Товариство з обмеженою відповідальністю

Лекція

Корпоративні структури їх типи та особливості створення.

1. Суть та особливості функціонування корпоративних структур.

2. Види корпоративних об’єднань.

3. Логістичний контроль в управлінні корпоративною структурою.

 

Розвиток в Україні корпоративних структур є одним з пріоритетних напрямів вирішення ряду проблем, що виникають в господарській діяльності промислових підприємств. Це обумовлено поліпшенням якості менеджменту на кожному підприємстві-учаснику корпоративної структури, концентрацією їх ресурсів на найважливіших напрямах господарської діяльності, підвищенням конкурентоспроможності продукції, відстоюванням корпоративних інтересів на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Корпоративна структура – це група юридично незалежних осіб, що беруть участь у капіталі один одного або співпрацюють у фінансовій і виробничій сфері, мають єдиний, оформлений або неоформлений юридично, координаційний центр (головну чи керуючу компанію) і прагнуть досягнути єдиної мети. До їх складу можуть входити промислові підприємства, наукові організації, банки, страхові й інвестиційні компанії, фонди та інші фінансово-кредитні установи.

Особливості функціонування корпоративних структур визначаються такими умовами:

- формуванням сприятливої для всіх підприємств-учасників ринкової інфраструктури;

- отриманням синергетичного ефекту за рахунок дії об’єднувального принципу;

- зниженням сукупних витрат.

Ефективне функціонування корпоративної структури у формі логістичної системи не може здійснюватися без контролю логістичного ланцюга, який на основі відслідковування фінансових, матеріальних, інформаційних потоків сприяє уникненню загрозливих ситуацій. У зв’язку з цим, раціональне управління витратами в корпоративних структурах можливе за умови здійснення безперервного логістичного контролю, який на основі інтеграції та налагодження комунікаційної взаємодії між підсистемами управління та логістикою, забезпечує реалізацію цільових функцій менеджменту шляхом поєднання функцій логістики і контролю.

 

2. Види корпоративних об'єднань визначаються законодавством кожної держави. Доцільно дати відомості про види корпоративних об'єднань, найпоширеніших у більшості країн світу.

Товариство з обмеженою відповідальністю

– організаційно-правова форма підприємства, за якої статутний капітал утворюється за рахунок внесків засновників. Учасники товариства несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю компанії у межах вартості своїх внесків.

Закрите акціонерне товариство – товариство, акції якого розподіляються тільки серед його засновників.

Акціонерні товариствата об'єднання підприємств мають право випускати акції й поширювати їх шляхом відкритої підписки, а також у порядку розподілу між їхніми засновниками. Акція надає право її власникові на одержання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів за підсумками року (за привілейованими акціями дивіденди виплачуються в заздалегідь обговореному розмірі, незалежно від отриманого підприємством прибутку). Акції акціонерного товариства надають право їхнім власникам на участь в управлінні цим товариством, що зазвичай здійснюється через раду директорів підприємства, організації чи установи, незалежно від його форми власності на засоби виробництва й характеру діяльності. За видом діяльності розрізняють такі види фірм: промислові, торговельні, транспортні, страхові, транспортно-експедиторські, інжинірингові, туристські, орендні. Звичайно, фірми є юридичними особами, які несуть майнову відповідальність.

- Картель – об'єднання підприємств або фірм однієї галузі для спільної комерційної діяльності - регулювання збуту. При цьому підприємства зберігають права власності на належні їм активи, мають юридичну, фінансову й господарську самостійність.

- Синдикат – об'єднання підприємств і фірм для здійснення збуту їхньої продукції через єдиний збутовий орган, створений у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Учасники синдикату зберігають юридичну і комерційну самостійність.

- Пул – об'єднання підприємців, що передбачає особливий порядок розподілу прибутку його учасникам, який надходить на загальний рахунок, а потім розподіляється між ними у заздалегідь установленій пропорції.

- Трест – об'єднання підприємств, які зливаються в єдиний виробничий комплекс, втрачаючи при цьому юридичну і господарську самостійність. У трест об'єднуються в більшості випадків підприємства, що здійснюють послідовні кроки обробки сировини.

- Холдинг – промислове об'єднання підприємств, яке має право вирішення основних питань діяльності підприємств від свого імені. При цьому компанії й підприємства, що входять у холдинг, мають юридичну й господарську самостійність з тих питань, які не належать до функцій холдингу.

- Концерн – об'єднання самостійних підприємств, пов'язаних тісною виробничою співпрацею, спільним фінансуванням, патентно-ліцензійними угодами. Концерн повністю контролює діяльність компаній і підприємств, які входять до нього.

- Фінансова група – об'єднання одного або декількох банків із промисловими, торгівельними, кредитними та іншими підприємствами, в якому банки розпоряджаються грошовим капіталом підприємств, що входять до групи й координують усі сфери їхньої діяльності.

Концерни й фінансові групи є найпотужнішими основними формами корпоративних об'єднань у сучасних умовах.

Органи управління корпоративних об'єднань визначаються статутом.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю й закритого акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Для поточного керівництва створюється виконавчий орган (колегіальний або одноосібний у формі правління, дирекції або в особі генерального директора).

Апарат управління фірм, картелів, синдикатів, пулів, трестів, холдингів, концернів, фінансових груп насамперед формується у вигляді двох основних органів: ради директорів, що здійснює стратег ічне управління, і виконавчого органа – президента і віце-президентів, які здійснюють оперативне керування за допомогою спеціальних органів.

Рада директорів особливу увага приділяє питанням забезпечення необхідної норми дивідендів, акціонерного прибутку на капітал, що інвестується, формує стратег ічні цілі корпорації.

У корпоративних об'єднаннях власники капіталів впливають на економічну політику через раду директорів, а безпосереднє управління здійснюється найманими співробітниками: президентами, віце-президентами, генеральними директорами і менеджерами різних видів управління та сфер діяльності. Таким чином, функції володіння й управління розподілено, а це сприяє здійсненню підбору в апарат управління більш кваліфікованого й компетентного з питань управління персоналу.

 

1. На відміну від внутрішнього контролю логістичний контроль в управлінні корпоративною структурою покликаний створити відповідні ланцюги цінностей через весь ланцюг створення вартості та забезпечити можливість прийняття адекватних управлінських рішень.

Він є упорядкованим та безперервним процесом відслідковування, обробки, аналізу логістичної інформації для виявлення відхилень в логістичних показниках, з’ясування причин їх виникнення з одночасним коригуванням поставлених завдань.

Порівняно з системою контролю витрат в управлінні дрібносерійними промисловими підприємствами та підприємствами з одиничним типом виробництва логістичний контроль в межах корпоративної структури має відображати такі напрямами витрат: 1) за підприємствами-учасниками, 2) за видами діяльності корпоративної структури, 3) за ступенем контрольованості; 4) за рахунками аналітичного обліку; 5) по відношенню до логістичної системи, сформованої корпоративною структурою; 6) за характером змінності; 7) за характером логістичних операцій; 8) за логістичними функціями; 8) за структурою та функціональністю логістичних процесів, 9) за центрами витрат і центрами відповідальності; 10) за періодом виникнення; 11) за ступенем стимулювання. Представлені напрями витрат враховують функції та завдання контролінгу базуються на принципи логістичного управління, що дозволяє оцінити абсолютні їх обсяги у процесі здійснення господарської діяльності, вирішити завдання з обґрунтування оптимальних обсягів, вдосконалення структури, посилення дієвості систем логістичного контролю.

Для забезпечення ефективного управління витратами в корпоративних структурах впровадження логістичного контролю має відповідати таким вимогам:

1) адекватність цілям управління та інтеграція на різних етапах управлінського процесу;

2) врахування основних факторів, що впливають на функціонування логістичної системи та врахування взаємозв’язків між ними;

3) відображення особливостей діяльності логістичної системи, деталізація логістичних показників та всіх її елементів;

4) гнучкість та адаптованість до умов вирішення поставлених завдань;

5) ефективність, що полягає у перевищенні результатів від функціонування системи над витратами на реалізацію даної системи.

Дотримуючись визначених вимог, логістичний контроль в управлінні витратами корпоративної структуру доцільно здійснювати завдяки функціонуванню відповідного централізованого органу, до складу якого мають входити компетентні працівники підприємств-учасників корпоративної структури. Метою його діяльності є розробка ефективної системи контролю за логістичними потоками (фінансовими, матеріальними, інформаційними) на основі прийняття обґрунтованих управлінських рішень, направлених на оптимізацію обсягів витрат підприємств-учасників та корпоративної структури в цілому. Відповідно до мети завдання мають включати контроль виконання логістичних процедур та ведення їх архіву, контроль стратегічного і поточного планування логістичних потоків, контроль виконання бюджетів, розробку механізмів узгодження інтересів учасників логістичних ланцюгів та удосконалення процедур їх взаємодії, контроль реалізації проектів з оптимізації логістичної інфраструктури, контроль інформаційно-аналітичного забезпечення управління господарською діяльністю та розробка заходів щодо його дієвості, формування необхідного кадрового забезпечення, пошук методів мінімізації сукупних витрат і збереження якості продукції та сервісу.

Для виконання поставлених завдань впровадження логістичного контролю в управлінні витратами корпоративної структури доцільно формувати за такими напрямами:

1. Диференціювання і структурування видів логістичних витрат та доходів за центрами відповідальності. В даному випадку важливим є врахування нового підходу до виділення центрів відповідальності, який передбачає функціонування в корпоративній структурі поряд з традиційними центрами витрат, доходу, прибутку, інвестицій додатково центру створення вартості.

2. Чітке розмежування між елементами логістичної системи логістичних функцій. В даному випадку корпоративна структуру має розглядатися як логістична система, в якій її елементами виступають підприємства-учасники та їх підрозділи. При цьому логістичні функції мають виконуватися чітко визначеними елементами. Це дозволить посилити рівень контролю за дієвістю елементів логістичної системи, визначити найбільш масивні та значимі функції для кожного елементу, та, в результаті, оцінити допустимі витрат на їх виконання.

3. Створення повноцінного інформаційно-аналітичного забезпечення. Реалізація зазначеного напряму передбачає розробка методів здійснення контролю, визначення обсягів контролю, обґрунтування величин, які підлягають контролю в часовому та змістовному розрізах, постановку агрегованих завдань. Формування аналітичної інформації має здійснюватися із дотриманням встановлених схем, які включають розробка архітектури інформаційної системи, стандартизацію інформаційно-логістичних ланцюгів, вибір методів обробки інформації, збір та систематизацію даних, а також враховувати результати ведення управлінського і фінансового обліків. В свою чергу, визначена корпоративною структурою система бюджетів, яка утворює інформаційне середовище для здійснення контролю, має відображати особливості формування витрат елементами та логістичною системою в цілому. Це дозволить скоротити час і витрати на контрольні функції та мінімізувати фінансові ризики.

5. Прогнозування обсягів витрат, їх ранжування та структурування строків виконання логістичних показників. В межах даного напряму має здійснюватися прогнозна оцінка логістичних показників через інтеграцію аналітичної інформації відносно формування витрат та їх ранжування за встановленими класифікаційними ознаками. При цьому важливим є пошук аналітичних залежностей, побудова вірогідних графіків руху логістичних потоків, оцінка прогнозних обсягів витрат з точки зору їх збалансованості, пропорційності, залежності від ступеня задоволення корпоративних потреб.

При цьому основними етапами логістичного контролю в управлінні витратами корпоративної структури мають бути такі: організаційний (вивчення вимог нормативно-правових актах та внутрішніх розпорядчих документів щодо оцінки, обліку та контролю витрат; обґрунтування можливих недоліків в управлінні витратами корпоративної структури, яка функціонує у вигляді логістичної системи; моніторинг попередніх результатів контролю та виправлення ідентифікованих проблем; розробка методики логістичного контролю витрат); методичний (безпосередній логістичний контроль витрат на основі сформованого алгоритму та оцінка ефективності використання логістичних підходів до управління ними); результативний (узагальнення результатів та формування пропозицій в розрізі витрат як об’єктів контролю щодо покращення управління ними).

Логістичний контроль в управлінні витратами корпоративної структури має здійснюватися за трьома рівнями (рис. 1).

 

Рис. 1. Рівні логістичного контролю в управлінні витратами