Естетичний вимір філософії освіти
В ХХІ ст. на передній план освітньої парадигми виходить розуміння фахівця в будь-якій сфері (випускника вищого навчального закладу) не тільки в якості особистості із розвиненими професійними якостями, але розуміння її в якості людського капіталу, у структуру якого окрім фахових знань включені творчі здібності людини, здібності до розвитку впродовж життя, самоосвіти, яка адекватно вписувалась би в суспільний контекст. Вагому роль при цьому відіграють світоглядні характеристики особистості, ті цінності, які людина сповідує в своєму повсякденному житті, свідомого ставлення до питань добра та зла, ви будови свого життєвого шляху в руслі естетичного світогляду.
Завдання сучасної освіти – не тільки підготувати “знаючу людину”, котра оволоділа знаннями в тій чи іншій галузі, а й сформувати людину-творця цілісного типу. Тобто людину, яка здібна безперервно творити світ культури, не впадаючи при цьому в в полон власних уявлень стосовно світу.
Відомо, що лише вихована висока чуттєва культура людини здатна зберегти її цілісність і внутрішню свободу, допомогти реалізувати внутрішній духовно-творчий потенціал, організувати свою життєдіяльність за законами краси.
Естетика - наука про чуттєве пізнання світу, в процесі якого людиною вирішується питання про природу краси, наука про прекрасне й пошук шляхів подолання недосконалості світу.
Вперше проблеми естетичного виховання знайшли відображення в працях Платона та Аристотеля, де звертається увага на особливу роль держави в організації системи художньо-естетичної освіти.
У добу Середньовіччя духовною домінантою епохи стає християнська церква, яка формує інтелектуальні, естетичні та моральні потреби суспільства.
За часів Відродження універсальними засобами естетичного виховання стають природа, мистецтво та освіта. У трактатах мислителів розглядається ідеал високоосвіченої людини, яка прагне розкрити свій творчий потенціал в багатьох сферах художньої та наукової діяльності.
В добу Просвітництва принципи виховання естетичних почуттів особистості знайшли відображення в працях французьких філософів М.-Ф. Вольтера,, Ж.-Ж. Руссо тощо.
Серйозний внесок у розвиток ідей естетичного виховання зробили українські мислителі В. Вернадський, Б. Грінченко, Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, та ін. У їхніх роботах простежується динаміка розвитку поняття “естетичне виховання”, що пов’язується з визначенням гармонійно розвиненої особистості, необхідністю вивчення історії мистецтва, включенням естетичного виховання до системи як загальної, так і педагогічної освіти.
Естетичне ставлення до оточуючого світу виражається через естетичну культуру як низку дій, спрямованих на засвоєння, розвиток естетичного в суспільстві та особистості.
Естетична культура – це сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу.
Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні почуття, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.
Естетичне виховання – це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності, здатність до творчого самовиявлення притаманна людині. Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку та саморозвитку.
Естетичне в освітньо-виховному процесі
Наявність творчих здібностей, естетичної потреби – найсуттєвіші риси людини. Потяг до краси, до творчості закладений у ній природою. Нерозвинені творчі здібності, незадоволена естетична потреба мають властивість деградувати, розчиняючись в інстинктах. У своїй повсякденній поведінці вона вже керується не прагненням творити, а певними фізіологічними чинниками. Коли дичавіє окрема людина – це трагедія, коли дичавіє людство – це вже катастрофа.
Естетичне виховання – це педагогічна діяльність, яка спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Серед духовно-емоційних чинників, з яких складається естетична культура і на які спирається естетичне виховання, особлива роль відводиться естетичним смакам.
Смак спонукає особистість до власної творчості. Достатньо розвинений естетичний смак є не тільки необхідним компонентом гармонійно розвиненої особистості, а й ефективним засобом творчого підходу до дійсності.
Дослідження естетичних компонентів особистості повинні мати практичну спрямованість, що перш за все втілюється у навчально-виховний процес на різних ланках та етапах освітньої діяльності.
Так, К. Д. Ушинський зазначав, що “кожен навчальний предмет так чи інакше містить естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі вчитель”. Зразком естетичного виховання в Україні була Києво-Могилянська академія, яка спиралася на досвід європейських вищих шкіл (Віленської, Кембріджської, Познанської та ін.), недільних шкіл, братських шкіл, а з другої половини ХІХ ст. – Ніжинського, Глухівського педагогічних інститутів.
Завданням естетичного виховання є не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.
До критеріїв естетичної вихованості студентів відносять: широту естетичних інтересів, у тому числі – у сфері мистецтва; уміння адекватно оцінювати художній твір; здатність визначати роль твору мистецтва в ситуації діалогу культур; наявність відповідної системи естетичних ціннісних орієнтацій (у тому числі й у мистецтві); здатність розуміти естетичні особливості слова в різних його контекстах (проявах) тощо.
Дотримуючись ідеалів художньої культури у процесі її сприймання, людина змінює світоглядні позиції, підвищує інтелектуальний рівень і формує свій власний характер. При цьому культура стає внутрішнім світом особистості, її власним змістом; збагачується індивідуальний досвід художньо-образного бачення, набувають культурної форми почуття, смаки, потреби.
У свою чергу, естетичне виховання студентської молоді в різних вищих навчальних закладах має як загальні, так і специфічні тенденції. Останнім часом естетичне виховання студентів у вищих навчальних закладах України стає самостійною галуззю наукових знань. Інтерес учених у цій сфері пов'язаний з різноманітними питаннями, серед яких: сприйняття естетичних цінностей, формування естетичного досвіду майбутнього фахівця, формування художньої культури засобами мистецтва слова, формування естетичної культури майбутніх фахівців окремими видами мистецтва і комплексом мистецтв, формування естетичних потреб, мовної, естетико-екологічної культури в системі університетської освіти, тобто у взаємодії науки і мистецтва.
Розгляд проблеми естетичного виховання студентів дозволяє зробити такі висновки:
- естетична культура людини органічно зв'язана із соціумом, із станом культури країни в даний період;
- вона в усі історичні періоди пов'язана з мистецтвом;
- естетичне виховання реалізується в сучасній освітньо-виховній парадигмі вищої школи
Таким чином, естетична культура особистості – це сформована на основі власного життєвого досвіду та шляхом естетичного виховання з боку суспільства здатність людини розпізнавати й переживати прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне в мистецтві й навколишній дійсності, керуватися виробленими культурою естетичними цінностями у своїй практичній діяльності, створювати красу навколо себе й долати недосконалість світу.
Показником естетичної культури особистості є розвиненість її інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфер, що досягається засвоєнням естетичного досвіду людства та його подальшим розвитком як засобом власного самовизначення.
