Період стабілізації в Європі та Північній Америці 1924-1929

Міністерство освіти і науки України

Технічний Коледж Луцького Національного Технічного Університету

 

Самостійна робота №5

на тему:

Період стабілізації в Європі та Північній Америці 1924-1929

 

Виконав:

студент 11-ОРЕ

ТК Луцького НТУ

Миронюк Олександр

Викладач:

Дубенська Алла Володимирівна

 

 

Луцьк 2014

План

1.Найважливіші досягнення в галузі освіти, науки і техніки

2.Література

3.Нові напрями в мистецтві

 

1. Найважливіші досягнення в лагузі освіти, науки і техніці.

1. Розвиток фундаментальних і галузевих наук
У кінці XIX - початку XX століття відбулася революція в природознавстві, яка справила величезний вплив на розвиток суспільства. У цей період були зроблені найбільші наукові відкриття, які призвели до перегляду колишніх уявлень про навколишній світ. Провідну роль у науці грали країни Західної Європи, в першу чергу, Англія, Німеччина і Франція. У 1897 р. англійський фізик Дж. Томсон відкрив першу елементарну частинку - електрон, що входив до складу атома. Виявилося, що атом, який раніше розглядався як неподільна остання міра матерії, сам складається з більш дрібних частинок.
Французькі фізики А. Беккерель, Пьєр і Марія Кюрі досліджували ефект радіоактивності і прийшли до висновку, що деякі елементи довільно випромінюють енергію. У 1901 р. М. Планк (Німеччина) встановив, що енергія виділяється не суцільними потоками, як думали раніше, а окремими пучками - квантами. У 1911 р. англійський фізик Е. Резерфорд запропонував першу планетну теорію будови атома, згідно з якою атом являє собою подобу Сонячної системи: навколо позитивного ядра рухаються електрони - негативні частинки електрики. Нільс Бор (Данія) у 1913 р. ввів уявлення про стрибкоподібному переході електрона з однієї орбіти на іншу, при цьому він отримує або поглинає квант енергії. Відкриття Бора і Планка послужили фундаментом для розвитку теоретичної фізики.
Після досліджень у галузі квантової фізики новий феномен не вкладався в ньютонівської розуміння речовини, матерії. Пояснення цьому явищу дав Л. Ейнштейн, який у своїй теорії відносності (1905) довів, що матерія, про странство і час взаємозалежні. Ньютонівська картина світу з абсолютним простором і абсолютним часом була остаточно відкинута: за Ейнштейну, час при швидкостях, близьких до швидкості світла, сповільнювався, апростір могло скривитися. Роботи вченого здобули всесвітню популярність.
У 1869 р. великий російський вчений Д. І. Менделєєв відкрив періодичний закон хімічних елементів. Було встановлено, що порядковий номер елемента в періодичній системі має не тільки хімічний, а й фізичний зміст, так як він відповідає числу електронів у шарах оболонки того чи іншого атома. Швидкими темпами розвивалися електрохімія, фотохімія, хімія органічних речовин природного походження (біохімія) та хімічна фармакологія.

 

2.Досягнення в галузі техніки, нових технологій, транспорту
Наукові досягнення в різних галузях знань зробили можливим стрімкий розвиток техніки, технології виробництва, транспорту і зв'язку. Провідне місце займають машинобудування, електроенергетика, гірнича справа, хімічна промисловість, транспорт. Найбільшим кроком у підвищенні енергоозброєності промислового виробництва та транспорту стало отримання електроенергії у великих обсягах за допомогою динамо-машин, перші зразки яких з'явилися ще в 70-ті роки XIX століття.
Справжнім переворотом в техніці стала поява нових класів моторів, сконструйованих німецькими винахідниками H. Ommo (1876) та Р. Дизелем (1897). Ці компактні, високоекономічні двигуни, що працювали на рідкому паливі, незабаром на
йшли собі застосування в першому автомобілі Г. Даймлера і К. Бенца (1886, Німеччина), першому літаку братів У. та О. Райт (1903, США) та першому
дизельному локомотиві (тепловозі) компанії Клозе-Шульцер (1912, Німеччина).
У металургії був відкритий новий спосіб виплавки сталі-конверторний, а також спосіб отримання алюмінію і міді методом електролізу. Було запроваджено в промисловість крекінг - процес розкладання сирої нафти з метою одержання легкого рідкого палива. У Німеччині був розроблений спосіб отримання бензину з вугілля.
Великі зміни відбулися в будівництві, де стали широко застосовуватися якісні марки сталі. Застосування сталевих і залізобетонних конструкцій дозволяло зводити будівлі, мости, віадуки, тунелі небувалих розмірів. Так, в 1905 р. під Альпами був прокладений Симплонский тунель довжиною близько 20 км. Центральний проліт Квебекського мосту, спорудженого в Канаді в 1917 р., досягав 550 м, а висота нью-йоркського хмарочоса Вулворта, зведеного в 1913 р., складала 242 м.
У цей час відбувалися кардинальні зміни в організації виробництва, пов'язані з випуском масової стандартизованої продукції і переходом до конвеєрного виробництва. Сутність конвеєрного виробництва полягала в тому, що обробні механізми і робочі місця розташовувалися по ходу технологічного процесу, а сам процес, розчленований на ряд простих операцій, здійснювався безперервно. Вперше конвеєр був застосований на заводах Т. Форда в США.
Один з найбільших автомобільних магнатів світу Генрі Форд народився в сім'ї фермерів. Після закінчення школи він став учнем в автомобільному магазині і незабаром відкрив власну майстерню з ремонту сільськогосподарської техніки. З 1887 по 1899 рік Форд працював в компанії Едісона і закінчив свою кар'єру в ній головним інженером.
З 1890 р. він захопився автомобілебудуванням і у вільний час побудував свій перший автомобіль, який мав двоциліндровий двигун. У 1899 р. Форд перейшов в Детройтському автомобільну компанію. З тих пір Форд займався тільки конструюванням автомобілів. Але справжній успіх прийшов до нього тільки в 1903 р., коли модель «Форд-99» з двигуном потужністю 80 кінських сил виграла безліч змагань на швидкість. У цей час Форду виповнилося сорок років, і він заснував свою власну компанію з виробництва автомобілів.
Форд поставив перед собою зовсім нове завдання - зробити перший загальнодоступний і масовий автомобіль. Для цього він повинен бути досить дешевим і в той же час міцним і довговічним. Застосувавши легку, міцну сталь, Генрі Форд став робити дешеві машини, які міг купити практично кожен.

 

 

3. Освіта

Освіта — процес і наслідки засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок‚ потрібних для практичної діяльності. Це — необхідна умова підготовки до життя і праці, основний засіб залучення до культури. Головний шлях одержання освіти — навчання і виховання в навчальних закладах. Слід зазначити, що зміст освіти, її рівень визначаються вимогами сус­пільного виробництва, зумовлюються суспільними відносинами, станом науки, техніки й культури та рівнем розвитку шкільної справи і педагогічної думки.

До початку XІX ст. абсолютна більшість людей у світі була неосвіченою. Це ставала великим гальмом на шляху подальшого розвитку індустріального суспільства. Щоб подолати це негативне явища з кінця XІX ст. в країнах Західної Європи та Америки почали вводити систему загальної обов’язкової початкової освіти, а з початку ХХ ст. – загальна обов`язкова середня освіта. Існували різні типи шкіл: духовні, світські, платні та безплатні, початкові, середні, вищі, державні, приватні.

У XX ст. у зв’язку зі значним розвитком педагогічної науки було зроблено певні вдосконалення системи освіти — проведено чітку диференціацію навчальних закладів, запроваджено міжнародні дипломи, для спілкування вчителів та учнів використовувалися здобутки психології.

Так, у Великобританії 1918 р. було прийнято закон про обов’язкове навчання до 14 років, а 1944 р. — до 15 років. Активно розвивалася система професійного навчання (початкова й середня). Центрами вищої освіти були університети: Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький та ін., які одночасно стали й центрами розвитку світової науки.

 

 

2.Література

Література першої половини 20 ст. Історико-соціальне тло доби: падіння імперій, світова економічна криза,поява тоталітарних режимів. Перша світова війна. Вплив філософських, наукових, соціологічних концепцій на формування світобачення людини. Розкол літератури на елітарну та масову.

ХХ століття привнесло в мистецтво ноти розпаду. З'являються митці, які відображають це в своїй творчості. Період розвитку художньої культури початку XX століття отримав назву "срібного" порівняно з "золотим" пушкінським. Його прологом вважається мова Ф.М.Достоєвського на святі з приводу відкриття в Москві пам'ятника А.С.Пушкину (1880 р.), а епілогом - мова А.А.Блока "Про призначення поета" (1921 р.), також присвячена Пушкіну.
Основним напрямом в "російському ренесансі ХХ століття" є символізм як нова форма романтизму, який означав пошуки духовного порядку, звертаючись до містики, до прийдешнього, до чекання незвичайних, трагічних подій.
Російська література в першій половині XX століття.

У російській літературі цього періоду відбувається повернення до особи людини, зосередженої на складному світі власного "я", його прагненні до гармонії, краси. Ці ознаки ми просліджуємо в творах старших символістів (Д.Мережковського, З.Гиппіус, В.Брюсова, К.Бальмонта, І.Анненського). Прагнення поєднати суспільні ідеали з особистими властиве молодшому поколінню символістів (А.Блоку, А.Белому, Вяч. Іванову).
Серед нових літературних течій з'являються футуризм, який в своєму прагненні створити мистецтво майбутнього заперечує традиції культури і культивує естетику урбанізму і машинної індустрії, і акмеїзм, який втілює собою вищу міру чого-небудь, квітучу силу, проголосив звільнення поезії від символічних поривів, багатозначності і текучості образів, означає повернення до матеріального значення слова. Акмеїстами були Н.Гумільов, С.Городецкий, А.Ахматова, Г.Іванов, О.Мандельштам.

Словом, нове століття з'явилося таким, яким і бачив його В.І. Ленін, — епохою «імперіалістичних воєн і пролетарських революцій», епохою соціальних утопій і глобальної кризи, що вабить людство в безодню.

 

3.Нові напрями в мистецтві

Численну кількість несхожих між собою, суперечливих художніх напрямків у світовому мистецтві XX століття позначають як модернізм, або сучасне мистецтво, в якому повністю втрачено зв'язки з традицією і створюється щось абсолютно нове, що ніколи раніше не було виражене митцем, а схожість із реальністю є мінімальною за принципом: чим менше реального життя в мистецтві, тим більше воно є мистецтвом.

Мистецтво модернізму стало своєрідною опозицією технократичному мисленню та сцієнтизму. Спроба вийти за межі раціональної діяльності сприяла абсолютизації спонтанного, інтуїтивного діалогу людини і світу. В рамках цієї тенденції стверджувалось світосприйняття, засноване на емпатії - здатності людини до глибокого співчуття, осягненню буття через інтенсивне емоційне прозріння. Це призвело до появи таких стильових форм як фовізм, дадаїзм, абстракціонізм, ташизм, орфізм, сюрреалізм тощо.

Митці, щоб привернути до себе увагу, постійно мали бути оригінальними, винахідливими, збагачуючи арсенал своїх образотворчих прийомів. Одні напрямки модернізму абсолютизували об'єктивний зміст образу (натуралізм), його формальну сторону (формалізм), інші - психологічні витоки (література "потоку свідомості"), емоційну насиченість (експресіонізм).

В цілому численні течії модернізму: кубізм, фовізм, неоімпресіонізм, експресіонізм, символізм, футуризм, імажинізм, сюрреалізм, конструктивізм, абстракціонізм, поп-арт, примітивізм та інші - відійшли від традиції зовнішньої схожості при зображенні життя. Основна риса модернізму - метафорична побудова образу за принципом асоціативності, вільної відповідності виразних форм настроям і переживанням. Іншими словами, люди мистецтва XX ст. свідомо відмовилися наслідувати реальному світу, а почали створювати свій штучний світ, що живе за законами їх фантазії та інтелекту. Відмовляючись від традицій у мистецтві і вважаючи формальний експеримент основою свого творчого методу модерністи розвивали мистецтво під знаком знищення образності на користь абстракції, алегоричності, деформації та примітивізму.

На початку ХХ століття в Італії і Франції сформувався такий напрямок мистецтва як футуризм (від лат. futurum - майбутнє), який теж проголосив свою опозиційність реалістичним течіям. Перший Маніфест футуризму був опублікований у 1909 році у Парижі італійським поетом Ф. Марінетті. Футуризм намагався знайти і ввести у художню практику нові форми для відображення прискореного темпу життя та процесу індустріалізації суспільства, які, на їх думку, були ознаками нової доби. Покладаючи реальні надії на можливості техніки, футуристи вважали, що традиційну культуру слід подолати шляхом технізації, урбанізації та наукових досягнень. На творчість митця-футуриста автомобіль, потяг, літак надихали більше, ніж шедеври античного мистецтва, природа і почуття. Формою існування культури XX ст. футуристи вважали рух, що втілювався як в мобільності нових засобів зв'язку, динаміці нових машин і механізмів, так і в бунтарстві мас, соціальних конфліктах. Цей абсолютний рух вони прагнули виразити засобами мистецтва, зокрема - шляхом накладення його послідовних фаз на одне зображення. Виникав ефект "змазаного" кадру, наприклад, собаки з двадцатьма ногами. Фактично футуристи намагалися зображувати не самі предмети, а їх енергетичні лінії.

 

 

Список використаної літератури:

 

1. С.П. Пивовар, Я.Серіщев, С.Стельмах "Всесвітня історія ХХ ст."

 

2. І.Коляда, Т.Ладиченко "Всесвітня історія вік ХХ"

 

3. В.Ф. Салабай, Я.А. Титаренко, Л.О. Панчук, М.П. Чуб, О.Ф. Яхно

"Політична історія ХХ ст."