Складання словесного малюнка.

— Кого і що ви намалюєте на картині?

— Яким буде передній і дальній план картини?

— Як буде зображена віхола?

— Які фарби допоможуть передати зміст картини?

4) Гра «Диктор телебачення».

Учні читають вірш, періодично відриваючи погляд від тексту, щоб подиви­тися на «глядачів».

3. Опрацювання тексту про Щедрий вечір та щедрівки (с. 116)

1) Розповідь учителя.

— 13 січня — останній день старого року за старим календарем. У ніч з 13 на 14 січня за старим стилем настає Новий рік. Передноворічний вечір — щедрий вечір. У цей вечір щедрують. Щедрівки — новорічні обрядові пісні, різновид колядок. Їх співали господареві, господині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі. У них теж прославляли господарів хати, бажали їм здоров’я.

14 січня — перший день Нового року за старим стилем, народження сіяча Василя. Рано-вранці до схід сонця чоловіки йшли посипати, або засівати. Вва­жали, що якщо чоловік зайде першим до хати, то щасливим буде весь рік.

Сійся, родися,

Жито, пшениця,

Всяка пашниця,

Зверху колосиста,

Зісподу корениста,

Будьте зі святом здорові!

З Новим роком!

— На щастя, на здоров’я засівали пшеницею, житом.

2) Гра «Рибки». Самостійне мовчазне читання тексту учнями.

— На який день припадає Щедрий вечір?

— Що таке щедрівки?

— Коли їх виконують?

— Які щедрівки ви знаєте?

4. Опрацювання вірша Ірини Жиленко «Підкова» (Перлинка с.77 – 79)

VI. П ідсум о к ур о ку

— Що нового дізналися на сьогоднішньому уроці?

— З яким настроєм завершуєте урок?

VII. До машнє з авдання

Підготуватися до конкурсу знавців щедрівок.

 

Урок № _____ Дата ____

Тема: У р о к п оз акласн о г о ч и тання. « Т. Г. Ш евченк о — вел и к и й співе ц ь У кра ї н и »

Мета: розширити знання учнів про національного поета — генія українського на­роду; викликати почуття симпатії до малого Тараса, до його природнього розуму, допитливості, хисту, співчуття до його нелегкого життя; зацікавити школярів прочи­таним і почутим; розвивати усне мовлення, вміння коментувати, робити висновки; виховувати пошану до історичного минулого нашого народу, повагу до творчої спадщини митця.

Хід уроку

I. Органі з а ц ійн и й м о мент

II. А ктуалі з а ц ія о п о рн и х з нань

Вступне слово вчителя

— Які свята ми відзначаємо щороку на початку місяця березня?

— Що означає дата 9 березня?

— Тож про кого ми будемо говорити сьогодні?

— Ім’я Т. Г. Шевченка невіддільно пов’язане з Україною. Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. У ньому наша історія, наша мрія, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки-України, у своїх творах нагадував про минулу славу України.

Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, бо він пода­рував нам безцінний скарб. Цей скарб — його чудові твори, в яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє.

Наш сьогоднішній урок — це одна сторінка минулого, історія нашої дер­жави, доповнення наших знань про великого співця України Т. Г. Шевченка.

Нам стануть у пригоді (діти зачитують запис на дошці):

1) ваші попередні знання;

2) повідомлення Шевченкознавців;

3) торбинка запитань;

4) безсмертні Шевченкові вірші, твори та малюнки;

5) знання вчителя;

6) пісні на слова Т. Г. Шевченка.

— Девізом нашого уроку будуть слова, які ви розшифруєте.

III. Мо вленнєва р оз м и нка

— Розшифруйте вислів

Робота в парі

Учі ся бра ти мої ду май те чи те тай те

Картка-ключ

(«Учітеся, брати мої, думайте, читайте...»)

Читання тексту-анаграми

иМ мовчися у Ш..вч..нк.. нувашати і лютиби нурід зелюм.

IV. Робо та над тем о ю ур о ку

1. В иступ Ш евченкознавців

1-й учень. Дата 9 березня 1814 р. пам’ятна в історії української літератури. Тоді, темної ночі, перед світанком, у селі Моринцях на Звенигородщині, у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, в Україні — її великий співець — Т. Шевченко.

2-й учень

Не називаю її ґаєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повивала

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дадуть.

3-й учень. Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Він був і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана.

Звучить пісня на слова Т. Г. Шевченка «Думи мої».

4-й учень. У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику було 11, помер батько.

5-й учень. Учитися хлопчик не мав змоги, тому в 13 років пас чужі яг­нята.

6-й учень читає вірш «Мені 13 минало».

7-й учень. Ще з дитинства Т. Г. Шевченка приваблювало малювання. Крейдою чи вуглинкою він змальовував усе, що бачив. Та саме тут пощастило Шевченкові — його талант до малювання помітили видатні художники.

8-й учень. Т. Г. Шевченко перебував у кріпацькій неволі. Худож­ники зібрали 2500 крб. і викупили його. Саме вони допомогли Шевченкові звільнитися від кріпацької неволі та відкрили перед ним шлях до науки.

9-й учень. Т. Г. Шевченко навчається в Академії мистецтв. У цей час він усе більше замислюється над гіркою долею рідного краю, над безправним ста­новищем покріпаченого люду.

10-й учень. Його славні твори кликами до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого люду. Але добре знав, що за це треба боро­тися. За бунтарські вірші 33-річного Т. Шевченка забрали в солдати.

Звучить пісня «По діброві вітер віє».

11-й учень. За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував і жорстоко карав поета. Найтяжчою карою була заборона писати і малювати.

12-й учень. Відправили Т. Шевченка на заслання. Але ні цар, ні жан­дарми не змогли заглушити могутній голос великого поета, який писав вірші.

Читання віршів «Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірняя».

13-й учень. Т. Г. Шевченко прожив усього 47 років, із них 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі...

14-й учень. У 1861 р. на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка — у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета.

15-й учень. Поховали Т. Г. Шевченка в Україні над Дніпром, поблизу Канева. Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо пам’ять поета. Народ назвав його Кобзарем. Пам’ять про Т. Г. Шевченка живе у серцях людських.

Учитель. Поезія Т. Г. Шевченка стала нетлінною частиною духовного буття українського народу.

Читання 2–3 віршів Т. Шевченка учнями.

— А зараз, щоб перевірити ваші знання, проведемо вікторину.

2. В ікторина « Ч и знаєте ви твори Т. Ш евченка?»

Дивлюсь, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце... (зустрічає).

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у... (гаї).

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона... (калина).

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи... (дівчата).

3. Бліц-турнір

1. Назвіть псевдонім Шевченка. (Кобзар)

2. Коли народився Т. Г. Шевченко? (9 березня 1814 р.)

3. Де народився Т. Г. Шевченко? (У с.Моринці Звенигородського повіту на Київщині)

4. Що означає ім’я Тарас? (Тарас у перекладі з грецької — бунтівник, непокірний, безстрашний.)

5. Як називається найвідоміша збірка віршів поета? (Кобзар)

6. Хто такі кобзарі? (Колись кобзарями називали сліпих дідусів, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали людям про долю України.)

7. У якому селі проходило дитинство Т. Г. Шевченка? (У с.Кирилівці)

8. Де художник здобув художню освіту? (У Петербурзькій Академії ми­стецтв)

9. Де похований Т. Г. Шевченко? (У Каневі, на високій горі, яка називається Тарасовою)

10. Скільки років прожив Т. Г. Шевченко? (47 років)

V. П ідсум о к ур о ку

Вправа «Мікрофон»

— Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

— Що вас найбільше вразило?

VI. До машнє з авдання

— Наступний урок позакласного читання проведемо за темою «Краса і милозвучність поезії Дмитра Павличка».

1-й учень. Дата 9 березня 1814 р. пам’ятна в історії української літератури. Тоді, темної ночі, перед світанком, у селі Моринцях на Звенигородщині, у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, в Україні — її великий співець — Т. Шевченко.

 

Не називаю її гаєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повивала

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дадуть.

Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Він був і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана.

_____________________

 

2-й учень. У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику було 11, помер батько.

Учитися хлопчик не мав змоги, тому в 13 років пас чужі яг­нята.

Читає вірш «Мені 13 минало».

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята!
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала.....

Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.

Бридня!.. а й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим,
Людей і бога не прокляв!

 

3-й учень. Ще з дитинства Т. Г. Шевченка приваблювало малювання. Крейдою чи вуглинкою він змальовував усе, що бачив. Та саме тут пощастило Шевченкові — його талант до малювання помітили видатні художники.

Т. Г. Шевченко перебував у кріпацькій неволі. Худож­ники зібрали 2500 крб. і викупили його. Саме вони допомогли Шевченкові звільнитися від кріпацької неволі та відкрили перед ним шлях до науки.

Т. Г. Шевченко навчається в Академії мистецтв. У цей час він усе більше замислюється над гіркою долею рідного краю, над безправним ста­новищем покріпаченого люду.

 

 

4-й учень. Його славні твори кликами до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого люду. Але добре знав, що за це треба боро­тися. За бунтарські вірші 33-річного Т. Шевченка забрали в солдати.

По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий —
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.
Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі,
Подивиться — серце ниє:
Кругом ні билини!
Одна, одна, як сирота
На чужині, гине!

5-й учень. За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував і жорстоко карав поета. Найтяжчою карою була заборона писати і малювати.

Відправили Т. Шевченка на заслання. Але ні цар, ні жан­дарми не змогли заглушити могутній голос великого поета, який писав вірші.

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає,
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих

6-й учень. Т. Г. Шевченко прожив усього 47 років, із них 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі...

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти..

_________

 

7-й учень. У 1861 р. на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка — у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета.

Поховали Т. Г. Шевченка в Україні над Дніпром, поблизу Канева. Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо пам’ять поета. Народ назвав його Кобзарем. Пам’ять про Т. Г. Шевченка живе у серцях людських.

Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає.   Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Між ярами над ставами Верби зеленіють.   Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем.   І все то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою.

 

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.