Самостійна робота як форма організації навчального процесу

Самостійна робота студента – це активна, цілеспрямована, відносно самостійна його діяльність (індивідуальна чи колективна) та форма організації навчального процесу, яка включає заплановану навчальну і наукову роботу студента, що виконується ним у позааудиторний час під методичним керівництвом викладача.

Самостійна робота є важливою складовою частиною навчального процесу. Сучасною тенденцією в реформуванні галузі освіти є перехід від інформативних до активних методів навчання студентів із застосуванням різних форм самостійної роботи. З огляду на це, в умовах приєднання до Болонського процесу, запровадження європейських стандартів освіти і модульно-рейтингової системи організації навчального процесу особливий акцент робиться на самостійну роботу студентів, зокрема це знаходить свій прояв у скороченні аудиторного навантаження і збільшенні кількості годин на самостійну роботу.

Метою самостійної роботи є:

Ø закріплення знань і навичок студента, що одержані ним під час аудиторних занять;

Ø розширення і поглиблення теоретичного матеріалу;

Ø формування умінь і навичок самостійної роботи з літературою та виконання практичних завдань;

Ø розвиток здатності самостійно організовувати, планувати і контролювати свою діяльність, систематизувати інформацію, що отримується в процесі роботи.

Види завдань для самостійної роботи залежать від особливостей дисципліни і можуть включати:

– опрацювання інформації, що отримана безпосередньо під час аудиторних занять (лекції, практичні, семінарські заняття);

– робота з навчальними посібниками, підручниками та конспектом лекцій;

– самостійне вивчення окремих тем або питань (мозковий „штурм”) із розробкою власного конспекту, плану;

– робота з додатковою (монографіями, науковими статтями, матеріалом з мережі Internet тощо) та довідковою літературою (словниками, енциклопедіями, глосаріями тощо);

– виконання письмових завдань і робіт, в т.ч. творчих (презентацій, рефератів, повідомлень, виступів, доповідей на актуальні та дискусійні теми, есе, письмових відповідей на проблемні питання, курсових, дипломних і магістерських робіт);

– виконання індивідуальних завдань (аналітична, дослідницька робота, моделювання ситуації тощо);

– виготовлення наочності (таблиць, схем, проектів);

– складання картотеки літератури за змістом певної теми чи питання;

– підготовка до лекційних, семінарських, практичних занять;

– набуття професійного досвіду в процесі проходження навчальної та виробничої практики;

– участь у наукових конференціях, семінарах, круглих столах, дискусіях, бесідах;

– робота над вирішенням ситуаційних задач („кейс-метод”), проблемних ситуацій, участь в рольових і ділових іграх, тренінгах;

– складання словника термінів, понять та категорій з теми чи дисципліни;

– створення кросвордів[1], блок-схем та інтелект-карт в рамках заняття;

– самостійна робота студентів в мережі Інтернет (пошук і обробка інформації, організація діалогу, складання тематичних Web – сторінок тощо) та інші види завдань і занять.

Залежно від форм занять, що проводяться зі студентами, можна виокремити різні види самостійної роботи (таблиця 1).

Таблиця 1

Види самостійної роботи студентів залежно від форми заняття