Наслідки кулястості Землі.

Якщо сонячні промені падають на Землю під прямим кутом, вони нагрівають її поверхню в повну силу. Однак наша планета - куля, і тому велика частина її поверхні висвітлюється Сонцем під кутом. А це значить, що промені там розсіюються по більшій площі, їхній тепловий вплив зменшується, і вони нагрівають поверхню вже не так сильно.

В областях біля екватора сонячні промені цілий рік падають на поверхню Землі майже під прямим кутом. Тому тут завжди пекуче. Температура залежить і від відстані, що сонячні промені проходять крізь атмосферу Землі. На екваторі ця відстань менше, ніж на полюсах, тому атмосфера тут поглинає менше теплової енергії, і цієї частини Землі дістається більше тепла.

Від кулястості Землі залежить кут, під яким сонячні промені падають на земну "поверхню, а отже, і існування кліматичних зон. Сонце знаходиться на такій великій відстані від Землі, що всі промені його можна розглядати як рівнобіжні. Внаслідок опуклості Землі з півночі на південь сонячні промені падають на різних широтах під різними кутами. Тому і нагрівання земної поверхні відбувається з неоднаковою інтенсивністю. Це явище було відзначено ще древніми греками. Виходячи з основної концепції нерухомої Землі, навколо якої рухається Сонце, древні греки запропонували термін "клімат", припускаючи під ним нахил сонячних променів. Таким чином, форма Землі є могутнім кліматоутворюючим фактором; фактором, що впливає на швидкість круговороту речовин.

Зовсім очевидно, що якби Земля була плоскої, те всі сонячні промені падали б скрізь під тим самим кутом і ніякою відмінністю в розподілі тепла не було б.

Нахил земної осі до площини орбіти.

На розподіл тепла й інших кліматоутворюючих факторів великий вплив маєнахил земної осі до орбіти. Земна вісь нахилена під кутом до Сонця. Якби цього нахилу не було, усі було б дуже просто: на екваторі Сонце завжди знаходилося в зеніті, а кожнім пункті сонячні промені падали під тим самим кутом, не переміняла весна зиму, а літо весну.

Оскільки земна вісь нахилена під кутом до Сонця. Тому одне з півкуль звичайно знаходиться ближче до Сонця, чим інше. Півкуля, звернена до Сонця, одержує більше тепла і світла - там літо. Півкуля, повернена від Сонця, одержує менше тепла і світла - там зима.

При обертанні Землі навколо Сонця та півкуля, що звернена до нього ближче, поступово відвертається. Там настає зима, а в протилежній півкулі - літо. У червні більше сонячних променів падає на тропік Раку, у грудні - на тропік Козерога.

 

Унаслідок нахилу земної осі Сонце протягом року проходить шлях від тропіка до тропіка, лише два дні в році не відкидаючи тіні на екваторі. Тому і кут падіння сонячних променів від дня до дня міняється, спостерігається природна ритмічність зовнішніх і внутрішніх явищ, сезонність, зональність, різні біогеоценози,

Земля робить повний оборот навколо Сонця ледве довше, ніж триває рік. У міру того як вона обертається навколо Сонця, то одна, то інша її півкуля підставляє Сонцю свої боки й одержує більше сонячного тепла і світла. Цим і пояснюється зміна пір року (весна, літо, осінь і зима).

Високосні роки

Період часу, за який Земля робить повний оборот навколо Сонця, називають астрономічним роком. Астрономічний рік дорівнює 365,26 доби. Ніхто не сперечається, що набагато зручніше вимірювати календарний рік цілими цілодобово. Тому прийнято вважати, що в році

365 днів. Але що тоді робити з що залишилися 0,26 доби? За чотири роки вони складаються в цілу добу, тому кожний четвертий рік ми додаємо до нашого календарного року ще один день. Такі роки, у яких по

366 днів, називають високосними. Додатковий день додають до лютого, у якому стає 29 днів. Однак і це не зовсім вірно, тому що за чотири роки набігають не рівно добу, а ледве більше. От чому в рідких випадках додатковий день до року, що повинний би бути високосним, не додають.

ВЗАЄМОДІЯ ЗЕМЛІ І КОСМОСУ

Земля, як частина космосу, випробує на собі різноманітні його впливи. Найголовніші з них наступні:

1. Під впливом притягання Місяця і Сонця на Землі відбуваються приливо-відливні явища у Світовому океані, в атмосфері й у земній корі.

2. Земля одержує від Сонця променисту енергію, що служить джерелом тепла на її поверхні й основним двигуном процесів, що відбуваються на суші, в океані, в атмосфері й в організмах.

3. Маса Землі безупинно збільшується за рахунок падаючих на Землю метеоритів. Одночасно з високих шарів земної атмосфери відбувається витік часток газу в міжпланетний простір.

4. Сонце посилає на Землю потоки заряджених часток. З глибин всесвіту у верхні шари земної атмосфери проникають не видимі оком космічні промені - потоки атомних ядер різних хімічних елементів (головним чином ядра атомів водню).

Деякі явища на Землі - полярні сяйва, магнітні бурі, іонізація повітря, перехід деяких газів атмосфери з молекулярного в атомарний стан та інші - відбуваються під впливом часток і променів, що вторгаються в земну атмосферу з космосу.

5. Земля в силу всесвітнього тяжіння впливає на небесні тіла і випробує на собі вплив інших небесних тіл, які входять у сонячну систему, у систему Галактики і метагалактики.

 

Земля - це єдина планета, на якій виявлена життя. Що таке життя? І як вона виникла? І чому життя виникло на планеті Земля?

ЧОМУ САМЕ НА НАШІЙ ПЛАНЕТІ ВИНИКЛО ЖИТТЯ?

На шляху до виникнення життя необхідні були деякі космічні і планетарні умови:

1. Розміри планети.

Маса не занадто велика, тому що енергія атомного розпаду природних радіоактивних речовин може привести до перегрівання планети, чи радіоактивному забрудненню середовища, несумісному з життям.

Планети, у яких занадто маленьку масу мають інший недолік, вони не здатні утримувати біля себе атмосферу, тому, що сила притягання їх невелика.

2. Рух планети навколо зірки (Сонця), по круговій орбіті, що дозволяє постійно одержувати необхідна кількість енергії.

3. Постійна інтенсивність освітлення Сонцем (у противному випадку потік променистої енергії, що надходить на планету не буде рівномірним). Нерівномірність потоку енергії, приводячи до різких коливань температури неминуче перешкоджала б виникненню і розвитку життя, тому що існування живих організмів можливо в межах дуже твердих температурних рамок. До складу живих організмів входить вода в рідкому стані, а не у твердому і газоподібному. Отже, температурні границі життя визначаються і рідким станом води)

Усім цим умовам задовольняла планета Земля.

Висновок: Близько 4,5 млрд. років тому на Землі створилися космічні, планетарні і хімічні умови для більш високого рівня розвитку матерії, її еволюції в напрямку виникнення життя.

ЧИ МОЖЛИВО ВИНИКНЕННЯ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ ЗАРАЗ?

Ні. Це вкрай тривалий процес, протягом якого складні молекули (нуклеїнові кислоти і білки) пройшли добір на стійкість до відтворення подібних. Навіть якщо і з'являться нові зачатки, то вони будуть окислені і використані гетеротрофами. В даний час живе відбувається тільки від живого (біогенне походження), тобто в процесі розмноження собі подібних.

ВИСНОВКИ:

Земля - дитя космосу, що за довгу історію пройшло кілька основних етапів, що характеризуються специфічними рисами розвитку:

1. Еволюція атомів, у процесі якої утворяться основні хімічні елементи; цей етап не типово земний, він міг би бути названий утробним, оскільки в ході його формується "ембріон" Землі - протопланетна хмара.

2. Хімічна еволюція, під час якої атоми поєднуються в молекули всі зростаючої величини і складності; на цьому етапі закладаються передумови до утворення перших складних органічних макромолекул, що приводить до виникнення життя на Землі.

3. Геологічна еволюція, вона підхоплює естафету хімічної еволюції; на цьому етапі утвориться багате і складне різноманіття мінералів і порід, формується літосфера, гідросфера; хімічна еволюція переходить у біологічну еволюцію організмів, тобто здійснюється перехід від життя речовини до життя істоти.

4. Культурна, чи техногенна еволюція, що починається з появи людини.

 

Малювання плакату "Природа в небезпеці" (групова форма)

Групи пояснюють один одному зміст малюнку-плакату "Природа в небезпеці". Виставка робіт.

Смотрю на глобус - шар земной,

И вдруг вздохнул он, как живой!

И шепчут мне материки:

«Ты береги нас, береги!»

В тревоге рощи и леса,

Роса на травах, как слеза!

И тихо просят нас родники:

«Ты береги нас, береги!»

Грустит глубокая река,

Свои, теряя берега,

И слышу голос я реки:

«Ты береги нас, береги!»

Смотрю на глобус - шар земной.

Такой прекрасный и родной!

И шепчут губы на ветру:

«Я сберегу вас, сберегу!»

- Рефлексія діяльності. Про що нове для себе ви сьогодні довідалися? Де ці знання стануть вам у пригоді в житті? Чому ви можете навчити інших після сьогоднішнього заняття? Оцініть свої знання (самооцінка)