Неповна сім 'я. Особливості виховання в неповній сім’ї

Найчастіше в житті складається так, що після розлучення діти, як правило, запишаються з матір'ю. Не зважаючи на те, що закон дає і матері, і батькові однакові права. Життя жінки, яка виховує дітей без чоловіка дуже складне в усіх його аспектах. Погіршується матеріальний стан, житлові умови (коли квартира розмінюється), домашн^є господарство теж повністю лягає на плечі жінки. У неї не залишається зовсім вільного часу для себе, а ще слід займатись вихованням дітей. І не зважаючи на те, що ініціатором розлучення частіше є жінка, У повторний шлюб вона вступає значно рідше, ніж чоловік. Розрив з батьком дуже відчутно впливає на дітей.

Як стверджують медики, кожна п'ята хвора неврозом дитина пережила в сім'ї розлуку з батьком.

Неповна сім'я не може забезпечити повноцінні умови соціалізації дитини, під якою психологи розуміють процес входження її в соціальне середовище, пристосування до нього, засвоєння соціальних функцій і ролей. Процес цієї соціалізації, тобто входження дитини з неповної сім'ї в соціальне середовище ускладнюється і деформується.

Дослідження показують, що мати-одиначка має більше виражену установку на виховання дітей, ніж мати в повній сім'ї. Процес виховання і вся система відносин матері з дітьми емоційно більш насичені. Мати намагається своїм впливом, своєю любов'ю, своїм піклуванням компенсувати те, що на її думку, діти не одержують через відсутність батька. Стосовно дітей така мати займає опікувальну, охороняючу, контролюючу, стримуючу ініціативу дитини позицію. Це сприяє формуванню емоційно ранимої, безініціативної, несамостійної, яка легко піддається зовнішнім впливам, егоїстичної особистості.

Не можна ігнорувати і вплив зовнішнього середовища.

Дитина з неповної сім'ї частіше стає об'єктом морально-психологічного тиску з боку дітей з благополучних сімей, а це у свою чергу веде до формування почуття невпевненості, а нерідко і злостивості, агресивності.

У таких дітей можуть не сформуватись альтруїстичні і гуманні якості, риси, без яких неможливе створення вже власної благополучної сімейної атмосфери. Формування особистості дитини ще більше ускладнюється в тому випадку, коли вона була свідком чи навіть учасником сімейних конфліктів і скандалів, які штовхнули батьків до розлучення. Зберігати прихильність до батька при ворожому ставленні до нього матері - це може стати причиною роздвоєння психічного життя дитини, її особистості.

Відсутність чоловіка в сім'ї особливо деформує працю соціалізації хлопчиків, для яких у ній немає природної соціальної моделі для наслідування.

Ще складніше процес соціалізації дітей відбувається там, де мати надзвичайно наполегливо намагається влаштувати свою долю. У сім'ї часто з'являються нові чоловіки. Деякі з них поселяються в квартирі, перебудовують на свій лад їх сімейний побут, вимагають від дитини певного до себе ставлення, а потім кидають, їх місце займають інші, і все розпочинається спочатку. Дитина занедбана, вона почуває себе непотрібною.

У таких випадках не виключена можливість формування особистості людиноненависника, правопорушника і навіть злочинця. Нерідко діти саме з таких неповних сімей погано вчаться (до 60%), а правопорушниками стають до 90 %.

Дослідження психології злочинців показують, що першим поштовхом у формуванні їх протиправної поведінки є внутрішня відчуженість підлітка від сім'ї та школи. Далі настає період раціонального пояснення своїх дій, виправдання і обґрунтування. пошук однодумців чи схожих до себе.

У групі таких занедбаних однодумців виробляється своя культура у якій на перший план висувається стереотип «жертви» як істоти чужого світу, істоти, яка не викликає жалю, яка має бути покарана.

Дитині з неповної сім'ї, яка опинилась у такій обстановці важко не стати на такий шлях.

Ще один факт негативного плану. Збільшення на сьогодні кількості дітей, які виросли в неповних сім'ях можна розглядати як фактор, який сприятиме дестабілізації сім'ї в майбутньому, оскільки розлучення батьків збільшує ризик того, що в майбутньому їх діти теж розлучати­муться.