Особливості економічних відносин та моделі перехідної економіки є постсоціалістичних країнах

І) Суть, чинники і типи перехідної економіки

Вияснення суті перехідної економіки не є новою для економічної науки. Спочатку вона виникає при розгляді переходу від аграрного суспільства до індустріального, пізніше до неї звертаються марксисти, з'ясовуючи теорію переходу від капіталізму до соціалізму.

Одним -і перших хто вказав на необхідність з'ясування перехідного стану суспільства, був французький економіст Сен Сімон. Він розрізняв два типи епох: органічну (нормально функціонуючу систему) і критичну (перехідну).

За сучасних умов перехідні процеси в суспільстві розглядаються в тісному взаємозв'язку трьох основних аспектів:

— перехідні процеси у розвинутих капіталістичних країнах;

— перехідні процеси у країнах, що розвиваються;

— перехідні процеси в постсоціалістичних країнах.

У найбільш загальному вигляді під перехідністю розуміється процес якісних змін в основах того чи іншого суспільства, спрямованих на перехід до нового соціально-економічного ладу.

Головний зміст перехідного періоду - це зміни в економіці. Економіка, таким чином, за умов перехідного періоду набуває особливої якості, характеризуючи своєрідний «проміжний» стан суспільства.

Своєрідність перехідної економіки проявляється в її рисах, до яких відносять:

1) особливий характер неврівноваженості перехідної економіки;

2) альтернативний характер перехідної економіки;

3) особливий характер суперечностей у перехідній економіці;

4) наявність у перехідній економіці особливих перехідних
економічних форм;

5) історичність перехідної економіки.

Суть перехідної економіки зумовлена слідуючими чинниками. їх можна поділити на три групи:

— природно-кліматичні фактори;

— виробничо-економічні фактори;

— соціокультурні фактори.

За масштабами перехідних процесів виділяють такі типи
перехідної економіки — локальний і глобальний; за характером
перехідних процесів природно-еволюційний та

Реформаторсько-еволюційний.

Локальна перехідна економіка дає уявлення про характер перехідних процесів на обмеженому (локалізованому) просторі (окремій країні, чи регіоні).

Глобальна перехідна економіка характеризує єдиний процес змін у масштабах усього світового господарства, чи у межах певної цивілізації.

Природно-еволюційних тип перехідної економіки відображає природну ходу еволюції економічних систем під впливом зазначених вище факторів.

Реформаторсько-еволюційний тип характеризується певним свідомим регулюванням перехідних процесів з боку суспільства.

Особливості економічних відносин та моделі перехідної економіки є постсоціалістичних країнах

П ерехідні процеси в економіці країн, що розвиваються мають деякі особливості.

У світі налічується понад 3 30 країн, що розвиваються. Найбільша їх кількість розташована в Африці - понад 40; в Азії та Латинській Америці більше ніж по 30 таких країн.

В економіці зазначених країн функціонують дві підсистеми виробничих відносин: неринкова (традиційна) і ринкова. Слід зазначити, що ринкові перетворення в даних країнах здійснюються за умов співіснування таких укладів та їх перехідних форм, які не були відомими в минулому всім сучасним промислово розвинутим країнам (общинний, патріархальний уклади). З іншого боку, формування ринкових відносин відбувається в цих країнах за специфічних умов: загальна техніко-економічна відсталість, специфічне місце в суспільному поділі праці і т.д.

Соціально-економічна еволюція країн, що розвиваються, втілюється в різноманітні форми. В більшості цих країн чільне місце відводиться аграрним перетворенням, здійснюється Індустріалізація, яка передбачає розв'язання не тільки техніко-економічних, але й соціально-економічних проблем. Важливого значення набуває проблема структурної перебудови економіки на основі використання досягнень НТП, а також проблема підготовки національних кадрів.

Перехідна економіка постсоціалістичних країн відноситься до реформаторсько-еволюційного типу. Це вимагає свідомого регулювання перехідних процесів з боку суспільства.

У другій половині 80-х і початку 90-х рр.. формувались основні моделі трансформації економічних систем постсоціалістичних країн.

Неокласична модель, яка розроблялась М. Фрідменом, Дж. Стінглером та ін. передбачає орієнтацію на абсолютне переважання приватної власності, механізму вільного ринкового саморегулювання економіки, опору на Іноземні інвестиції, здійснення швидкої лібералізації цін та лібералізації зовнішньої торгівлі, опосередковане втручання держави в економіку, скорочення соціальних витрат держави, соціальнуфінансової стабілізації. Ця концепція дає загальні рекомендації усім країнам, які перебувають на етані перехідної економіки, незалежно від того, на якому рівні соціально-економічного розвитку перебуває та чи інша країна.

При цьому стверджується, що невиконання будь-якої з названих умов деформує процес трансформації, а з метою зменшення ризиків від поступових реформ необхідна «шокова терапія». За таким сценарієм здійснюються реформи в деяких латиноамериканських країнах, Україні, Росії.

Автори другої, так званої градуалістської (від аигл. гасіиаі- поступовий) концепції трансформації провідну роль відводять стабілізації виробництва. При цьому усвідомлюється тривалість даного процесу та можливість забезпечення досягнутого обсягу внутрішніх інвестицій у народне господарство, зміни структури сукупної пропозиції та попиту, створення умов для соціальної адаптації населення лише за умови стабільного випуску економічних благ. Серед «градуалістів» виділяються «еволюційні» (які вважають доцільним еволюцію наявних структур) та «помірні» (які схиляються до державного втручання в економіку).

Інституціональна модель. Представники інституціоналізму звертають увагу на необхідності інституціональних змін у суспільстві, які передбачають еволюційні трансформаційні процеси не тільки у сфері базисних відносин, але й у законодавстві, діяльності держави та громадських організацій, у звичаях тощо.

Модель структурного підходу. її представники вважають. що економічна політика має базуватися на плановій перебудові промисловості, перерозподілі доходів, реструктуризації економіки та відновленні ділової активності.

Найбільш антигуманною серед названих моделей є концепція, яка базується на переважанні індивідуального егоїзму та Індивідуальних цінностей, які панували на нижчій стадії капіталізму а в кінцевому рахунку - на домінуванні біологічної сутності людини. її реалізація в латиноамериканських країнах призвела до стрімкого зубожіння переважної більшості населення, різкої поляризації суспільства, посилення сировинної орієнтації країн у зовнішньоекономічній діяльності. У Чилі, яку вважають еталоном неокласичного варіанту реформ, відбулися значні скорочення соціальних витрат, масове зубожіння населення. Яскравим прикладом запровадження цієї моделі є Росія, Україна.

Контрольні запитання для повторення

1. Виясніть аспекти в яких розглядаються перехідні процеси за
сучасних умов.

2. Поясніть у чому полягає, своєрідність перехідної економіки.

3. Визначте, які чинники впливають на формування змісту
перехідної економіки.

4. і Іазвіть основні риси перехідної економіки.

5. Назвіть типи перехідної економіки,

6. Охарактеризуйте особливості перехідної економіки країн,
що розвиваються.

7. Який існує зв'язок між глобальними і локальними
перехідними процесами?