Основні елементи політичної карти світу.

ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

ТЕМА: Політична карта світу. Сучасна політична карта світу.

Відмінність понять «країна», «держава», «залежна країна», «колонія». Етапи формування політичної карти світу.

 

Політична карта світу

У соціально-економічній географії поняття «політична карта світу» використовують у вузькому і широкому розуміннях.

У вузькому розумінні:

Політична карта світу - це географічна карта Землі, на якій відображені всі країни і держави світу, їх кордони і столи­ці, деякі інші географічні об'єкти, що мають важливе політичне значення (поселення, шляхи сполучення тощо).

У широкому розу­мінні:

Політична карта – це сукупність різноманітних даних політичного змісту про країни і регіони світу.

Якщоу пер­шому випадку поняття політичної карти відображає статичну (на конкретний момент часу) політико-територіальну модель світового простору, то широке значення цього поняття передбачає також врахування динамічних явищ і процесів, що мали місце чи відбува­ються зараз вокремих країнах або між ними.

Політична карта є об'єктом вивчення політичної географії, яка є галуззю економічної і соціальної географії, що пов'язана з політо­логією.

 

На сучасній політичній карті світу близько 230 країн і терито­рій, з них - 193 держави.

 

Основні елементи політичної карти світу.

Основні елементи політичної карти світу:

1. Територія,

2. Кра­їна,

3. Держава.

 

Територія — це частина земної поверхні, що має певні просто­рові межі та географічне положення. Згідно з нормами міжнарод­ного права на Землі виділяють території трьох видів:

· території держав;

· залежні країни і території;

· води відкритого моря (акваторія) і територія Антарктиди.

Країна - певна (окрема) частину земної поверхні з постійним населенням, природними й антропогенними ресурсами, яка обмежена політичними межами (кордоном). З погляду міжнародного права країна може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною.

У пер­шому випадку країна виступає державою.

 

Держа­ва - це суверенне політико-територіальне утворення, незалежна країна з публічною політичною владою, що здійснюється через систему спеціальних органів і установ. Кожна держава є країною, тоді як не кожна політико-географічна країна є державою.

Суверенітет держави полягає в її праві на власний розсуд ви­рішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання інших держав і без порушення прав інших держав.

Територія держави (державна територія) - це певна частина земної поверхні, що пе­ребуває під суверенітетом даної держави і обмежена і усіх сторін кордоном.

 

До складу державної території входять:

· суходіл (материковий і/чи острівний);

· внутрішні води - ріки, озера, водосховища, канали в межах суходолу, а також деякі морські води (акваторії портів, води бухт, заток, проток, морів, береги яких повністю належать да­ній державі);

· територіальні води - смуга вод в океанах, морях, затоках, про­токах завширшки до 12 морських миль від берегової лінії мате­рика і островів, а також від лінії, що є межею внутрішніх мор­ських вод (конкретна ширина територіальних вод визначається відповідними угодами);

· надра суходолу і шельфу під внутрішніми морськими і територіальними водами разом із наявними в них мінеральними ре­сурсами;

· повітряний простір над суходолом, внутрішніми і територіаль­ними водами;

· так звані умовні території - морські судна і літаки, окремі тех­нічні споруди під прапором даної держави, що перебувають за її межами і дотримуються законодавства країни перебування, по­сольства даної держави в інших країнах.

Державний кордон відділяє територію держави від територій сусідніх країн і від вод відкритого моря, що знаходиться за межами територіальних вод у напрямку моря чи океану.

 

Економічна зона держави - морський район, що при­лягає до її територіальних вод і поширюється на.відстань до 200 морських миль від берегової лінії або ж до межі континенталь­ного шельфу у тих місцях, де він (шельф) перевищує 200-мильну ширину. Має особливий статус.

 

В економічній зоні прибережна держава має виняткове право на розвідування, експлуатацію і збереження природних ре­сурсів (мінеральних і біологічних), що є на дні, в його надрах, у са­мій воді, а також на управління цими ресурсами. У даний час май­же всі країни світу встановили свої економічні зони, які охоплюють загалом 40 % Світового океану.

Залежні країни і території перебувають під політичною і вій­ськовою владою держав.

Колонії – території, які не мають політичної та економічної самостійності. (Зараз у між­народній практиці вживають поняття «володіння», «залежні тери­торії» тощо).

Протекторати - території, що мають відносну внутрішню незалежність.

Підопічні території – території, які тимчасово передано ООН під контроль не­залежних держав унаслідок виникнення певних політичних умов.

 

На сучасній політичній карті світу існує кілька десятків воло­дінь і залежних територій, більшість з яких є залишками колиш­ніх колоніальних імперій великих держав. Площа суходолу, за­йнята ними, постійно зменшується, за окремими винятками це невеликі острівні території в Океанії і Карібському басейні.

Власниками володінь і територій в наш час є 11 держав. Найбільшими метрополіями за кількістю володінь залишаються Вели­кобританія і Франція, найбільшими ж територіями володіють Да­нія і Марокко (майже не заселені простори льодовикової Гренландії та пустельної Сахари відповідно).

 

Особливий територіальний статус має Антарктида - нейтраль­на демілітаризована територія. Формально всі держави світу мають право проводити на ній мирні наукові дослідження. Однак фактич­но вся територія Антарктиди розділена деякими державами на так звані «зони впливу».

 

Водами відкритого моря мають право користуватися всі народи і держави, в тому числі й внутрішньоконтинентальні.

 

3. Періоди формування політичної карти світу.

Головною особливістю політичної карти є динамічність (здат­ність постійно змінюватися). Зміни на політичній карті поділяють на кількісні і якісні.

 

Кількісні зміни на політичній карті:

· При­єднання відкритих земель,

· Територіальний поділу у зв'язку з воєн­ними діями, об'єднанням чи розпадом держав, купівлею або обмі­ном певних територій,

· Збільшення чи зменшення площ суходолу морських держав.

 

Якісні зміни на політичній карті:

· Розвиток певної суспільно-економічної формації,

· Прийняття нової форми держав­ного устрою,

· Набуття державного суверенітету,

· Створення між­державних союзів і організацій тощо.

 

У розвитку політичної карти світу виділяють певні періоди та етапи.

Періоди та етапи формування політичної карти світу

Періоди формування	Держави. Зміни на політичній карті світу.
І. Стародавній(рабовласницький, IV тис. до н.е. -Vст. н.е.)	Виникнення перших могутніх держав. Єгипет, Вавилон, Карфаген, Кріт, Греція, Рим, Персія, Китай, Індія.
II. Середньовічний(феодальний, V-ХVст.)	З багатьох дрібних феодальних держав формувалися могутні імперії, постійно змінювались кордони. Впливові країни того часу: Київська Русь, Візантія, Англія, Іспанія, Франція, Арабський халіфат та ін.
III. Новий (капіталістичний, XVI ст. - початок XX ст.)	Відбулися великі географічні відкриття, тривало загарбання колоній, на політичній арені з'являються потужні Османська, Австро-Угорська, Російська імперії. Формується світовий ринок і завершується поділ світу між капіталістичними країнами. На політичній карті 55 держав.
IV. Новітній (початок XX ст. - наші часи) 1-й етап. (1917-1939 рр.)	Розпад Османської, Російської і Аветро-Угорської імперій, поява нових держав — Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Фінляндії тощо. За результатами Першої світової війни змінилися кордони держав, що існували, і їх колоніальних володінь: німецькі колонії були перерозподілені між Великою Британією, Францією, Бельгією та Японією. Почалися визвольні рухи в колоніальних країнах і формування соціалістичного табору. Утворення Радянського Союзу в 1922 р.
2-й етап. (1939 - кінець 80х рр. XX ст.)	На початку Другої світової війни налічувалося 70 суверенних держав, у 1947 році - 81 держава. 1948 р.- створено державу Ізраїль. У 1949-му з'явилися ФРН і НДР. До 1959 р. склався світовий соціалістичний табір: НДР, Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Болгарія, Югославія, Албанія, Китай, Північна Корея. Колоніальні системи США, Великобританії та Франції були зруйновані. У 60-70-ті рр. політичну незалежність здобули близько 100колишніх колоній в Азії, Африці і Латинській Америці.
3-й етап. (з кінця 1980-х рр.)	Крах світової соціалістичної системи (соціалістичний устрій досі певною мірою зберігають Китай, Північна Корея, В'єтнам, Куба, Лаос). Возз'єднання НДР і ФРН, об'єднання ЄАР і НДРЄ. Розпад СРСР, поділ Чехословаччини на Чехію і Словаччину, Ефіопії - на Ефіопію і Ерітрею, Югославії - на 6 держав (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Македо­нія, Словенія, Сербія, Чорногорія).

Завдання 4.

Наведіть конкретні приклади кількісних і якісних змін на політичній карті.

Завдання 5.

Спрогнозуйте можливі якісні та кількісні зміни на політичній карті світу у майбутньому.

Підсумок.

Політична карта світу — це територіально-просторова модель сучасної політичної організації світу.

За політико-територіальними ознаками на Землі розрізняють суверенні держави, країни, території. У формуванні політичної карти світу розрізняють кілька періо­дів: стародавній, середньовічний, новий і новітній.

На політичній карті світу відбуваються зміни - як якісні, так і кількісні. Спостерігається тенденція збільшення кількості держав.