Основні етапи процесу освіти

У розвитку всіх педагогічних процесів можна легко виявити одні й ті самі етапи. Етапи - це не складові частини, а послідовності розвитку процесу. Головними етапами можна назвати підготовчий, основний і заключний. Розглянемо їх докладніше.

На етапі підготовки педагогічного процесу створюються належні умови для його протікання в заданому напрямку і з заданою швидкістю. На цьому етапі вирішуються такі важливі завдання: обгрунтування та постановка мети, діагностика умов, прогнозування, проектування та планування розвитку процесу. Сутність перше, полягає в тому, щоб трансформувати загальну педагогічну мету, що стоїть перед системою народної освіти в цілому, в конкретні завдання, досяжні на заданому відрізку педагогічного процесу. На цьому етапі функціонування педагогічного процесу виявляються протиріччя між вимогами загальної педагогічної мети і конкретними можливостями контингенту учнів навчального закладу і т.д., намічаються шляхи вирішення цих протиріч у проектований процесі.

Поставить правильну мету, визначити завдання процесу неможливо без діагностики. Її головна мета отримати чітке уявлення про ті причини, які будуть допомагати або перешкоджати досягненню намічених результатів. У процесі діагностики збирається вся необхідна інформація про реальні можливості педагогів і учнів, рівень їх попередньої підготовки та багатьох інших важливих обставин. У процесі діагностики відбувається коректування первинних завдань: дуже часто конкретні умови змушують їх переглядати, приводити у відповідність з реальними можливостями.
Далі проводиться прогнозування перебігу та результатів педагогічного процесу. Сутність прогнозування полягає в тому, щоб ще до початку процесу оцінити його можливу результативність у наявних конкретних умовах. Застосовуючи наукове прогнозування, можемо заздалегідь теоретично зважити і розрахувати параметри процесу. Воно здійснюється за досить складним методам, але витрати на отримання прогнозу окупаються, оскільки в цьому випадку педагоги одержують можливість активно втручатися в перебіг та хід педагогічного процесу, не чекаючи, поки він виявиться малоефективним або призведе до небажаних наслідків.
Завершується підготовчий етап скоригованими на основі результатів діагностики і прогнозування проектом організації процесу, який після остаточного доопрацювання втілюється в план. Плани педагогічних процесів мають певний термін дії. Таким чином, план - це підсумковий документ, в якому точно визна?? лено кому, коли і що потрібно зробити.

Етап здійснення педагогічного процесу - основний етап. Його можна розглядати як відносно відокремлену систему, що включає в себе важливі взаємопов'язані елементи:
- Постановка і роз'яснення цілей і завдань майбутньої діяльності;

- Взаємодія педагогів та учнів;

- Використання намічених методів, засобів і форм педагогічного процесу;

- Створення сприятливих умов;

- Здійснення різноманітних заходів стимулювання діяльності школярів;

- Забезпечення зв'язку педагогічного процесу з іншими процесами.

Ефективність процесу залежить від того, наскільки доцільно ці елементи пов'язані між собою, чи не суперечить їх спрямованість та практична реалізація спільної мети, і один одному.
Важливу роль на етапі здійснення педагогічного процесу грають зворотні зв'язки, що служать основою для прийняття оперативних управлінських рішень. Зворотній зв'язок - основа якісного управління процесом, її розвитку і зміцненню кожен педагог зобов'язаний надавати пріоритетне значення, тільки спираючись на неї, вдається знайти раціональне співвідношення педагогічного управління і самоврядування своєю діяльністю з боку воспітуемих.

Завершується цикл педагогічного процесу етапом аналізу досягнутих результатів. Важливо ще раз уважно проаналізувати хід і результати педагогічного процесу після його завершення, щоб в майбутньому не повторити помилок, неминуче виникають в будь-якому, навіть дуже добре спланований і організований процес, щоб в наступному циклі врахувати неефективні моменти попереднього.

Особливо важливо зрозуміти причини неповної відповідності результатів і процесу початкового задуму, де, як і чому виникли помилки. Практика підтверджує, що найбільше помилок з'являється тоді, коли педагог ігнорує діагностику й прогнозування процесу.

4. Типові недоліки у здійсненні контролю

Внутрішньошкільний контроль забезпечує якісну роботу школи, якщо відсутні такі недоліки:

Далеко не завжди контроль націлюється на кінцевий результат. Буває так, що в школі ніби й багато перевірок проведено: і уроки відвідувалися, проводилися і контрольні роботи, і бесіди з вчителями та дітьми, а в дійсності контролю немає, тому що перевірки пройшли повз цілі.

В організації внутрішкільного контролю не проглядається системи: вибір об'єктів контролю випадковий і не виявляє вміння адміністрації вичленувати головні, пріоритетні напрями діяльності колективу і зосередитися на них. При такій організації контролю характерно відвідування значної кількості уроків, але в різних вчителів, що не дозволяє скласти системного уявлення про роботу.

Недостатньо продумане планування внутрішкільного контролю (не всі напрями взято на контроль або перевіряються безсистемно).

Окремі керівники зайво регламентують діяльність учителів, без достатніх підстав дають непродумані рекомендації, пов'язані з формами та методами роботи вчителів, не враховуючи при цьому їх творчий потенціал і педагогічний почерк, прагнуть показати, що "ми теж не ликом шиті". Так нав'язується вчителям єдине тематичне планування (на "моє" розсуд), змушують переписувати його з методичних журналів (коли потрібна тільки корекція).

Недостатньо вивчається рівень знань, умінь і навичок, не аналізуються результати, які фіксуються як набір позначок, не встановлюються причини прогалин у знаннях учнів.

Учитель сприймається не як суб'єкт, а як об'єкт контролю, тому при аналізі використовується монологічний тип спілкування.

Часто відсутній аналіз, немає висновків. Якщо аналіз запізнюється, то візитною зошитом неможливо скористатися, оскільки урок (його перебіг і зміст) не відновити з тих записів, які там ведуться. А от якщо є програма спостереження уроку (лист обліку / аналізу), де висновки зроблені на основі реалізації цілей і результатів уроку, тоді можна допомогти вчителеві в його роботі.

 

Теоретичны аспекти планування контролю

Планування має передбачати надходження достатньої інформації про стан навчально-виховного процесу, так як без цього адміністрація буде сліпо слідувати за подіями, які склалися або складаються поза їхньою волею. Весь обсяг роботи з питань керівництва та контролю, намічений у плані, повинен бути розрахований не тільки на керівників школи, але і на профспілковий комітет, методичні об'єднання. У плані має бути чітко визначено, за якими аспектам здійснюється внутрішньошкільний контроль. Аспекти внутрішкільного контролю можуть бути наступні: навчальний процес, умови навчально-виховного процесу, наукова і експериментальна діяльність учасників навчального процесу, виховний процес, методичну роботу, психологічний стан вчителів і учнів.

У навчально-методичної літератури і, зокрема, в роботах Г.С. Токарєва, виділяються наступні види внутрішкільного контролю (за об'єктами).

Класно-узагальнюючий контроль. Він здійснюється в конкретному класі або паралелі. Класно-узагальнюючий контроль спрямований на отримання інформації про стан освітнього процесу в тому чи іншому класі або паралелі. У ході класно-узагальнюючого контролю керівник вивчає весь комплекс навчально-виховної роботи в окремому класі або класах; діяльність усіх вчителів; включення учнів у пізнавальну діяльність; прищеплення інтересу до знань; стимулювання в потреби у самоосвіті, самоаналізі, самовдосконаленні, самовизначенні; співробітництво вчителя і учнів; соціально-психологічний клімат у класному колективі. Класи для проведення класно-узагальнюючого контролю визначається за результатами проблемно-орієнтованого аналізу за підсумками навчального року, півріччя або чверті. Тривалість класно-узагальнюючого контролю визначається необхідною глибиною вивчення стану справ у відповідності з виявленими проблемами. За результатами класно-узагальнюючого контролю проводяться міні-педради, наради при директорі або його заступниках, класні години, батьківські збори.
Фронтальний контроль. Він визначає стан викладання окремих предметів у класі або на паралелі, стан роботи класних керівників, персональне вивчення діяльності педагогів, які готуються до атестації.
Тематичний контроль. Проводиться з окремих проблем діяльності школи. Зміст тематичного контролю може включати питання індивідуалізації, диференціації, корекції навчання, усунення перевантаження учнів, рівня сформованості загальнонавчальних умінь і навичок, активізації пізнавальної діяльності учнів і інші питання. Тематичний контроль спрямований не тільки на вивчення фактичного стану справ з конкретного питання, але і на впровадження в існуючу практику технології розвивального навчання, нових форм і методів роботи, досвіду майстрів педагогічної праці.

Теми контролю визначаються відповідно до Програми розвитку школи, проблемно-орієнтованим аналізом роботи школи за підсумками навчального року, основними тенденціями розвитку освіти в місті. У ході тематичного контролю: проводяться тематичні дослідження (анкетування, тестування); здійснюється аналіз практичної діяльності вчителя, класного вихователя, класного керівника, керівників гуртків і секцій, учнів; відвідування уроків, позакласних заходів, занять гуртків, секцій; аналіз шкільної і класної документації. За результатами тематичного контролю вживаються заходи, спрямовані на вдосконалення навчально-виховного процесу та підвищення якості знань, рівня вихованості та розвитку учнів.
Продуктивний контроль. Вивчає професійне зростання педагогів, рівень роботи школи за результатами випускних іспитів, продуктивність викладацької діяльності.

Оглядовий контроль. Вивчає стан шкільної документації, стан трудової дисципліни, облік відвідуваності занять учнями.

Планування та здійснення внутрішньошкільного контролю

Внутрішньошкільний контроль - це свідома, цілеспрямована діяльність адміністрації школи, спрямована на виявлення відхилень від програми управління. Контроль - це перевірка, а також спостереження з метою перевірки, процес, що забезпечує досягнення поставлених цілей (установка критеріїв, вимірювання фактично досягнутих результатів і проведення коректувань при істотних відмінностях). В управлінні освітньою діяльністю планування займає основне місце.
"Сутність планування, - підкреслює Л.П. Ромазіна, - полягає в обгрунтуванні цілей і способів їх досягнення на основі виявлення детального комплексу робіт, визначенні найбільш ефективних форм і методів контролю

Основна мета планування - інтеграція всіх учасників контролю для виконання комплексу робіт, що забезпечують кінцевий результат - рівень навченості учнів. Планування здійснюється на всіх рівнях управління закладом освіти. У роботах В.П. Сергєєвої наголошується, що планування може бути довгостроковим (перспективним - на 3-5 років), поточним (річне, піврічне) і оперативним (почетвертное, щомісячне, щотижневе, щоденне). Плани можуть деталізований за функціями управління. Функціональний план розробляється для заснування освіти в цілому або на комплекс заходів, що виконується однією посадовою особою.

Вихідними даними для планування заходів внутрішкільного контролю є:
період планування;

кількість класів установи освіти;

кількість учнів у кожному класі;

необхідні терміни початку проведення заходів з паралелей;

тривалість виконання заходів;

допустимий діапазон відхилення термінів фактичного початку заходів від запланованого;

заборонені періоди проведення заходів;

періодичність проведення заходів;

допустимий перерва між заходами для запобігання перевантаження.

Однак при плануванні заходів внутрішкільного контролю існують і обмеження. Так, наприклад, відзначається недоцільність проведення заходів у визначені часові інтервали календарного періоду планування; забезпечення в установі освіти необхідного перерви між заходами для запобігання перевантаження; виконання всього обсягу робіт на календарному періоді планування; обмеження за термінами початку всіх або окремих робіт.

Заступник директора здійснює в масштабі установи освіти централізоване планування термінів проведення загальношкільних заходів (іспити, методичні та предметні тижні та інші загальношкільні заходи). Необхідність централізованого планування даних видів робіт В.С. Татьянченко обгрунтовує наступними причинами:

а) необхідністю координації діяльності вищих рівнів управління із забезпечення проведення даних видів робіт фінансовими, матеріальними і людськими ресурсами;

б) виконанням нормативно встановлених завдань щодо забезпечення необхідного рівня навченості.

Процес внутрішкільного контролю, як правило, включає в себе наступні етапи:

а) розробка критеріїв (виробити показники результативності);

б) зіставлення з ними реальних результатів (встановити масштаб відносин, використовувати принцип виключення, виміряти результати, інформувати про критерії та результати);

в) прийняття коригувальних дій (дія аналізу).

А.Г. Сергєєва в своїх роботах виділяє наступні властивості ефективності контролю (характеристики):
а) стратегічна спрямованість,

б) орієнтація на результати,

в) відповідність справі,

г) своєчасність контролю,

д) гнучкість,

ж) простота,

з) економічність,

і) діагностика досягнутих результатів.

Внутрішньошкільний контроль - одна з управлінських функцій, що передує аналізу навчально-виховного процесу. Здійснення внутрішкільного контролю відбувається наступним чином: збір та обробка інформації про стан навчально-виховного процесу, забезпечення зворотного зв'язку про реалізацію всіх управлінських рішень. Результатом внутрішкільного контролю має бути підстава для прийняття ефективних управлінських рішень. Основними принципами внутрішкільного контролю є: планомірність, обгрунтованість, всеохопність, теоретична і методична підготовленість.

На думку Т.І. Шамовой структура реалізації внутрішкільного контролю включає в себе наступні компоненти:
обгрунтування перевірки;

формулювання мети;

розробку алгоритму, структурної схеми майбутньої перевірки;

збір та обробка інформації про стан об'єкта, що перевіряється за розробленою схемою;

оформлення основних висновків за результатами перевірки: розкриваються основні причини недоліків (успіхів), визначаються рекомендації, приймається управлінське рішення (перестановка кадрів, узагальнення досвіду), визначаються терміни наступного контролю;

обговорюються підсумки перевірки на необхідному рівні (педраді, засіданні кафедри, методичну раду, зборах учнів і батьків).

При плануванні внутрішкільного контролю використовуються його різноманітні види і форми. Розглянемо це різноманіття на наступній таблиці (таблиця 1).

Таблиця 1 - Структурні елементи внутрішкільного контролю

Вид контролю:	Т - тематичний
Ф - фронтальний
Метод контролю:	Н - спостереження
Б - бесіда
А - аналіз
Х - хронометраж
ППЗ - письмова перевірка знань
Тс - тест
КСД - контрольний словниковий диктант
КД - контрольний диктант
І-С - переказ з елементами твори
УПЗ - усна перевірка знань
Форма контролю:	О - узагальнюючий
ПЗ - предметно-узагальнюючий
ТО - тематично-узагальнюючий
КЛО - класно-узагальнюючий
П - персональний
Пр - попередній
	Пм - проміжний
І - підсумковий
Вх - вхідний
Посадові особи:	Д - директор
З 1 - завуч середньої та старшої ланки
ЗВР - заст. з виховної роботи
ЗХЧ - заст. з господарської частини
ЗП - заст. з харчування
ПАК - голова атестаційної комісії
ПМО - голова методичного об'єднання
КЛР - класний керівник
УЧК - навчальний комітет
СП - соц. педагог
БК - бібліотекар
В - лікар
П - психолог
МС - медична сестра
Підсумки (де слухається):	СД - нарада при директорі
СЗ 1 - нарада за завуч середньої та старшої ланки
СПАК - нарада при голові атестаційної комісії
СМО - нарада методичного об'єднання
ВРХ - круглий стіл
С - семінар
Кф - конференція
Пс - педагогічна рада

Планування має передбачати надходження достатньої інформації про стан навчально-виховного процесу, так як без цього адміністрація буде сліпо слідувати за подіями, які склалися або складаються поза їхньою волею. Весь обсяг роботи з питань керівництва та контролю, намічений у плані, повинен бути розрахований не тільки на керівників школи, але і на профспілковий комітет, методичні об'єднання. У плані має бути чітко визначено, за якими аспектам здійснюється внутрішньошкільний контроль. Аспекти внутрішкільного контролю можуть бути наступні: навчальний процес, умови навчально-виховного процесу, наукова і експериментальна діяльність учасників навчального процесу, виховний процес, методичну роботу, психологічний стан вчителів і учнів.

У навчально-методичної літератури і, зокрема, в роботах Г.С. Токарєва, виділяються наступні види внутрішкільного контролю (за об'єктами).

Класно-узагальнюючий контроль. Він здійснюється в конкретному класі або паралелі. Класно-узагальнюючий контроль спрямований на отримання інформації про стан освітнього процесу в тому чи іншому класі або паралелі. У ході класно-узагальнюючого контролю керівник вивчає весь комплекс навчально-виховної роботи в окремому класі або класах; діяльність усіх вчителів; включення учнів у пізнавальну діяльність; прищеплення інтересу до знань; стимулювання в потреби у самоосвіті, самоаналізі, самовдосконаленні, самовизначенні; співробітництво вчителя і учнів; соціально-психологічний клімат у класному колективі. Класи для проведення класно-узагальнюючого контролю визначається за результатами проблемно-орієнтованого аналізу за підсумками навчального року, півріччя або чверті. Тривалість класно-узагальнюючого контролю визначається необхідною глибиною вивчення стану справ у відповідності з виявленими проблемами. За результатами класно-узагальнюючого контролю проводяться міні-педради, наради при директорі або його заступниках, класні години, батьківські збори.

Фронтальний контроль. Він визначає стан викладання окремих предметів у класі або на паралелі, стан роботи класних керівників, персональне вивчення діяльності педагогів, які готуються до атестації.
Тематичний контроль. Проводиться з окремих проблем діяльності школи. Зміст тематичного контролю може включати питання індивідуалізації, диференціації, корекції навчання, усунення перевантаження учнів, рівня сформованості загальнонавчальних умінь і навичок, активізації пізнавальної діяльності учнів і інші питання. Тематичний контроль спрямований не тільки на вивчення фактичного стану справ з конкретного питання, але і на впровадження в існуючу практику технології розвивального навчання, нових форм і методів роботи, досвіду майстрів педагогічної праці.

Теми контролю визначаються відповідно до Програми розвитку школи, проблемно-орієнтованим аналізом роботи школи за підсумками навчального року, основними тенденціями розвитку освіти в місті. У ході тематичного контролю: проводяться тематичні дослідження (анкетування, тестування); здійснюється аналіз практичної діяльності вчителя, класного вихователя, класного керівника, керівників гуртків і секцій, учнів; відвідування уроків, позакласних заходів, занять гуртків, секцій; аналіз шкільної і класної документації. За результатами тематичного контролю вживаються заходи, спрямовані на вдосконалення навчально-виховного процесу та підвищення якості знань, рівня вихованості та розвитку учнів.

Продуктивний контроль. Вивчає професійне зростання педагогів, рівень роботи школи за результатами випускних іспитів, продуктивність викладацької діяльності.

Оглядовий контроль. Вивчає стан шкільної документації, стан трудової дисципліни, облік відвідуваності занять учнями.

Контроль за об'єктами і аспектах з точки зору форм контролю можна представити у вигляді наступних таблиць (таблиця 2, таблиця 3)

Таблиця 2 - Контроль щодо аспектів внутрішкільного контролю

Об'єкти внутрішкільного контролю	Аспекти контролю
Навчальний процес	Виконання навчальних програм, рівень знань і навичок учнів. Продуктивність роботи вчителя. Індивідуальна робота з обдарованими учнями. Індивідуальна робота зі слаборозвиненими дітьми. Якість позаурочної предметної діяльності. Навички самостійного пізнання учнів. Навчальне середовище.
Умови навчально-виховного процесу.	Нормативно-правова база школи. Навчально-виховна розвиваюче середовище. Інформаційно-методична оснащеність. Забезпеченість навчально-технічним обладнанням. Забезпеченість навчальною та методичною літературою. Соціум ОУ. Санітарно-гігієнічний стан школи. Охорона праці.
Наукова та експериментальна діяльність	Відповідність цієї діяльності концепції школи. Ступінь наукової обгрунтованості нововведень. Результативність нововведень. Рівень наукової освіченості педагогів. Науково-дослідна діяльність педагогів і учнів.
Методична робота	Методичний рівень кожного вчителя. Методичний рівень кожного класного керівника. Механізми поширення педагогічного досвіду. Підвищення кваліфікації педагогів. Методичний сервіс школи.
Психологічний стан колективу	Ступінь психологічного комфорту (дискомфорту) учнів, вчителів. Психологічна підготовленість колективу до вирішення проблеми, нововведенню.

Таблиця 3 - Контроль за об'єктами внутрішкільного контролю

Форма контролю	Об'єкти контролю
Класно-узагальнюючий	Психологічний мікроклімат у класі. Координація педагогів по роботі з класом. Рівень знань і вихованості учнів класу. Якість і методи викладання в класі. Зв'язок урочної та позаурочної роботи в класі. Якість роботи класного керівника, виховна система класу. Виконання батьківських обов'язків по вихованню дітей.
Фронтальний	Стан викладання окремих предметів у всіх або в частині класів. Стан робіт класних керівників у всіх класах або в паралелі. Персональне фронтальне вивчення системи роботи педагогів, які готуються до атестації.
Тематичний	Робота всього колективу над будь-якою проблемою. Рівень знань і вмінь учнів з будь-якої теми предмета. Стан роботи класних керівників в будь-якому напрямку
Продуктивний	Рівень виконання стандартів освіти Професійне зростання педагогів. Рівень роботи школи за результатами ЦТ. Продуктивність викладацької діяльності (методичний рівень, рівень знань предмета викладання)
Оглядовий	Стан шкільної документації. Стан трудової дисципліни вчителів. Стан відвідуваності учнів.

 

Внутрішкільне управління є діяльністю управляючої підсистеми, яка спрямована на реалізацію мети школи шляхом створення умов, необхідних для ефективного розвитку педагогічного процесу.

Управління навчальним закладом здійснює директор і його заступники. їх функціональні обов'язки, порядок призначення чи обрання визначаються Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, Статутом загальноосвітньої школи чи іншого навчального закладу.

Функціональні обов'язки посадових осіб загальноосвітніх навчальних закладів. Директор загальноосвітнього навчального закладу виконує такі функціональні обов'язки:

забезпечує реалізацію державної освітньої політики;

представляє інтереси навчального закладу в державних і громадських органах;

організовує навчально-виховний процес, здійснює контроль за його ходом і результатами, відповідає за якість і ефективність роботи педагогічного колективу;

створює необхідні умови для організації позакласної та позашкільної роботи;

створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, пошуку та застосування ними ефективних форм і методів навчання та виховання;

за погодженням з радою навчального закладу призначає і звільняє своїх заступників, педагогічних працівників;

організовує в установленому порядку раціональне використання виділених навчальному закладу бюджетних асигнувань;

несе відповідальність за свою діяльність перед учнями, батьками, педагогічними працівниками, та загальними зборами (конференцією), засновником, місцевими органами державної виконавчої влади.

Визначені функціональні обов'язки директора навчального закладу суттєво доповнюються у статуті закладу залежно від типу закладу, територіального розташування, складу учнів і особливостей педагогічного колективу, системи роботи з батьками і громадськістю, яка вже склалася, тощо.

Керівництво окремими напрямами роботи в школ і здійснюють заступники директора. Кількість заступників може бути різною і в основному залежить від числа учнів у школі. Для ефективної організації навчальної і виховної роботи необхідні три заступники: з навчально-виховної, виховної і наукової роботи.

До обов'язків заступника директора з навчально-виховної роботи входить організація педагогічного процесу, виконання освітніх програм і Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, здійснення контролю за якістю знань учнів і їх поведінкою; регулювання навчального навантаження учителів і учнів, складання розкладу занять; керівництво методичною роботою в школі, впровадження педагогічних інновацій, стимулювання діяльності учителів у плані підвищення рівня педагогічної культури. Обов'язки заступників директора школи визначені у Статуті школи. В ньому обґрунтовується, в свою чергу, розподіл функціональних обов'язків між декількома заступниками з навчально-виховної роботи.

Заступник директора з виховної роботи (організатор позакласної і позашкільної роботи) відповідає за організацію і якість позакласних і позашкільних заходів. Він планує, Організовує і контролює проведення позакласних виховних справ у школі і за місцем проживання. Працює з класними керівниками над удосконаленням змісту, форм і методів позакласної виховної роботи, надає їм методичну допомогу. В коло обов'язків організатора позакласної і позашкільної виховної роботи входить налагодження зв'язків із закладами додаткової освіти - палацами і будинками дитячої творчості, станціями юних натуралістів, юних техніків, клубами та іншими дитячими об'єднаннями. Він надає допомогу і підтримку дитячим громадським організаціям, які діють відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини.

У нових типах шкіл - гімназіях, ліцеях та інших за рішенням ради школи може бути введеною посада заступника директора школи з наукової роботи. У його обов'язки входить встановлення контактів з ученими, викладачами вузів, науковцями.

Заступник директора школи з навчально-виховної роботи:

• відповідає за організацію навчально-виховного процесу в школі (виховна спрямованість уроків, методично правильне проведення самопідготовки, фізкультурно-оздоровчих і виховних заходів);
• контролює відвідування учнями позакласних занять;
• перевіряє стан журналів та документацію педагогів, які організують позаурочну діяльність школярів;

• досліджує питання вивчення, узагальнення, поширення та впровадження передового педагогічного досвіду з виховної роботи школи в цілому або окремих педагогів;
• сприяє впровадженню досягнень педагогічної науки і принципів наукової організації праці в практику педагогів-вихователів;
• контролює роботу керівників предметних гуртків, факультативів, секцій, клубів, а також дотримання правил внутрішнього розпорядку і режиму роботи школи;
• контролює стан відвідування учнями занять, вживає заходів щодо зміцнення дисципліни та порядку, профілактики правопорушень, попередження травматизму, охорони життя й здоров'я дітей;
• бере участь у складанні розкладу і графіків позаурочних занять;
• аналізує стан навчально-виховної роботи в позаурочний час;
• організує й керує діяльністю шкільного наукового товариства учнів;
• здійснює педагогічне керівництво діяльністю учнівських комісій, інших органів учнівського самоврядування.

Завдання діяльності заступника директора школи з керівництва органами учнівського самоврядування:

• методично правильно готувати учнів до самоврядування;
• педагогічне доцільно керувати діяльністю органів самоврядування;
• поступово розширяти функції самоврядування в різних сферах діяльності;
• рекомендувати органам самоврядування громадсько значимі та цікаві справи;
• чітко визначати обов'язки кожного члена комісії;
• залучати до системи самоврядування якомога більше учнів;
• підтримувати й розвивати колективні традиції;
• організовувати постійний контроль за виконанням єдиних педагогічних вимог до учнів з допомогою членів комісії;
• будувати взаємини на засадах педагогіки співробітництва;
• розширювати гласність у роботі органів самоврядування тощо.

Послідовність дій заступника директора під час організації внутрішньошкільного контролю за станом виховної роботи:

• визначення мети контролю;
• складання оперативного плану контролю (вибір об'єктів, визначення осіб, яких буде залучено до контролю, форм і методів контролю);
• підготовка до контролю (особиста підготовка заступника директора, підготовка та інструктаж членів комісії з перевірки, ознайомлення з нормативними документами та інструктивно-методичними матеріалами з питань виховання, вивчення змісту навчальних і виховних програм, підготовка питань до бесід та анкетування, тестів, розробка критеріїв оцінки явищ, які вивчаються, тощо);
• збір фактичного матеріалу про стан виховного процесу та його динаміку (про результативність і ефективність роботи, про рівень вихованості учнів тощо);
• педагогічний аналіз зібраного матеріалу про стан виховного процесу та його динаміку (про результативність і ефективність роботи, про рівень вихованості учнів тощо);
• підбиття підсумків аналізу зібраного матеріалу;
• розробка рекомендацій з удосконалення виховного процесу;
• ознайомлення безпосередніх виконавців із висновками;
• визначення термінів і форм контролю за виконанням рекомендацій.

Форми і методи контролю з питань виховної роботи:

• відвідування та аналіз уроків, виховних годин та інших форм навчально-виховного процесу;
• анкетування класних керівників як одна з форм отримання достовірної інформації;
• індивідуальні бесіди з класними керівниками;
• вивчення шкільної документації (рішень методичного об'єднання класних керівників, методичних матеріалів, розроблених класними керівниками, планів роботи класних керівників, планів гуртків, планів роботи органів самоврядування, планів-конспектів виховних заходів, психолого-педагогічних характеристик, щоденників спостережень за „важкими" учнями тощо);
• вивчення результатів діяльності учнів (творчі роботи, посібники, виконані учнями, результати виступів учнів на конкурсах тощо);
• проведення педагогічних консиліумів.

Орієнтовні питання для співбесіди з класним керівником з питань організації виховної роботи:

1. Дайте загальну характеристику учнівського колективу Вашого класу.

2. Назвіть формальних і неформальних лідерів класу. Яку роботу Ви з ними проводите?

3. Чи є клас референтною групою для Ваших вихованців?

4. Що робиться в класі з питань виховання загальнолюдських моральних цінностей?

5. Психолого-педагогічна діагностика з відхиленнями в поведінці.

6. Які моделі індивідуальної бесіди з учнями Ви використовуєте?

7. Як здійснюється у Вашому класі диференційований підхід до навчання і виховання?

8. Що робиться для розвитку здібностей учнів?

9. Який коефіцієнт інтелекту учнів Вашого класу?

10. Що роблять учителі-предметники для поліпшення „інтелектуального фону" класу?

Об'єкти контролю і педагогічного аналізу виховного процесу:

1. Рівень організації системи національного виховання (системний підхід; робота в загальношкільному і класному колективах, громадських організаціях і мікрорайоні школи; робота з батьками, громадськістю).

2. Якість організації та проведення виховної роботи (виховне забезпечення змісту уроку, позакласних заходів, групових та індивідуальних консультацій).

3. Результативність виховного процесу (ставлення учнів до соціально-значимих здобутків вітчизняної та світової духовної культури, ставлення до морально-правових норм, до держави, суспільства, людини, навчально-пізнавальної, спортивно-оздоровчої, художньо-творчої та інших видів діяльності).

 

Внутрішньошкільний контроль, як справедливо зазначає І.В. Гуревич, повинен бути зведений до мінімуму об'єктів контролю (до вибору пріоритетних напрямків контролю). Цей мінімум він називає базовим компонентом внутрішкільного контролю. Він є тією інваріантної внутрішкільного контролю, яка дає можливість керівництву школи готувати її до атестації, зберігати цілісність навчально-виховного процесу школи, гарантувати державний стандарт освіти випускникам школи. У той же час установа освіти має можливість слідувати програмним документам з модернізації системи освіти. Для цього установа може розширити план внутрішкільного контролю за рахунок варіантної частини.

Продумуючи організацію контролю, деякі керівники прагнуть встановити черговість у вивченні стану викладання навчальних дисциплін. У зв'язку з цим в першій чверті вони перевіряють одні предмети, у другій - інші і т.д. В інших контроль будується без урахування будь-яких принципів і являє собою систему розрізнених заходів. Треті прагнуть до щоденних і рівномірним відвідинам уроків. На перший погляд це, здається непогано, але тут є недоліки. Керівник школи впродовж місяця щодня відвідує уроки різних вчителів і жодному з них не приділяє стільки часу, скільки потрібно для всебічного вивчення роботи вчителя. Зазначені підходи до організації внутрішкільного контролю не відповідають вимогам сьогоднішнього часу. З огляду на сучасний рівень навчально-виховного процесу, керівники шкіл повинні прагнути до наступності у науковому і методичному зростанні всього педагогічного колективу, новий навчальний рік повинен бути продовженням минулого у вдосконаленні педагогічної майстерності кожного члена колективу.

Дотримання наступності має стати принципом керівництва адміністрації педагогічним колективом і служити основою для відбору засобів управління. До системи засобів управління відноситься поєднання різних напрямків і форм контролю, які допомагають керівникам отримати всебічну інформацію про стан справ у школі. Напрями і форми контролю - важлива сторона в організації керівництва навчально-виховним процесом (малюнок 3). Кожен напрямок і форма контролю, перш за все, повинні мати цільове призначення і сприятиме попередженню можливих помилок у діяльності вчителя на різних етапах навчальної роботи. У зміст внутрішкільного контролю включаються такі напрямки: навчально-виховний процес, педагогічні кадри, навчально-матеріальна база.

У навчально-виховному процесі внутрішньошкільний контроль звичайно здійснюється за виконанням всеобучу, станом викладання навчальних предметів, рівнем знань умінь і навичок учнів, позакласної виховної роботою, організацією позашкільної виховної роботи.

Внутрішньошкільний контроль у роботі з педагогічними кадрами здійснюється за виконанням нормативних документів, виконанням рішень педрад та рекомендації науково - практичних конференцій, виробничих нарад, за роботою методичних об'єднань, за підвищенням кваліфікації вчителів та їх самоосвітою.