Оцінка доброякісності білкових добавок тваринного і рослинного походження

Білкові добавки – це побічні продукти переробки сировини тваринного і рослинного походження, які вводять в раціон для збагачення протеїном основних кормів.

До цієї групи відносять макухи та шроти бавовняних, льняних, соняшникових, соєвих культур; солодові ростки, пивну дроби­ну, м’ясо-кісткове, кісткове, кров'яне та рибне борошно. Ці білкові продукти багаті амінокислотами, містять кальцій і фосфор.

Рибне борошно залежно від виду риби, її свіжості може містити значну кількість жиру, який швидко псується і зумовлює прогіркання цього корму.

При оцінці доброякісності шротів та макухи звертають увагу на їх колір, запах, смак, наявність отруйних речовин типу синильної кислоти – у льняній макусі, госиполу – у бавовниковому шроті, токсичних грибів – у макусі, шротах і солодових ростках, патогенних бактерій із паратифозної групи.

Відбір середньої проби починають з огляду місця зберігання і встановлення однорідності партії макухи та шротів. Визначають смак, запах, колір, наявність сторонніх домішок.

Від кожної партії макухи і шротів відбирають по декілька плиток або по 0,5 кг з різних рівнів і не менше трьох місць. При просуванні шротів та макухи по транспортеру проби відбирають не менше 10 разів через рівні проміжки часу, пересікаючи потік по ширині.

Відібрані плити макухи ділять на три частини і беруть від кожної плити по одній чверті, із яких після подрібнення і змішу­вання складають зразок у 2,5 кг. Пробу шротів беруть так, як і пробу зернових або борошнистих кормів.

Середній зразок солодових ростків складають із проб, взятих із різних місць насипу.

Колір доброякісних макухи та шротів для кожного виду різний. Так, соняшникова та льняна макуха – коричневого кольору або з різними відтінками сірого кольору; соєва, арахісова – кремового, жовтого або світло-бурого кольору; бавовникова макуха і шрот – світло-жовтого із зеленуватим або буруватим відтінком. Колір макухи і шротів, забруднених бур'яном, перегрітих або ушкоджених при поганому зберіганні, відрізняється від кольору доброякісних кормів.

Запах і смак макухи та шротів повинні бути специфічними. Затхлий запах або запах цвілі, гіркий смак вказує на якість корму, зумовлену зберіганням у сирих, погано провітрених приміщеннях, а також у результаті життєдіяльності в них бактерій. Гіркуватий смак макухи буває і при її згіркненні. Свіжість макухи і шротів визначають, змочуючи пробу водою, підігрітою до 40 °С.

Нормальна вологість у різних видів макухи і шротів 8,5–11%.

Визначення металевих домішок у шроті проводять так як і в борошнистих кормах. Кількість металевих домішок не повинна перевищувати 0,1%, часточки не повинні мати ріжучих країв.

Визначення доброякісності макухи пробою на ослизнення. 5–7 г макухи подрібнюють, поміщають у стакан, куди додають 100 мл води, перемішують і дають відстоятися. Якщо макуха доброякісна, то у воді утворюється маса приємного запаху.

Визначення синильної кислоти в льняній макусі. Для швидкого виявлення і визначення приблизної кількості синильної кислоти користуються пікриновими папірцями, які змінюють колір за наявності парів синильної кислоти. Індикаторні папірці готують таким чином. Із фільтрувального паперу роблять смужки довжиною 4–5 см і шириною 1 см. Смужки занурюють в 1%-ний водний розчин пікринової кислоти, висушують, а потім просочують 10%-ним розчином вуглекислого натрію, після висушування папірці набувають лимонно-жовтого кольору.

Беруть 2–5 г подрібненої льняної макухи у пробірку і додають підігріту (35–40 ⁰С) дистильовану воду до утворення тістоподібної маси.

Пробірку закривають пробкою, затискують між стінкою індикаторний папірець так, щоб він не торкався корму і вставляють в термостат (35–38 ºС) на 2–4 год.

При наявності в досліджуваній макусі синильної кислоти індикаторний папірець забарвлюється в червоний колір (червоний, червоно-оран-жевий, коричневий) різних відтінків, залежно від кількості синильної кислоти.

Визначення госиполу в бавовниковій макусі. Госипол (органічна сполука, яка належить до фенольної групи) викликає отруєння тварин різних видів, у результаті накопичення його в організмі при довготривалому згодовуванні такого корму.

Щоб виявити наявність госиполу, на предметне скло поміщають невелику кількість макухи, шроту або окремої частинки комбікорму і наносять на них одну краплину концентрованої сірчаної кислоти.

Рослинні часточки, які містять госипол, забарвлюються у червоний колір. Ці часточки можна добре розгледіти під мікроскопом або ж під сильним збільшувальним склом. Із кожного зразка досліджуваного корму готують 5–6 препаратів.

Токсико-мікологічний контроль якості макухи та шротів проводять методами, які застосовують при дослідженні комбікорму.

Обладнання і реактиви.

Зразки макухи, шротів, терези, шпатель, ложка, ніж, ступка, збільшувальне скло, мікроскоп, сушильна шафа, скляні бюкси, магніт, фарфорові й скляні чашки, стакани, дистильована вода, індикаторні папірці, фільтрувальний папірець, ножиці, 1%-ний розчин вуглекислого натрію, пробірки, електроплитка, скляні палички, термостат, предметне скло, концентрована сірчана кислота.

При оцінці санітарної якості кісткового, кров'яного, м'ясного і рибного борошна звертають увагу на колір, запах, наявність небезпечних грибів і бактерій.

Із інших показників має значення кислотність і наявність вільного аміаку. Кормові продукти легко вбирають в себе побічні запахи, тому їх необхідно зберігати окремо від речовин, які мають неприємний і гострий запах. В цих кормах міститься значна кількість жиру, який взаємодіючи з киснем повітря, легко окислюється, що призводить до згіркнення.

Відбір середньої проби

Спочатку оглядом встановлюють зовнішній вигляд, стан тари маркування. Із всієї партії (мішки) для дослідження відбирають до 5%. Визначають однорідність. Із кожного відібраного мішка беруть щупом виїмку борошна по діагоналі в кількості 50–100 г. Усі виїмки ретельно перемішують і складають два зразки по 500 г. Поміщають їх в чисті скляні банки з притертою пробкою.

Одну частину зразка досліджують, а іншу зберігають протягом трьох місяців.