Теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків в групі А.В. Петровського.

Підходи до дослідження згуртованості у вітчизняній соціальній психології спираються на ідею про те, що головним інтегратором групи є сумісна діяльність її членів. Для вичерпного пояснення причин єдності малої соціальної групи недостатньо враховувати лише індивідуально-психологічні (емоційні, мотиваційні та ін.) характеристики міжособистісних відносин. Процес формування групи та її подальшого розвитку представлено як процес все більшої згуртова­ності на основі включення індивідів в процес сумісної діяльності.

У межах розробленої А. Петровським стратометричної концепції групової активності (теорії діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин у групі) було запропоновано розглядати групову згуртованість крізь призму ціннісно-орієнтаційної єдності (рис. 2.1.).

Прихильники стратометричної концепції виходять з того, що до складу структури малої групи входять три основних прошарки (страти), які одночасно є і рівнями розвитку групової згуртованості.

Зовнішній рівень гру­пової структури (зовнішня страта) - це емоційні міжособистісні відносини. Це ті відносини, що традиційно вимірюються соціометрією. Емоційні відносини мають одну особливу здатність: відособ­люючись, вони починають існувати своїм власним життям, суттє­во впливаючи на ділові відносини і навіть на продуктивність гру­пи. Без емоційної привабливості членів групи важко створити згуртовану групу.

Ставлення кожного індивіда до цілей і цінностей групи

Цілі і цінності діяльності Міжособистісні відносини, опосередковані цілями і цінностями групи(ділові)

Міжособистісні відносини, не опосередковані цілями і цінностями групи (емоційні)

Рис. 2.1.Структура малої групи з точки зору теорії діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин у групі (за А. Петровським)

Друга страта являє собою більш глибоке утворення, яке характеризується тим, що відноси­ни тут опосередковані сумісною діяльністю, відображенням чого є збіг для членів групи орієнтацій на основі цінності, яка стосуєть­ся сумісної діяльності. Цей шар (страта) означається терміном "ціннісно-орієнтаційна єдність" (ЦОЄ).

Третій шар групової струк­тури – є ще більш глибоким шаром і передбачає ще більше вклю­чення індивіда у сумісну групову діяльність. На цьому рівні відно­син члени групи розділяють загальні цілі групової діяльності. Мотиви вибору на цьому рівні пов'язані теж з прийняттям загаль­них цінностей, але таких, які мають загальне відношення до праці, до оточення, до світу. Цей третій шар відносин було названо "яд­ром" групової структури. Ця структура має безпосереднє відно­шення до розуміння згуртованості групи, вона являє собою пев­ний процес розвитку внутрішньогрупових зв'язків [2,9].

Отже, кожна концепція підкреслює значущість згуртованості для групи і для індивідів, оскільки з посиленням її все більше осіб включається у внутрішні процеси, злагоджену діяльність, що стабілізує ситуацію у групі, забезпечує її розвиток. У цьому контексті важливими – є взаємозв'язки згуртованості і ефективності, продуктивності групової діяльності, згуртованості і сумісності, згуртованості і стабільності, згуртованості і конфліктності.

2.2. Методика і організація дослідження рівня згуртованості учнівського колективу