Літературне читання 3 клас

Год

(3,5 год на тиждень –

3 год літературного читання щотижня та 1 год літературного читання (позакласне читання) кожний другий навчальний тиждень (через тиждень),

або І семестр – 3 год на тиждень, ІІ семестр – 4 год на тиждень)

Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
Коло читання Перелік авторів, які визначені у колі читання, має рекомендований характер і може бути змінений учителем із урахуванням читацьких інтересів учнів та авторами чи укладачами підручників, зважаючи на авторську концепцію підручника
Усна народна творчість. Малі фольклорні форми: народні дитячі пісеньки, ігри, лічилки, загадки, скоромовки, прислів’я, приказки; народні усмішки, чарівні казки, легенди, народні пісні. Поезія (вірші сюжетні, пейзажні, гумористичні, фантастичні; акровірші, вірші-загадки, вірші-скоромовки). Тарас Шевченко, Леся Українка, Грицько Бойко, Дмитро Білоус, Микола Вінграновський, Платон Воронько, Василь Голобородько, Наталя Забіла, Іван Андрусяк, Ігор Калинець, Анатолій Качан, Ліна Костенко, Володимир Коломієць, Тамара Коломієць, Анатолій Костецький, Андрій Малишко, Андрій М’ястківський, Олександр Олесь, Петро Осадчук, Дмитро Павличко, Марійка Підгірянка, Олена Пчілка, Оксана Лущевська, Михайло Григорів, Вадим Скомаровський, Ігор Січовик, Іван Світличний, Микола Сингаївський, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Ганна Чубач. Байки.Леонід Глібов, Павло Глазовий. Літературні казки, оповідання, уривки з повістей: Іван Франко, Леся Українка, Валентина Вздульська, Оксана Іваненко, Василь Симоненко, Вадим Скомаровський,Василь Сухомлинський, Олег Буцень, Леся Воронина, Дмитро Кузьменко, Євген Гуцало, Сашко Дерманський, Юрій Збанацький, Галина Вдовиченко, Всеволод Нестайко, Зірка Мензатюк, Василь Скуратівський, Катерина Бабкіна, Михайло Стельмах, Лариса Денисенко, Григір Тютюнник, Микола Трублаїні, Дмитро Чередниченко, Василь Чухліб, Леонід Шиян. П’єси.Олександр Олесь, Леся Мовчун. Науково-художні твори.Оксана Іваненко, Олександр Копиленко, Юрій Старостенко, Алла Коваль, Оксана Караванська. Довідкова література для молодших школярів. Сторінками дитячих журналів. Зарубіжна література.Казки, оповідання, уривки з повістей, вірші – Ганс Крістіан Андерсен, Іан Вайброу, брати Грімм, Карло Коллоді, Астрід Ліндгрен, Божена Немцова, Микола Носов, Джанні Родарі, Джеремі Стронг, Нузет Умеров.	Учень/учениця: визначаєжанр прочитаного твору: казка, вірш, оповідання, байка, п’єса; розрізняєфольклорні і авторські твори; твори за емоційним забарвленням; називаєз кола опрацьованих творівосновні теми читання; твори зазначеного у завданні жанру; прізвища, імена 4-5 найвідоміших українських письменників, та їхні твори, з якими ознайомились під час навчання; пояснює значення книжки в житті людини.
Формування і розвиток навички читання
Читання вголос. Читання мовчки. Виразність читання. Тон, темп, гучність читання. Логічний наголос. Темп читання і правильність розуміння прочитаного Смислова здогадка й темп читання. Звукова культура під час читання. Оперативне поле читання	Учень/учениця: читає наприкінці навчального року вголос правильно, свідомо, виразно, цілими словами та групами слів; читає мовчки: очима (без артикулювання), свідомо; під час читання вибирає та застосовує (самостійно та з допомогою вчителя) тон, темп, гучність читання, логічний наголос з урахуванням змісту та специфіки твору; обирає темп читання, прийнятний для розуміння прочитаного; виконує за завданням учителя вправи різних видів, спрямовані на розвиток артикуляційного апарату, розширення оперативного поля зору, правильності сприймання тексту, розвиток смислової здогадки, розвиток темпу читання вголос і мовчки; розвиток уваги і пам’яті в процесі сприймання.
Літературознавча пропедевтика
Тема та основна думка твору	Учень/учениця: визначає тему твору; визначає (з допомогою вчителя) основну думку твору;
Сюжет і композиція (без уживання термінів). Початок, основна частина, кінцівка твору (як основні елементи сюжету), їхні взаємозв’язки Епізод твору. Пейзаж, портрет, діалоги (як найпростіші елементи композиції твору).	визначає у структурі епічного твору початок, основну частину, кінцівку; пояснює їх взаємозв’язок після аналізу твору; знаходить потрібний епізод у творі за завданням учителя; співставляє ілюстрацію до твору з відповідним епізодом; знаходить у структурі тексту художні описи природи, зовнішності людини, інших живих істот; пояснює їх роль у творі; знаходить у тексті діалог; називає учасників діалогу;
Герой (персонаж) твору. Головні й другорядні персонажі твору. Вчинки героїв (персонажів) твору (позитивні та негативні).	визначає головного і другорядного персонажів; пояснює, який вчинок персонажа є позитивним, а який – негативним і чому (самостійно та з допомогою вчителя) і підтверджує свою думку про вчинок героя твору рядками з тексту;
Автор твору. Взаємозв’язок: автор – твори – книжки; автор – теми. Формування письменником/письменницею читацького враження про зображувані події та персонажів. Епізоди з життя й діяльності письменника.	пояснює, що той чи інший письменник/письменниця є автором низки творів, низки книжок на певну тему, наводить приклади; за змістом прочитаного робить припущення щодо того, як автор формує ставлення до зображуваних подій і вчинків персонажів (з допомогою вчителя); підтверджує свою думку про формування автором твору враження щодо героя твору рядками з тексту (з допомогою вчителя); розповідає епізоди з життя й діяльності письменників/письменниць, з творами яких ознайомлений під час навчання;
Мова твору. Яскраві, точні, образні вислови, епітети, порівняння, метафори для характеристики персонажів, опису природи.	виділяє у художньому тексті та вживає у своєму мовленні під час характеристики персонажів творів, опису природи яскраві, образні вислови, епітети, порівняння, метафори (без уживання термінів, практично) з твору; пояснює їхню роль у тексті;
Жанр. Жанрові особливості творів.	правильно називає та розрізняє практично жанри творів, з якими ознайомлювався під час навчання; визначає жанрові ознаки казок, віршів, оповідань; визначає жанрові ознаки героїко-фантастичних казок; байок, п’єс (з допомогою вчителя); називає відмінності між казкою про тварин і героїко-фантастичною казкою, між віршем і байкою, між оповіданням і п’єсою.
Досвід читацької діяльності
Робота з художніми творами
Народні героїко-фантастичні (чарівні) казки, їхні особливості. Вимисел та фантазія у героїко-фантастичних (чарівних) казках. Герої (персонажі) героїко-фантастичних казок, їхні вчинки, мотиви поведінки. Добро і зло в казці.	Учень/учениця: вирізняє героїко-фантастичні казки; знаходить у змісті (тексті) героїко-фантастичної (чарівної) казки і називає (зачитує) приклади вимислу та фантазії: таємничі, зачаровані, незвичайні предмети, істоти, чудесні перетворення, надзвичайна сила героїв і т.ін.; правильно визначає, називає героїв чарівних казок; пояснює, які якості виявляє герой (персонаж), здійснюючи позитивні й негативні вчинки (самостійно і з допомогою вчителя); висловлює свою оцінку щодо поведінки, вчинків персонажів; робить висновок про перемогу добра над злом (з допомогою вчителя); знаєсюжети героїко-фантастичних казок, з якими познайомився на уроках читання; читає напам’ять 1 уривок з казки (без діалогу) 30-35 слів;
Прислів’я і приказки (короткі, влучні, образні вислови повчального змісту). Тематика прислів’їв. Прислів’я і приказки у художніх творах.	розпізнає прислів’я і приказки з-поміж інших літературних жанрів; називає теми прислів’їв (напр., про працю, навчання); правильно вибирає з низки прислів’їв таке, що найточніше відображає основну думку твору (на прикладі прислів’їв, які побутують у мовленні переважно у прямому значенні); розпізнає прислів’я і приказки у тексті художніх творів; знає напам’ять5-6 прислів’їв;
Вірші. Жанрові особливості віршів (рима, ритм, настрій, мелодика, уявні картини). Мова віршів. Тематика дитячих віршів.	називає основні ознаки вірша: наявність рими, ритму, мелодики, поділ на строфи – без вживання терміну) з опорою на текст вірша та знаходить у вірші римовані слова, зачитує строфи; створює словесні малюнки за змістом вірша; пояснює, які почуття висловлює поет у творі; розповідає про власні почуття, які викликав вірш під час слухання чи читання; наводить приклади віршів, різних за емоційним забарвленням; називає теми дитячих віршів, які опрацьовувалися на уроках; обирає темп читання, тон, гучність голосу з урахуванням змісту і мелодики вірша і читає виразно вірш після попередньої підготовки; читає напам’ять 5 віршів
Акровірш (акростих) як особлива форма вірша (віршованої загадки), у якому початкові літери рядків, прочитані згори вниз, становлять слово чи словосполучення.	практично вирізняє акровірш серед інших творів; називає його основну відмінність;
Оповідання. Подія в оповіданні. Головний герой оповідання. Тематика оповідань. Автор твору і його ставлення до подій в оповіданні.	визначає за змістом і називає подію (випадок), про яку (який) розповідається в оповіданні; співвідносить події в оповіданні з подіями в реальному житті і пояснює, що відображені події у тому чи іншому оповіданні не є точною копією з реального життя; називає героїв (персонажів) оповідання; визначає головних героїв оповідання; називає теми дитячих оповідань, які опрацьовувалися під час навчання; висловлює оцінні судження морального і етичного характеру про вчинки героїв прочитаних оповідань. доводить думку прикладами з тексту;
Байка(невеликий, здебільшого віршований твір, у якому в гумористичній, алегоричній формі висміюються недоліки, негативні риси характеру, вчинки людей). Герої (персонажі) байок. Висновок-повчання у байці (мораль).	вирізняє байку серед інших літературних творів; називає особливість байки (з опорою на тексти творів): наявність висновку-повчання; встановлює зв’язок між вигаданим у байці і подібними реальними ситуаціями у житті, пояснює свою думку; називає героїв байок; визначає в тексті байки її висновок-повчання (мораль);
Повість, повість-казка (прозовий твір, у якому мають місце кілька подій) Відмінність повісті від оповідання та казки. Герої (персонажі) повістей, повістей-казок.	практично розрізняє повість, повість-казку; пояснює їх відмінність від оповідання та казки; правильно називає героїв повістей, повістей-казок;
П’єса (драматичний твір, написаний для вистави). Дійові особи. Діалоги і монологи у п’єсі. Слова автора. Дії (картини) у п’єсі.	вирізняє п’єсу серед інших літературних творів; називає ознаки, якими п’єса відрізняється від інших жанрів; визначає у п’єсі діалоги, монологи, слова автора, дії (картини); бере участь у постановці дитячих п’єс.
Смисловий і структурний аналіз тексту
Події у творі й почуття читача/слухача. Послідовність подій у творі. Події, дії та вчинки персонажів твору та тема й основна думка твору. Мотиви поведінки, наслідки вчинків персонажів твору Зв’язок між заголовком і темою (головною думкою) твору. Смислові зв’язки між реченнями, абзацами і частинами тексту; епізодами твору. План твору (до 4 пунктів). Елементи розповіді, опису і міркування у творах. Діалог за змістом прочитаного.	Учень/учениця: розповідає про свої враження, почуття, які виникли під час читання/слухання; називає події твору, які їх викликали; пояснює свої думки; визначає послідовність подій у творі; упорядковує ілюстрації до частин твору відповідно до послідовності подій у творі; висловлює здогадки щодо можливого розвитку подій; визначає на основі аналізу подій, дій і вчинків героїв твору тему й головну думку твору; з допомогою вчителя визначає і пояснює мотиви поведінки, наслідки вчинків персонажів твору; знаходить в тексті слова, вислови, речення, які є ключовими для розуміння подій, характеристики персонажів; прогнозує за змістом твору можливі наслідки дій, поведінки персонажів; обирає з переліку назви рис характеру дійової особи на основі оцінки їх дій і вчинків; висловлює оцінні судження морального характеру про події, вчинки персонажів; називає позитивні й негативні вчинки героїв (персонажів) твору; наводить відповідні приклади поведінки людей із реального життя; пояснює зв’язок між заголовком і темою твору; зв’язок між заголовком і головною думкою твору (з допомогою вчителя); співвідносить головну думку прочитаного із заголовком, з прислів’ям, з ілюстраціями знаходить і пояснює зв’язки між реченнями, абзацами і частинами тексту; епізодами твору; упорядковує пункти плану відповідно до послідовності подій у творі; доповнює план твору, у якому пропущено назву однієї частини; складає план до невеликих за обсягом і нескладних за будовою художніх і науково-художніх текстів; використовує план для переказу прочитаного; знаходить у тексті твору і читає частину з розповіддю, описом, міркуванням; формулює запитання за змістом прочитаного про факт, подію, час, місце події, героїв твору; відповідає на запитання щодо прочитаних творів рядками тексту, своїми словами; підтримує діалог (5-6 реплік) з учителем, однокласниками на основі прочитаного.
Засоби художньої виразності; емоційно-оцінне ставлення читача до змісту твору
Роль засобів художньої виразності в усній народній творчості й у творах письменників. Переносне значення слів. Настрій твору і засоби художньої виразності. Слова в тексті для зображення кольорів, форм, звуків природи. Засоби художньої виразності та настрій читача твору	Учень/учениця: знаходить у тексті порівняння, епітети, метафори (без вживання терміну); пояснює їхнє смислове значення та роль у тексті; знаходить у тексті слова, що мають переносне значення; пояснює їхнє значення на прикладах; називає, які почуття викликають у читача використані автором засоби художньої виразності; встановлює зв’язок між засобами художньої виразності і настроєм твору; знаходить у тексті слова для зображення кольорів, форм, звуків природи; пояснює їх значення; висловлює думку про почуття, які викликає картина, створена за допомогою цих слів; використовує у власному мовленні (переказі, словесній картині, розповіді,) засоби художньої виразності; висловлює оцінні судження естетичного характеру про описи у художньому творі; своє враження, ставлення до прочитаного.
Робота з науково-художніми творами
Художні й пізнавальні особливості науково-художніх творів. Пізнавальна наукова інформація. Художній і науково-художній твір.	називає ознаки науково-художніх творів: наявність художньої і пізнавальної інформації; визначає смислові частини твору, встановлює між ними зв’язки, складає словесний, малюнковий план, визначає основну думку, переказує зміст; виокремлює (за допомогою вчителя) науково-пізнавальний матеріал, пояснює його значення для розуміння подій твору, вчинків персонажів; знаходить у тексті слова-терміни та пояснює їхнє значення; розрізняє художній та науково-художній твори (за наявністю чи відсутністю наукової інформації).
Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією
Структурні елементи книжки. Анотація, відомості про письменника/письменницю у структурі книжки	Учень/учениця: знаходить у книжці, показує і правильно називає її структурні елементи: титульний аркуш, анотація, відомості про письменника/письменницю; пояснює їх призначення; прогнозує за анотацією зміст книжки; розповідає коротко про письменника/письменницю;
Позатекстова інформація книжки (на обкладинці, титульному аркуші, у прикнижній анотації, передмові і т.ін.).	ознайомлюється з новою дитячою книжкою з опорою на зміст обкладинки, титульний аркуш, прикнижну анотацію, передмову; прогнозує її орієнтовний зміст;
Добір і читання дитячих книжок за темами.	добирає і читає дитячі книжки на рекомендовану вчителем тему читання (із запропонованого переліку); будує зв’язне висловлювання за змістом твору (творів);
Книжки на дитячій книжковій виставці.	висловлюється щодо орієнтовного змісту книжок на виставці, їх тематики;
Пошук потрібної книжки (у відкритому фонді, а також за допомогою Інтернет-ресурсів бібліотеки).	здійснює пошук потрібної книжки у відкритому фонді бібліотеки і з допомогою дорослих через Інтернет-ресурси бібліотеки;
Анотація на прочитану книжку.	складає найпростішу анотацію на прочитану книжку (усно, з допомогою вчителя);
Довідкова література (дитяча енциклопедія, словники тощо).	пояснює призначення довідкової літератури; користується нею для пошуку потрібної інформації, розширення та поповнення своїх знань;
Дитяча періодика. Поняття «номер журналу», «рік видання», «примірник», «комплект».	виділяє, правильно називає у дитячому журналі номер журналу, рік видання; пояснює значення понять: «примірник журналу», «комплект» (з допомогою вчителя);
Культура спілкування під час колективного обговорення прочитаних творів	бере участь у колективному обговоренні змісту самостійно прочитаних книжок: уважно слухає думки, міркування однокласників; висловлює власні міркування щодо прочитаного: що вразило, що змусило задуматися, чому цю книжку варто прочитати; виявляє толерантність, повагу до однолітків під час діалогу, колективної дискусії.
Розвиток творчої діяльності на основі прочитаного
Словесний малюнок Переказ твору. Творчий переказ з доповненням (зміною) тексту Розповідь від імені одного з героїв твору. Твір-мініатюра про казкових героїв. Твір-казка. Власна загадка (лічилка). Творчі завдання на основі сприймання різних видів мистецтва: творів письменників, художників, композиторів. Інсценізація прочитаного твору	Учень/учениця: створює за змістом прочитаного твору власну словесну картину з використанням засобів художньої виразності (з допомогою вчителя; у групі); переказує твір детально, стисло, вибірково (з опорою на план, запитання, малюнки); складає усний творчий переказ (самостійно і в співпраці з учнями) з доповненням/зміною тексту; доповнює зміст прозових і віршованих творів за текстами з пропусками; складає варіанти кінцівок до літературних казок; складає усну розповідь від імені одного з героїв твору (самостійно і з допомогою вчителя); складає усний твір-мініатюру про казкових героїв з 3-4 речень; складає казки з 5-6 речень, загадки, лічилки за аналогією, зразком (з допомогою вчителя, або самостійно); порівнює твори письменників, художників, композиторів на одну тему; виконує різноманітні творчі завдання за їх змістом; бере участь в інсценізації прочитаних творів.
Аудіювання – слухання-розуміння усного мовлення
Слухання-розуміння художніх творів (оповідання обсягом 210-230 слів). Слухання-розуміння інструкцій, що стосуються виконання навчальних дій (з 4-5 кроків).	Учень/учениця: називає персонажів, місце і час дії, послідовність подій у прослуханому тексті; визначає тему сприйнятого на слух твору; розповідає про свої враження, почуття, які виникли під час слухання; висловлює власну думку про факти, події у сприйнятому на слух тексті; адекватно виконує сприйняті на слух інструкції щодо виконання поставлених учителем навчальних завдань.