Органи державного управління охороною праці.

Предмет „Основи охорони праці” і його основний зміст.

В цивілізованому суспільстві праця повинна перетворитися в першу життєву необхідність людини. А це можливо тільки в тому випадку, якщо людина буде працювати в умовах, що забезпечують розвиток всіх її здібностей і високу продуктивність праці. Крім того в процесі праці людина не повинна захворіти або отримати травму.

Повністю безпечних і нешкідливих виробництв не існує.

Проблемами, пов’язаними із забезпеченням здорових і безпечних умов праці, займається наука охорона праці. Вона виявляє і вивчає можливі причини нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж і розробляє заходи і вимоги з метою усунення цих причин і створення безпечних і сприятливих для людини умов праці.

Охорона праці – це система законодавчих, організаційних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Предмет „Основи охорони праці” вміщує такі розділи:

1. Правові та організаційні питання охорони праці;

2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

3. Основи техніки безпеки;

4. Пожежна безпека.

Поняття про шкідливий і небезпечний фактор.

В чому різниця між професійним захворюванням і професійним випадком.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці.

За своєю дією на працюючого виробничі фактори можна поділити на небезпечні і шкідливі.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах може призвести до травми чи іншого раптового різкого погіршення здоров’я.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах може призвести до захворювання чи зниження працездатності.

В залежності від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

За характером дії небезпечні і шкідливі фактори діляться на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.

Результатом дії на людину небезпечних і шкідливих виробничих факторів можуть бути нещасні випадки і професійні захворювання.

Нещасним випадком (травмою або отруєнням) на виробництві називається подія, при якій в результаті раптової зовнішньої дії виробничої небезпеки або шкідливості виникає ушкодження або отруєння людського організму або порушення правильного функціонування його органів, що викликає часткову втрату працездатності, а іноді і смерть.

За характером пошкодження організму виробничі травми можна поділити на:

- механічні;

- теплові;

- хімічні;

- електричні;

- від випромінювання;

- комбіновані.

Отруєння на виробництві бувають хронічні і гострі. Перші обумовлені поступовою дією шкідливих речовин на людину в процесі виробництва і через це відносяться до професійних захворювань, а другі пов’язані з раптовою дією і відносяться до нещасних випадків.

Професійне захворювання – це результат тривалої багаторазової дії на організм працюючих таких виробничих шкідливостей, як пил, отруйні речовини, радіоактивні речовини, сильний шум, робота в умовах тривалого охолодження або перегрівання.

Сукупність виробничих травм, які мали місце на виробничих об’єктах протягом певного періоду (як правило, року) називається виробничим травматизмом.

Безпека праці – стан умов праці, при якому відсутня можливість дії на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Техніка безпеки вивчає питання безпеки і нешкідливості праці і є системою організаційних і технічних заходів і засобів, за допомогою яких попереджується дія на працюючих небезпечних виробничих факторів.

 

Органи державного управління охороною праці.

 

Ст. 31. Державне управління охороною праці здійснюють:

· Кабінет Міністрів України;

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд);

· міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

· Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України:

· забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

· визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Держгірпромнагляд:

· здійснює комплексне управління охороною праці;

· здійснює державний нагляд за охороною праці;

· координує роботи з профілактики травматизму невиробничого характеру;

· проводить експертизи проектної документації та видає дозволи на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засобів виробництва;

· координує науково-дослідні роботи з питань охорони праці та підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджень з цих питань;

· встановлює та розвиває міжнародні зв’язки з питань нагляду за охороною праці.

Рішення Держгірпромнагляду, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадян.

Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці:

· проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;

· розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії в галузі;

· здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств в галузі охорони праці;

· укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;

· фінансування опрацювання і перегляд нормативнихактівпро охорону праці;

· організація в установленому порядку навчання і перевірки знань та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

· створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Держгірпромнаглядом;

· здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці:

· забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

· формують за участю профспілок заходи з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

· організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

· здійснюють контроль за виконанням нормативних актів з охорони

праці;

· створюють при необхідності фонди охорони праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.