Тема 13. Управління страховою компанією з метою забезпечення виконання страхових зобов'язань. Особливості фінансового менеджменту страховика.

 

 

Планування і прогнозування страхової діяльності.

 

Планування в страхуванні - це спроба передбачення формування страхових резервів як непрямого показника ефективності економіки в країні, джерела страхових платежів. У зв'язку з цим планування надходження страхових платежів слід розглядати не тільки як план виробництва страхових послуг, але і як план стану і руху страхових резервів, їх величини і асортименту.

В умовах ринкових відносин централізоване планування не є головним інструментом регулювання господарської діяльності страхової організації, оскільки економічна рівновага досягається за рахунок функціонування ринкових структур. Проте страхова справа як і будь- який господарюючий суб'єкт вимагає цілеспрямованого управління і планування.

Процес планування страхової діяльності включає наступні елементи:

а) вибір мети і задач;

б) послідовність дій для реалізації плану;

в) оцінку витрат на здійснення плану;

г) контроль за ходом виконання плану.

В даний час застосовуються наступні методи планування: балансовий, нормативний,

програмно-цільовий, экономіко-математичне моделювання.

Балансовий метод планування є плановим балансом доходів і витрат, який відображає стан страхової організації, результат страхових операцій, інвестиційної діяльності, статті доходів і витрат, а також джерела їх фінансування. В прибутковій частині відображаються надходження страхових платежів із запасних і резервних фондів, амортизаційних відрахувань, від інвестування засобів і ін. У витратній частині - страхові виплати, відрахування до запасних і резервних фондів, на попереджувальні заходи, на ведення справ, у тому числі на комісійну винагороду посередникам і страховим агентам, виплати за ризиками, переданими у перестрахування. Показники балансу дозволяють визначити не тільки оподатковуваний прибуток від страхових операцій, інвестиційної і іншої діяльності, але і суму податку на прибуток і його подальший розподіл.

Надходження коштів із страхових резервів не планується, оскільки воно визначається фактичною збитковістю, яка буде відома лише в кінці звітного періоду (звичайно в кінці року). При цьому надходження коштів із страхових резервів можна вважати умовно доходом, оскільки за своєю економічною сутністю це всього лише перерозподіл коштів страховика.

Витратна частина планового балансу складається структурним методом (на основі

структури тарифної ставки). Це означає, що планування витрат за всіма статтями проводиться в тій частці від суми страхових внесків, яка закладена на цю мету у тарифній ставці. Наприклад: якщо планова сума надходження страхових внесків складає 1 млн.грн., а структура тарифної ставки передбачає, що нетто-ставка складає 50 %; відрахування на попереджувальні заходи -

25; витрати на ведення справи - 10; планований прибуток (нагромадження) - 15 %, то це

означає, що на страхові виплати повинне бути передбачено 500 тис.грн.; на ПЗ - 250; на ВВС -

100 і на накопичення - 150 тис.грн.

Структурний метод формування балансу має дві істотні переваги. По-перше, він виключає вплив на розмір накопичень факторів, не залежних від діяльності страхових організацій

(кон'юнктура ринку, інфляційних процесів і т. п.). По-друге, такий метод значно спрощує техніку розрахунку окремих статей витрат.

У зв'язку з тим, що вартісна структура тарифної ставки за видами страхування різна,

розрахунок витрат проводять за кожним видом страхування окремо. Вартісна структура тарифної ставки розробляється страховими організаціями самостійно, тому іноді виникає необхідність в корегуванні тарифу або його заміні. В цьому випадку питома вага нетто-ставки, призначеної для страхових виплат, визначається на основі аналізу динаміки показника рівня виплат за найближчі роки в даній страховій організації, а якщо такої статистики немає, то питома вага нетто-ставки визначається на основі очікуваного показника збитковості страхової суми. Відрахування на попереджувальні заходи закладаються в тарифну ставку, виходячи з необхідності фінансування заходів, що забезпечують зниження збитковості страхової суми. Витрати на ведення справи закладаються в тариф на основі рівня прибутку, який одержано або рівня планованого прибутку. Рівень накопичень закладається в тариф відповідно до перспективного розвитку страхової організації і від можливостей гарантованого функціонування в умовах конкуренції.

Співставляючи планові суми доходів і витрат, страхова організація визначає фінансовий результат своєї діяльності за певний період, що є джерелом задоволення соціально-економічних потреб працівників страхової компанії, і її подальшого розвитку.

Основу нормативного планування складає розробка страхового тарифу, що дозволяє проводити не тільки розрахунки доходів і витрат за окремими видами страхування, але і оцінювати планові відрахування на попереджувальні заходи, ведення справи, отримання прибутку тощо.

Оскільки функціонування страхової організації є динамічною системою, то для ефективного планування її діяльності застосовується ще програмно-цільове і економіко- математичне моделювання з використанням ЕОМ.

Прогнозування страхових операцій - найважливіший елемент успішного розвитку страхових організацій в умовах ринкової економіки. Прогноз - це оцінка ймовірності майбутнього стану страхової організації, заснована на статистичних даних минулого і теперішнього часового рівнів. Мета прогнозування - виявлення головних тенденцій і закономерностей в динаміці страхових операцій. Сучасною наукою достатньо детально розроблені загальнотеоретичні основи побудови економіко-математичних прогнозів з проведенням розрахунків на ЕОМ. За допомогою економіко-математичних прогнозів проводиться аналіз динамічного ряду числа діючих договорів страхування в передпрогнозному періоді, а потім методом екстраполяції виявляється тенденція динаміки. Далі за допомогою експертних оцінок проводиться корегування цієї тенденції.

Доведено, що характер динаміки економічних показників страхової організації вдається

описати за допомогою тієї або іншої математичної функції або аналітичного управління. Підібравши відповідне рівняння, на основі фактичних даних обчислюють його параметри (постійні коефіцієнти). Обчисливши параметри рівняння, проводять вирівнювання, або згладжування динамічного ряду, змінюючи в рівнянні тільки часовий параметр (t). Способи вирівнювання детально розроблені математичною статистикою. Розраховані за рівнянням і нанесені на графік значення показників дають функціональну криву, яка наочно показує тенденцію руху ряду. Екстраполюючи цю криву, одержують прогноз на майбутнє.

Таким чином, основною умовою достовірного прогнозування є правильний вибір рівняння

для опису тенденції. Так, наприклад, ряд проб і випробувань різноманітних кривих показав, що динаміку числа діючих договорів страхування найбільш точно відображає рівняння логістичної функції:

 

Y (t) =

L

1+ ae - bt

де У(t)- чисельність страхувальників (число діючих договорів страхування); L - граничне значення У(t);

а, b - параметри (коефіцієнти) рівняння, які обчислюються, виходячи з фактичних значень динамічного ряду за передпрогнозний період;

е - основа натурального логарифма, рівна 2,718;

t - час, змінна величина, від зміни якій залежать конкретні річні значення прогнозу.

Графічно логістичні криві схожі на латинську букву "S" через що їх називають "S-подібні криві".

Решта показників (наприклад, надходження страхових внесків, страхові виплати), за допомогою яких можна прогнозувати фінансові результати страхових операцій, визначається шляхом виявлення кореляційної залежності, за допомогою побудови рівнянь регресії, що відображають залежність надходжень внесків від зміни кількості договорів страхування і доходів населення (оскільки сума надходжень залежить від числа застрахованих і розміру сплачуваних кожним з них страхових внесків).

Об'єми страхових виплат в прогнозованому періоді можуть бути визначені за рівнянням регресії, що відображає залежність виплат від надходження страхових платежів. Аналогічним чином можна прогнозувати і витрати на ведення страхових операцій. Потім сальдовим методом визначаються фінансові результати.

Спочатку будується так званий точковий прогноз. Він показує ймовірні середні значення обчислюваних показників. Прогноз достовірний, але в межах певних відхилень. Вірогідна величина відхилень обчислюється як величина, пропорційна середньоквадратичному відхиленню з коефіцієнтом пропорційності td, який визначається за розподілом Стьюдента (числові значення коефіцієнта Стьюдента (td) наводяться в спеціальних таблицях).

Щорічні значення інтервального прогнозу можуть бути обчислений за формулою:

Y (t) = Y (t) + d (± td),

де δ- середньоквадратичне відхилення фактичних значень від вирівняних в динамічному ряді за передпрогнозний період; td - коефіцієнт Стьюдента; Y (t) - ймовірне середнє значення.

Через зміни загальної економічної ситуації в країні вважається за доцільне розробляти

плаваючі прогнози із зсувом вперед на один, два або три роки. Складання таких прогнозів забезпечує систематичне корегування прогнозних показників, що у свою чергу дає можливість складати реальні плани і корегувати їх.