згідно з державними стандартами

Методичні рекомендації щодо виконання

Курсових робіт

 

 

Технічні вимоги до курсової роботи

v Структурно курсова робота повинна складатися із титульного аркуша, змісту роботи, вступу, основної частини (розділів та підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатків (у разі потреби).

v Зміст (одночасно являє собою план) курсової роботи має бути логічним, послідовним та зрозумілим. Питання плану мають являти собою єдину структуровано-логічну систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередні (див. додаток А).

v Вступ (див. додаток Б) повинен коротко (до 3-х сторінок) характеризувати сучасний стан проблеми, якій присвячена тема курсової роботи. Остаточний варіант вступу доцільно писати після завершення основної частини роботи.

Умовно структура вступу виглядає таким чином:

- актуальність обраної теми;

- короткий огляд літератури й інших джерел з даної теми;

- мета і завдання, які студент повинен вирішити у процесі виконання курсової роботи (мета формулюється лаконічно, одним реченням і повинна випливати з теми роботи. Відповідно до визначеної мети формулюються завдання, які деталізують та розкривають мету. Характер завдань випливає з назв розділів (у разі наявності і підрозділів) роботи і їх зміст формулюють, використовуючи такі поняття: визначити …, встановити …, охарактеризувати…, розробити…, виявити…., сформулювати …, розкрити… тощо);

- об’єкт і предмет дослідження (Об'єкт дослідження – те, що ми удосконалюємо. Предмет дослідження - те, за допомогою чого ми удосконалюємо об’єкт дослідження. Отже, предмет дослідження є вужчим, ніж об'єкт);

- перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети.

 

v В основній частині викладається зміст дослідження: основні теоретичні положення, що визначають сутність обраної теми, об’єкту дослідження, з урахуванням мети та завдань курсової роботи; пропонуються можливі шляхи вирішення існуючих проблем.

Основна частина(слова – «Основна частина», «Практична частина» у змісті не пишуться ) роботи складається із 2-3-х розділів, що мають теоретичний, аналітико-дослідницький та рекомендаційний характер (основна частина може складатися з одного розділу, або мати вигляд простого плану – для освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»). У кожному розділі можна виділити підрозділи, пункти, підпункти. Наприкінці кожного розділу стисло формулюють висновки.

v У висновках до роботи викладаються найбільш важливі результати та висновки автора, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язання поставлених завдань, її значення вивчення дисципліни. Висновки автора повинні носити обґрунтований характер, бути результатом самостійного дослідження. Висновки подають у тезовій формі (див. додаток Г).

v Курсова робота завершується списком використаних джерел, на які є посилання в тексті роботи та які використані при її підготовці.

Перелік обов’язкових вимог щодо оформлення курсової роботи

згідно з державними стандартами

1. Курсова робота виконується українською мовою на папері формату А4 (297мм х 210 мм).

2. Робота виконується від руки або друкується комп’ютерним способом. Шрифт друку – Times New Roman, звичайний. Кегль (параметри) шрифту – 14. Міжрядковий інтервал тексту – 1,5. Абзацний відступ – 15-20 мм.

3. Обсяг курсової роботи 25-30 друкованих сторінок. Обсяг додатків у загальному обсязі курсової роботи не враховується.

4. Курсова робота розпочинається титульним аркушем, який повинен відповідати певним вимогам(див. додаток В).

5. Кожна сторінка курсової роботи повинна мати поля: праве поле - 10 мм; ліве поле - 25 мм; верхнє - 20 мм; нижнє - 20 мм.

6. Нумерація сторінок. Титульний лист і «ЗМІСТ» не нумерується Нумерація сторінок арабськими цифрами починається з 3-ї сторінки (зі Вступу) і проставляється у правому верхньому куті подальших сторінок.

7. Спосіб викладання матеріалу – формально-логічний (виключає емоційність, образність. Не використовується займенник «я», вживається займенник «ми».).

 

8. ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ – у плані і тексті роботи подаються без нумерації, тобто перед ними номери не проставляються, друкуються центровано до тексту великими літерами напівжирним шрифтом. Текст кожної структурної частини роботи (та кожен розділ) починається з нової сторінки. Між підрозділами - відстань у 3-4 міжрядкових інтервали. Слово «РОЗДІЛ», номер розділу і назва розділу друкуються центровано до тексту. Назви підрозділів починаються з великої літери, друкуються центровано до тексту рядковими літерами напівжирним шрифтом.

При написанні назв структурних частин роботи, назв розділів, підрозділів крапка наприкінці фрази чи слова не ставиться. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 міжрядковим інтервалам (див. додаток А).

 

9. Якщо в тексті роботи використовуються ілюстрації (малюнки, графіки, схеми) і таблиці (а це необхідний елемент наукової праці), то вони подаються безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або у додатках.

Наприклад: Мал. 1.3. (третій малюнок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальний підпис розміщується безпосередньо під ілюстрацією (див. додаток Д).

10. Посилання. Особливу увагу при виконанні курсової роботи слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформлених посилань. Наприклад, посилання по тексту робляться у квадратних дужках з позначенням порядкового номеру за списком використаних джерел. Якщо посилання здійснюється в цілому на джерело чи групу джерел, то в дужках зазначаються лише номери посилань, наприклад, «... у працях С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, Р.І. Кондратьєва та М.М. Марченка, [3, 4, 5, 6] зазначається, що...».

При згадуванні в тексті прізвищ (учених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (В.М. Петров, а не Петров В.М., як це прийнято в списках літератури).

 

11. Список використаних джерел.

Список літератури включає усі використані джерела (10-15 джерел), що розміщуються в порядку звертання в тексті чи роботі за їхньою значимістю, або в алфавітному порядку. Укладаючи його, необхідно додержуватися вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка. Алфавітний порядок складання списку використаних джерел з поділом на рубрики: «Нормативні джерела» та «Наукові джерела» має загальну нумерацію. Алфавітний порядок без поділу на рубрики передбачає наскрізну нумерацію, при цьому спочатку подається література українською та російською мовами, потім - іноземними.

Інформація про книги, інші видання повинна включати: прізвище та ініціали автора, назву, найменування видавництва (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, загальну кількість сторінок номер видання (журналу), сторінку, на якій розміщена стаття.

Приклади:

1. Васильченко І. П. Вища математика для економістів: підручник / І. П. Васильченко. – 3-тє видання, виправлене і доповнене. – К.: Знання, 2007. – 454 с.

2. Козіна Ж. Л. Теоретичні основи і результати практичного застосування системного аналізу в наукових дослідженнях в області спортивних ігор / Ж. Л. Козіна // Теорія та методика фізичного виховання. — 2007. — № 6. — С. 15—18, 35—38.

3. Pиков Ю. І. Теоретико-методологічні проблеми моделювання навчального середовища сучасних педагогічних систем [Електронний ресурс] / В. Ю. Pиков // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2006. – № 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

 

12. Оформлення додатків.

Додатки розташовуються після списку використаних джерел в порядку появи посилань на них у тексті роботи з продовженням нумерації аркушів. При цьому кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої центровано стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “ Додаток...” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А. Додатками|застосуваннями| можуть бути, наприклад, таблиці великого формату, фотографії, інструкції та методики, анкети, тести, програми, протоколи досліджень, конспекти уроків тощо.

 

13. Після остаточного оформлення робота має бути вичитана й переплетена.

 

Додаток А Зразок оформлення ЗМІСТУ ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………........ ………………………3   РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи проблеми появи дітей з асоціальною поведінкою………….…..4 1.1. Основні причини появи «важких» дітей.. …………………………............................4 1.2. Загальні принципи корекції асоціальної поведінки дитини…………….………….. 9 РОЗДІЛ 2. Агресивні діти – як категорія «важких дітей». ………………………………………12   2.1. Поняття агресії, агресивності та агресивної поведінки…...........................................13 2.2. Передумови виникнення агресивної поведінки. …………………..............................15 2.3. Психологічні особливості агресивних дітей………………………………………….17   РОЗДІЛ 3. Шляхи подолання агресивної поведінки ……………………......................................24   3.1. Основи корегування агресивної поведінки дітей……………...……………………24 3.2. Програми корегування агресивної поведінки………………………………………..26 3.3. Вивчення особливостей агресивної поведінки дітей дошкільного віку…………....29 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………………..34   СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………………………………37   ДОДАТКИ..……………………………………………………………………………………………...38   Зразок оформлення розділів (підрозділів) РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ДО НОВИХ УМОВ ВНЗ 1.1. Поняття соціально-психологічної адаптації Адаптація – одне з ключових понять, що використовують сьогодні в психології. Взагалі адаптація – це зміна параметрів чутливості індивіда, це пристосування організму, особистості, їх систем до характерові окремих впливів або до розумів життя, що змінюються в цілому. Поняття «адаптація» виникло в ХIХ столітті й використовувалося спочатку ……… Додаток Б Зразок оформлення ВСТУПУ ВСТУП Вивчення механізмів і закономірностей адаптації людини в різноманітних виробничих і соціальних умовах на різних рівнях набуває сьогодні фундаментальне значення. Оскільки люди по-різному реагують на зміни у своїй діяльності і різні стресори, то найбільш пріоритетними стають задачі вивчення і розробки системи поліпшення цієї якості з метою надання ефективного впливу на нього; а крім того, включення цього параметра як одного з основних у розробку професіограми фахівця будь-якого рівня. Якщо розвиток є стратегія життя, то адаптація - це тактика, що дозволяє живому організму утримуватися у визначених еволюційних рамках, забезпечуючи тим самим можливість прогресу. Процес адаптації нероздільний із самим поняттям "життя": життя немислиме без адаптації, так само як і адаптація не існує поза життєвим циклом живого організму. Адаптація - це динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку і продовження роду. Саме механізм адаптації, вироблений у результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в постійно мінливих умовах середовища. Процес адаптації реалізується всякий раз, коли в системі "організм-середовище" виникають значні зміни, і забезпечує формування нового гомеостатичного стану, що дозволяє досягати максимальної ефективності фізіологічних функцій і поведінкових реакцій. Оскільки організм і середовище знаходяться не в статичному стані, а в динамічній рівновазі, їхні співвідношення міняються постійно, а, отже, також постійно повинний здійснюватися процес адаптації. Отже, адаптація є властивістю будь-якого живого організму. Однак людина - це не просто живий організм, а насамперед складна біосоціальна система. Тому при розгляді проблем адаптації людини до нових умов доцільно виділити три функціональні рівні: фізіологічний, психічний і соціальний. Проблема психологічної адаптації особистості студентів є на сучасному етапі розвитку вищої школи однієї з найбільш цікавих і важливих, що потребує втілення ідеї особистості в практико-орієнтованих дослідженнях. Важливість проблеми соціально-психологічної адаптації студентів-першокурсників до умов ВНЗ обумовлена постійно зростаючими вимогами з боку суспільства до особистості майбутнього фахівця та його ролі в рішенні питань суспільства. Професія вчителя має велику соціальну важливістю, тому що саме на вчителя і вихователя покладається відповідальність за виховання підростаючого покоління. Майбутнє школи визначається не тільки наявністю сучасних будинків, нового обладнання, наявністю комп'ютерних програм тощо, але і професійними й особистісними якостями педагогів. Дія численних соціальних, психологічних факторів викликає ряд труднощів, що позначається на активності й ефективності діяльності студентів. Результатом цих процесів є зниження соціально-психологічної адаптації студентів. Б.Г.Анан’єв зазначив, що студентський період є сенситивним періодом для розвитку основних соціогенних потенцій людини [6]. Виняткове значення для виявлення причин, що приводять до зниження соціально-психологічної адаптації, має вивчення особистісних особливостей студентів і специфіки організаційної культури вищого навчального закладу і навчального процесу. Їхня об'єктивізація здобуває особливу актуальність, тому що грамотна діагностика, корекція і профілактика розвитку соціально-психологічної дезадаптації може допомогти в становленні особистості фахівця, зберігаючи при цьому студента як здорову особистість і ефективного професіонала. Оцінка динаміки і стану соціально-психологічної адаптації студента має велике значення для аналізу процесу професійного становлення особистості майбутнього фахівця. Аналіз літератури дозволив виявити велике коло робіт, присвячених вивченню соціально-психологічної адаптації й одночасно нерозробленість даної проблеми. Недостатньо повно вивчені соціально-психологічні аспекти формування особистості фахівців в умовах ВНЗ, особливо з урахуванням специфіки підготовки майбутніх фахівців. Актуальною залишається як і раніше проблема адаптації молодих фахівців до умов роботи. Теоретичний аналіз показує, що, незважаючи на теоретичну і практичну значимість проблеми соціально-психологічної адаптації студентів у вузі, дотепер не існує єдиної точки зору в розумінні цього явища. Отже, дослідження соціально-психологічної адаптації студентів у профільному вузі є маловивченим як з теоретичної, так і з практичної точки зору і вимагає подальшого теоретичного й експериментального дослідження. Мета даного дослідження – вивчення різних соціально - психологічних факторів, що впливають на процеси професійного становлення й адаптації студентів-першокурсників до нових умов навчання. Об'єкт дослідження – процес соціально - психологічної адаптації особистості. Предмет дослідження – соціально-психологічна адаптація студентів-першокурсників до нових умов навчання. Відповідно до зазначеної мети були поставлені такі завдання: · розглянути сучасні наукові підходи до проблеми професійного становлення фахівця в умовах ВНЗ, до вивчення різних факторів, що впливають на це становлення; · досліджувати різні об'єктивні і суб'єктивні фактори, що впливають на процеси професійного становлення й адаптації першокурсників до умов ВНЗ; · розглянути можливі напрямки оптимізації процесу професійної підготовки фахівців у профільному вузі і розробити практичні рекомендації з підвищення соціально-психологічної адаптації студентів у ВНЗ. Методологічну та теоретичну основу дослідження склали роботи провідних педагогів та психологів щодо вивчення питань формування особистості. А саме: теоретичні роботи з питань аналізу соціально - психологічних явищ – Г.М. Андрєєва, Е. Гофман, Г. А. Бала [4,8,10]; теоретичні роботи з питань дослідження динаміки процесу соціалізації – Л.І. Божович, М.С. Комарова, Б.Г.Ананьєва, А. Н. Леонтьєва, Т. С. Яценко [4, 5, 9, 10, 11] та ін. Методи дослідження. На різних етапах роботи використовувався широкий набір методів:тестування за допомогою різних психодіагностичних методик: 16-ти факторний особистісний опитувальник Р. Кетелла (скорочений варіант), соціометричне дослідження (анонімний варіант), методика «Незавершених речень». Робота складається з трьох розділів. Додаток В Зразок оформлення титульної сторінки   Форма № Н-6.01   КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ДОНЕЦЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ» ПРЕДМЕТНА КОМІСІЯ ДОШКІЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ   КУРСОВА РОБОТА   з психології   на тему:   «ПРОБЛЕМА ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ»     Студентки 3 курсу 3з групи напряму підготовки 5.01010101 Дошкільна освіта спеціальності 5.01010101 Дошкільна освіта Петрової Олени Іванівни   Керівник – викладач психолого-педагогічних дисциплін вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист Буланкіна І.Г.   Підсумкова оцінка:_______________     Члени комісії _______________ ____________________________________ (підпис) (прізвище та ініціали)   ________________ _____________________________________ (підпис) (прізвище та ініціали)   ________________ _____________________________________ (підпис) (прізвище та ініціали     м. Донецьк - 2012-2013 н.р. Зразок оформлення зворотного боку титульної сторінки   Ø Робота здана на рецензування: Дата реєстрації: _____________ _____________ (підпис)   Ø Дата захисту курсової роботи: __________________ Додаток Г Зразок оформлення ВИСНОВКІВ ВИСНОВКИ Для досягнення мети дослідження, а саме – вивчення різних соціально - психологічних факторів, які впливають на процеси професійного становлення й адаптації студентів-першокурсників до нових умов навчання, ми здійснили наступне: 1. Розглянули сучасні наукові підходи щодо проблеми професійного становлення фахівця в умовах ВНЗ та вивчення різних факторів, що впливають на процес пристосування першокурсників до нового освітянського простору. 2. Дослідили різні об'єктивні і суб'єктивні фактори, що впливають на процеси професійного становлення й адаптації студентів-першокурсників до умов ВНЗ. 3. Розглянули можливі напрямки оптимізації процесу професійної підготовки фахівців у профільному вузі та рекомендували цілеспрямовану систему психологічного супроводу процесу адаптації першокурсників; а також розробили та впровадили у навчально-виховний процес корекційну програму з підвищення соціально-психологічної адаптації студентів у ВНЗ. У ході проведення дослідження, ми з’ясували таки положення, а саме: - ступінь соціальної адаптації першокурсника у вузі визначає безліч факторів: індивідуально-психологічні особливості людини, його особистісні, ділові й поведінкові якості, ціннісні орієнтації, академічна активність, стан здоров'я, соціальне оточення, статус родини тощо. На нашу думку, індивідуально-психологічні фактори мають вирішальне значення. А саме, фактори, що характеризують рівень тривожності, емоційної стабільності та стійкості, наявність впевненості, вміння адекватно оцінювати свої можливості, спілкуватися з іншими людьми тощо; - студентське життя починається з першого курсу, тому успішна адаптація першокурсника до життя й навчання у вузі є запорукою подальшого розвитку кожного студента як людини, майбутнього фахівця. Цим визначається й дослідницький, і практичний інтерес до вивчення різноманітних і суперечливих проблем адаптації першокурсників; - аналіз літератури свідчить про те, що в науці закладено теоретичні передумови, що створюють умови для вирішення проблеми адаптації студентів-першокурсників в освітньому процесі вищої школи; - адаптаційний процес необхідно розглядати комплексно, на різних рівнях його протікання, тобто на рівнях міжособистісних відносин, індивідуальної поведінки, психофізіологічної регуляції. Вирішальну роль у цьому ряді має властиво психічна адаптація, що значною мірою впливає на адаптаційні процеси, що здійснюються на інших рівнях; - у результаті неадекватних підходів до організації педагогічного процесу, спрямованого на вирішення завдань адаптації студентів, непогодженості дій викладачів, недостатнього уваги до вирішення цієї проблеми з боку керівників, студенти адаптуються до навчально-виховного процесу досить складно; - створення системи психологічного супроводу процесу адаптації студентів значно покращує пристосування першокурсників до нових умов та сприяє створенню сприятливих умов для подальшого навчання; - спільна праця викладачів, батьків та психолога полегшує процес пристосування студентів до нових умов навчання, вироблення в них оптимістичного ставлення до занять, до участі їх у студентському самоврядуванні і сприяє зняттю перенапруження нервових процесів. Без повноцінної адаптації немає ні внутрішньої рівноваги особистості, ні впевненості в завтрашньому дні, ні людської взаємоповаги, допомоги. Без неї неможливий продуктивний перебіг соціалізації, тобто щоденного розгортання процесу входження в нові соціальні ситуації та вироблення студентами власної системи ставлень до суспільного оточення. Ця робота тривала та дуже кропітка, але вона є важливою складовою навчально-виховної роботи всього педагогічного колективу; - отримані в дослідженні дані дають можливість подальшої роботи щодо вдосконалення системи психологічного супроводу, що дозволяє скоротити адаптаційний період першокурсників до умов ВНЗ. Додаток Д   Зразки оформлення ілюстративного матеріалу   Результати соціометричного дослідження можна представити у вигляді таблиці (див. таблицю 2.3.). Таблиця 2.3. Результати соціометричного дослідження (у %)   Рівень адаптаційного потенціалу Кількість студентів   Кількість студентів,що мають соціальний рейтинг:   Високий Середній Низький Високий 22,8 13,4 9,4   Середній 59,1 14,1 40,2 4,7 Низький 18,1   4,7 13,4 Всього:   27,5 54,3 18,1   На основі отриманих результатів соціометричних досліджень, проведених протягом року нами створена діаграма, що дає можливість продемонстрували якісні зміни у системі міжособистісних відносин у групах нового набору (див. мал. 3.2.). Мал. 3.2.