Використання в економічному аналізі рядів динаміки

Для аналізу зміни економічних явищ і процесів за певний період широко використовуються ряди динаміки.

Рядом динаміки називають часову послідовність значень еко­номічних показників. Це хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи того економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами.

Аналіз динамічних рядів уможливлює виявлення низки закономірностей і тенденцій, які виявляються в досліджуваному явищі. За допомогою рядів динаміки можна одержати такі дані:

· інтенсивність зміни досліджуваних показників (зростання, зменшення, стабільність);

· середній рівень показника і середню інтенсивність змін;

· тенденції щодо зміни показників.

Одержані дані дають змогу за необхідності прогнозувати характер зміни показника в майбутньому.

Ряд динаміки складається з двох елементів: моментів часу (або дат) та самих даних, що називаються рівнями ряду. Приклад інтервального ряду динаміки наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Основні показники динаміки
середньої заробітної плати одного робітника за 1996 — 2000 рр.

Уже просте читання й осмислення даних, представлених у такий спосіб, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Вони, однак, можливі, якщо дотримано основної умови застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, — порівнянності всіх величин, що входять у ряди динаміки. Робота зі зведення рядів динаміки до порівнянного виду є тим складнішою, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації. Як видно з даних таблиці 3.2, заробітна плата за цей період систематично зростала (особливо за останні роки).

Для повнішої характеристики змін і тенденцій у динаміці використовуються такі додаткові показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту.

Абсолютним приростом називається різниця між наступним та попереднім рівнями ряду динаміки (х' – х ⁰).

Темпом зростання називається відношення наступного рівня до попереднього або до будь-якого іншого рівня, що його взято за базу порівняння (х': х ⁰).

Темпом приросту називається відношення абсолютного приросту до базисного рівня [(х' – х ⁰): х ⁰]. Темп приросту може бути розрахований як різниця між темпом зростання та одиницею (або 100 %).

Абсолютне значення одного відсотка приросту розраховується як відношення абсолютного приросту до темпу приросту, який виражений у відсотках.

Усі ці показники можна обчислювати базисним і ланцюговими способами. За базисного способу всі зміни обчислюються стосовно початкового показника, узятого за базисний. За ланцюгового способу зміна кожного наступного показника обчислюється стосовно попереднього. Темпи зростання та приросту можна обчислювати в коефіцієнтах (базисний показник береться за одиницю) або у відсотках (базисний показник береться за 100).

Рядами динаміки часто користуються економісти-аналітики. У наведеному вище прикладі розглядався динамічний ряд тільки за одним показником. Але аналітичні висновки бувають глибшими і повнішими, коли використовується система динамічних рядів, тобто побудова рядів динаміки зі взаємозв’язаними показниками. Так, наприклад, якщо на підприємстві збільшились витрати від браку, доцільно скласти динамічні ряди взаємозв’язаних показників, аналіз яких уможливить виявлення причин цього небажаного явища. У зв’язку із широким застосуванням рядів динаміки в процесі аналізу необхідно пам’ятати, що достовірні виснов­ки можна одержати, тільки дотримуючись основних правил складання таких рядів, а саме:

· правильний вибір періоду динамічного ряду. Якщо, наприклад, на підприємстві змінилася номенклатура виробів, то включення в один ряд періодів з різною номенклатурою випуску може дати хибне уявлення про динаміку;

· включення в ряди динаміки однорідних показників;

· обґрунтований вибір тривалості періоду (інтервалу). Дуже малі інтервали можуть ускладнити обробку ряду, а надмірно великі — призвести до усереднення відхилень і спотворення дійсної тенденції змін;

· порівнянність оцінок та інших досліджуваних показників;

· безперервність динамічного ряду, тобто недопущення пропусків певних періодів.