Методика оцінки обстановки при аварії з викидом СДОР на території підприємства

Хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації, можуть чинити шкідливу дію на людей, тварин, рослини, визиваючи у них ураження різного ступеня, називаються сильно діючими отруйними речовинами (СДОР). Багато об'єктів народного господарства України виробляють, переробляють або використовують СДОР у виробничих процесах. СДОР можуть бути у вигляді рідин або зріджених газів. Їх зберігають в герметичних ємкостях. При зруйнуванні ємкості відбувається викид СДОР в навколишнє середовище. При цьому виникає хмара зараженого повітря, яка, поширюючись в напрямі вітру від місця аварії, утворює зону хімічного зараження. Зона хімічного зараження охоплює місце безпосереднього розлиття отруйних речовин і територію, над якою розріджено пари отруйних речовин з уражаючими концентраціями. В зоні хімічного зараження може бути один (бо кілька осередків хімічного ураження). Осередком ураження СДОР називається територія, на якій відбулось мясове ураження людей та тварин. Розміри зони хімічного зараження характеризуються глибиною поширення (Г) хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями; шириною (Ш) і площею (S).

Розміри зони хімічного зараження залежать від типу і кількості викинутих в навколишнє середовище СДОР, метеорологічних умов, ступеня вертикальної стійкості повітря /інверсія, ізотермія, конвекція/, топографічних властивостей місцевості /відкрите, закрите/ та умов зберігання СДОР /обваловані чи необваловані ємкості з СДОР/.

Послідовність оцінки обстановки

1. Визначаємо ступінь вертикальної стійкості повітря за Додатоком 4 – ізотермія.

2. Визначаємо глибину поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями по додатку 5.

Оскільки швидкість вітру 3 м/с, тип СДОР – хлор, маса СДОР 100 т, то необхідно застосувати поправочний коефіцієнт з «Примітки до додатку 5», який становить 0,62.

Глибина (км.) розповсюдження зараженого повітря дорівнює:

Г=21*0,62=13,02 (км)

3. Визначаємо ширину і площу зони хімічного зараження. Ширина визначається із співвідношень: при ізотермії – Ш = 0,15*Г;

Ш= 0,15*1,02=0,15*13,02=1,953 (км),

де Г - глибина зони зараження, км.

Площа зони хімічного зараження розраховується як площа рівнобедреного трикутника.

S= 0,5Г * Ш =0,5*13,02*1,953=12,71403 (км²)

4. Наносимо зону хімічного зараження на карту-схему.

5. Визначаємо чаc підходу зараженого повітря до найближчого населеного
пункту, який попадає в зону зараження.

Час підходу (t, хв.) визначається як частка від ділення відстані (R, м.) від місця розлиття СДОР до ближчої межі даного населеного пункту на середню швидкість (W, м/с)переносу зараженого повітря:

;

t=12600/60*6=35 (хв)

Середня швидкість переносу зараженого повітря визначається з додатку 6.

Заражене повітря поширюється на висоти, де швидкість більша, ніж біля поверхні землі. Внаслідок цього середня швидкість розповсюдження зараженого повітря буде більша від швидкості вітру біля поверхні землі.

6. Визначаємо тривалість уражаючої дії СДОР (t_уд) в місці розлиття (Додаток 7).

Оскільки швидкість вітру 3 м/с, вид СДОР – хлор, вид сховища – необваловане, то t_уд = 1,3*0,55=0,715год.

7. Висновок: основними заходами для захисту виробничого персоналу підприємства і населення можуть бути:

- оповіщення робітників, службовців і населення Косино про загрозу, хімічного зараження;

- використання засобів індивідуального захисту;

- прийняття заходів по безаварійній зупинці виробництва та укриття виробничого персоналу об'єкту в сховищі або його евакуація з зони хімічного зараження;.

- евакуація населення Серово, до розрахункового початку зараження, евакуацію проводити в сторону,перпендикулярну напряму вітру.

- час перебування у сховищі виробничого персоналу та населення

Рішення про вихід з укриття і поновлення роботи приймається після проведення хімічної розвідки і дегазації місцевості, будівель і устаткування.