Структуру корекційних вправ, спрямованих на розвиток розумової дії класифікації, можна представити таким чином.

Пропонуються об’єкти, які потрібно розподілити на групи. Наприклад:

Ворона, сойка, чайка, лебідь, зозуля, журавель.

Для того, щоб виконати завдання, слід визначити ознаку класифікації («птахи лісу» – «птахи водойми»). Для цього потрібно знати характерну ознаку кожного об’єкта та родини, до якої він належить, суть родово-видових відношень. Спочатку об’єкти, які класифікуються, бажано пред’являти в наочній формі. Зважаючи на недосконалий аналіз учнів, педагог допомагає характеризувати кожний об’єкт, виділяти його суттєву ознаку, визначати належність конкретного об’єкта до відповідної родини, робити висновок про можливість поділу об’єктів на відповідні родини. Поступово такі вправи слід ускладнювати. Нехай учні вчаться пояснювати, за якою ознакою проведено класифікацію.

Наприклад: Прочитай слова кожної групи. Поясни, чому об’єкти поділили саме в такий спосіб:

жито пшениця кукурудза;

соняшник цукровий буряк льон-довгунець;

яблуня абрикоса полуниці.

У процесі корекційного розвитку уваги враховуються такі особливості.

Рівень успішності дитини, продуктивність навчальної діяльності багато в чому залежить від рівня сформованості уваги.
Виділяють три основних види уваги: мимовільна, довільна, післядовільна. Мимовільна увага виникає як би сама собою, без зусилля волі. Саме цей вид характерний для пізнавальної діяльності дітей із ЗПР першого року навчання. У свідомості дітей фіксується найбільш яскраве, емоційне. До кінця молодшого шкільного віку, в процесі гри, навчання, спілкування з дорослими та однолітками – розвивається довільна увага, виникнення якої вимагає від дитини вольових зусиль. Довільна увага характеризується тим, що дитина навчається робити не те, що хочеться, а те, що необхідно. Характерними ознаками післядовільної уваги, можна назвати виникнення інтересу, захопленість справою, появу натхнення, які зазвичай знімають вольову напругу.

Спостерігаючи за поведінкою дитини під час уроків, за поведінкою в школі, можна дізнатися, які види уваги переважають у навчальній діяльності. Крім цього, можна визначити і рівень розвитку властивостей уваги: ​​об’єму, стійкості, розподілу, переключення. Про об’єм уваги дізнаються з того, скільки об’єктів дитина може свідомо утримати в своїй пам’яті за короткий проміжок часу. Стійкість уваги – здатність зберігати тривалий час зосередженість в діяльності, здатність відволіктися від усього стороннього. Протилежною властивістю до стійкості уваги є відволікання уваги.
Розподіл уваги – вміння виконувати декілька видів діяльності за один і той же час. Переключення уваги – свідомий перехід від одного об’єкта до іншого. Швидкість переключення залежить від індивідуальних особливостей кожної дитини.

На початку систематичного навчання у дітей із ЗПР виявляється несформованою увага, відзначаються нестійкість, неуважність, низька концентрація, труднощі переключення. Особливості уваги дітей із ЗПР першого року навчання виявляються в тому, що вона викликається зовні привабливими предметами. Увага зберігається доти, доки зберігається інтерес до сприйманих предметів, подій, людей. Увага у цьому віці рідко виникає під впливом будь-якої поставленої мети. Діти із ЗПР першого року навчання зосереджують увагу на привабливих картинках зазвичай на 12-20 секунд. Час зосередження у них у 1,5 – 2 рази менше, ніж у їх однолітків з нормальним розвитком. Тобто, увага у цих дітей є мимовільною. Зниження здатності розподіляти і концентрувати увагу особливо виявляється в умовах, коли виконання завдання здійснюється при наявності одночасно діючих мовних подразників, що мають для дітей значний смисловий і емоційний зміст.

Недоліки організації уваги обумовлені слабким розвитком інтелектуальної активності дітей, недосконалістю навичок і умінь самоконтролю, недостатнім розвитком почуття відповідальності й інтересу до навчання. У дітей із ЗПР цього вікового періоду спостерігається зниження здатності контролювати і концентрувати увагу, відзначається нерівномірність і сповільненість розвитку уваги та широкий діапазон індивідуальних розходжень. Так, в одних дітей максимальне напруження уваги і найбільш висока працездатність виявляються на початку уроку, а в інших – після, тобто їм необхідний додатковий період для включення в діяльність.

При затримці психічного розвитку недостатній рівень уваги є однією з істотних і помітних особливостей пізнавальної діяльності. У школярів третього року навчання спостерігається розсіювання уваги, часті відволікання, нездатність зосереджуватися на навчальному матеріалі більше 10 хвилин, періодичність в зосередженні. У більшості учнів ослаблена увага до вербальної інформації, навіть під час цікавої, емоційної розповіді ці діти починають відволікатися на зовнішні подразнити, справи, втрачають суть розповіді. Неможливість зосередитися на завданні викликає у одних роздратування, у інших – категоричну відмову від роботи, особливо, якщо це новий матеріал. Як наслідок у дітей розвивається крайня невпевненість у власних силах, незадоволення навчальною діяльністю.

Корекцію уваги успішніше проводити в процесі групової роботи – групової взаємодії дітей у грі або на уроці. Крім того, ці заняття може проводити не лише психолог, а й учитель під час уроку.

Дослідження психологів і педагогів свідчать, що різні властивості уваги не однаково впливають на успішність навчання дітей з різних предметів. Наприклад, у процесі вивчення математики провідним буде обсяг уваги. Успішність опанування українською мовою пов’язана з точністю розподілу уваги, навчання читанню зі стійкістю уваги. Такі дані важливі під час організації психокорекцій них занять і добору психотехнічних прийомів. Наприклад, для формування розподілу уваги дітям можна пропонувати тексти, а для розвитку обсягу – цифри і математичні задачі.