СПОСІБ: Страта на електричному стільці. Застосовується в: Дванадцяти американських штатах. Що відбувається: В'язня прив'язують до стільця. Електроди приєднують йому до голови й ніг, і крізь тіло пропускають струм напругою від 1500 до 2000 вольт.
СПОСІБ: Газова камера. Застосовується в: П'ятьох американських штатах. Що відбувається: Під стільцем жертви розміщують контейнер із сірчаною кислотою, куди вкидають гранулу ціаніду. Після цього герметично закриту камеру наповнює смертельно отруйний газ, і жертва в конвульсіях помирав.
СПОСІБ: Смертельна ін'єкція. Застосовується в: Тридцяти двох американських штатах. Що відбувається: Засудженому впорскують смертельно отруйні хімічні речовини; в багатьох штатах спочатку застосовують анестезуючий засіб, що присипляє в'язня, потім — релаксант м'язів, який призупиняє роботу легенів, і, нарешті, остання ін'єкція, що зупиняв серце.
СПОСІБ: Повішення.
Застосовується в: Ірані, Іраку, Афганістані, Ямайці, Японії, Малайзії, чотирьох американських штатах. Що відбувається: На шию накидають зашморг. Під ногами в засудженого відкривається люк, і під вагою тіла зміщуються верхні хребці шиї. Спинний мозок відокремлюється від головного мозку, й серце зупиняється. Якщо глибина падіння замала, засуджений поступово задушується, якщо завелика, може відірватися голова.
СПОСІБ: Каменування. Застосовується в: Ірані. Що відбувається: Публіку заохочують кидати в засудженого каміння, але не дозволяється застосовувати ані замалі камінці (вони завдають надто незначних ушкоджень), ані завеликі (щоб не забити відразу).
СПОСІБ: Розстріл. СПОСІБ: Стинання голови.
Застосовується в: Індонезії, Ірані, Застосовується в: Саудівській Аравії.
Іраку, Нігерії, на Тайвані, в двох Що відбувається: Голову відтинають
американських штатах. від тіла мечем. Лезо має перетяти
Що відбувається: Злочинця спинний мозок, що спричиняє смерть,
прив'язують до стільця, на голову але одного удару мечем може бути
йому накидають каптур, а на груди замало, чіпляють мішень. Стріляють п'ятеро
виконавців, у одного з котрих зброя Джерело: Amnesty International. Map from
3 ХОЛОСТИМИ набоями. Бrbie Jones "Sentenced to death*, Cosmopolitan, March 1996. p. 17.
Єдиний злочин, по якому пропорція звинувачених жінок наближається до чоловічої, — крамничні крадіжки. Декому це дало підстави зробити висновок, що коли жінки перебувають не в домашньому, а в "публічному" контексті, — скуповуючись у крамницях, — то й вони на рівних із чоловіками прилучаються до злочинної діяльності. Тобто там, де чоловіки й жінки мають однакову нагоду скоїти злочин, вони однаково готові до цього. Проте ми маємо не так багато досліджень, в яких порівнюється участь у крамничних крадіжках чоловіків та жінок, а тому на часі цей висновок залишається дещо спекулятивним (Buckle and Farrington, 1984).
Гендерний паритет. ПРИКЛАДИ:
З метою гарантування рівних прав жінок і чоловіків та надання жінкам рівних із чоловіками можливостей їх реаліза- ції Верховна Рада України 8 вересня 2005 р. прийняла Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". Уперше у вітчизняному законодавствібуло визначено такі напрями гендерної політики: • утвердження гендерної рівності; • недопущення дискримінації за ознакою статі; • застосування позитивних дій (спеціальних тимчасових заходів); • забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; • забезпечення рівних можливостей дляжінок і чоловіків щодо поєднан- ня професійних та сімейних обов'язків; • підтримка сім'ї, формування відповідального материнства та бать- ківства; • виховання і пропаганда серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері; • захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі
15 вересня 2009 року в Міністерстві внутрішніх справ України відбулася презентація дослідження "Проблема гендерного паритету в органах внутрішніх справ України".
"Займаючись проблемами гендерної політики вже упродовж багатьох років, в тому числі у роботі органів внутрішніх справ, маю зазначити, що збільшення кількості жінок – це об’єктивна тенденція для розвитку будь-яких правоохоронних органів, військових організацій, в тому числі, органів внутрішніх справ. Ця об’єктивність доводиться не лише проведеним нами дослідженням, але й дослідженнями, які здійснювалися незалежними експертами у нас в Україні, а також за кордоном. Збільшення кількості жінок – це тенденція не лише українська, а й міжнародна, - зазначила Катерина Левченко. – До того ж наближення органів внутрішніх справ до євростандартів, реформування, яке наразі триває, коли більшість посад розатестовуються, сприяє збільшенню кількості жінок в міліції.
· У суспільстві немає єдності у питанні щодо рівня участі жінок в політиці та державному управлінні на національному рівні: 37% вважають, що жінки представлені у цих сферах достатньо, 33% – недостатньо, а 30% певної думки з цього питання не мають. Серед чоловіків більше певності, що жінки в політиці та управлінні представлені достатньо (39% вважають рівень участі достатнім, 30% – недостатнім), серед жінок оцінки діляться (35% оцінюють рівень участі жінок як достатній і 36,5% – як недостатній).
· Так само діляться й думки щодо рівня участі жінок в місцевому управлінні та політиці на місцевому рівні: 36,5% вважають, що жінки представлені у цих сферах достатньо, 32% – недостатньо і 31,5% певної думки з цього питання не мають. Серед чоловіків більша певність, що жінки в місцевому управлінні представлені достатньо (39% вважають рівень участі достатнім, 27,5% – недостатнім), серед жінок оцінки діляться (34% оцінюють рівень участі жінок як достатній і 35% – як недостатній).
· Основними чинниками, що заважають жінкам брати активнішу участь у суспільно-політичному житті країни, були визначені традиційний соціальний уклад (27,5%) та небажання самих жінок (27%). Інші чинники, на думку населення, мають значно менший вплив: завантаженість домашнім господарством (20%), нетолерантне ставлення суспільства (14%), недосконалість українського законодавства (12%). Причому майже немає істотних відмінностей між думкою чоловіків та жінок, за одним винятком: чоловіки бачать основну заваду у небажанні самих жінок (30% чоловіків і 25% жінок), а жінки – у традиційному соціальному укладі (29% жінок і 26% чоловіків).
· Суспільство не підтримує пропозицію закріпити квоти на кількість жінок ані у партійних списках кандидатів у народні депутати (підтримують 14% загалом, 11% чоловіків і 17% жінок), ані в державних органах влади (підтримують 14% загалом, 12% чоловіків і 16% жінок), ані в керівництві приватних кампаній (підтримують 11% загалом, 8,5% чоловіків і 11% жінок). Втім, і проти квотування в усіх зазначених сферах виступає приблизно третина населення – як серед чоловіків, так і серед жінок, а інша третина вважає, що це зараз не на часі.
