Тема: логічн помилки в тексті виступу

 

План

1. Закони логіки.

2. Основні логічні помилки.

 

ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. 3аконспектувати основні закони логіки.

3. Виконати за підручником С.Д. Абрамовича впр.4 (стор.172) – письмово.

 

ЛІТЕРАТУРА

а)основна

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 163-167.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 118-130.

3. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 64-71.

4. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 232-252.

8. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С. 73-78.

9. Клюев Е.В. Риторика. – М., 2001. – С. 62-146.

б)додаткова

1. Мацько Л., Мацько О. Аргументація як розділ риторики // Дивослово. – 2003. – №10.–

С. 55-58.

2. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 86-95.

3. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. – М., 1989. –

С 66-90.

4. Михневич А. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С. 41-50.

5. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1978. – С. 104-113.

6. Одинцов В.В. Структура публичной речи. – М., 1976. – С. 5-9.

7. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С. 92-122.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для того, щоб аргументація у виступі чи дискусії була дійсно доказовою, необхідно дотримуватися законів логіки, які відображають закономірні процеси та явища об’єктивної дійсності. Варто пригадати сутність логічних законів і їх значущість для формування й вираження думки: тотожності (визначеність думки: один предмет мислення не можна замінювати іншим у процесі розмірковування), протиріччя (послідовність викладу думки: коли один вислів не може бути одночасно істинним та помилковим), виключеного третього (несуперечливість думки: істинним може бути або вислів, або його заперечення) та достатньої підстави (обгрунтованість думки).

Якщо вищезазначені закони порушуються, то в доказах чи твердженнях виникають логічні помилки. Найбільш типові з них наведені у підручниках С. Д.Абрамовича та Л.І.Мацько (підміна тези, недоведена основа доказу, визначення невідомого через інше невідоме, подання визначення через заперечення, “коло” в доказі та ін.).

Виконуючи третє завдання, якраз й необхідно визначити вид логічної помилки та виправити висловлювання (див. зразок виконання).

Студенти повинні знати: сутність законів логіки; основні види логічних помилок

Студенти повинні вміти: виявляти у твердженнях логічні помилки та виправляти їх.

Зразок виконання третього завдання

Неправильно: Цією пральною машиною користуємося я та моя донька. Їй вже більше сімнадцяти років (нерозрізнення об’єктів дії).

Правильно: Цією пральною машиною користуємося я та моя донька, якій вже більше сімнадцяти років.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення терміна «логіка».

2. Сформулюйте сутність 4 основних законів логіки.

3. Що таке логічна помилка? Назвіть найбільш поширені види логічних помилок.

4. Яке значення для оратора має знання законів логіки та видів логічних помилок?

5. На яких етапах підготовки виступу оратор повинен звертати особливу увагу на закони

логіки?

6. Доведіть, що логічні помилки свідомо можуть використовуватися у тексті виступу.

 

Самостійна робота № 6

 

Тема: НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

 

План

1. Поняття про невербальні компоненти спілкування.

2. Різновиди невербальних засобів та вимоги щодо їх використання.

 

ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Скласти словник поданих жестів (письмово).

Схвильованість, незадоволення, агресія, невпевненість, довіра, момент найбільшої

напруги, увага.

 

ЛІТЕРАТУРА

а)основна

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 198-205.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 171-186.

3. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 72-74..

4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 109-115.

6. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 142-156.

7. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С. 244-251.

9. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С. 115-120, 239-249.

10. Пиз А. Язык телодвижений. – Нижний Новгород, 1992.

б)додаткова

1. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 42-58.

2. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М.,1978. – С. 224-227.

3. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С.160-171.

4. Степанов А.В. и др. Спутник оратора. – М., 1966. – С.338-343.

5. Посібник для громадських молодіжних організацій. – К., 2003. – С 60-73.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У процесі комунікації люди використовують не тільки вербальні (словесні), але й невербальні (несловесні) засоби – ті, які безпосередньо не пов’язані з текстами (пози, жести, міміку, погляд, манеру спілкування тощо). Під час виголошення промови саме невербальні засоби впливу оратора на аудиторію відіграють важливу роль.

Найбільші проблеми виникають у промовця у зв’язку з використанням жестів, які погано піддаються свідомому контролю, бо є фізичним вираженням думок і почуттів людини. Вони можуть бути вказівними, описовими, виражальними, актуалізуючими, емоційними, копіювальними та механічними (останніми двома видами краще не послуговуватися). Варто ознайомитися з правилами вживання жестів та їх значенням. Це допоможе не тільки самовдосконалитися, але й „читати” аудиторію (розуміти її реакцію, ставлення до змісту виступу та до оратора). Поспостерігайте за оточуючими, виявіть типові жести та пози, які свідчать про увагу/неувагу, зацікавленість/нудьгу, згоду/незгоду. Ці знання дадуть можливість вчасно коригувати своє мовлення, змінювати його зміст та структуру, щоб активізувати слухачів.

Міміка промовця, мов дзеркало, відображає його стан, впливає на атмосферу в аудиторії, й погано, коли вираз обличчя оратора непорушний і байдужий. Зміст сказаного та вираз обличчя повинні збігатися, підсилювати в разі потреби емоційне звучання промови, привертати, а не відволікати увагу слухачів. Обличчя оратора може бути серйозним чи веселим, але обов’язково привітним і дружнім, чому сприяє посмішка.

Промовець повинен зберігати постійний зоровий контакт з аудиторією, дивитися повз слухачів (у простір), а повільно переводити погляд з однієї людини на іншу або з одного сектора на інший (у великій аудиторії).

Поза оратора має бути спокійною, невимушеною, але ні в якому разі не занадто вільною чи застиглою. Не слід знаходитися в закритих позах (вони сприймаються як вияв недовіри, а то й зверхності), опиратися руками на невисокий стіл, лягати на трибуну грудьми, розкачуватися, переступати з ноги на ногу. Промовцеві краще стояти на підвищенні (правило „вертикального домінування”), однак у невеликій аудиторії подіум треба використовувати якомога менше, інакше порушується правило „інтимності спілкування”. Ораторові радять наближатися до слухачів, спускатися до зали, ходити по приміщенню, але не заходити занадто далеко (на чверть-третину глибини). Назад повертатися необхідно задкуючи та не поспішаючи.

Студенти повинні знати види невербальних компонентів спілкування та правила їх використання під час публічного виступу; значення найбільш вживаних жестів.

Студенти повинні вміти доцільно послуговуватися невербальними засобами комунікації під час виступу; «читати» жести й пози слухачів.

 

Зразок виконання другого завдання

Впевненість у собі – руки за спиною або шпилеподібне положення рук.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які засоби спілкування належать до невербальних?

2. У чому полягає значення несловесних засобів?

3. Назвіть види жестів. Які з них найбільш пасують ораторові?

4. Сформулюйте правила використання жестів оратором.

5. Які вимоги щодо пози оратора існують?

6. Пригадайте типові жести та пози слухачів, що свідчать про увагу/неувагу,

зацікавленість/нудьгу, згоду/незгоду.

7. Обгрунтуйте значущість правильної міміки для оратора.

8. Розкажіть про те, як ораторові слід контролювати свій погляд.

9. Що ви можете розповісти про правила пересування оратора в аудиторії?

 

 

Самостійна робота № 7

 

Тема: ВИМОГИ ДО МОВЛЕННЯ ОРАТОРА

 

План

1. Поняття про стиль виступу.

2. Загальні вимоги до мови виступу.

 

ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Укласти комплекс вимог до комунікативних якостей мовлення оратора.

3. Підібрати й записати 2-3 скоромовки для відпрацювання артикуляції певних звуків.

Потренуватися їх промовляти у швидкому темпі.

 

ЛІТЕРАТУРА

а)основна

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С.174-198.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С.171-180.

3. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С.26-54.

4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 81-86.

5. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1993. – С.99-102, 284-295.

6. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С.156-192, 297-315.

7. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С. 187-244.

8. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С.103-116.

9. Клюев Е.В. Риторика. – М., 2001. – С.178-262.

10. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С.34-44, 231-234.

11. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С.212-244.

б)додаткова

1. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 95-117.

2. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. – М., 1989. –

С.118-146.

3. Михневич А. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С.83-138.

4. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М.,1978. – С.161-215, 227-250.

5. Одинцов В.В. Структура публичной речи. – М., 1976. – С.55-58.

6. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С.122-172.

7. Баранов А.Н. Парламентские дебаты: традиция и новаторство. – М., 1991.

8. Степанов А.В. и др. Спутник оратора. – М., 1966. – С.189-265.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Підготовка до даної теми полегшується тим, що студентам добре знайомі основні поняття й терміни з курсів української мови та літературознавства. Мета роботи – актуалізувати знання та вміти застосовувати їх відповідно до риторичних вимог.

Відомо, що успіх переконуючого публічного спілкування залежить від стилю і мови виступу. У риториці, крім традиційних функціональних стилів (розмовного, наукового, публіцистичного, офіційно-ділового і стилю художньої літератури), виділяють високий, середній та низький, емоційний, нейтральний і змішаний стилі. Необхідно згадати їх особливості, що визначаються сферою вживання, темою промови і темпераментом оратора.

Спосіб викладу матеріалу пов’язаний зі стилями (поміркуйте, у чому виявляється цей зв’язок, які характерні ознаки розповіді, опису, міркування).

Стиль і спосіб викладу передбачають роботу оратора над мовою виступу. Студентам доцільно пригадати основні комунікативні вимоги до мовлення: правильність, ясність, багатство, дохідливість, чистота, точність, доцільність, стислість, конкретність і виразність. Особливу увагу слід звернути на норми літературної мови, а також на художньо-виражальні засоби – тропи і стилістичні фігури.

Велике значення для сприйняття доповіді має звучність (достатня сила голосу, яка досягається за допомогою правильного дихання) і виразність, головними засобами якої є висота, сила, тембр голосу і темп мовлення.

Висота голосу повинна бути природньою (низькою, середньою, не надто високою), але вона може і повинна змінюватися у залежності від комунікативних задач. Смислове сприйняття мовлення залежить і від його темпу (швидкості вимови звуків та слів за одиницю часу). Оптимальний темп – 100-120 слів за хвилину. Тембр як характерне забарвлення голосу, хоч і дається від природи, однак його можна удосконалювати, ліквідувати недоліки (віддишку, хрипоту, різкість, гортанність, гнусавість).

Для відпрацювання й покращання голосових характеристик існують спеціальні вправи. Скоромовки, наприклад, дозволяють поліпшити вимову певних звуків чи звукосполучень, удосконалити дикцію. Будьте готові промовляти у швидкому темпі підібрані скоромовки (знайти їх можна або в підручниках з риторики, або у збірниках вправ з культури мовлення).

Студенти повинні знати особливості риторичних стилів і способів викладу матеріалу, комунікативні якості мовлення, вимоги щодо паралінгвістичних чинників спілкування, основні уміння, знання й навички оратора.

Студенти повинні вміти визначати стиль тексту та трансформувати його з одного стилю в інший; аналізувати промови з урахуванням комунікативних вимог до мовлення; дотримуватися норм літературної мови; ураховувати особливості паралінгвістичних чинників під час власного виступу.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Поясніть значення терміну «стиль».

2. Назвіть основні функціональні стилі й коротко схарактеризуйте їх ознаки.

3. Від чого залежить вибір стилю виступу?

4. Чим відрізняються високий, середній та низький стилі красномовства?

5. Як класифікуються стилі виступу у залежності від емоційності викладу?

6. Розкажіть про особливості різних типів викладу матеріалу (розповідь, опис,

міркування).

7. Перерахуйте комунікативні якості мовлення, поясніть їх сутність.

8. Якими видами літературних норм повинен володіти оратор? Свою думку обґрунтуйте.

9. Що входить у поняття «паралінгвістичні чинники спілкування».

10. Сформулюйте вимоги щодо звучності й виразності голосу промовця.

11. Чим визначаються висота голосу і темп мовлення?

12. Чи може оратор змінити тембр власного голосу? Які ви знаєте вправи для покращання

голосових характеристик?

13. Спробуйте виділити послідовність етапів роботи над словесним оформленням виступу.

14. Якими знаннями, уміннями і навичками повинен володіти оратор?

 

 

Самостійна робота № 8