Существует на свете нечто, к чему нужно стремиться всегда и что иногда даётся в руки, и это нечто

А. Камю

v Школярик: - В.М., а ви блондинка?

- Це що, образа чи комплімент?

- Чому?

- Бо в сучасному мовленні «блондинка» означає «дурепа», або «красуня». Пам’ятаєте в анекдоті? Стоять на зупинці дві блондинки. Одній треба «2» автобус, іншій – «7». Підходить «27». «Вау, отже ми поїдемо разом!», - вигукнули блондинки майже одночасно.

Листи

мені від учнів 2007-2008 н.р.

Твір на тему:

«Напиши мені лист, дві сторінки всього,

Що би інколи я прочитать зміг його…»

Ø «А»: Більше на уроках ми з вами не будемо зустрічатися, тому я прошу вас написати лист мені. З вашими побажаннями, критикою, зауваженнями, коментарями… Пишіть, що думаєте, можна одразу «брати бика за роги», як казала Валя. Я ніколи на правду не ображалася, просто хочеться знати вашу думку.

(Листів було багато, вони були дуже хорошими, деякі навіть з критикою і дружніми порадами, але для книги я вибрала один – найповніший)

Яна

Минуло вже три роки, як ви навчаєте нас української мови та знайомите з творчістю, культурою українського народу. Жаль, що Вам більше не доведеться викладати у мене, але я хотіла подякувати Вам за всі уроки, котрі Ви подарували нашому класу. Дуже дякую, що особисто для мене уроки української мови та літератури були завжди цікавими та пізнавальними. Завдяки Вам я дізналася дуже багато про життя, історію, філософію, про багато життєвих цінностей. Ви дійсно дуже терпляча, розуміюча та талановита людина, бо завжди можете «притормозити» натовп та створити творчий настрій, що у нашому класі не вдається майже жодному вчителю. Дякую за те, що ви не мучили нас нудними лекціями, купами домашніх завдань, а завжди знали міру. За те, що завжди розряджали атмосферу уроку цікавою, пізнавальною історією, або жартом. Ви завжди розуміли внутрішній стан кожного учня і мали правильний підхід до кожного з нас. Дякую Вам за все! Я вважаю, що це не тільки моя особиста думка, а й багатьох учнів мого класу. Просто через якусь гординю, або думку натовпу не кожен це показує, а навпаки, «ламає дурня». Але я точно знаю, що ви самі відчуваєте ставлення кожного учня до вас, навіть, якщо він цього не видає. Тому пробачте нас за погану поведінку, насмішки, прогуляні уроки та інше. Знайте, що, коли ми підемо у велике життя, Вас ми будемо завжди згадувати тільки теплими словами та посмішками. Нам було з вами дуже цікаво, сподіваюся Вам також.

19.06.08

02:52

Ø «А»: У мого сина Михайла є улюблена група «NightWish» - «Нічні бажання». Цей вірш присвячується йому, а також моїм улюбленим випускникам. З любов’ю від мене вам – мої «Нічні бажання».

«А»: ***

Місяць уповні. Він – нічне сонце.

Кажуть, при ньому

творяться погані діла.

Відьомський шабаш,

крик вовкулаки.

Місяць уповні – «іщадіє зла»?

Так, десь при ньому

твориться лихо:

Злодій проворний

цю ніч

не проспить.

Хтось вампіристий

підкрадеться тихо,

І непомітно він кров почне пить.

Кажуть у час цей

припливи-відпливи.

Берег надії

вкрива море Тьма.

Чутно далеко

котів чужих мрії.

Чорним туманом

влізає ліниво

в душу маленьку

жорстока імла.

В час цей пресвітлий

спати спокійно?

Я чомусь очі не можу склепить.

Стукає в вікна

і зве безупинно

Промінь нічного бажання

потроху горить.

Що ж за бажання

ця ніч нам приносить?

Просить «зібрати усі голочки»,

І за коханим

у вранішні роси

Щиро з довірою й радістю йти.

Хай той коханий

не зірве цвіт ранній,

Необережно не схоче

його затоптать,

Хай вони разом

зустрінуть світання,

Й слова любові красиві

зуміють сказать.

Хай ці слова

будуть гарні,

як квіти,

Кращими в світі хай будуть вони.

Хай за весіллям народяться діти.

Тільки цвіт щастя

закоханим треба спочатку знайти.

Хай же той цвіт,

чи то папороть-квітки,

Чи рути-м’яти

пахуче зелене стебло,

Виводить пари

на берег надії.

Беріг – то річка,

а річка – то наше село.

Хай нічне сонце промінчик останній

Посеред лиха не схоче згубить,

І подарує

його на світанні
Тій, кого буде

закоханий ранній

усе життя

аж до смерті любить.

Кожен з людей,

тільки якщо він справжній,

Мінімум три

у своєму житті,

Повинен звершити

добрії справи:

Сад посадити

і хату звести.

І народити

дочку й синочка,

Можна синочків,

а можна й дочок,

Щоб не зламався

у світі єдинім,

Щастя земного

маленький місток.

LichtGestalt: Е-мое! Классный стих! Туомас Холопайнен нервно курит в коридоре!!! Правда, скажу как фанат, немного напоминает ранних Найтвишей, что-то типа “Angel Fall First”:

N eeded elsewhere
To remind us of the shortness of your time
Tears laid for them

Tears of love tears of fear...Ой! Что-то меня понесло!! Ой-ей!

19.06.08

Ø «А»: «Ситуація продиктує поведінку», - сказав мій чоловік.

Вранці в школі мене розпирало від гордощів, і я не втрималась і прочитала вірш «Від Маяковського» В.С., вчительці, яка багато розуміє в поезії. Вона сказала, що дуже гарно. «А чому б вам не прочитати один з ваших віршів на випускному вечорі? Вони дуже душевні. «Добре, - згодилась я, - я ще трошки подумаю». Зайшов Учень, я дала йому свої останні вірші для рецензії, і попросила дозволу прочитати вірш, написаний для Дівчинки, на вечорі. Він сказав, що можна. А коли він повернувся, то сказав, що краще буде прочитати на вечорі мій останній вірш «Найтвіш» - «Нічні бажання».

Чесно кажучи, я погано пам’ятала, про що він був, хоч і написала його вранці. Я перечитала його і зрозуміла, що це геніально! Він якраз для цього вечора. Я пішла до В.С., сказала, що зробила свій вибір, що «Найтвіш» – це улюблена група мого сина, яка в перекладі означає «Нічні бажання», і прочитала вірш. Їй він теж дуже сподобався, але вона сказала, що перед прочитанням дуже добре було б розповісти про його призначення. Мені дуже сподобалась ця ідея, і я буду виступати на вечорі зі своїми віршами. Все буде добре.

20.06.08

03:06

«А»: ***

Щось знов не спиться:

Ніч іще гуляє.

Світанок, наче хлопчик,

щось «не доганяє»,

Що прокидатися пора, та він не хоче.

Він каже, що маленький проти ночі.

Приснилась мама

З довгою косою.

Як у дитинстві нахилилась наді мною,

Як в вічі щось тривожно заглядала,

І як за нас, маленьких, все боялась.

Згадався батько.

Нас дорога звала,

Та за мізинчик я його тримала,

І я голівкою по сторонам крутила:

Запитувала, лопотіла і смішила.

Люблю я брата,

Старший він у мене.

Мене ізмалечку виховує страшенно,

За мене він також переживає,

Що я розумниця, він добре уже знає.

Мій чоловік –

Надія і опора.

Він і не думає із часом плину спорить.

Він каже, що мене завжди кохає,

І від незгод життєвих зберігає.

Є син Мишко –

Дорослий майже хлопчик.

Він нашої уваги часто просить.

Він нас ревнує до усіх і до усього.

Ми теж переживаємо за нього.

Молодший син

Дорослішим здається:

Усе він знає, за усе береться.

У домі він уже господар справжній.

Маленький та хоробрий і відважний.

О, ніч велика,

праведна, як мати,

ти відпусти мене трохи поспати,

Бо родичів-знайомих стільки маю,

Що я про сон іще ночей сім не згадаю.

Я дуже прошу,

Ні, навіть благаю,

Бо я тебе спокійно відпускаю,

А ти мене світанкові приносиш,

Приглянути його за мною просиш.

Та той світанок,

Він іще – хлопчисько.

Процесор від утоми в нього «висне»,

Вселився в нього вірус театральний,

Він каже: світ жорстокий і реальний.

Я ж хочу думать,

Що усе йде класно.

І той світанок в день прийде завчасно.

Що він мене захоче зрозуміти,

Що по життю - усі ми просто діти.

Десь сходить сонце,

Людям очі відкриває.

Все розуміє, підраховує, все знає.

Воно мені сказало, що світанок бреше,

Коли присутня я, то йому легше.

Є чудо техніки сьогодні – телефони.

Та інколи до серця вони дзвонять,

Дають життя на день, дають адреналіну,

Дзвони щодня, світанок мій сумлінний!

v Телефонна розмова:

- Виручай, спаси! Мене тільки що вбили.

- Хто? Де? Що я можу зробити?

- Скажи оту розумну фразу із фізики. (Хочу розповісти одну мою особливість: коли мені погано, я повинна послухати щось дуже розумне, закручене, і чим незрозуміліша буде фраза, тим краще мені ставатиме).

- Источники индуцированного монохроматического света при дельта Т, стремящимся к бесконечности, становятся источником световых когерентных волн в замкнутом колебательном контуре, при этом наблюдается явление дифракции, поляризации, дисперсии, интерференции продольно-поперечного вектора напряженности электрических и вектора колебательной индукции магнитных полей. (Нехай цю фразу фізики не читають).

- Дякую, уже легше, скажи ще що-небудь.

- Ви можете сказати, що сталось? Адже ви зараз в школі. І там нічого поганого з вами бути не може.

- В школі і сталось. Вибач, але я не можу тобі сказати. Хочеш, я прочитаю тобі свій останній вірш. Проте, у тебе в все одно вибору нема. Слухай. (Вірш див. вище).

- В.Н., ви про що говорите? Вам, звичайно 27 років, а мені лише 17. Але все одно, кожного дня я вам телефонувати не можу.

- Друже, що ти кожен мій вірш приписуєш собі? Це лише поетичний образ. Міша теж, коли поїде з дому, може бути отим «світанком», який повинен буде мені телефонувати кожного дня. А в літературі є образ автора і образ читача. Ти – це отой узагальнений образ читача, якому, я гадаю, цікаво послухати мене, мої вірші, мої думки.

- А ви впевнені, що Міша кудись від вас поїде?

- Ну, тоді прийдеться мені з дому їхати, наприклад, до бабусі Тані.

………………………………….

«А»: - Тут до мене тільки що дійшло, що ви, А.В., сказали. Вибачте, молодий чоловіче, просто в мене на той час мозок був тимчасово відключений, клінічна смерть, все-таки. Що це за обвинувачення? Дякую, звичайно, що ви мені дуже культурно нагадали про мій вік. Але я про це й сама добре пам’ятаю. І дуже добре розумію, «що таке добре, а що таке погано». Хіба ви забули, що ми з вами говорили про написання моєї книги, і я вас просила бути моїм співавтором? А так, як ми з вами колеги, то маємо говорити не просто по півгодини на день, а набагато більше.

- Що від мене вимагається?

- Бути моїм цензором, коректором, помічником, співавтором.

- В.М., я дуже за цей рік втомився: курси, екзамени, вступ до інституту, багато інших проблем. Вибачте, але книгою зараз я займатися фізично просто не можу, Я хочу просто відпочити. Відіспатися, награтися на комп’ютері, наслухатися музики, просто нічого не робити.

- Вибач, і я тебе ще гружу, постараюся більше не грузити. Відпочивай.

- Ви сьогодні на випускний прийдете? Приходьте.

- Прийду, у мене для моєї «четвірки» є невеличкий сюрприз.

- Ой, мені уже страшно.

- Не бійся, я не буду псувати вам свято. Дякую, що поговорив зі мною, мені уже легше. Відпочивай.

- До побачення.

«А»: Випускний

Випускний пройшов нормально. Щось вдалося, щось не дуже. Сподобалося те, що було не затягнуто. Діти були дуже красивими.

«Напросилася» виступати на продовженні вечора зі своїм віршем «Нічні бажання». Дуже хвилювалася. Начебто слухали уважно, принаймні ті, до кого я хотіла звернутися в першу чергу. Валя подарувала букет, було дуже приємно. Втекла з вечора о пів на першу.

21.06.08

00:40

«А»: И пустота, и ничего, прострация.

Уже прошла как будто операция…

И труп опять лежит в реанимации,

И ждет Спасителя: в ад ему иль в рай?

Существует на свете нечто, к чему нужно стремиться всегда и что иногда даётся в руки, и это нечто - человеческая нежность».