, Е. Дженнері ін. До кінця 19 ст. Паризька школа педіатрів (Н. Жадло, Л. Герсан, М. Бийяр і ін.) була центром підготовки дитячих лікарів для всієї Європи. З початку 20 ст. педіатричні школи формуються і в інших країнах: в Австрії — віденська школа В. Маутнера і Ф. Майра, в Німеччині — В. Камерера і ін., а потім в скандінавських країнах, Італії, США, Канаді.

Засновником педіатрії, як окремої науки, вважається Степан Хомич Хотовицький (1796-1889 рр.). Видатним педіатром був також українець за походженням О. А. Кисіль (1859-1938 рр., м. Київ). Боротьбу з дитячою смертністю і роботу щодо підготовки лікарів-педіатрів в Україні. проводив професор І. В. Троїцький (1856-1923 рр.). У 70 роки 19 ст. починає науково-педагогічну діяльність Ніл Федорович Філатов. Першу в Україні кафедру дитячих хвороб було організовано в 1889 р. при Київському університеті св. Володимира, у 1920 р. – Київському медичному університеті і тільки в 1930 р. при медінституті було відкрито факультет охорони материнства і дитинства.

Значну роль у розвитку педіатрії в Україні відіграли такі вчені, як Сперанський Т. Н., Маслов М. С., Тур О. Ф., Хохол О. М.