Додаткові міркування щодо перших завдань з аудиту.

28. Аудитор повинен виконати наступні дії до початку виконання першого завдання з аудиту:

а) виконати процедури щодо прийняття нового клієнта та конкретного завдання з аудиту (додаткові поради див. у МСА 220);

б) провести обговорення з попереднім аудитором, якщо відбулась зміна аудиторів, у відповідності до вимог етики.

29. Мета та ціль планування аудиту є однаковими незалежно від того, чи є завдання з аудиту першим чи повторюваним. Проте під час виконання першого завдання може виявитись необхідним збільшити обсяг планування, оскільки в такому випадку аудитор не має попереднього досвіду співпраці з суб’єктом господарювання, як це є у випадку планування повторюваного завдання. Додаткові питання, які аудитор може розглядати під час розробки загальної стратегії та плану аудиту для перших завдань з аудиту, можуть включати:

• домовленість з попереднім аудитором (якщо це не заборонено законом або нормативними документами), наприклад, щодо ознайомлення з робочими документами попереднього аудитора;

• будь-які значні питання (включно із застосуванням облікових принципів чи стандартів аудиту або звітності), що обговорювались з управлінським персоналом у зв’язку з вибором його аудитором, повідомлення цих питань найвищому управлінському персоналу, та їх вплив на загальну стратегію та план аудиту.

Заплановані аудиторські процедури для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів щодо вступних балансів (залишків на початок періоду) (див. параграф 2 МСА 510 “Перші завдання – залишки на початок періоду”).

Призначення персоналу фірми, який би мав відповідний рівень знань та компетентності для відповіді на очікувані значні ризики.

Інші процедури у відповідності до вимог системи контролю якості фірми щодо перших завдань з аудиту (система контролю якості фірми може, наприклад, вимагати залучення іншого партнера або старшого аудитора для перевірки загальної стратегії аудиту до початку виконання важливих аудиторських процедур або перевірки висновків до їх подання клієнту).

 

МСА 320 “Суттєвість в аудиті”

 

Рекомендації з вивчення МСА 320.

1. Поняття „суттєвість”, її значення в процесі аудиту фінансової звітності.

2. Взаємозв’язок між суттєвістю й аудиторським ризиком.

3. Суттєвість і аудиторський ризик при оцінці аудиторських доказів.

4. Оцінка наслідків викривлень.

5. Повідомлення інформації щодо похибок.

 

Вступ.

1. Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо поняття суттєвості і ії взаємозв’язків з аудиторським ризиком.

2. В процесі проведення аудиторської перевірки аудитор повинен оцінювати суттєвість у взаємозв’язку з аудиторським ризиком.

3. В “Концептуальній основі фінансової звітності”, розробленій Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, поняття “ суттєвість ” визначається так:

“Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв’язку з пропуском або неправильним відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом або критерієм відсікання, а не основною якісною характеристикою, яка має бути притаманною інформації, щоб вона стала корисною”.

Суттєвість.

4. Аудиторська перевірка фінансових звітів має на меті надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені ці фінансові звіти у всіх суттєвих аспектах відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Оцінка суттєвості є предметом професійного судження.

5. Розробляючи план аудиту, аудитор установлює прийнятий рівень суттєвості з метою виявлення суттєвих (з кількісної точки зору) викривлень. Однак треба враховувати й обсяг (кількість), і характер (якість) викривлень. Прикладами якісних викривлень є: недостатній чи невідповідний опис облікової політики, коли є ймовірність того що користувач фінансових звітів буде введений в оману таким описом, а також ненадання інформації про порушення нормативних вимог, коли є ймовірність того, що наступне застосування нормативних обмежень суттєво знизить операційні можливості.

6. Аудитор повинен розглянути можливість викривлень порівняно невеликих сум, які в сукупності можуть суттєво вплинути на фінансові звіти. Наприклад, помилка в процедурі, проведеній наприкінці місяця, може свідчити про потенційне суттєве викривлення, яке виникне, якщо така помилка повторюватиметься кожного місяця.

7. Аудитор розглядає суттєвість і на рівні фінансових звітів в цілому, і щодо сальдо окремих рахунків, класів операцій та інформації, що розкривається. На суттєвість можуть впливати законодавчі й нормативні вимоги, а також фактори, що стосуються сальдо окремих рахунків фінансових звітів і взаємозв’язків між ними. У результаті можна отримати різні рівні суттєвості залежно від досліджуваного аспекту фінансових звітів.

8. Аудитор повинен оцінювати суттєвість:

а) визначаючи характер, розрахунок часу та обсяг аудиторських процедур;

б) оцінюючи наслідки викривлень.