Поняття «глобалізації». Характеристика глобалізації. Основні поняття і процеси.

Поняття «глобалізація» введено в науковий обіг зовсім недавно. Вважається, що вперше воно було використано в науковій публікації в 1983 р. Походження його пов'язане з латинським терміном «глобус», що значить Земля, земну кулю. У найзагальнішому вигляді під глобалізацією розуміють численні соціальні процеси загальнопланетарного характеру. Сутність глобалізації ще значною мірою не пізнана. Можна сказати, що зараз чітко визначилися лише наукові підходи до явища глобалізації, в рамках яких здійснюється теоретична інтерпретація цього явища. Будучи виміром різних пізнавальних дисциплін, поняття «глобалізація» відрізняється концептуальним різноманітністю. Існують і розвиваються філософські, соціологічні, геополітичні, екологічні та інші уявлення про це явище. Формуються і міждисциплінарні системи пізнання глобалізації.

Глобалізація – це така форма інтернаціоналізації, коли вона набуває рис транснаціоналізації. Глобалізація відрізняється поширенням тісних взаємовідносин і взаємозалежності між країнами практично на всю земну кулю. У сучасній науці глобалізацію розглядають як просунуту стадію розвитку процесу інтернаціоналізації різних аспектів суспільного життя: економічних, політичних, культурних. На цій стадії інтернаціоналізація поступово охоплює усе світове співтовариство, досягаючи планетарних масштабів. І це не просто територіальне поширення інтернаціоналізації. Глобалізація надає взаємозв'язкам різних країн нові властивості, нову силу. Деякі дослідники вважають глобалізацію якісним стрибком, переходом інтернаціоналізації суспільних відносин на більш високий ступінь свого розвитку [2].

Стимулом для появи й розвитку глобалізації стала науково-технічна революція. Початок процесу глобалізації пов'язується в часі з переходом індустріалізації розвинутих країн в постіндустріальну фазу розвитку. Особливе значення має бурхливий розвиток світової системи інформації, який сприяв транснаціоналізації виробництва капіталу. Інформаційно-комунікаційні системи дають можливість укладати економічні угоди в будь-який час незалежно від місцезнаходження агентів угод. Виключну роль в цьому процесі відіграє Інтернет. Світова інформаційна мережа забезпечує глобалізацію капіталу і децентралізовану концентрацію виробництва і праці. Утворюється світовий інформаційно-фінансовий простір.

Важливою стороною сутності глобалізації є утворення і швидкий розвиток наднаціональних структур у світовій економіці. Наявність транснаціонального капіталу утруднює, а то й робить неможливим автономне регулювання внутрішніх ринків. Це означає, що жодна країна сьогодні не може планувати свою економіку без огляду на світову економічну ситуацію і не може не зважати на стратегічну політику транснаціональних корпорацій. Якщо раніше господарство практично кожної країни становило систему, що самовідтворюється, то тепер такою системою є тільки світове господарство в цілому.

Глобалізація має свої характерні риси, що виокремлюють її серед інших світогосподарських процесів, а саме:

- посилення взаємозв'язку всіх дій країн в соціально-економічній сфері, політиці, культурі. В цьому відношенні значною є стимулююча роль міжнародних організацій, особливо системи ООН і регіональних інтеграційних об'єднань; територіальне поширення інтернаціоналізаційних процесів, які сьогодні охоплюють увесь світ;

- універсалізація міжнародних економічних відносин; вона має, зокрема, таке вираження:

- втілення єдиних міжнародних стандартів у всі сфери міжнародної економічної діяльності (у торгівлі, у кредитно-валютній діяльності тощо);

- використання однакових критеріїв в макроекономічній політиці;

- уніфікація вимог до податкової політики (зокрема, єдиний підхід до встановлення митного законодавства).

Глобалізація є об'єктивним і неухильним процесом. Загалом її слід оцінювати позитивно, оскільки вона об'єднує національні економіки в єдине організаційне ціле і тим самим підвищує ефективність світового господарства. Глобалізація сприяє зближенню не тільки економік, а й культур різних народів, полегшує встановлення порозуміння між ними. Проте цей процес супроводжується накопиченням серйозних проблем, які постають не тільки перед окремими країнами, але й перед усім людством.

Сутність глобалізації.

Причини формування глобалізаційних процесів:

- процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;

- науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);

- загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації.

Основні ознаки процесу глобалізації:

- взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами;

- фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;

- послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;

- розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;

- створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;

- тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

Соціологічний аспект глобалізації. Актуальність соціологічного аспекту її дослідження полягає в тому, що це - людський вимір глобалізації. Соціологія розглядає нове явище під таким кутом зору, в якому відкривається його вплив на подальший розвиток соціальної реальності, на умови та можливості для самореалізації в ній особистості, соціальних груп і суспільств у цілому.

У сучасній науковій літературі поняття «глобалізація» використовується у двох основних значеннях - як об'єктивна тенденція сучасного світового розвитку і як реальний багатоплановий процес.

Глобалізація як об'єктивна тенденція у розвитку людства являє собою якісно нову стадію інтернаціоналізації суспільного життя. Спільним для обох стадій є те, що інтернаціоналізація і глобалізація як втілення енергії соціальності людського роду в просторі планети виражаються в розширенні і поглибленні соціальних зв'язків у світі та посилення взаємозалежності держав і народів. Разом з тим, глобалізація - не просто «сплеск» даної загальносвітової тенденції, а принципово нова стадія. Якісна новизна її обумовлена ​​новими об'єктивними обставинами в житті світового співтовариства.

До початку ХХ ст. земну кулю виявився поділеним між державами і народами. Світ став завершеним, замкнутим, граничним.

У 60-ті роки ХХ ст. земляни усвідомили себе глобальною цілісністю. Це сталося на негативному тлі відкрилися серйозних глобальних проблем сучасності, вирішити які зусиллями одного або навіть групи держав неможливо. Необхідні зусилля всього людства.

Інформаційна і технологічна революції, нове покоління комунікаційних систем (реактивна авіація, ракетна техніка, телебачення, комп'ютери, мікросхеми, супутники зв'язку, мобільні телефони, Інтернет) до кінця ХХ ст. зробили будь-яку точку планети доступною для людей, капіталів, ідей, документів у реальному часі. Люди придбали здатність перебувати одночасно в різних частинах планети і бути учасниками подій за межами свого фізичної присутності, а розвиток зв'язків і взаємодій між людьми стало можливим поверх державних кордонів, прикордонних правил, норм, процедур.

Глобалізація як багатоплановий процес. Це реальне втілення об'єктивної тенденції до формування єдиного глобального світу. Базисним процесом формування загальнопланетарної системи став розвиток глобальної економіки, що проявилося в принципово нових контурах її соціальної організації.

Світове економічне співтовариство перетворюється в цілісну економічну систему, в єдиний глобальний економічний організм. Національні господарства виявляються складовими елементами цього організму і пов'язані вони вже не тільки міжнародним поділом праці, а гігантськими всесвітніми виробничо-збутовими структурами, глобальною фінансовою системою і планетарної інформаційною мережею.

Відтворювальна взаємозалежність національних економік зараз така, що майже половина товарів і послуг повністю або частково створюється за межами країн - споживачів.

Національні та світові економічні відносини починають мінятися місцями. Світове господарство поступово стає сильнішою і більш значуща національних господарств.

Національні держави втрачають здатність контролювати економічну активність в межах державних кордонів. Уряду просто не в змозі, як раніше, захистити національні економіки від небажаних зовнішньоекономічних наслідків. 1 Вони навіть не можуть регулювати вартість своїх національних валют, тому сто все валюти цілодобово продаються і купуються на валютних біржах Токіо, Лондона, Нью-Йорка. Супутниковий зв'язок об'єднує світові ринки в різних точках земної кулі.

Основою глобальної економіки стають нові транснаціональні. Невелике число ТНК контролює значну частину світової економічної діяльності: 50% вироблений у світі продукції - результат діяльності 600 ТНК.

У міру того як ТНК переростають держави, економіка з'єднується з політикою. Це теж нова риса світового розвитку.

Намітилися контури глобальної єдності і в інших системах соціальної реальності. Соціологи (З. Бауман, Г. Г. Ділігенскій, Р. Інглехард, Дж. Конрад) відзначають формування глобальної соціальної структури. Вже виникла глобальна еліта, до її складу входять фінансисти, міжнародні менеджери, юристи, діячі Інтернету, шоумени, організуючі транснаціональні культурні комунікації. Американський культуролог М. Фезерстоун відзначає властивий їм розрив з традиціями відповідної професійної середовища, агресивний стиль поведінки, домінування цінностей технічної компетентності і т. п. Вони не локалізовані в будь-якої національної середовищі, всюди залишаються іноземцями. Формується транснаціональна інтелектуальна еліта - вчені та фахівці, що утворюють ментальні спільноти глобального рівня. Вони легко перетинають кордони і скрізь себе почувають комфортно. Соціологи відзначають формування глобального середнього класу, який складають бізнесмени, фахівці та кваліфіковані працівники тих професій і секторів економіки, які включені в глобальну мережу економічних і професійних зв'язків (програмісти, менеджери), Умовами формування глобального середнього класу стало всесвітнє поширення новітніх технологій і форм виробничої організації, що забезпечують високий матеріальний статус працівника.

Безпосереднім плодом глобалізаційних процесів є маси мігрантів, що становлять сьогодні значну частину населення розвинених країн і стають носіями двох або більшої кількості культур.

Міжнародні неурядові організації. Соціальні мережі. В якості нових суб'єктів єдиного глобального простору соціальних зв'язків утвердилися й бурхливо розвиваються міжнародні неурядові організації (МНО) - прообраз майбутнього глобального громадянського суспільства, новий соціальний інститут і зразок нової організаційної культури. Більшість МНО представляє нову форму соціальної організації - соціальні мережі.

«Соціальні мережі - це організаційні форми колективної дії і соціальних зв'язків з горизонтальною, а не вертикальною комунікацією і обміном між усіма їхніми учасниками не за приписами, а в міру необхідності». 2

Мережі пов'язані тонкою матерією загальних цілей, переконань та електронної комунікацією. Такі, наприклад, «Грінпіс», соціальний рух антиглобалістів «Amnisty International» та ін Суть їх діяльності в просуванні і відстоюванні норм, процедур, ідей, що дозволяють здійснити захисні або попереджувальні заходи від різного роду глобальних загроз. Особливості мережевих організацій у тому, що в них відсутні жорсткий центр влади і бюрократична ієрархія. На відміну від звичних форм організаційної культури, що спираються на формальний інститут, основою мережевої організації є діяльна особистість. Їх переваги: ​​швидка реакція, гнучкість, швидкість, злагодженість дій і великий резонанс. Мережевий тип організації краще пристосований до динамічного стану середовища. Мережеві організації дуже строкаті у своєму різноманітті: це і групи впливу, і неформальні клуби, великі і малі релігійні та інші структури.

До типології мережевого суспільства тяжіють і різноманітні міжнародні кримінальні організації, в тому числі терористичні, організаційні системи наркотрафіку Вчені вважають, що неефективність боротьби з ними багато в чому пояснюється саме організаційної ассиметрієй державних і кримінальних структур.

Культурна глобалізація. Глобалізація посилює процес дифузії (взаємопроникнення) культур. Глобальний вимір набувають стрімко поширюються цінності західно-європейської американізованої культури. Цей процес часто позначають метафорами «вестернізація» або «макдональдизації». Велику роль у його розвитку відіграють системи глобальної інформації та комунікації. У найбільшій мірі вестернізація проявляється у сферах споживання, дозвілля і розваг, які стають майже не відрізняються у всіх суспільствах світу. Культурна глобалізація відзначається і в сферах виробництва, бізнесу, освіти. У цьому процесі є природні форми здобуття нових культурних форм, але є і вимушене запозичення, що супроводжується конфліктами як у світовому суспільстві в цілому, так і у внутрішньому світі особистості, Дослідники вважають, що «глобальна культура» - це швидше утопічний проект, ніж будь -небудь реальність. Разом зі зростанням уніфікації, однорідності життя людей настільки ж активно росте і різнорідність людства.