Вимоги до виконання та оформлення

ВСТУП

Дисципліна «Економіка підприємства» належить до нормативної компоненти циклу дисциплін природничо-наукової та загальноекономічної підготовки. Основними забезпечувальними навчальними дисциплінами для дисципліни «Економіка підприємства» є: «Мікроекономіка», «Історія економіки та економічної думки», «Політекономія».

Дисциплінами, що забезпечуються дисципліною «Економіка підприємства», є: «Макроекономіка», «Моделювання економіки», «Моделювання економічної динаміки», «Фінанси підприємств», «Економічний аналіз», «Бухгалтерський облік».

Мета викладання дисципліни: формування ринково орієнтованого економічного світогляду і знань щодо методів прийняття оптимальних господарських рішень за наявних обмежених ресурсів та альтернативних можливостей їх використання.

Завдання: надання знань про методологічні засади цивілізаційної теорії розвитку суспільного виробництва, формування первинних знань у сфері прогнозування і планування економічних показників, розробки економічної стратегії розвитку підприємства, методів та методик оцінки соціально-економічної ефективності діяльності підприємства.

Предметом навчальної дисципліни є методи і способи раціонального поєднання й ефективного використання усіх елементів виробничого процесу (техніки, технології, персоналу) на рівні підприємства.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

знати: прояви соціально-економічних процесів, які відбуваються в процесі господарської діяльності підприємства; економічні методи регулювання внутрішнього ринку засобів виробництва, укріплення господарських зв’язків суб’єктів господарювання; базові принципи управління підприємствами; основи передового досвіду фінансово-господарської діяльності підприємств в Україні та за кордоном.

уміти: визначати шляхи удосконалення господарського механізму функціонування підприємства; кількісно оцінювати ефективність використання всіх видів ресурсів. Студент повинен вміти вирішувати задачі з дисципліни «Економіка підприємства».

МЕТА РОБОТИ

Курсова робота є однією з найважливіших форм самостійної роботи студентів як денної, так і заочної форми навчання, яка ґрунтується на поглибленому вивченні навчальної та наукової літератури, нормативного матеріалу щодо окремої теми (проблеми) в рамках навчальної дисципліни. Водночас курсова робота є однією з форм контролю за навчанням студентів, вона дозволяє перевірити рівень та якість їхньої самостійної роботи.

Виконання курсової роботи має декілька цілей:

закріпити теоретичні знання, набуті студентами у процесі вивчення дисципліни «Економіка підприємств»;

сформувати у студентів навички самостійної роботи зі спеціальною літературою, довідниками, джерелами статистичної інформації тощо;

виробити вміння узагальнювати теоретичний матеріал, самостійно формулювати висновки та пропозиції;

виробити вміння застосовувати набуті теоретичні знання при вирішенні конкретних практичних завдань.

Метою курсової роботи є виявлення рівня узагальнення і закріплення знань студентів з дисципліни «Економіка підприємства» та здатність застосовувати їх при вирішенні конкретних фахових завдань, вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології. Трудомісткість роботи оцінюється в 36 академічних годин.

Студент одержує завдання на курсову роботу як варіант розробки, обґрунтування та оцінки ефективності виробничої програми підприємства.

Результати виконання курсової роботи представляються студентом у вигляді пояснювальної записки обсягом близько 30-40 сторінок.

Виконання і захист курсової роботи має низку методичних особливостей. У зв’язку з цим у рамках даного видання викладені основні рекомендації стосовно оптимізації організації роботи студентів щодо вибору теми, добору літератури, складання плану роботи, змісту її структурних елементів, особливостей оформлення тощо. Для кращого розуміння студентами сутності поставленого завдання та результату, який має бути отриманий, у посібнику розкриваються найбільш важливі аспекти співпраці з викладачем, питання перевірки, оцінювання, рецензування та захисту курсової роботи.

 

ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ

Курсова робота з курсу «Економіка підприємства» складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків.

При виконанні курсової роботи необхідно дотримуватись таких вимог:

1. Курсова робота повинна бути виконана і представлена на перевірку у встановлений навчальним планом термін.

2. Завдання курсової роботи необхідно виконувати у запропонованому порядку.

3. Розрахунки щодо обґрунтування виробничої програми, оцінка потреби у ресурсах, аналіз ефективності необхідно супроводжувати відповідними формулами, повністю наведеними розрахунками і аналітичними поясненнями. Курсову роботу необхідно оформляти акуратно, писати розбірливо, без закреслень та помарок. Забороняється скорочувати слова (крім загальноприйнятих скорочень). Сторінки повинні бути пронумеровані і мати достатньо широкі поля для виправлень.

4. В кінці роботи необхідно навести список використаної літератури. Курсова робота повинна бути підписана студентом з позначенням дати закінчення її виконання.

Курсова робота повинна бути виконана і оформлена з дотриманням усіх технічних вимог до наукових робіт, викладених у ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Курсову роботу друкують через півтора інтервалу, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14 pt. Текст слід друкувати, додержуючись таких розмірів полів: верхнє і нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 1,5 мм.

Під час виконання курсової роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності та чіткості зображення протягом усієї роботи. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усього тексту дипломної роботи.

Пояснювальна записка курсової роботи з курсу «Економіка підприємства» складається з таких структурних елементів: титульна сторінка; зміст; вступ; основна частина; висновки; перелік посилань; додатки.

Титульний лист є першою сторінкою пояснювальної записки і слугує основним джерелом інформації, яка необхідна для обробки, пошуку та посилання на документ. На титульному аркуші приводяться наступні данні: назва вищестоящої організації; назва організації; назва підрозділу; назва документа; назва роботи; шифр групи та прізвище виконавця; посада, вчений ступінь та вчене звання керівника роботи; місце та рік виконання роботи. Інформація про керівника та виконавця роботи засвідчується особистими підписами вказаних осіб.

Зміст пояснювальної записки включає вступ, назву всіх розділів, підрозділів та поіменованих пунктів, перелік посилань і назву додатків з зазначенням сторінок, з яких начинаються ці розділи пояснювальної записки.

У вступі коротко викладають мету роботи, практичну значимість та сфери виникнення подібних задач, коротку довідку про сучасні методи їх розв’язання.

В основній частині надається інформація, яка відображає суть, методику Висновки до основної частини повинні містити узагальнення результатів, наведених у всіх розділах, оцінку їх повноти і точності; та основні результати виконання даної роботи.

Структурні елементи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “Список використаної літератури”, “Додатки” не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів. Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту звіту і дорівнювати п’яти знакам. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути два рядки. Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймається такою, як у тексті (додаток Г).

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Сторінки курсової роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок роботи, але номер сторінки не проставляють. Ілюстрації та таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи.

Розділи, підрозділи курсової роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т.д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д.

Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми) слід розміщувати у курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом «Рисунок __», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 – Схема розміщення».

Рисунки слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер рисунку складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу. Приклад оформлення ілюстрації наведений у додатку Д.

Цифровий матеріал оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю необхідно розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи. Назва таблиці складається зі слова «Таблиця», її порядкового номера та безпосередньо назви, яка стисло відбиває зміст наведених у ній даних. Всі ці елементи оформлюються за зразком, наведеним у додатку Е.

Повну назву таблиці вказують один раз над таблицею зліва з абзацним відступом. У випадку переносу частини таблиці на наступну сторінку, над нею з абзацного відступу пишуть: «Продовження таблиці Х», де Х – номер таблиці.

Таблиці нумеруються арабськими цифрами за порядком в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Заголовки та дані таблиці можуть бути виконані через один інтервал, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 12 pt. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. Приклад оформлення таблиці наведений у додатку Е.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння у роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знаку операції множення, застосовують знак «х». Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою. Приклад оформлення формули наведений у додатку Ж.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у роботах [1-7]...».

Додатки слід оформлювати як продовження курсової роботи на його наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. Приклад оформлення додатків наведений у додатку И.

Список літератури слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті чи в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Бібліографічні описи посилань у переліку наводяться відповідно ДСТУ 7.1-2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Приклад оформлення списку використаної літератури наведений у додатку К.

ПОРЯДОК ТА ГРАФІК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Основною формою ефективної організації самостійної роботи студента з підготовки курсової роботи є планування розподілу часу на виконання необхідних видів робіт з врахуванням їх трудомісткості та взаємозв’язку.

Процес виконання курсової роботи поділяється на декілька етапів, а саме:

вибір теми курсової роботи;

підготовка до написання курсової роботи;

складання плану роботи;

формування тексту курсової роботи;

оформлення роботи;

захист курсової роботи.

Обов’язковим є додержання студентами орієнтовного графіка виконання курсової роботи, наведеного в таблиці 1, оскільки це забезпечує можливість своєчасного виявлення та усунення недоліків і помилок щодо її змісту та оформлення.

Таблиця 1 – Графік виконання курсової роботи студентами денної форми навчання

Термін виконання	Вид роботи	Контроль викладачем
2-3 тиждень	вибір теми	затвердження
3-4 тиждень	підбір літератури, складання плану	затвердження плану
5-6 тиждень	написання вступу та 1-го розділу	подання виконаної роботи викладачу, отримання рекомендацій щодо удосконалення
7-9 тиждень	написання 2-го розділу	подання виконаної роботи викладачу, отримання рекомендацій щодо удосконалення
10-11 тиждень	написання 3-го розділу	подання виконаної роботи викладачу, отримання рекомендацій щодо удосконалення
12-13 тиждень	формування висновків, оформлення роботи	подання виконаної роботи викладачу, отримання рекомендацій щодо удосконалення
14-15 тиждень	здача належним чином оформленої курсової роботи на кафедру для реєстрації	лаборант кафедри реєструє роботу у журналі, проставляє дату надходження на кафедру на заповненому студентом бланку рецензії
16-18 тиждень	захист курсових робіт	науковий керівник приймає захист курсової роботи, підбиває підсумки проведеної роботи за семестр, виставляє оцінку

Таблиця 2 – Графік виконання курсової роботи студентами заочної форми навчання

Термін виконання	Вид роботи	Контроль викладачем
установча сесія	вибір теми, підбір літератури, складання плану	затвердження теми і плану
упродовж семестру	написання вступу, розділів та висновків курсової роботи	подання виконаної роботи викладачу, отримання рекомендацій щодо удосконалення
формування висновків, оформлення роботи
за 30 днів до початку сесії	здача належним чином оформленої курсової роботи на кафедру для реєстрації	лаборант кафедри реєструє роботу у журналі, проставляє дату надходження на кафедру на заповненому студентом бланку рецензії
згідно з розкладом	захист курсових робіт	науковий керівник приймає захист курсової роботи, підбиває підсумки проведеної роботи за семестр, виставляє оцінку

 

 

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота повинна містити:

титульний аркуш (додаток А);

рецензію на курсову роботу (додаток Б);

зміст;

вступ;

основну частину;

висновки;

список використаних джерел;

додатки (за необхідності).

Обсяг курсової роботи при виконанні із застосуванням технічних засобів не повинен перевищувати 35 сторінок (без додатків).

Зміст роботи подається на початку курсової роботи. Зміст повинен бути оформлений як розгорнутий план. Він містить назву та нумерацію усіх розділів і підрозділів (додаток В).

Гармонійне поєднання структурних частин курсової роботи суттєво впливає на її результативність. Ось чому основні розділи курсової роботи мають бути органічно пов’язані між собою: теоретичні положення повинні служити базою для виконання конкретних розрахунків і здійснення аналізу, а запропоновані заходи повинні бути всебічно обґрунтовані.

В основній частині курсової роботи має бути відображена наступне:

1. Аналіз доцільності виробництва продукції та її конкурентоспроможності, який має включати: дослідження відповідного ринку, характеристику продукції та характеристику підприємства (існуючого або майбутнього).

 

2. Обґрунтування виробничої програми і потреби в основному та оборотному капіталі підприємства.

2.1.Обґрунтування виробничої програми здійснюється на основі маркетингових досліджень щодо ємності ринку. Передбачається, що номенклатура продукції підприємства має складати не менше 3-х виробів. Приклад оформлення даних щодо характеристики виробничої програми підприємства наведено нижче.

Таблиця 2.1 - Визначення виробничої програми на рік

Назва продукції	Одиниця виміру	Обсяг виробництва	Ціна за одиницю продукції грн.	Обсяг реалізації, грн.
Разом

 

2.2.Визначення потреби в основних виробничих фондах потребує наступної інформації:

1. Норма штучного часу (Тшт) на операцію. Технологічний процес має складатись мінімум з 3-х операцій.

2. Річна виробнича програма (шт).

3. Річний фонд роботи виробничого обладнання (режим роботи вибирається виконавцем курсової роботи в залежності від кількості змін роботи обладнання). Одиниця виміру – години.

4. Площі одиниці обладнання з урахуванням зони знаходження основного робітника, а також проходів, проїздів, складських приміщень тощо (кв.м).

5. Площі приміщень для управлінського персоналу, допоміжного виробництва, інженерно-технічних працівників (ІТП), службовців тощо (задається у процентному відношенні до площі основного виробництва). Одиниця виміру – кв.м.

6. Вартості одиниці обладнання (визначається за ринковою ціною). Одиниця виміру – грн.

7. Вартості будівництва 1кв.м. виробничої площі (або оренди). Одиниця виміру – грн.

8. Вартості оргтехніки транспортних засобів і інших основних фондів (задається у процентному відношенні до вартості основних виробничих фондів). Одиниця виміру – грн.

Розрахунки рекомендується оформлять у наступній табличній формі.

Таблиця 2.2 – Потреба у виробничих площах підриємства

Тип приміщення	Площа, м2	Ставка орендної плати на місяць, грн/м2	Сума орендної плати на місяць, грн.
Разом

 

Таблиця 2.3 – Розрахунок вартості первісної, залишкової вартості основних фондів та амортизаційних відрахувань

 

Назва об’єктів основних фондів	Кіль-кість, шт.	Вартість об’єкта, грн./шт	Загальна вартість, грн.	Термін корисного викорис-тання, років	Річна норма амор-тизації, %	Річна сума аморти-зації, грн.	Залишкова вартість основних фондів, грн.
Всього

 

2.3 Чисельність персоналу підприємства здійснюється на основі таких даних:

1. Чисельність основних робітників (Чор) визначається за формулою:

 

Чор = (Тшт х Впр)/Д, чол. (2.1)

 

де: Впр – річна виробнича прогама, шт; Д – дійсний річний фонд робочого часу, годин.

2. Чисельність допоміжних робітників, апарату управління, ІТП, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) задається в процентному відношенні до чисельності основних робітників. Наприклад: 10, 2, 5 і 3 відсотки відповідно.

3. Розрахунок заробітної плати виконується за таким алгоритмом:

Заробітну плату основним робітникам рекомендується нараховувати за відрядною, відрядно-регресивною, або відрядно премільною системами. Для цього необхідно визначити розряд, що відповідає певній операції і годинну тарифну ставку. Тоді розцінка на операцію (Рв) визначатиметься за формулою:

Рв = Тшт х Гтс, грн. (2.2)

 

де: Гтс – годинна тарифна ставка, грн.,

Річну заробітну плату (ЗПрв) основних робітників (за відрядною системою):

ЗПрв = Рв х Впр, грн. (2.3)

 

Заробітна плата іншим категоріям працюючих розраховується у відповідності до фактично відпрацьованого часу та посадових окладів (для адміністрації, ІТП, службовців та МОП) або годинної тарифної ставки (для допоміжних робітників).

Слід враховувати, що нарахування на заробітну плату працівників складають 37,5% - 40,0%.

Таблиця 2.4 – Розрахунок заробітної плати персоналу з урахуванням нарахувань до соціальних фондів

Категорія робітників	Кіль-кість, чол.	Посадовий оклад, грн./міс.	Премія 20%, грн./міс.	Місячний ФЗП, грн./міс.	Нарахування до ФЗП (37,5%), грн./міс.	ФЗП с нараху-ваннями, грн./міс.	ФЗП с нараху-ваннями, грн./рік
Всего

 

2.4. Витрати на сировину і матеріали визначаються студентом з урахуванням технологічних відходів (утому числі повернених).

 

Позавиробничі витрати визначаються студентом самостійно,у відсотках до виробничих витрат.

Оцінка потреби в оборотних фондах здійснюється за показниками:

1. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві можна визначити, користуючись формулою

 

, (2.4)

де Vд — середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю;

Тц — середня тривалість виробничого циклу у днях;

КнВ — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва).

коефіцієнт наростання витрат можна обчислювати за такою спрощеною формулою:

 

КнВ = Спц + 0,5 Срц/СВ, (2.5)

 

де Спц — первісні витрати на початку (у перший день) виробничого циклу;

Срц — решта витрат на виготовлення виробу;

Св — виробнича собівартість виробу.

2. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

3. Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу на складі у днях.

4. Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на розрахунковий (плановий) період є не що інше, як загальна сума нормативів, обчислених для окремих елементів (виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції).

5. Розрахунок потреби в сировині та матеріалах із урахування запасів.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, середній поточний (половина від поточного запасу) страховий.

Транспортний запас - період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Підготовчий запас - період часу, необхідного для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

Поточний запас розраховується як половина середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів.

Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Таблиця 2.5 – Розрахунок необхідної маси сировини за технологіє виробництва

Найменування сировини	Потреба на виробництво одиниці продукції, кг	Вага одиниці продукції, кг.	Чиста вага продукції, кг	Маса необхідної сировини, кг.
Разом

 

Таблиця 2.6 – Розрахунок потреби в сировині та матеріалах на виробничу програму

№ п/п	Найменування сировини та матеріалів	Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Сировина
	Разом
Тара та пакувальні матеріали
	Всьго

Таблиця 2.7 – Розрахунок транспортного запасу сировини та допоміжних матеріалів

№ з/п	Наймену-вання сировини	Річна потреба, кг	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, кг	Період зриву по-ставки, днів	Транспортний запас	Потреба на виробничу програму із урахуванням транспортного запасу, грн./рік
Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Сировина
	Разом
Тара та пакувальні матеріали
	Разом
	Всьго

 

 

Таблиця 2.8 – Розрахунок поточного запасу сировини та допоміжних матеріалів

№ з/п	Наймену-вання сировини	Річна потреба, кг	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, кг	Період між постав-ками, днів	Транспортний запас	Потреба на виробничу програму із урахуванням поточного запасу, грн./рік
Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Сировина
	Разом
Тара та пакувальні матеріали
	Разом
	Всьго

 

Таблиця 2.9 – Розрахунок страхового запасу сировини та допоміжних матеріалів (25% від поточного)

№ з/п	Найменування сировини	Поточний запас, кг	Страховий запас сировини	Всього страховий запас на виробничу программу, грн.
Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Сировина
	Разом
Тара та пакувальні матеріали
	Всьго

 

Таблиця 2.10 – Витрати сировини за видами продукції з урахуванням запасів

Види продукції   Види сировини						Всього
Закупівельна ціна, грн.
Вартість сировини, грн.

 

Таблиця 2.11 - Розрахунок потреби в пальних матеріалах

Транс-портні засоби	Призначення транспортного засобу	Середньодобовий пробіг, км	Кількість робочих днів на місяць	Загальний пробіг за місяць, км	Норма витрати палива, л/100 км	Витрати палива за місяць, л	Вид палива (марка бензину)	Ціна, грн./л	Витрати на паливо, грн./міс.	Витрати на паливо, грн./рік
Разом

 

Таблиця 2.12 – Розрахунок витрат на електроенергію для виробництва

Вид обладнання	Кількість обладнання, шт	Споживання потужності кВт/год.	Кількість роботи на рік, годин	Тариф за 1 кВт/год, грн.	Сума витрат на рік, грн.
Разом

 

Таблиця 2.13 - Розрахунок витрат електроенергії на освітлення адміністративних приміщень

Потужність лампочки, кВт/год.	Кількість лампочок, шт.	Час роботы на добу, час.	Кількість днів на рік, днів	Тариф за 1 кВт/год., грн	Сума витрат на рік, грн.
Разом

 

Таблиця 2.12 – Розрахунок інших витрат

Найменування	Кількість, шт.	Ціна, грн.	Сума витрат, грн.
Разом

 

Таблиця 2.13 - Калькуляція собівартості продукції

Витрати	Продукція А	Продукція Б	Продукція В	Всього на рік, грн.
Всього, грн.	На од. продукції, грн.	Всього, грн.	На од. продукції, грн.	Всього, грн.	На од. продукції, грн.
1. Сировина й матеріали
2. Паливо
3. Ел/энергія для виробництва
4. Ел/энергія на освітлення
5. ФОП с на-рахуваннями
6. Оренда приміщень
7. Амортизац. осн. фондів
8. Інші витрати
9. Реклама
Разом

Таблиця 2.14 – Розподіл витрат на постійні та змінні

Види витрат	Постійні витрати, грн.	Змінні витрати, грн.
Сировина й матеріали		+
Паливо	+	+
Електроенергія для виробництва		+
Електроенергія на освітлення	+
ФОП з нарахуваннями	+	+
Оренда приміщень	+
Амортизація основних фондів	+
Реклама	+	+
Інші витрати	+
Всього

 

 

3. Оцінка ефективності діяльності підприємства.

 

3.1. Розрахунок показників ефективності використання фондів підприємства.

1. Розраховується чистий прибуток підприємства:

 

, (3.1)

де — валовий дохід (виручка від реалізації) за певний період; — собівартість за той же період; — сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів, – податок на прибуток.

 

Таблиця 3.1 – Розрахунок чистого прибутку підприємства

№ з/п	Основні показники	Сума всього, грн.	в тому числі по видах продукції:
	Доходи (виручка) від реалізації продукції
	Податок на додану вартість (20%)
	Виручка від реалізації (без ПДВ)
	Повна собівартість реалізованої продукції - всього
	в тому числі:
	- постійні витрати
	- змінні витрати
	Прибуток від операційної діяльності підприємства до оподаткування
	Податок на прибуток (23%)
	Чистий прибуток

 

2. Ефективність використання основного капіталу підприємства здійснюється за наступними критеріями:

Фондовіддача (Фв):

 

Фв = РП/Вок, (3.2)

 

де: РП – вартість річного обсягу реалізованої продукції, грн; Вок – середньорічна вартість основного капіталу (основних фондів), грн.

Фондоємність – величина обернена фондовіддачі, грн.

Фондоозброєність праці (Фоз):

 

Фоз = ОФ/Чпвп, грн/чол, (3.3)

 

де: ОФ – середньорічна вартість основних фондів, грн.; Чпвп – чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

3. Ефективність використання оборотного капіталу підприємства здійснюється за наступними критеріями:

 

Коефіцієнт оборотності (Коб):

Коб = ВР/Об.Ф (3.4)

 

Термін одного обороту (Тоб):

 

Тоб = 360/Коб, днів (3.5)

Коефіцієнт завантаження (Кз)

 

Кз = Оборотні кошти/Дохід від реалізації продукції (3.6)

 

3.2

4. Рентабельність виробництва (Рв) визначається за формулою:

 

Рв = П/С, (3.7)

 

де: П – прибуток підприємства, грн., С – собівартість річного випуску продукції, грн.

При розрахунку чистого прибутку підприємства слід враховувати, що податок на прибуток становить 23% та податок на додану вартість становить 20%.

Рентабельність основного капіталу = Прибуток/Середньорічна вартість основного капіталу

Рентабельність оборотного капіталу = Прибуток / Сума оборотних коштів

5. Точка беззбитковості (Тб) знаходиться за формулою:

 

Тб = Пост.в/(Ц – Зм.в.) (3.8)

 

де Ц – ціна за одиницю товару, грн; Зм.в. – змінні витрати на одиницю продукції, грн.; Пост.в. – постійні витрати всього, грн.

 

3.3 Розрахунок резервів підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства

Необхідно сформулювати основні напрями щодо формування політики інтенсивного розвитку підприємства.

У якості таких напрямів може бути:

зниження собівартості продукції;

збільшення ціни реалізації;

збільшення продуктивності праці;

економія оборотних фондів;

зріст оборотності оборотних коштів

зниження втрат сировини та ін..

Розрахунки резервів підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства рекомендується оформити у наступному вигляді.

Таблиця 3.1 – Доходи та витрати

№ з/п	Основні показники	Фактична величина всього, грн.	Прогноз резервів підвищення ефективності	в тому числі:
За рахунок зниження собівартості	За рахунок підвищення ціни	За рахунок раціональної організації виробничих запасів
	Доходи (виручка) від реалізації продукції
	Податок на додану вартість (20%)
	Виручка від реалізації (без ПДВ)
	Повна собівартість реалізованої продукції - всього
	Прибуток від операційної діяльності до оподаткування
	Податок на прибуток (23%)
	Чистий прибуток

У висновках необхідно підбити підсумки досліджень, проведених у курсовій роботі, акцентувати увагу на пропозиціях, їх значущості для успішної реалізації питань і проблем, окреслених у курсовій роботі. Оптимальний обсяг висновків – 2 сторінки.

Список використаних джерел містить перелік літературних джерел, що використовуються при підготовці курсової роботи. Формуючи список використаної літератури, необхідно враховувати обмеження щодо його обсягу не менше 20 найменувань, але не більше 30.

Додатки складаються з громіздких таблиць допоміжного характеру, діаграм, схем, фінансової документації та нумеруються у тій послідовності, в якій на них надаються посилання у тексті або за алфавітом.

 

ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Основна мета захисту курсової роботи – виявлення рівня узагальнення і закріплення знань студентів з даної дисципліни та здатність застосовувати їх при вирішенні конкретних фахових завдань. Захист курсової роботи відбувається після її виконання на основі пояснювальної записки за умови повного додержання вимог до її оформлення.

Оцінка курсової роботи виставляється під час співбесіди викладача та студента. Процедура захисту є відкритою. Регламент захисту включає коротку доповідь студента та серії з 3-5 питань викладача, які стосуються практичної сторони виконання роботи. На захист роботи відводиться до 10 хвилин. Оцінка доводиться студенту одразу після захисту і проставляється в рецензії на курсову роботу.

Виконана курсова робота у встановлений термін здається на кафедру й після реєстрації передається науковому керівнику для рецензування. У своїй рецензії викладач зазначає позитивні сторони й недоліки курсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку й новизни, обсяг опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту й оформлення роботи, а також робить висновок щодо допуску до захисту. Викладач оцінює якість виконання курсової роботи, вказує кількість балів за зміст та її оформлення та за правильність оформлених документів.

У разі незадовільної оцінки робота повинна бути перероблена з урахуванням зауважень викладача.

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ВИКОНАННЯ ТА ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Оцінювання виконання контрольної роботи здійснюється за Чотирибальною шкалою.

«Відмінно» ставиться, якщо надані студентом матеріали та усні пояснення свідчать, що завдання виконано ним в повному обсязі, студент правильно трактує проміжні та кінцеві результати роботи, аргументовано пояснює доцільність запропонованих рішень.

«Добре» – надані студентом матеріали свідчать, що завдання виконано ним в повному обсязі, студент правильно трактує проміжні та кінцеві результати роботи, але непереконливо пояснює доцільність прийнятих рішень.

«Задовільно» – надані студентом матеріали свідчать, що курсова робота виконана студентом в повному обсязі, але студент з помилками трактує проміжні результати роботи та не може аргументовано пояснити доцільність запропонованих рішень.

«Незадовільно» – ставиться, якщо надані студентом матеріали та усні пояснення свідчать, що поставлене завдання виконано не в повному обсязі або студент неправильно трактує результати роботи та не може пояснити доцільність запропонованих рішень.

Своєчасність виконання графіка написання оцінюється 5 балів.

Здача оформленої за вимогами ДСТУ 3008-95 та ДСТУ 7.1 – 2006 роботи на кафедру - 5 балів.

Зміст курсової роботи оцінюється у:

40 балів – за умови повної відповідності роботи встановленим вимогам до її змісту. Вищий бал ставиться за умови, якщо студентом розширено рекомендовані матеріали та результати завдяки навичкам та вмінням самостійної організації праці. При цьому до автора висуваються ряд обов’язкових вимог: на високому рівні бути обізнаним з науковою літературою за досліджуваною проблемою, вміти аналізувати, аргументувати, порівнювати й узагальнювати, логічно викладати матеріали дослідження, лаконічно й переконливо формулювати висновки, викладати зміст згідно з нормами наукового стилю;

30 балів – за умови повної відповідності роботи встановленим вимогам до її змісту, при наявності несуттєвих помилок;

20-10 балів – за умови відповідності роботи встановленим вимогам до її змісту, при допущенні помилок, при частковому розв’язанні поставлених завдань;

0 балів – якщо зміст роботи не розкриває тему та не відповідає висунутим до нього вимогам.

Захист курсової роботи відбувається шляхом відповідей на поставлені викладачем питання і оцінюється у:

40 балів – за умови, якщо студент вільно володіє матеріалом, відповіді на поставлені питання змістовні та повні;

30-20 балів – за умови, якщо студент володіє матеріалом, відповіді на поставлені питання змістовні, але неповні, наявні незначні неточності;

20-10 балів – за умови, якщо студент має загальну уяву щодо поставленого питання, але відповідь неповна;

0 балів – при неправильній відповіді або за її відсутності.

Захист курсових робіт здійснюється за встановленим графіком. Процедура захисту передбачає стислий виклад студентом головних проблем, що розглядалися в курсовій роботі, та їх вирішення, відповіді на питання. До захисту студент отримує свою роботу, знайомиться з рецензією й готується аргументовано відповісти на зауваження й питання. У процесі захисту оцінюється глибина знань студентом теми, уміння вести дискусію, обґрунтовувати й відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені питання. За рішенням кафедри захист може відбуватись перед комісією викладачів. Остаточна оцінка вноситься у відомість та залікову книжку студента.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Березін, О.В., Бутенко, Н.В. Економіка підприємства [Текст]: практикум: навч. посібник / Березін О.В., Бутенко Н.В. – К.: Знання, 2009. – 254 с.

2. Верхоглядова, Н.І., Ядранський, Д.М., Іваннікова, Н.А. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник/ Н.І. Верхоглядова, Д.М. Ядранський, Н.А. Іваннікова, Н.А – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 384 с.

3. Гриньова В.М., Салун, М.М. Організація виробництва [Текст]: навч. посібник /В.М. Гриньова, М.М. Салун. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. – 552 с.

4. Гетьман, О.О. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.

5. Донець, Л.І. Основи підприємництва [Текст]: навч. посібник / Л.І. Донець, Н.Г. Романенко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 320 с.

6. Економіка підприємства [Текст]: підручник / за заг. Ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

7. Іванілов, О.С. Економіка підприємства [Текст]: підручник / О.С. Іванілов. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.

8. Організація та управління інноваційною діяльністю [Текст]: підручник / за ред. проф. Перерви П.Г., проф. Меховича С.А., проф. Погорєлова М.І. – Харків: НТУ «ХПІ», 2008. – 1025 с.

9. Савицкая, Г.В. Экономический аналіз [Текст]: учеб.– 11-е изд., испр. и доп. / Г.В. Савицкая. – М.: Новое знание, 2005. – 651 с.

10. Фатхутдинов, Р.А. Организация производства [Текст]: Учебник / Фатхутдинов Р.А. – М. ИНФРА-М, 2000. – 672 с.

11. Экономика предприятия: тесты, задачи, ситуации [Текст]: учебное пособие/Под ред. В.Я. Горфинкеля, Б.Н. Чернышева. – 4-е изд., перераб. И доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 335 с.

12. Яковлєв, А.І. Методика визначення ефективності інвестицій, інновацій, господарських рішень в сучасних умовах [Текст]: навчальний посіб/ А.І Яковлєв. – Х.: Бізнес Інформ, 2001. – 56 с.

 

Додатки

Додаток А

Зразок оформлення титульного аркуша курсової роботи

Севастопольс