Різновидності відхилень у поведінці дітей

До них належать: неслухняність, дитячий негативізм, упертість, вередування, а також свавілля, недисциплінованість, правопорушення.

Неслухняність - найбільш поширена в дошкільному і молодшому шкільному віці форма опору вимогам, проханням, порадам батьків, моральним нормам спільної поведінки. Батьки частіше всього нетерпимо ставляться до неслухняності в різних її проявах, не вникаючи в ЇЇ різновидності чи, навпаки, заохочують неслухняність своєю байдужістю до неї, припускають потуранню, всепрощенню, потаканню дитини. Нерідко батьки самі і сприяють перетворенню негативних проявів у звичку. Для того, щоб правильно розібратись, як слід чинити в кожному окремому випадку, корисно знати класифікацію різновидностей неслухняності (пустощів, бешкетування, проступків).

Пустощі та витівки - це короткочасні епізодичні відрізки поведінки дитини, в яких яскраво виявляється її активність, ініціатива, винахідливість. Особливістю пустощів є їх позитивний тон, переживання великого задоволення від зробленого і обов'язково добре ставлення до оточення.

У пустощах, витівках завжди є елементи видумки, творчості. Вони, як правило, не повинні каратись, бо вони соціальне нешкідливі.

Різні бешкетування - це епізоди в поведінці дитини. У них теж проявляються вигадка, ініціатива, активність. Але на відміну від ^витівника, бешкетник вже свідомо порушує встановлені правила, навмисне здійснює дії, які приносять шкоду іншим. Мета бешкетування ~~ віддячити, помститись чи одержати для себе вигоду.

З пустощами і бешкетуванням добре знайомі батьки дошкільників і Д*тей більш старшого віку.

До них ставляться ліберальне, поблажливо, однак певна небезпека ^в пустощах та бешкетуванні все ж є. Справа в тому, що вже в молодшому Шкільному віці ці невинні на перший погляд вчинки можуть перерости ^в проступки.

Дитячі пустощі, бешкетування, хитрощі і проступок пов'язані загальною основою і часто переходять один в одне. Різниця між перш за все в мірі доброзичливості порушників до людей.

Проступок - це вже соціальне небезпечне явище, але і у нього можна помітити багато спільного з бешкетуванням (видумка, ініціатива самодіяльність, активність дитини). Як і бешкетування, проступок планомірно порушує вимоги дорослих, якщо і без злого наміру, то все •% з усвідомленням того, що робиться погано. Основна відмінність проступків від бешкетування в їх повторюваності і в тому, що вони заздалегідь продумуються. Якщо дитина повторяє проступки неодноразово, то є всі підстави думати про те, що в неї проявляються негативні риси характеру. Проступки слід відрізняти від помилок у поведінці, які завжди випадкові.

Найчастіше проступки можна пояснити особливостями нервової діяльності, невмінням дитини довільно керувати своїми імпульсивними бажаннями і свідомо керувати поведінкою.

Батьки мають усі підстави боротись з проступками дітей. У таких випадках не слід допускати безкарності, можна застосовувати метод природних наслідків, який обґрунтував Жан Жак Руссо. Суть цього методу полягає в тому, що втрати чи незручності, які спричинились неслухняністю, не поспішають ліквідувати, щоб скоєне саме переконувало в недопустимості неслухняності.

Можна скористатись і методом відстроченого покарання, яким широко користувався А.С. Макаренко у своїй виховній практиці.

Дитячий негативізм. Він виявляється як невмотивований і нерозумний опір дитини впливу на неї навколишніх людей. Розрізняють два різновиди негативізму: пасивний і активний. У першому випадку дитина виражає своє небажання виконати прохання чи вимогу старших. У другому випадку дитина діє протилежним чином у порівнянні з тим, що від неї вимагають батьки (не слід йти - йде, треба лягати спати - продовжує гратись). Негативізм може проявлятись епізодично, але може ставати і постійно рисою характеру.

До причин, які сприяють проявам негативізму в дітей, відносять зневажливе ставлення до дитини.

Батьки часто, висуваючи вимоги до дитини, не враховують ї¹ психічного стану. Дитина в даний момент може бути втомлена перевантажена враженнями, роздратована і словесне звертання до неї в цей час втрачає звичайну силу: дитина не реагує на слова, грубі окрики? роздратованість дорослих.

Іноді негативізм виявляється як протест проти несправедливо^¹ батьків, як реакція на образу.Більш складні випадки негативізму можуть бути пов'язаними зі танами в розвитку дитини. Поведінка дитини в такий час розглядається як психологічний захист. Щоб запобігти негативізму в сім'ї, слід створити доброзичливі взаємини, чуйне ставлення до дитини та її переживань, виключати випадки несправедливості, розумна вимогливість, повага до її особистості.

Впертість - психічний стан, який дуже близький до негативізму.

Впертість виявляється в бажанні продовжувати розпочаті дії навіть у тих випадках, якщо стає очевидним, що вони не мають сенсу, не приносять користі. Іноді впертість проявляється як неадекватне прагнення до самостійності. Деякі вияви впертості, подібно до негативізму, виступають як засіб психологічного захисту і носять вибірковий характер. Впертість може бути стійкою і ситуативною.

Причина впертості теж криється в неправильному вихованні, у розбещеності дитини, у відсутності поваги до батьків та ін.

Впертість так само, як і негативізм, може стати рисою характеру. Основним шляхом попередження впертості й боротьби з нею є педагогічне доцільна організація життя дитини в сім'ї. Слід активно використовувати всі засоби, які добре допомагають при негативізмі.

Корисним буде застосування і спеціальних прийомів і методів подолання впертості:

спокійне ігнорування і відстрочений вплив за проступок;

відволікання уваги дитини в момент вияву впертості на який-небудь вид діяльності;

метод природних наслідків;

відстрочка виконання дії, яка вимагалась батьками та ін.

Соціальна небезпека впертості в тому, що вона породжує дитячу брехню, може призвести до розладів нервової системи, неврозів, роздратованості, схильності до скандалів.

Свавілля вважається різновидом впертості. Воно може виникати якрезультат розвитку самостійності і вольового елемента в поведінці молодшого школяра, у його бажанні самоствердитись і в невмінні обрати для цього відповідні засоби.

Рушійною силою свавілля може бути неправильно реалізоване прагнення школяра до дорослості або протест проти несправедливості батьків. Але найчастіше причиною свавілля дітей є неправильне виховання, потурання примхам дітей, непослідовність виховних впливів на них з боку батьків.

Основним шляхом подолання свавілля є створення сприятливих умов у середовищі, де виховується дитина, в обстановці доброзичливості, довір'я, а також усунення помилок, які були допущені раніше батьками стосовно таких дітей.

Недисциплінованість особливо характерна для хлопчиків. Вона може бути злісною і не злісною. До не злісних порушень дисципліни, як правило, ведуть пустощі, витівки, бешкетування.

А іноді підлітки неправильно розуміють зміст таких моральних категорій як мужність, ризик, відвага, сміливість, витривалість, фізична сила.

Соціальне небезпечними є злісні порушення дисципліни. Вони вже не ситуативні, мають стереотипний характер, яскраво виявляється їх дезорганізуюча роль. Злісна недисциплінованість може виявлятись у бездіяльності, неробстві, злостивості, безконтрольності.

Правопорушення. У підлітків у міру їх дорослішання в умовах прогресуючої педагогічної занедбаності спостерігається перехід до злочинної поведінки.

Вони здатні здійснювати різні злочини (хуліганство, бандитизм та пограбування), і особливо в складі групи. Беручи участь у групових злочинах, вони стають особливо небезпечними, брутальними та жорстокими.

Особливу увагу батькам слід звернути на такі характерні негативні прояви в підлітків: вживання спиртних напоїв, куріння, бомжування, безпритульність.

Іншого характеру в підлітків набуває брехливість. Якщо дошкільний і молодший школяр, брешучи батькам, товаришам, не переслідують мети зазіхати на інтереси навколишніх, а найчастіше просто фантазують, у силу особливого складу своєї психіки, то в підлітковому віці брехня стає _свідомим ухилянням від істини.

Психолог В. Крутецький вважає, що в основі брехні найчастіше лежить страх перед покаранням та правдою, виявлення якої може скомпрометувати підлітка. Джерелом брехні може бути кругова порука, неправильне розуміння дружби.

Переборювати брехливість краще педагогічними засобами впливу: довір'ям, переконаннями в тому, що брехня обов'язково розкриється, усуненням страху за погані вчинки, роз'ясненням суті брехні та ін.

Багато психологів, виділяючи особливості поведінки «важких» дітей та підлітків, беруть за основу не зовнішнє вираження негативного ставлення до навколишніх, не власну поведінку, а психологічні стани, які викликають ці зовнішні прояви. До них належать: внутрішня психологічна напруженість, протиріччя бажань і почуттів, тривалі конфліктні ситуації з оточенням, егоїстична життєва позиція, надзвичайна нестійкість інтересів і прагнень, швидка зміна настрою, бажань, протидія виховному впливові. З цього чітко видно, що всі названі стани своїм корінням йдуть глибоко в сім'ю, психологічну атмосферу, в її моральний клімат та педагогічний потенціал.

Щоб моральний і психологічний вплив сім'ї на виховання був позитивний, сім'ю треба зміцнювати у всіх аспектах цього важливого процесу і попереджати найбільш характерні типові помилки в сімейному вихованні.