Ергономіка й охорона праці

Студенти повинні знати, що термін «ергатична система» був офіційно зафіксований у 1960 р. на I Конгресі Міжнародної федерації з автоматичного керування (Москва) для позначення системи, яка містить як функціональний компонент людину-оператора. У свою чергу, ергономіка (від гр. ergon – праця, nomos – закон) – галузь знань, яка вивчає трудові процеси з метою створення найкращих умов праці. Це інтегративна наука, яка об’єднує інженерну психологію, психологію праці, фізіологію праці, художнє конструювання, антропологію, гігієну праці, профілактику та безпеку праці.

Належить відзначити, що найпростіша ергатична система (ергамат), складається з людини-оператора, машини та знаряддя праці. Наприклад, користувач комп’ютера та програмне забезпечення. Найбільш високоорганізованою ергатичною системою є ергатичний організм майбутнього. Його проектування не уможливлюється без досягнень теорії та практики штучного інтелекту.

Очевидно, автоматичні системи відносяться до пасивних систем, а ергатичні до активних. Сучасні розробки ергатичних систем кооперативного типу, зокрема людина – робот, мають мету реалізувати принцип функціонального гомеостазу – забезпечити інваріантність і незалежність властивості активності при різноманітних станах внутрішнього та зовнішнього середовища. При цьому немає межі вдосконалення робота, як автоматичної системи, яка має не тільки високий рівень самоорганізації, але й високий рівень автономності поведінки, так і немає межі вдосконалення системи людина – робот.

У проектуванні ергатичних систем виникає проблема безпеки та нешкідливості таких систем. Маються на увазі питання безпеки до конструкції систем, їх функціонування в умовах виробництва. Зокрема, великий професійний інтерес для студентів мають роботизовані технологічні комплекси (РТК), автоматизовані цехи та заводи.

Конструкція всіх елементів автоматизованих або автоматичних систем, з якими працівник в процесі трудової діяльності здійснює безпосередній контакт, повинна відповідати його антропометричним властивостям. Необхідно звернути увагу на блокувальні пристрої, захисні огородження, вентилятори, засоби індивідуального захисту. Конструкція виробничого обладнання повинна забезпечувати можливість організації трудового процесу, яка виключає монотонність праці, шляхом обмеження частоти повторення простих трудових дій і тривалості безперервного пасивного спостереження за ходом виробничого процесу або його частини.

Виробниче обладнання повинно відповідати вимогам технічної естетики за ГОСТ 12.4.026-76 «Кольори сигнальні та знаки безпеки» [5;25;42]. Конструкція виробничого обладнання повинна забезпечувати такі фізичні навантаження на працівника, за яких енерговитрати організму за протягом робочої зміни не перевищували б 1046,7 кДж/год (250 ккал/год). Виробниче обладнання з груповими робочими місцями типу конвеєрних ліній повинно забезпечувати можливість зміни темпу виконання трудових дій у відповідністю з динамікою працездатності людини на протягом зміни та особливості трудових дій в межах +/–20% від заданого темпу, якщо, виходячи з технологічних вимог, темп не повинен бути постійним.

Конструкція органів керування повинна враховувати: потрібну точність і швидкість руху при здійсненні керування, а також частоту використання органу керування; припустимі динамічні та статичні навантаження на рухомий апарат людини; антропометричні характеристики рухомого апарату людини; необхідність швидкого розпізнавання органів керування, формування та закріплення навиків керування. При конструюванні органів керування та їх розміщення в моторному полі робочого місця повинні бути враховані фізіологічні особливості рухового апарату людини.

Рекомендуємо студентам опрацювати питання, пов’язані з фізіологічними особливостями рухового апарату людини, зусилля, необхідні для здійснення управлінських дій, вимоги до засобів відображення інформації у виробничому середовищі [35;38]. Зауважимо, що виробниче середовище –сукупнiсть фiзичних, хiмiчних, бiологiчних, соцiальних та iнших чинникiв, що дiють на людину пiд час виконування нею трудових обов'язкiв. Виробниче приміщення –замкнений простiр у будiвлях i спорудах, призначений для трудової дiяльностi людей [17].

Зазначимо, що обсяг і періодичність контролю виконання ергономічних вимог на стадіях виготовлення, експлуатації та ремонту виробничого обладнання повинні встановлюватися нормативно-технічною документацією по стандартизації на виробниче обладнання конкретного виду (типу, групи). Контроль виконання ергономічних вимог повинен проводитися розрахунковими, інструментальними й експертними методами. Контроль значень зусиль, які докладаються до органів керування, повинні забезпечувати точність вимірів не менше .

Проектування ергатичних систем, які відповідають вимогам безпечності, повинно узгоджуватися зі міжнародними стандартами серії ISO 9000, які прийняті в Україні як державні. Рекомендуємо студентам опрацювати основні положення стандарту [33], а також наведені там базові терміни.

 

Питання для самостійної роботи та завдання для дипломної роботи:

· Принципи організації ергатичних систем керування технологічним виробництвом в аспекті безпеки праці [38;46].

· Математичні моделі конструктивного виконання ергатичних систем, які відповідають вимогам безпечності та нешкідливості [17;38;46].

· Роль людини-оператора в автоматизованих системах управління.

· Характеристики людини-оператора в аспекті обробки інформації.

· Інженерно-психологічне проектування інтерфейсу взаємодії.

· Формування процесу взаємодії оператора з технічними засобами АСУ.

· Ергономічні характеристики пристроїв відображення інформації.

· Адаптація та сумісність операторської діяльності людини та машини в ергатичній системі [38;46;53].

· Надійність безпечного та нешкідливого функціонування ергатичних систем [38;46;53].

· Оптимізація безпечної сенсорно-моторної діяльності оператора при розв’язанні типових задач АСУ [36;38;46].

· Синтез завдань безпечної поведінки роботизованої ергатичної системи, які покладаються на людину-оператора та на інформаційно-керувальні пристрої машини [35; 36; 38].

· Пристрої промислового робота, які забезпечують безпеку оператора [35; 36; 44].

· Раціональна організація роботизованих технологічних комплексів з точки зору безпеки праці [35; 36; 44].

· Вимоги безпеки при експлуатації промислових роботів і роботизованих технологічних комплексів [35; 36; 37; 44].

· Розробка інструкції з безпеки праці для персоналу, який обслуговує роботизований технологічний комплекс [35; 36; 37; 44; 48].

· Галузі першочергового використання промислових роботів у машинобудуванні, раціональні з точки зору охорони праці.

 

Атестація робочих місць

Перед тим, як приступати до вивчення даної теми необхідностудентам проаналізувати ряд базових понять [17]. Робоче мiсце – мiсце постiйного або тимчасового перебування працiвника пiд час виконування ним трудових обов'язкiв. Постiйне робоче мiсце – робоче мiсце, на якому працiвник перебуває половину або бiльшу частину свого робочого часу (понад двi години безперервно). Якщо за цих обставин робота виконується на рiзних дiльницях робочої зони, постiйним робочим мiсцем вважається вся робоча зона. Тимчасове робоче мiсце – робоче мiсце, на якому працiвник перебуває менше половини або меншу частину (менше 2 годин неперервно) тривалостi щоденної роботи (змiни). Робоча зона – визначений простiр, в якому розташовано робочi мiсця постiйного або непостiйного (тимчасового) перебування працівників. Небезпечна зона – простiр, у якому можлива дiя на працiвника небезпечного i (або) шкідливого виробничого чинника. Безпечна вiдстань – найменша вiдстань мiж людиною i джерелом небезпечного i (або) шкiдливого впливу, на якiй цей вплив вiдсутнiй або не перевищує допустимого рівня. Зона дихання – простiр у радiусi 50 см вiд обличчя працівника.

Атестація робочих місць – це комплексна оцінка всіх чинників виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних чинників, які впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності. Атестація робочих місцьза умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використана сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих та небезпечних виробничих чинників. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких списками № 1 і 2 передбачені показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р., № 442 [12] та згідно з Методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ [28]. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгідротехнагляду. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ. Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Рекомендуємо студентам детально ознайомитися з вище вказаними питаннями атестації використовуючи джерела [4;5;43;44]. Карта умов праці, критерії для оцінювання умов праці та показники факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процессу є у Додатках навчального посібника [44].

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованих органами Держстандарту і Міністерства охорони здоров’я за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій. Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Карта умов праці – документ, який містить якісні та кількісні характеристики чинників середовища і трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, рекомендації щодо їх поліпшення, запропоновані пільги та компенсації.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі нормативні акти з питань охорони та гігієни праці, а також списки виробництв, робіт, професій, посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці. Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності та зберігаються на підприємстві.

Студентам рекомендується самостійно опрацювати такі питання: організація роботи з атестації, склад атестаційної комісії, функції атестаційної комісії, вивчення чинників виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічне оцінювання умов праці, оцінювання технічного та організаційного рівня робочого місця [12;28;45;50].

Зробимо деякі зауваження щодо оцінювання робочих місць. Умови праці формують три основні чинники – соціально-економічні, техніко-організаційні та природні, а трудова діяльність людини включає наступні складові: предмет і засоби праці, організація робочого місця, гігієнічні чинники та працездатність (ефективність роботи, виконана за одиницю часу). Тому більшість дослідників схильна до методики ергономічного оцінювання робочого місця, на основі якої визначають шляхи підвищення ефективності системи «людина – машина – середовище» стосовно конкретного робочого місця. Не розглядаючи деталі вказаної методики [45], наведемо лише її етапи: ергономічний аналіз робочого місця аналіз реакцій організму працівника на виробниче навантаження ергономічне оцінювання робочого місця.

Розв’язання завдання оптимізації конкретного робочого місця включає заходи, щодо [45]: 1) вдосконалення машини (технічні, технологічні, організаційно-технологічні); 2) вдосконалення виробничого середовища (технічні, технологічні, санітарно-технічні, будівельно-планувальні, організаційні); 3) підвищення працездатності людини та поліпшення стану здоров’я (організаційно-профілактичні, організаційні, медико-біологічні, профілактичні, соціально-психологічні, захисні).

 

Питання для самостійної роботи та завдання для дипломної роботи:

· Атестація робочих місць: сутність, основна мета, правова основа, основні завдання, періодичність.

· Склад атестаційної комісії та її завдання.

· Організація роботи з атестації робочих місць.

· Правові основи атестації робочих місць.

· Вивчення чинників виробничого середовища і трудового процесу.

· Оцінювання технічного й організаційного рівня робочого місця.

· Методика проведення атестації робочих місць.

· Методика заповнення карти умов праці та інших документів після проведених досліджень шкідливих і небезпечних виробничих чинників.

· Дії адміністрації за результатами атестації.

· Методика ергономічного оцінювання робочого місця.

· Методикаоптимізації конкретного робочого місця.

· Право на пільгове пенсійне забезпечення за списками № 1 і 2.

· Гігієнічна класифікація умов праці (№4137-86) [5; 39].

· Критерії оцінювання умов праці на робочому місці за ступенями шкідливості, небезпечності, тяжкості та напруженості [5; 39].

· Атестація робочих місць в конкретній галузі промисловості, сільського господарства чи сфери послуг.