Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм

План

Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні

1. Іменники на позначення професій, посад, звань

2. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові

3. Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку

4. Рід, число невідмінюваних іменників

5. Особливості використання займенників у діловому мовленні

6. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій

7. Числівники в діловому мовленні: написання цифрових даних у професійних текстах

8. Безособові конструкції з дієслівними формами на -но, -то

9. Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по в діловому мовленні

Студенти повинні:

знати особливості вживання іменників, прикметників, числівників, дієслів та прийменників у професійному спілкуванні;

вміти доречно добирати граматичні форми іменників; правильно вживати форми прикметників у діловому спілкуванні; правильно записувати цифрову інформацію; використовувати дієслівні форми та прийменникові конструкції у професійних текстах.

 

1. Слід пам'ятати, що ОДС вимагає:

Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

неправильно правильно

викладачка хімії викладач хімії

касирка (касирша) заводукасир заводу

лаборантка (лаборантша) відділулаборант відділу

бригадирка (бригадирша) цеху бригадир цеху

працівниця фірми працівник фірми

учителька школи учитель школи

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи статусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку директора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секретаря комісії Полякову Л. О.

У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур'єва Л, Г. й У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач СШ № 8 Гур'єва Л. Г.

Зарахувати на посаду друкаря офсетного друку Козоріну Р. Ю. й Зарахувати на посаду друкарки-референта Козоріну Р. Ю.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін.

Примітки

1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2. Рахівниця — прилад для лічби (не фах).

3. Збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад:

неправильно правильно

студентство студенти

професура професори

дітвора, дітвора

малеча діти малі діти

піхота піхотинці

птаство птахи

мишва миші

черва черви

комашня комахи

ганчір'я ганчірки

пахощі запахи

штовханина поштовхи

генералітет генерали

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад:

неправильно правильно

акторство гра на кону театру та в кіно

друкарство виготовлення друкарської продукції

поштарі працівники пошти

циркачі працівники цирку

заводчани працівники заводу

городяни мешканці міста

2.

1. Жіночі й чоловічі прізвища на -а, -я, що належать до іменникового типу, відмінюються, як іменники І відміни:

Н Кизима Вечеря Зизанія

Р. Кизими Вечері Зизанії

Д. Кизимі Вечері Зизанії

З. Кизиму Вечерю Зизанію

О. Кизимою Вечерею Зизанією

М. при Кизимі при Вечері при Зизанії

при Кизимі при Вечері при Зизанії

У прізвищах з основою на г, к, х на зразок Ремига, Панібудьласка, Саламаха при відмінюванні відбуваються чергування, як і у відповідних загальних назвах: порекомендувати добродієві Ремизі; надіслати громадянинові Панібудьласці; доручити справу менеджерові Саламасі.

2. Жіночі прізвища на -а, -я та чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються як відповідні прикметники: Красовська, Красовської, Красовській; Щасливий, Щасливого,

Щасливому

3. Жіночі прізвища на -о, -й і на приголосний не відмінюються: надати право Горицвіт Любові Володимирівні; засвідчити підпис Іваненко Світлани Ігорівни; привітати Колодій Ларису Святославівну.

4. Чоловічі прізвища на -о та на приголосний (крім тих, що утворилися за допомогою присвійних суфіксів) відмінюються як відповідні іменники ІІ відміни:

Біжко, Біжка, Біжкові (-у); Сокур, Сокура, Сокурові (-у). Прізвища на -ьо! відмінюються, як відповідні іменники ІІ відміни: Кузьо, Кузя, Кузеві(-ю).

5. Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються, як іменники твердої групи ІІ відміни, але в О. відмінку вони мають прикметникове закінчення –им: Іванов, Іванова, Іванову, Івановим; Романів, Романова (-іва), Романову (-іву), Романовим;

Гоїн, Гоїна, Гоїнові (-у), Гоїним; Рощин, Рощина, Рощинові (-у), Рощиним.

6. Не відмінюються псевдоніми та слов’янські прізвища на е, і (Ле, Трублаїні), а також прізвища іншомовного походження на і, е, у, о (Ганді, Гете, Шоу, Гюго).

Примітка. Прізвища, що походять від назв тварин, предметів, загальних назв людей за певною ознакою, в офіційних текстах рекомендується вживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: привітати добродія Зайця Миколу Андрійовича, оголосити подяку Корж Галині Петрівні.

3.

4. Рід, число невідмінюваних іменників

1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: прибулий месьє, військовий аташе, люб'язний портьє, мій імпресаріо, справедливий рефері, сміливий тореро, відомий шансоньє, елегантний маестро, несамовитий тифозі, активний япі, заповзятий папарацці, екстравагантний кутюр 'є.

2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрейлейн, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.

3. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це так звані іменники спільного роду: Ваш протеже виявив себе з найкращого боку. — Милуйтеся-бо вашою протеже! (М. Старицький); Жодного паперу не писав для них більше, хоч як не тис на мене мій візаві (Ю. Андрухович); — Ох, як усім цікаво, — сказала моя чарівна візаві (В. Шкляр); справжній хіпі — справжня хіпі.

4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, галасливий жако, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Поні не відходила ні на крок від дитини. Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), які належать до жіночого роду.

5. Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане "так", гучне "ура", останнє "вибач", суворе "цить", лагідне "добраніч", улесливе "мерсі".

6. Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв 'ю, світлове табло, смачне канапе.

Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать такі невідмінювані слова, як: сироко, памперо, майстре, грего та інші назви вітру, сулугуні (сир), шимі (танець), кабукі (театр), кавасакі (бот), бефстроганов (від прізвища Строганов), багі (гоночний автомобіль), бенді (хокей з м'ячем), кантрі (стиль у музиці), жакоб (стиль меблів), карт-бланш (бланк), барбекю (різновид шашлику). Словами жіночого роду є іменники: авеню (вплив синоніма "вулиця"), бере (груша), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), бері-бері (хвороба), страдиварі (скрипка), альма-матер (буквально "мати-годувальни-ця").

7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви деяких грошових одиниць (екю, ескудо), назви танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова; мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники; есперанто (мова), афгані (грошова одиниця). Слово бієнале (б'єнале) подається словниками як іменник чоловічого і жіночого роду.

8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику у різних значеннях; альпака — ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне — ч. р. (сорт винограду) і с. р. (вино), контральто — с. р. (голос) і ж. р. (співачка), сопрано — с. р. (голос) і ж. р. (співачка).

9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо); гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається у різних родових формах; Гаїті проголошена незалежною 1804 року (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів (острів).

10. За родовою назвою визначається також рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, наприклад; Про це повідомила "Торонто стар" (газета); "Темпо" опублікував цікаві матеріали про футбольний чемпіонат (журнал); "Наполі" перемогла у фінальному матчі з рахунком 3:1 (команда); "Мебіл ойл" заснована 1882року (монополія); "Прадо" відомий колекціями іспанського мистецтва (музей).

11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова; У районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція); Наш НДІ уклав кілька перспективних договорів (науково-дослідний інститут); Кілька років тому ЦНБ переїхала у нове приміщення (Центральна наукова бібліотека); При педінституті розпочав роботу ФПК (факультет підвищення кваліфікації). У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур. Наприклад, слово ВАК (Вища атестацій-на комісія) вживається як невідмінюваний іменник жіночого роду і як відмінюване слово чоловічого роду; 1992 року розпочала роботу ВАК України. Прийнято рішення ВАКу про затвердження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмовній мові, невідмінювана форма є літературною.

5. Ділові документи пишуть найчастіше від імені установи, організації, яку представляє особовий займенник першої особи множини ми. Проте його здебільшого опускають і починають ділові листи дієсловом у формі першої особи множини: Просимо...; Повідомляємо...; Надсилаємо... Крім цієї форми, може вживатися форма третьої особи однини дієслова: Комісія просить...; Дирекція повідомляє...; Міністерство надсилає...

У розпорядженнях, наказах тощо опускають займенник першої особи однини я і починають їх дієсловом у першій особі однини теперішнього часу: Пропоную...; Наказую...; Вимагаю... Особовий займенник я вживають лише в автобіографіях, пояснювальних записках, особистих дорученнях і розписках: Я, Король Ніна Василівна, народилася...; Я, Опанасенко Олена Степанівна, не відвідувала занять...; Я, Пилипчук Іван Макарович, доручаю...; Я, Степанюк Василь Петрович, зобов'язуюся...

Використання особових займенників Вам, Вас і под. залежить від характеру розпорядження: у менш категоричних розпорядженнях вони вживаються {Прошу Вас уточнити...; Рекомендую Вам вивчити...), у більш категоричних — ні {Прошу уточнити...; Рекомендую вивчити...). Недоцільним є займенник Вас у заявах, оскільки в їхній верхній частині вказують посадову особу, якій адресоване прохання, і вживання займенника {Прошу Вас надати мені матеріальну допомогу...) знижує офіційність документа. Це доречно в ділових листах, а не в документах кадрово-контрактового характеру.

6. 1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.

неправильно правильно

роботящий працьовитий

малюсінький дуже малого розміру

мерзлякуватий який боїться морозу

довжелезний дуже довгий

довготелесий високий на зріст

безвихідне становище безпорадне становище

головатий розумний

згоден згодний

вечірняя вечірня

молодії молоді

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

неправильно правильно

працьовитіший дуже працьовитий

завеликіший надто великий

невдаліший менш вдалий

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-.

неправильно правильно

більш рішучіший більш рішучий

найбільш доцільніший найбільш доцільний

менш оптимальніший менш оптимальний

найменш продуктивніший найменш продуктивний

найбільш дотепніший найбільш дотепний

4. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні — особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні ійшій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори.

5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.

неправильно правильно

на попереднім з'їзді на попередньому з'їзді

на старім обладнанні на старому обладнанні

6. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням.

неправильно правильно

чималий, чималенький, великий, більший за,..,

великуватий, завеликий дуже великий

якнайдовшу, щонайдовшу дуже довгу, надзвичайно довгу

7. Слово «самий» на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка най-.

неправильно правильно

самий високий найвищий

самий чорний найчорніший

самий довгий найдовший

8. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів.

неправильно правильно

студентові досягнення досягнення студента або студентські досягнення пропозиції

Петренкові пропозиції Петренка В. П,

директорові розпорядження розпорядження директора

материна, батькова і другова поради матері, батька і друга поради

Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція, ермітів многочлен, гурвіців критерій, жорданова лема, карданова передача, кесарів розтин, клейнова пляшка, лангранжові дужки, Петрові батоги, рентгенівський апарат, фредгольмів мінор, штрумова система та ін.;

б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сісіфова праця та ін.

9. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.

неправильно правильно

білоцерківський житель житель м. Біла Церква

кременчуцькі цигарки цигарки з м. Кременчук

брестська адреса адреса в м. Брест

китайські товари товари з Республіки Китай

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:

а) від топонімів та інших географічних назв:

Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярський край, Київський проспект, Керченська протока, Казахська затока, Дніпровський лиман, Чукотський півострів та под.;

б) від імен, прізвищ чи псевдонімів:

Соломонові острови, Магелланова протока, Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве, селище Кіровське та под.

10. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді.

неправильно правильно

старша викладачка старший викладач

досвідчена інженер досвідчений інженер

нова професорша новий професор

винахідлива капітан винахідливий капітан

11. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та З. відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше.

Два нестандартні вироби

Експонувалося три оригінальні розробки

Чотири великі контейнери

Останні десятеро працівників

За останні вісімдесят років

12. Для визначення часу треба: а) уживати відповідні прикметники в Р. відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник; б) щоб прикметник стояв не в М., а Р. відмінку без прийменника.

неправильно правильно

у позаминулорічну навігацію позаторішньої навіґації

у минулому році торік (минулого року)

у позаминулому році позаторік

у тому місяці того місяця

в останній понеділок останнього понеділка

у наступному кварталі наступного кварталу

13. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності.

неправильно правильно

медичні приладдя медичне приладдя

величезні каміння величезне каміння

пошкоджені коріння пошкоджене коріння

рідкі пруття рідке пруття

7.

1. Уживати треба тільки книжні числівники:

неправильно півлітра, половина літра півсотні, половина сотні пара десяток сотня

правильно 500 мл (0,5 л) 50 (п'ятдесят) два, дві, двоє десять сто

Але можливі конструкції типу: половина міста, піввулиці, пів'ящика, півпідвал, півострів, чвертьфінал, півтора раза, півтори рибини, півтора кавуна.

Слово половина не може вживатися з означенням більше, менше, значна, переважна (половина не може бути більшою, меншою, значною та под.).

неправильно Більша (значна, переважна) половина працівників

правильно Більше половини працівників. або Більшість (значна, більша частина) працівників.

2. Порядковий числівник перший слід уживати з часткою най- для означення найвищого ступеня прикметника, а не зі словом «самий».

неправильно самий перший проект сама перша станція

правильно найперший проект найперша станція

3. Числівникові конструкції на позначення приблизної кількості обмежуються, а нечасте їх використання здійснюється через зазначення рамок або за допомогою слів більше, менше, до,
понад для більшої точності та достовірності мовлення.

неправильно кількасот кількадесят декілька сімсот з лишком ледь не тисяча біля тисячі майже тисяча близько тисячі без малого сотня штук порядка десяти чоловік

правильно 300-700 40-60 5-7 понад сімсот або більше семисот 900-980 до тисячі (із тисячу) або менше тисячі (як) менше ніж сто (до ста) штук до десяти чоловік

4. В умові математичної задачі дробові числівники слід читати й писати повністю: три четвертих, п'ять шостих, дев'ять десятих.

У доповідях та звітах уникають уживання простого дробу і якщо у знаменнику стоїть 2, З, 4, то замість 1/2, 1/3, 1/4 треба писати й говорити: половина, третина, чверть — без числівника одна.

Але при протиставленні, а також при спеціальному наголошувати вживають форму дробових числівників: одну третину врожаю було зібрано й вивезено, а дві третіх лишилося на полях.

5. Прості кількісні числівники, що позначають однозначне число без назви іменника чи одиниці виміру, часові межі пишуться словами.

неправильно З 5 замовлень ми отримали лише 2

правильно Із п'яти замовлень ми отримали лише два

6. У цифровому позначенні перевага надається арабським цифрам за винятком членування рубрикації) тексту.

7. Словами пишуться однозначні числівники на позначення часових меж та складні й складені числівники на початку речення.

8.Порядковий числівник другий (-а, -є, -і) треба вживати лише після числівника перший (-а, -є, -і) або після будь-якого порядкового числівника (на означення послідовності, порядку). В інших випадках слід уживати займенник інший. Виняток становить однозначно парні значення або органи, чи контекст.

9. У формах М. відмінка однини порядкові числівники (на означення узгодження з іменником, прикметником чи займенником чоловічого та середнього роду) мають закінчення
-ому, а не -їм.

неправильно на першім етапі на восьмім повороті

правильно на першому етапі на восьмім повороті

10. Не можна використовувати паралельні й розмовні форми на позначення часу й уживати для цього прийменник у (в).

11.Називаючи точний час, треба пам'ятати, що до ЗО хв треба вживати прийменник на, а після 30 хв — прийменник за.

12.Уживання прийменника у (в) можливе лише тоді, коли після нього йде слово кількість, розмір, сума, а далі — числівник із поясненням кількості, розміру, суми (чого).

При прислівниках типу завтовшки, завглибшки, завширшки, завдовжки, заввишки та при Ор. відмінку іменників вага, діаметр, місткість перевага надається безприйменниковим конструкціям:

Стіни будинку були завтовшки 11 см; Біля броду річка була завглибшки 4 м; Надійшов вантаж вагою 350 т; Цистерна місткістю 85 т була порожньою.

Також без прийменника слід використовувати числівники в таких конструкціях:

Уникнути прийменниково-відмінкової форми можна шляхом перебудови речення.

8. Особливе місце у фахових текстах посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на ‑но, ‑то, і об’єктом – прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад: застосовано (що?) метод; прочитано (що?) курс лекцій. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, що відбулася або відбудеться. На рис. 1 їх виділено окремо, хоча в мовознавстві ці конструкції зазвичай розглядають як різновид безособового речення.

Конструкції з дієслівною формою на ‑но, ‑то є завершальною ланкою ланцюжка пасивних конструкцій у процесі нейтралізації суб’єкта – виконавця дії: Верховна Рада прийняла закон → Закон прийнятий Верховною Радою → Закон прийнятий → Закон прийнято. Через походження, а також те, що зазначені конструкції є основним засобом перекладання іншомовних пасивних конструкцій, їх часто класифікують як пасивні. Проте, виходячи з поданих вище дефініцій активна конструкція і пасивна конструкція, речення з формою на ‑но, ‑то треба віднести до активних, оскільки вони описують подію з об’єктом, що в реченні є додатком.

Форми на ‑но, ‑то надають реченню певного відтінку результативності й минулості: вони виражають недавно завершену дію. У зв’язку з цим їх зазвичай уживають без допоміжного дієслова було. Конструкції зі словом було використовують зрідка, щоб підкреслити те, що одна минула дія відбулася перед іншою дією в минулому часі, наприклад: деталь було нагріто в печі, а потім занурено у воду. У вислові це буде зроблено підкреслено, що дія обов’язково відбудеться та завершиться в майбутньому.

Конструкції з дієслівною формою на ‑но, ‑то семантично відрізняються від означено-особових речень. Наприклад, вислів якість гарантовано інформує, що вже хтось ужив заходів, щоб забезпечити якість. А у вислові якість гарантуємо підкреслено, що саме ми продовжуємо вживати потрібних заходів, але вони ще не пройшли випробування часом.

Підкреслимо поняттєву відмінність між безпідметовими конструкціями з формами на ‑но, ‑то (книжку написано українською мовою, матеріали зібрано докупи) і підметовими конструкціями з пасивними дієприкметниками (книжка написана українською мовою, матеріали зібрані докупи). Обидві конструкції не суперечать нормам української мови, однак безпідметові доречні, коли є потреба наголосити на присудкові, тобто на дії. Підметові ж речення треба вживати, якщо потрібно відтінити не дію, а ознаки, набуті підметом унаслідок дії. Наприклад, у реченні Ухвалу прийнято одноголосно наголошено на події (прийнятті), а не на ознаках ухвали. Натомість у реченні Колеса були пошкоджені після далекої дороги не можна заміняти дієприкметник безособовою формою, бо тут указано саме властивість (пошкодженість) коліс.

Узагалі, коли з логічних причин не може бути діяча, то й не можна вживати безособову дієслівну форму на ‑но, ‑то. Наприклад:

Неправильно Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ

Правильно Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ

Поширеною стилістичною помилкою фахових текстів є введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною радою. Орудний відмінок діяча тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. По-перше, ці конструкції передають поняття «хтось зробив». По-друге, дієслівні форми на –но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-виконавця. Тому речення з ними граматично безпідметові, бо в них узагалі не може бути діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна рада прийняла Закон. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на –но, -то. Наприклад: Закон прийнято.

Усе викладене вище стосується особи-діяча, коли додаток відповідає на питання ким? В орудному відмінку може стояти іменник (займенник), що означає знаряддя (тобто відповідає на питання чим?). Порівняймо два речення:

Неправильно Наказ підписано сьогодні (ким?) директором

Правильно Наказ підписано (чим?) ручкою

Відмінність між цими реченнями полягає в тому, що ручка – це знаряддя, а директор – діяч. У цьому можна додатково пересвідчитися, перебудувавши обидва речення в активні. Речення Директор підписав сьогодні наказ – природне і заміняє помилкову конструкцію. А речення Ручка підписала наказ – неприродне, бо ручка не може сама підписувати, вона – знаряддя писання. Хоча в реченні Ця ручка дозволяє проводити лінії різної товщини слово ручка – підмет. Така ситуація зі словами, що позначають знаряддя у фахових текстах, є типовою: в одних реченнях вони є додатком в орудному відмінку, в інших – підметом у називному [1, с. 55]. Порівняймо: Дерево розрізано (чим?) новою пилкою. та Нова пилка (що?) розрізає дерево вдвічі швидше, ніж стара. У першому реченні пилка – додаток, у другому – підмет.

Помилкові конструкції типу Указ підписано Президентом можна виправити, замінивши додаток на неузгоджене означення: Указ Президента підписано.

Отже, безособову дієслівну форму на ‑но, ‑то можна вживати лише в реченнях, де не вказано особу-діяча. Тому правильно писати: його змінено (здеформовано, нагріто) десь (за певних умов, чимось), але його змінив (здеформував, нагрів) хтось.

9. Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв’язки між словами в реченні.

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями, іменниками або займенниками, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію.

Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим.

Порівняємо:

а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій – занепокоєні діями;

б) (просторове значення) прямувати по степах – прямувати степами.

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношенням:

- просторових: при заводі, від заводу, на заводі, біля заводу, перед заводом, до заводу, і з будинку, зі станції (і), з полів, посеред поля, над полем, край поля, поперед нас, поза стінами, попід парканом, (і) з–під каменя, понад землею, через поле, уздовж дороги, крізь отвір, навпроти президії, побіля стіни, проміж цеглинами. (і) з-за гори;

- часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до реформ, (у) впродовж століття, проти ночі, під час панування, напередодні свят, наприкінці доби, (і) з часу творення, у (в) радянський період, протягом ночі, через день, об обідній порі, о восьмій годині, за хвилину, під час колективізації, після перебудови;

- причинових: у (в) силу обставин, (і) з нагоди ювілею, через хворобу, від перемоги зрадіти, за умов, в обставинах, у зв’язку з відпусткою, (у) внаслідок пожежі;

- мети: задля успіху; на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, для звіту, ради успіху, заради спільної мети;

- допустовості (у)всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, опріч правил, у(в) разі потреби, незважаючи на попередження, попри труднощі, відповідно до умов, при нагоді та інші.

Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні.

Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками в перекладах з російської мови ділових паперів.

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську.

По: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості, комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям.

Відтінок згаданого значення помітний у конструкціях, що виражають просторові відношення, зокрема місце перебування. Прийменниково-відмінкова форма може визначати поширення дії на певному

просторі, або ж її повторюваність, а також розташування об’єкта в декількох точках поверхні чи всередині кількох об’єктів, наприклад: порядкує по господі, снігопади пройшли по області, обговорюють по кабінетах.

Ця ж конструкція вживається для вказівки на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору, до того ж коли рух відбувається в багатьох напрямках, наприклад: в’ється по стовбуру, сунеться по стіні, пройду по дошці, їхав по шосе.

У деяких словосполученнях (без зміни значення) паралельно з іншими прийменниками, що виступають синтаксичними синонімами або без них (по завершенні навчання – після завершення навчання, стріляти по мішені – стріляти в мішень, простувати по слідах – простувати слідами, пересуватися по пустелі – пересуватися пустелею). У конструкціях з іменниками в 3 відмінку при вказуванні на предмет, місце, простір, час, що є межею поширення певної дії або ознаки (вантажівка загрузла по Фіри – загрузла до фар, резервуари були повні по краї – повні до країв, степи до Дніпра – степи по Дніпро, відпочивати до цього часу – по це час).

Нормативними є також поєднання прийменника по:

1. у складних прислівниках з іншими частинами мови:

- з іменниками (по можливості, по суті, по батькові);

- із прикметниками (по-господарськи, по домашньому);

- із займенниками (по-нашому, по-своєму);

- із числівниками (по троє, один по одному, по-другу).

2. з іменниками в М. відмінку:

- зі значенням мети: (послали по інструктора, пішли по воду);

- зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (пляма

розповзалася по стелі, трансляція по телебаченню);

Зі знанням місця поширення дії (розпорядження по фабриці, чеканник по міді);

- зі значенням роз подільності (усі делегати отримали по подарунку,жінкам подарувати по букету пролісків).

3. із займенниками (по їхньому будинку, по цьому місцю).

В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до, для, від, під, у(в), як, через, щодо та ін. або взагалі безприйменникові конструкції залежно від контексту.