Нефрологічні та урологічні захворювання

Психологія хворих нирковими захворюваннями мало чим відрізняється від психології хворих іншими хронічними соматичними хворобами. Тут суттєво впливають на реакцію хворих на захворювання, окрім особистісних особливостей, вибір методів лікування (гемодіаліз, трансплантація нирки), а також інформованість хворих про характер захворювання та можливі прогнози.

Зустрічаються випадки як нормо-, гіпо-, так і гіпернозогнозії, яка частіше проявляється у вигляді депресивних, нав’язливих та іпохондричних розладів.

При хронічній нирковій недостатності в стадії компенсації та субкомпенсації найбільш типовими є астено-невротичні розлади, хворих турбують головний біль, біль у попереку та інші неприємні відчуття. При погіршення соматичного стану хворі стають більш виснажувані, багато лежать. Відсутність ефекту від лікування, особливо у термінальній стадії, сприяє появі депресивних переживань. У той же час в інших хворих може спостерігатися благодушний настрій з недооцінкою важкості хвороби.

Уремія проявляється психоорганічними розладами:

- при гострому розвиткові уремічної інтоксикації наростають прояви оглушення, на тлі яких можуть виникати явища дереалізації, гіпнагогічні галюцинації, ілюзії тощо. Інколи можуть виникати розлади за типом делірію з онейроїдними переживаннями, важкі форми агентивного розладу з руховим занепокоєнням;

- поступовий розвиток уремічної інтоксикації частіше проявляється порушенням мислення, пам’яті, емоційної сфери: хворі стають розсіяні, забудькуваті, слабкодухі й разом з тим запальними.

Хворі з нирковою патологією обов’язково потребують психологічної допомоги, а при розвиткові психопатологічних розладів – допомоги психіатра й відповідного лікування.

Психологічні реакції хворих на урологічні хвороби значно залежать від пов’язаних з ними порушень статевої функції та функції сечовипускання. Хворі часто почувають сором, коли звертаються до лікарів з подібними скаргами. Сам факт обстеження, які торкаються інтимних сторін життя пацієнта, викликають у хворих незручність, прагнення приховати хворобу навіть від самих близьких людей. Тому (!особливо перша та й подальші) бесіди й обстеження хворого потребують високого такту й уваги, щоб викликати довіру й отримати важливу для терапії інформацію. Деякі маніпуляції, пов’язані з обстеженням та лікуванням, викликають у хворих дискомфорт та страх. Тому хворі повинні бути підготовлені, насамперед психологічно, до їх проведення.

В урологічних хворих найчастіше зустрічається нормонозогнозія. Однак у деяких хворих, особливо при стертих формах розладів, а також при змінених інтелекті та особистості (напр., внаслідок алкоголізму), може зустрічатися гіпонозогнозія. Гіпернозогнозія частіше зустрічається у преморбідно помисливих осіб, та в тих пацієнтів, котрі раніше відзначалися відмінним здоров’ям: проявляється у депресивних, тривожних розладах, нав’язливих страхах та іпохондричних розладах.

Травматичні пошкодження статевих та сечовивідних органів часто викликають виражені емоційні реакції, особливо в осіб молодого віку. У гострому (початковому) періоді вони можуть проявлятися у формі паніки і страху. У деяких хворих із патохарактерологічними рисами це може носити агресивний чи й ауто агресивний характер. У хворих з ригідними рисами характеру можуть виникати іпохондричні розлади за типом нав’язливої (обтяжені своїм станом) та надцінної іпохондрії (розвивають активну діяльність, вимагаючи їм проведення реконструктивних операції, вимагають моральної та матеріальної компенсації тощо).

До урологів часто звертаються хворі з сексопатологією, а також хворі, скарги котрих мають психопатологічну природу - хворі з дисморфоманічними та дисморфофобічними розладами: їхні скарги відрізняються незвичністю, вигадливістю переконанням чи острахом з приводу неправильного розміщення статевих органів, незвичних за кольором та запахом виділень тощо.

3.3.

М.С.Лебединський писав, що будь-яка частина, ділянка власного тіла для людини являється великою цінністю і глибоко пов’язана з особистістю. Так, кінцівка залишається для людини дуже дорогою навіть якщо вона повністю втратила свої функції: мало хто захоче її видалити і замінити на протез навіть дуже досконалої конструкції.

Кожній нормальній людини також властивий естетичний критерій відносно власного тіла. Тому поранені переживають пошкодження обличчя набагато важче, ніж втрату кінцівки.

Люди, які мають значні вади тіла, насамперед пошкодження обличчя, стають гіперсенситивними, підозрілими і надмірно образливими. Вони бояться виходити на вулицю і зустрічатися з людьми, особливо з тими, хто знав їх раніше. Серед радикалів характеру, які найбільш часто формуються при зміні особистості внаслідок деформації тіла, можна спостерігати збудливі, істеричні та астенічні; нерідко відзначається паранояльна налаштованість з ідеями ставлення.

При деяких вадах зовнішності може бути показана пластична операція. Хворі, які зважуються на таке лікування, можуть проявити небачене терпіння й наполегливість, безмовно виносити численні і навіть болючі операції, але разом з тим вони схильні до бурхливих емоційних реакцій, тому протягом усього періоду лікування потребують уваги й підтримки з боку рідних, лікарів та психологів. Їм показана особистісно-орієнтована індивідуальна та групова психотерапія.