Оцінка впливу державного боргу на макроекономічні параметри розвитку

Дранник Тетяна

Група ЕДУ-602

Доповідь

Оцінка впливу державного боргу на макроекономічні параметри розвитку

Державний борг є методом мобілізації ресурсів до державного бюджету, інструментом регулювання грошово-кредитної сфери та платіжного балансу країни. Однак великі розміри державного боргу України, а також, відповідно, зростання витрат на його обслуговування стають основним тягарем для державного бюджету та одним із чинників економічної і фінансової нестабільності. Тому визначення впливу державного боргу на економічний розвиток України набуває особливої актуальності.

Проблема економічного відставання країн, що розвиваються, особливо проявляється в кризі заборгованості. Глобальна заборгованість – одна з характерних особливостей сучасної світової економіки. Сьогодні у світі неможливо знайти державу, яка спроможна була б обходитися без боргів: внутрішніх чи зовнішніх. До перших, як правило, вдаються індустріально розвинуті країни, до других – країни, що розвиваються.

Державний борг – це сума фінансових зобов’язань сектора загального державного управління, які мають форму договірних, стосовно внутрішніх і зовнішніх кредиторів, щодо відшкодування залучених коштів (одержаних товарів, виконаних робіт, наданих послуг) та виплати відсотків (чи без такої виплати)

Порядок формування державного боргу України здійснюється шляхом здійснення зовнішніх і внутрішніх запозичень та обслуговування вже існуючого боргу. Відповідно за типом кредитора державний борг поділяється на: внутрішній – заборгованість перед кредиторами всередині держави: Національним банком України (за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету, за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку, сільськогосподарських підприємств, за показниками, віднесеними на державний борг); перед іншими банками; перед юридичними особами; перед іншими органами управління; інша заборгованість; зовнішній – заборгованість перед кредиторами за межами держави: за позиками· міжнародних організацій; за позиками, наданими іноземними державами під гарантії уряду; за позиками, наданими іноземними банками; за позиками, наданими іноземними юридичними особами; інша заборгованість. Розмір державного боргу України наведено в табл. 1 та на рис. 1. Отже, як видно з рис. 1, Україна активно нарощує розмір державного боргу. Велетенська державна заборгованість важким тягарем лягає на економіку країни. Щоб розрахуватися з кредиторами, вона вимушена все більше ресурсів відволікати від потреб соціально-економічного розвитку. Це, у свою чергу, веде до скорочення витрат державного бюджету, згортання капіталовкладень і, як підсумок, до уповільнення процесів відтворення.

Таблиця 1

Державний і гарантований державою борг України

Державний зовнішній борг, млн.грн.
Державний внутрішній борг, млн.грн.
Гарантований державою зовнішній борг, млн.грн.
Гарантований державою внутрішній борг, млн.грн.
Всього, млн.грн.

 

Рис. 1. Державний і гарантований державою борг України

Згідно з міжнародними стандартами (Маастрихтською угодою), критичними вважаються боргові зобов’язання держави, які перевищують 60% від ВВП. Відношення державного боргу до ВВП України подано в табл. 2. та на рис. 2.

Таблиця 2

Відношення державного боргу до ВВП України

ВВП, млн.грн.
Державний борг, млн.грн.
% у ВВП	29,88	27,44	28,29	32,99	60,45	67,41

 

Рис. 2. Відношення державного боргу до ВВП України

Як бачимо з таблиці 2 та на рисунку 2 з 2006 по 2008 роки відношення Державного боргу до ВВП було на середньому рівні і не перевищувало 15%. У період з 2009 по 2013 роки значення даного показника значно зросло (до 30%), але водночас воно не є критичним. Але починаючи з 2014 року відношення державного боргу до ВВП перевищило 60% і має тенденцію до зростання.

Тягар державного боргу визначається не стільки абсолютним обсягом боргу, скільки сумою платежів з його погашення, його відношенням до валового національного продукту. Якщо державний борг зростає швидше, ніж зростає валовий внутрішній продукт, то обслуговування державного боргу може здійснюватися й за рахунок накопичення і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення. Коли державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативними. Накопичення боргів з року в рік може призвести до поступового сповзання країни в боргову кабалу й навіть поставити на порядок денний питання про майбутню економічну незалежність та втрату політичних позицій у світовому співробітництві.

Для України наявність значного державного боргу й темпи його зростання, висока вартість державних запозичень становлять одну з найбільш гострих і невирішених проблем.

Рис. 3. Темпи зростання державного боргу та ВВП України

З рисунку 3 бачимо, що за більшість років досліджуваного періоду темпи зростання державного боргу значно перевищують темпи зростання ВВП. Особливо за періоди 2008-2010 та 2013-2015 роки.

Якщо держава продовжить залучати позики такими ж темпами, то вже через кілька років настане момент, коли Україна буде не в змозі виплачувати відсотки й повертати кредити, які не зможе пролонгувати.

Основними чинниками, що активізували зростання державного боргу в Україні, є: незбалансованість державних фінансів з початку незалежності й хронічний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу; нестабільність грошової одиниці; відсутність ефективної енергозберігаючої політики та надмірна імпортна енергетична залежність; суттєва потреба в інвестиціях на фоні тотального зниження інвестиційної активності; неможливість залучення коштів населення в банківський сектор; значний відтік капіталу за межі України й, відповідно, брак коштів для реалізації соціально-економічних перетворень.

Тому органи державної влади терміново повинні вжити заходів щодо недопущення безконтрольного зростання державного боргу. Зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з точки зору їх обсягу й з позицій ефективності використання. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів потрібно вирішувати, насамперед, з позицій ефективного їхнього використання для економічного розвитку країни.

Три умови виходу з боргової ями за Т. Кресцензі[1]:

1. Нації доведеться розділити тягар боргу між чотирма групами учасників - громадянами країни, торговими партнерами, монетарними партнерами і власниками облігацій. Громадяни країни неминуче повинні зіткнутися зі скороченням пенсій і медичних виплат. Автор ратує за такі заходи, як підвищення пенсійного віку і введення податків на гріхи (н.п. куріння) але при цьому вимагає не завдати шкоди сфері освіти, яка життєво важлива для майбутнього країни. Так само слід допустити знецінення національної валюти, щоб привернути в країну капітал і покупців національної продукції.

2. Слід перейти до довгострокового стимулювання економіки і перенести акцент з споживання на інвестиції. Пріоритет інвестицій над споживанням повинен привести до підвищення продуктивності в економіці і разом з ним - до зростання життєвих стандартів.

3. Необхідно не тільки скоротити урядові витрати, але і змінити їх напрямок. Причому перегляд і переробка витрат повинні бути в напрямку контролю над можливими витоками. До них відносяться ефект витіснення державними видатками приватних інвестицій та витрачання споживчих коштів на імпортні блага.

 

 

[1] Т. Кресцензи За пределами конечной точки кейнсианства: как оживить задавленную кредитом и обманутую долгом глобальную экономику