Структура і методика інтерактивного уроку рідної мови

Інтегрований урок об’єднує блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань. Він спрямований на розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах. Цей урок забезпечує формування в учнів цілісної системи уявлень про діалектико-матеріалістичні закони пізнання навколишнього світу у їх взаємозв’язку та взаємозумовленості і сприяє поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практичного застосування.

Інтегрований урок - це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах

Мета інтегрованих уроків – формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їх пізнавальної діяльності; підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу; створення творчої атмосфери в колективі учнів; виявлення здібностей учнів та їх особливостей; формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою літературою, таблицями міжпредметних зв’язків, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається; ефективна реалізація розвивально-виховної функції навчання.

Відмінність інтегрованого уроку від традиційного в тому, що предметом вивчення (аналізу) на такому уроці виступають багатопланові об’єкти, інформація про сутність яких міститься в різних навчальних дисциплінах; широка палітра використання міжпредметних зв’язків при різнобічному розгляді однопланових об’єктів; своєрідна структура, методи, прийоми і засоби, які сприяють його організації і реалізації поставлених цілей

Застосування інтегрованої технології висуває певні вимоги щодо основних технологічних етапів інтегрованого уроку.
І. Актуалізація опорних знань.
1. Підготовка до сприйняття.
Мета – сфокусувати увагу учнів, викликати бажання до активної пізнавальної діяльності.
2. Опора на особистісний досвід школяра.
Мета – перевірити рівень самостійного опрацювання учнями попереднього навчального матеріалу.
3. Розкриття пізнавального інтересу,
Мета – стимулювати пізнавальний інтерес школярів шляхом включення завдань міжпредметного характеру.
ІІ. Цілепокладання.
1. Формування пізнавальних мотивів навчання.
Мета – зацікавити школярів, сформувати позитивну мотивацію до теми, що вивчатиметься на уроці.
2. Повідомлення теми, мети уроку.
3. Узгодження особистісного досвіду школяра з навчальними завданнями міжпредметного характеру.
Мета – чітко визначити тему, мету уроку, показати місце нового матеріалу в системі навчального курсу, у взаємозв’язках з іншими шкільними дисциплінами.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Виклад нового матеріалу учителями-предметниками.
Мета – забезпечити усвідомлення, сприйняття нового матеріалу учнями, спрямувати самоорганізацію школярів на застосування набутих знань у практиці.
2. Розкриття основних домінант уроку учителями-предметниками.
Мета – на основі міжпредметної взаємодії розкрити базові змістові блоки навчального матеріалу.
3. Конструювання (моделювання).
Мета – практичне засвоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку через конструювання (моделювання) інтегрованих сцен, епізодів, текстів тощо.
ІV. Закріплення.
1. Закріпленні нових знань і способів дій.
Мета – забезпечити зворотній зв’язок, контроль результатів вивчення матеріалу, закріпити рівень сформованості знань та умінь.
2. Цілереалізація.
Мета – підбити підсумок вивчення теми, здійснити аналіз отриманих результатів, проаналізувати ступінь досягнення навчально-виховних завдань.
3. Контрольно-оцінювальна діяльність.
Мета – визначити особистий внесок учнів у колективну пізнавальну діяльність на уроці.
4. Залучення учнів до проектування наступного уроку.
Мета – на основі теми, мети наступного уроку визначити його основні змістові та структурні компоненти, роль школярів у їх реалізації.