Швидкість обігу грошей та фактори, що на них впливають

Шви́дкість о́бігу гро́шей — кількість разів зарік, колигрошова одиниця, що перебуває вобігу, витрачається накупівлютоварівіпослуг. Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць). Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою: V = PQ\M, де V — швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді; M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період. З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (Р*Q) й обернено пропорційно — з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Фактори, що впливають на швидкість обігу грошей:
— обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;
— величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;
— рівень розвитку ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;
— збалансованість попиту та пропозиції на ринку;
— рівень розвитку маркетингу;
— рівень інфляції;
— рівень розвитку економічної інфраструктури, транспорту, торгівлі, банківської справи і ринку ЦП.
Отже, швидкість обігу грошей обернено пропорційна пропозиції грошової маси (при зменшенні кількості грошей, яка обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростає). Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників з різнонапрямленим характером дії. Усі їх можна поділити на дві групи - ті, що діють на боці платоспроможного попиту, і ті, що діють на боці пропозиції. Серед чинників першої групи головними є зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо. Основні чинники другої групи - розвиток суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо.

Певний вплив на швидкість грошового обігу справляє розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі (оптової і роздрібної), банківської справи (зокрема автоматизації безготівкових розрахунків), ринку цінних паперів тощо. Поліпшення справ на кожному з цих напрямів сприяє прискоренню доставки товарів від продавця до покупця і передачі грошей від платника до їх одержувача.

Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки: збільшує чи зменшує пропозицію грошей в обігу і цим впливає на платоспроможний попит і на витрати обігу; ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу; дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу. Тому спостереження й аналіз її показників є важливими для визначення напрямів і методів регулювання грошового обороту.

Зміна швидкості обігу грошей впливає на платоспроможний попит прямо пропорційно: при її збільшенні за умови сталості товарообороту платоспроможний попит відносно збільшується, і навпаки.

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, тобто збільшує попит на гроші і зменшує платоспроможний попит, що позитивно впливає на його стан навіть при незмінності обсягу товарообороту.

Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:

де M — об'єктивно необхідна маса грошей; ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період; ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит; ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;V — швидкість обороту грошової одиниці за рік;

Наприклад, вартість золота зменшилася внаслідок зростання продуктивності праці в золотодобувній галузі, то знадобиться відповідно більша його кількість, щоб забезпечити процес реалізації тієї ж маси товарів, адже ціни останніх зростуть.

На кількість грошей, необхідних для обігу, впливають різні фактори, які залежать від умов розвитку виробництва.

Отже, коли кількість паперових грошей буде рівною теоретичній кількості золота, що необхідна для обігу, ніяких негативних явищ не виникне – паперові гроші чи нерозмінні банкноти будуть відігравати роль грошових знаків, тобто замінників золотих монет. Зазначена вимога забезпечує стійкість грошей і характерна для всіх суспільних формацій, де існує грошовий обіг. Нічим не обмежена емісія грошей призводить до порушення цього закону, переповнення сфери грошового обігу зайвими грошовими знаками та їх знецінення.

Умови та закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємодією двох факторів: потребами господарства в грошах та фактичним надходженням грошей в обіг. Це головна умова стабільності грошової одиниці. Якщо в обігу більше грошей, ніж потребує господарство, то це призводить до знецінення грошей – зниження купівельної спроможності грошової одиниці.

 

Еволюція теорії грошей

Справді наукове пояснення природи грошей дав К. Маркс: гроші - це товар особливого роду, що виділився зі світу інших товарів для виконання функції загального еквівалента при обміні. Коли гроші виступають посередником в товарному обміні, товарний обмін перетворюється в товарний обіг. Еволюція грошей - це своєрідні стадії їх розвитку, де можна виділити наступні епохи:

1. Епоха товарних грошей. Це були черепашки і хутра, масло і сіль, раби і т.д.;

2. Епоха ідеальних грошей - пов'язана з використанням в зверненні монет зі срібла і золота;

3. Епоха паперових грошей. Перші паперові гроші з'явилися в Китаї в XII в., В XVII ст. - В Америці, в XVIII в. - У Франції, Англії та Росії;

4. Епоха сучасних грошей. З середини 30-х рр. XX ст. почала функціонувати система обігу кредитних і паперових де млостей, при якій золото було витіснене із звертання. З'явилися нові гроші, які часто називають кредитними грошима.

Гроші є головним атрибутом фінансової системи держави, показником стану економіки. Як економічна категорія гроші являють собою засіб вираження вартості товару, його загальний еквівалент. У сучасній економіці гроші є незмінною умовою звернення практично всіх видів товарів. Завдяки грошам вдається мати єдиний вимірник вартості, необхідний при товарообігу. Гроші відображають глибинне стан економіки і є результатом економічних і неекономічних відносин. Тому гроші виступають потужним стимулом розвитку економіки в цілому, її окремих галузей, конкретних суб'єктів господарської діяльності.

Сутність грошей як універсального товару проявляється через їх функції, до яких відносяться:

· засіб визначення міри вартості;

· засіб обміну;

· засіб платежу;

· засіб накопичення;

· світові гроші.

В системі ринкового господарства гроші утворюють «кровоносну» систему, обслуговуючи всі зв'язки відтворення. Ефективне функціонування ринкової економіки можливо лише в умовах, коли сума цін товарів, що звертаються (послуг) відповідає кількості грошової маси в обороті. Закон кількості грошей в обігу може бути виражений формулою К. Маркса і рівнянням Фішера.