1. В оповіданні “Евелін” автор показує життєвий шлях дівчини, яка згадує все добре і погане, що з нею сталося в минулому, а саме вирішує для себе питання покидати їй свій рідний дім і їхати в Буенос – Айрес за щасливим майбутнім чи прожити своє життя у рідній домівці.
Людина завжди прагне змін, завдяки цьому вона рухається вперед. В оповіданні “Евелін” головна героїня аналізує власне життя як історію, завдяки цьому автор може змінювати сюжет оповідання. Іншими словами, за допомогою наративу автор конструює життя головної героїні і при цьому, в один момент може все змінити. В цьому творі наратив розглядається не тільки для побудови індивідуального життя, а і спільної сімейної історії, оскільки сім’я це найважливіше, що є у головної героїні, а її майбутній чоловік є другорядною особою.
2.Наратор акцентує увагу на спогадах Евелін, а саме тих спогадах які їй принесли біль та радість. Оповідання «Евелін» наратив утворюють психологічні колізії, а саме проблеми «людини і суспільства» в якій він показує слабкість людей того періоду, які не можуть зробити свій вибір і всіма силами чіпляються за минуле. В цьому, автор показує відсутність руху вперед, тобто слабкість людей щось змінити для себе у майбутньому. Структура оповідання: 1. Опис помешкання героїні. 2. Спогади героїні. 3. Вибір героїні на пристані.
3. Перша частина оповідання більша тому що в ній розкривається головна ідея оповідання, а друга частина оповідання є кульмінацією оповідання. Психологізм проявляється у внутрішній боротьбі Евелін. Автор намагається розкрити роздуми і вчинки головної героїні. Показує шлях її внутрішніх колізій. Кульмінаційними моментами наративу є «Она чувствовала, как побледнели и похолодели у нее щеки, и, теряясь в своем отчаянии, молилась, чтобы Бог вразумил ее, указал ей, в чем ее долг. Внутренние чувства Эвелин, как волны всех морей бушевали вокруг ее сердца. Он тянет ее в эту пучину; он утопит ее. Она вцепилась обеими руками в железные перила. Это немыслимо. Ее руки судорожно ухватились за перила. И в пучину, поглощавшую ее, она вскликнула воплем отчаяния».
4. Виникає образ простої дівчини яка не може зробити свій вибір на майбутнє і за цього її починають «гризти» сумніви. І до самої кульмінації у творі вона не буде знати, що вона обрала на майбутнє. Життя зі своїм коханим, який все зробить, щоб вона жила у достатку чи тяжке життя у своєму рідному місті без майбутнього. Оповідь у тексті ведеться від третьої особи. Слова автора займають вирішальне значення. Героїня у своїх думках показує своє минуле та теперішнє, про майбутнє майже нічого не сказано. Автор з експресією подає вчинки героїні і це робить сюжет більш заплутаним і цікавим. Читач чекає розв’язки оповідання з нетерпінням. Кульмінація оповідання доводить читача до екстазу і читач може зробити висновки з вчинку героїні на пристані для себе.
5 Оповіданні рух часу передається миттєво, читач не встигає зрозуміти яка зараз пора у житті героїні. І це робить сюжет непередбаченим для читача. Часові шари накладаються один поверх другого і це співвідносить часові шари. Так, у тексті криється натяк на рішення Евелін, а саме автор наголошує, що у житті Евелін нічого не зміниться, вона проживе його так само як і матір у муках. У Евелін не вистачає духу змінити щось у своєму житті. Евелін приймає таке рішення, бо суспільство і вона не може змінити своє життя. Головна героїня боїться перемін у своєму житті, вона хоче жити за старими канонами. Розв’язка сприймається як неочікуваність, бо по самій структурі твору у Евелін майже всі спогади недобрі про її минуле і тут їй випадає шанс все змінити і вона цей шанс не використовує, щоб залишитися у злиднях.
6.«Істиний драматизм» Дж. Джойс співвідноситься у напруженість дії, становища головної героїні, гостроти конфлікту, внутрішні діалоги, боротьба антагоністичних думок.. дедалі виразніше проступають в головній героїні. Можна сказати, що істинний драматизм у оповіданні співвідноситься майже ідеально але було цікаво побачити думки героїні після прожитого життя у своїй країні це б додало ще більше драматизму у оповідання.
