Лекции.Орг


Поиск:




Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. В процесі вивчення даної теми необхідно поглибити теоретичні знання з питань, які знаходяться за межами лекційного матеріалу




В процесі вивчення даної теми необхідно поглибити теоретичні знання з питань, які знаходяться за межами лекційного матеріалу, розглянути провідні структури інноваційного розвитку, провести класифікацію суб'єктів інноваційного підприємництва, виокремити форми інноваційного розвитку, що притаманні вітчизняній економіці.

Організаційні структури інноваційного розвитку – це підприємства (організації), що займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями, розробкою та реалізацією інновацій.

Усі організаційні структури інноваційної діяльності можна поділити на 3 групи:

1 група – наукові організації, що створюють і реалізують новації;

2 група – ринкові суб’єкти інноваційної діяльності, що доопрацьовують, виробляють та реалізують інновації;

3 група – організаційні структури інтеграції науки та виробництва, що скорочують період від виникнення ідеї до її практичного використання.

Наукова організація – організація (підприємство, фірма), для якої наукові дослідження і розробки є основним видом діяльності. Вони можуть бути основною діяльністю також для підрозділів цієї організації. Наявність таких підрозділів не залежить від належності організації до тієї або іншої галузі економіки, від організаційно-правової форми власності. Відповідно до рекомендацій Керівництва Фраскаті діє класифікація наукових організацій за секторами науки і типами організацій, об’єднаних за організаційними ознаками, характером і спеціалізацією виконуваних робіт:

1) державний сектор об’єднує організації міністерств і відомств, що забезпечують управління державою і задоволення потреб суспільства в цілому; безприбуткові (некомерційні) організації, які цілком або в основному фінансуються і контролюються урядом, за винятком організацій, що належать до вищого рівня;

2) підприємницький сектор охоплює всі організації і підприємства, основна діяльність яких пов’язана з виробництвом продукції або послуг з метою продажу, у тому числі й ті, що перебувають у власності держави;

3) сектор вищої освіти – це університети й інші вищі навчальні заклади, незалежно від джерел фінансування або правового статусу; науково-дослідні інститути, експериментальні станції, клініки; організації, що безпосередньо обслуговують вищі організації;

4) приватний неприбутковий сектор складається з приватних організацій, що не ставлять своєю метою одержання прибутку (фахові товариства, спілки, асоціації, суспільні, добродійні організації, фонди); приватних індивідуальних організацій.

В процесі вивчення теми студенти повинні засвоїти класифікацію організаційних структур інноваційного розвитку, за участю у фазах інноваційного процесу. Фірми, які не здатні самостійно створити інновацію, підключаються в інноваційний процес на стадіях її дифузії (ринкові субєкти інноваційної діяльності). За часом залучення до інноваційного процесу та підходом до вибору інновацій ринкові суб'єкти поділяють на чотири категорії: експлеренти, патієнти, комутанти і віоленти.

Експлеренти. Це фірми, що спеціалізуються на створенні нових чи радикально змінених старих сегментів ринку. Вони є розробниками нової продукції, для чого створюють у себе потужні дослідницькі відділи та конструкторські бюро.

Патієнти. Створюють інновації для потреб вузького сегмента ринку.

Комутанти. Використовують інновації, створені іншими (як правило, віолентами), збагачуючи їх індивідуальними характеристиками, пристосовуючись до невеликих за обсягами потреб конкретного клієнта.

Віоленти. Орієнтуються на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечуючи їй рівень якості, якого вимагає основна маса.

Студенти повинні знати, що віднесення фірм до певної категорії є умовним, тому до вони реалізують переважно не один вид продукту, а стратегія щодо кожного з них може бути різною. У якийсь момент фірма-експлерент перетворюється на віолента чи патієнта.

В процесі вивчення теми студенти повинні ознайомитися з сутністю венчурного підприємництва. Студенти повинні засвоїти, що існують фірми, які займаються суто інноваціями, вбачаючи у цьому спосіб отримання надприбутку через виведення на ринок відсутнього на ньому продукту. За свою схильність до ризику, пов'язану зі створенням радикальних інновацій, такі фірми дістали назву венчурних.

Венчурні (англ. venture - ризикове підприємництво) фірми — переважно малі підприємства в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язаних з підвищеним ризиком.

Під час вивчення теми студенти повинні познайомитись з інтеграційними інноваційними структурами, що являють собою взаємодію науки та виробництва у галузях високої технології, породжуючи ще одну форму міжфірмової кооперації – „стратегічні альянси”. Вони виникають на підставі угод між фірмами щодо взаємодоповнюючих функцій при проведенні наукових досліджень і комерціалізації результатів. Найпоширенішими є угоди про спільну науково-технічну діяльність, організацію консорціумів і спільних підприємств.

Важливим завданням під час вивчення теми є засвоєння основних підходів до розбудови ефективної організаційної структури структури інноваційного підприємства.

В результаті вивчення теми студенти повинні: знати поняття та сутність організаційних структур інноваційного розвитку, їх детальну класифікацію, сутність венчурного підприємництва, знати правовий режим їх функціонування, вміти зображати життєвий цикл інноваційної організації, знати та вміти обгрунтовувати вибір організаційної структури інноваційного підприємництва.

 

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття інноваційної організації.

2. Вкажіть правові межі інноваційної організації

3. Розкрийте мету і завдання функціонування спеціалізовани та комплексни організацій.

4. Розкрийте структуру інноваційних організацій.

5. Визначте ефективність функціонування технопарків, технополісів та бізнес-інкубаторів.

6. Розкрийте поняття інноваційного кластеру.

7. Розкрийте поняття інформаційного інноваційного кластеру.

8. Розкрийте поняття реструктуризації як спосібу підвищення конкурентоздатності організації.

9. Розкрийте переваги та недоліки програмно-цільових та гнучких організаційних структур.

 

Завдання до самостійної роботи

 

Завдання 1.

Переваги яких структур перелічено нижче?

1. Підвищення відповідальності за кінцеві результати роботи.

2. Забезпечення оперативного виконання декількох складних проектів.

3. Забезпечення пріоритету загальних, глобальних цілей організації над частковими, локальними цілями функціонального характеру.

4. Децентралізація вирішення оперативних завдань, що дозволяє забезпечити гнучке й оперативне реагування па зміну зовнішніх і внутрішніх умов.

5. Скорочення термінів розробки проектів.

6. Підвищення оперативності вирішення поточних питань.

7. Підвищення ступеня збалансованості програми робіт з ресурсним забезпеченням проекту.

8. Підвищення об'єктивності оцінки учасників проекту.

Для якого управлінського підрозділу якої організаційної форми характерні такі функції: визначення цілей і стратегії; розробка і впровадження методів планування діяльністю; затвердження планів функціонування дочірніх підприємств; впровадження комерційного розрахунку між підприємствами холдингу; розробка планів ресурсного забезпечення; контроль за виконанням і моніторинг реалізації планів; організація реалізації макропроектів розвитку об'єднання: розробка перспективних макропроектів розвитку; створення нових структурних підрозділів; будівництво; впровадження нових технологій; розвиток інфраструктури; забезпечення фінансової і фізичної безпеки центру та дочірніх підприємств; аналіз стану зовнішнього середовища (уряд, конкуренти, партнери, споживачі тощо); висновки про можливі порушення в функціонуванні об'єднання на базі отриманої внутрішньої і зовнішньої інформації; визначення можливих наслідків розвитку поточної і подальшої ситуацій; кадрове забезпечення управлінського апарату дочірніх підприємств; підбір і розподілення кадрів; підготовка і перепідготовка кадрів; паблік рілейшз: імідж, взаємовідносини з пресою?

 

Завдання 2.

Розмежуйте обов'язки керівника функціонального підрозділу та керівника проекту, доповніть їх самостійно:

- падання консультаційної допомоги замовнику щодо розробки і реалізації проекту;

- вибір проектувальників і підрядчиків;

- складання планів робіт із проекту;

- оформлення і підписання актів, що підтверджують виконання робіт (етапів, підетаів, здачу об'єктів у дослідну і промислову експлуатації);

- складання матеріалів для висновку контрактів із замовниками і виконавцями (контрагентами) на проведення робіт із проекту;

- координація роботи всіх учасників проекту;

- постійний контроль за дотриманням термінів виконання робіт з проекту, науково-технічним рівнем і якістю розробок, витратами;

- здача виконаних робіт зі створення проекту;

- оформлення звітної документації на виконані роботи.

Керівник зобов'язаний:

- вимагати від відділів, що беруть участь у проекті, виконання їхніх завдань з проекту;

- стежити за тим, щоб робота відділів велася відповідно до плану-графіка, кошторису витрат і специфікацій;

- вчасно виявляти труднощі, помилки, нестачу ресурсів, низьку якість робіт;

- вчасно вносити корективи до проекту, якщо в цьому виникає необхідність;

- інформувати всіх зацікавлених осіб про перебіг роботи над проектом.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 355 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Самообман может довести до саморазрушения. © Неизвестно
==> читать все изречения...

855 - | 708 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.009 с.