Лекція 5. Оцінювання та калькуляція
1. Поняття і види оцінок
2. Оцінка активів та зобов’язань
3. Об’єкти та види калькуляцій
Поняття і види оцінок.
Бухгалтерський облік називають вартісним, підкреслюючи те, що в цьому обліку відображаються лише такі об'єкти, які мають вартісну оцінку. Для вимірювання об'єктів у бухгалтерському обліку використовуються натуральні, трудові та грошові показники. Незалежно від використання натуральних і/чи трудових показників усі об'єкти обліку повинні відображатися та обліковуватись у грошовому вимірюванні. Обов'язкове використання єдиного грошового вимірника є одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Оцінка – це спосіб вираження за допомогою грошового вимірника наявності та руху господарських засобів. Можливість виразити майно, капітал та зобов’язання підприємства в єдиному грошовому вимірнику обумовлює можливість раціонального управління процесом господарювання. Підприємства ведуть бухгалтерський облік майна та зобов'язань у національній валюті – гривнях, копійках, а показники звітності, як правило, – у тисячах гривень. Складання балансу передбачає як обов'язкову умову застосування грошового вимірника, тобто грошову оцінку засобів. Таким чином, грошова оцінка є самою суттю бухгалтерського обліку. Від її обґрунтованості та правильного застосування залежить об'єктивність характеристики наявних ресурсів та ефективності їх використання, точність визначення результатів роботи кожного підприємства.
Сьогодні у зв'язку переходом на національні стандарти на шляху інтеграції України в міжнародне суспільство широко застосовуються такі види оцінки:
- за первісною вартістю (витрати на придбання конкретного об'єкта - оцінка основних засобів по фактичних цінах їх придбання (виробництва, будівництва, спорудження) або введення в дію, включаючи витрати на доставку, встановлення та монтажні роботи. За цією вартістю основні засоби обліковуються на балансі підприємств (балансова вартість));
- за чистою вартістю реалізації (П(С)БО 10, чиста вартість реалізації запасів розраховується як різниця між ціною продажу в умовах звичайної діяльності і розрахунковою сумою витрат на завершення їх виробництва і збут.);
- за приведеною вартістю (дисконтована величина майбутніх грошових надходжень від реалізації об'єкта в результаті комерційної операції);
- за справедливою вартістю (П(С)БО 19 (визначення справедливої вартості), П(С)БО 7, 8, 9 (у разі безоплатного отримання активів), П(С)БО 30, П(С)БО 32 (щодо інвестиційної нерухомості).
Оцінка активів та зобов’язань.
Виходячи з вимог П(С)БО і наявних нормативної і організаційної основ можна визначити порядок проведення оцінки активів на підприємстві (ініціатор проведення, об'єкти оцінки, основні операції тощо).
У таблиці 7.1 подано основні елементи і зміст операцій з оцінки активів, які становлять основу проведення оцінки.
Таблиця 7.1.Оцінка активів підприємства у зв'язку з вимогами П(С)БО
| Основи оцінки активів | Зміст операцій з оцінки активів на підприємстві |
| Мета | Встановлення (визнання) відповідності (невідповідності) об'єкта активам підприємства |
| Об'єкти | - об'єкти майна, що надходять на підприємство; - витрати, що приводять до збільшення економічних вигід від використання основних засобів; - об'єкти, що списуються з обліку; - об'єкти, призначені до переоцінки |
| Нормативна база проведення оцінки | - правова і нормативна база виконання робіт (надання послуг); - методичні рекомендації з оцінки вартості майна; - норма законодавства з податку на прибуток (звичайні ціни); - вимоги, передбачені П(С)БО |
| Період проведення | - створення активу; - момент надходження об'єкта на підприємство; - складання фінансової звітності; - вибуття активу |
| Орган, що виконує операції з оцінки | - комісія підприємства з оцінки; - спеціалізована незалежна експертна (оцінна) організація, незалежний фахівець - оцінювач майна |
| Організація оцінної (експертної) роботи на підприємстві | - вказівка в наказі про облікову політику підприємства про передбачений порядок здійснення оцінки; - наказ керівника про створення і повноваження комісії з оцінки на підприємстві, вибір способу проведення оцінки; - розробка положення про комісії з оцінки; - створення служби оцінки: включення в структуру підприємства або призначення працівників у члени комісії, видання наказу (розпорядження) керівника |
В основу оцінки засобів підприємств України покладено фактичну собівартість. ПСБО передбачено, що капітальні вкладення (витрати, спрямовані на придбання, створення основних засобів) та фінансові вкладення оцінюються за фактичними витратами. Основні засоби, нематеріальні активи та оборотні активи оцінюють також за фактичними витратами на їх придбання, доставку і встановлення, відображаючи окремо суму їх зносу. Такий порядок дає можливість будь-коли визначити залишкову (реальну) вартість цих об'єктів як різницю між початковою їхньою вартістю та сумою нарахованого зносу.
Сировина і матеріали, паливо, запасні частини та інші виробничі запаси, а також вироблена готова продукція оцінюються за їхньою фактичною собівартістю. Проте в поточному обліку їх відображають або за встановленими умовними, внутрігосподарськими обліковими цінами, або за плановою собівартістю з обов'язковим відображенням окремо транспортно-заготівельних витрат або відхилення фактичної собівартості від планової.
Наявність грошових коштів у касі, на поточних рахунках у банках оцінюють та відображають у національній валюті. На валютних рахунках облік ведуть одночасно у валюті інших країн та у гривнях.
Розрахунки з дебіторами та кредиторами відображаються кожною стороною у власній звітності в сумах, що випливають з бухгалтерських записів і визнаються нею правильними.
Зобов'язання, наприклад, з кредитів оцінюють за умовами кредитних договорів, з постачальниками – за умовами договорів продажу-покупки та підтверджуючих надходження матеріальних цінностей документів тощо.
Питання для самоконтролю:
1.У чому суть вартісного вимірювання?
2. Яка необхідність та значення вартісного вимірювання?
3. Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку.
Об’єкти та види калькуляцій
Основою оцінки засобів підприємств та здійснюваних господарських процесів є фактична собівартість. Для визначення її величини використовують калькуляцію. Калькуляція є елементом бухгалтерського обліку. Вона тісно пов'язана з рахунками, оскільки за їх допомогою забезпечується необхідна інформація для визначення собівартості. На таких рахунках дані відображають відповідно до встановлених вимог стосовно калькуляційних розрахунків. Тому ці рахунки за їхньої класифікації називають калькуляційними.
З другого боку, калькуляція в бухгалтерському обліку розглядається як варіант оцінки відповідних засобів і процесів. Вартісне вимірювання в бухгалтерському обліку значною мірою базується на калькуляції. Саме калькуляційні розрахунки є важливою базою для порівнювання зроблених витрат і одержаних результатів. Проте їх виконання можливе лише за умов застосування вартісної оцінки витрачених для виконання господарської, виробничої діяльності ресурсів. Таким чином, калькуляція є необхідною умовою обґрунтованої грошової оцінки, а грошова оцінка – невід'ємною складовою калькуляції, яка, власне, і забезпечує виконання калькуляційних розрахунків. Тільки грошова оцінка уможливлює облік та узагальнення всіх різноманітних витрат ресурсів і послуг. Способи оцінки і калькулювання досить тісно пов'язані між собою, а тому їх гармонічне поєднання, узгодженість дають змогу відобразити наявність та рух господарських засобів і процесів у грошовому вимірнику.
Калькуляція – це представлений у табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці виробу або партії виробів, а також на виконання робіт і послуг.
Для підвищення практичної значущості калькуляції, обґрунтованого спрощення техніки калькуляційних розрахунків важливе значення має правильне визначення об'єктів калькуляції та калькуляційних одиниць. Під об'єктом калькуляції слід розуміти окремий вид чи групу однорідної продукції, певну роботу або вид послуг, за якими розраховується собівартість їх виробництва. З об'єктами калькуляції нерозривно зв'язані й відповідні калькуляційні одиниці, які є вимірниками даного об'єкта. У практиці калькуляційної роботи використовують натуральні одиниці (метри, штуки, кілограми та iн.), умовно-натуральні та умовні. Калькулювання собівартості продукції складається з цілого комплексу робіт, виконання яких і становить основний зміст калькуляції. По-перше, це визначення кола витрат, що включаються в собівартість продукції, і чітке розмежування їх між виробничою і повною собівартістю; по-друге, економічне обґрунтування класифікації витрат та їх групування для цілей визначення собівартості продукції; по-третє, розробка й обґрунтування методів вартісної оцінки кожного елемента витрат, розмежування їх між одержаною продукцією і незавершеним виробництвом, методика розподілу непрямих витрат, визначення обсягу продукції, що калькулюється, її об'єктів і калькуляційних одиниць, установлення періодичності (строків) калькулювання; і, нарешті, визначення собівартості всієї одержаної продукції та її одиниці, включаючи складання калькуляційних листів (калькуляцій), розподіл витрат між супутніми видами продукції, а також обґрунтування оцінки побічної продукції.
Питання для самоконтролю:
1. Калькуляція як елемент методу бухгалтерського обліку.
2. Які є види калькуляції та яке їх значення?
3. Які є об’єкти калькулювання?
4. Які існують способи калькулювання?
